Рішення № 133326347, 15.01.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2026 року м. Рівне№460/2723/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №023894 від 01.08.2023.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 головуючим суддею у справі визначено суддю Гудиму Н.С.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, приймаючи оспорювану постанову не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, оскільки притягненню до відповідальності підлягає перевізник - суб`єкт господарювання, а не фізична особа. Зазначає, що не був повідомлений про розгляд справи в порядку, встановленому чинним законодавством.

Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано у відповідача додаткові докази.

Відповідно до розпорядження Рівненського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 №25 призначено автоматизований розподіл справи №460/2723/24 у зв`язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Гудими Н.С.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Дудар О.М.

Ухвалою суду у складі судді Дудар О.М. від 27.02.2025 справу прийнято до розгляду та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує на те, що інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР020893 від 28.06.2023. Під час проведення перевірки було виявлено порушення статті 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: під час перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною №78 від 27.06.2023 перевізник не забезпечив у водія транспортного засобу "Mercedes Benz", державний номерний знак НОМЕР_1 , наявності щоденного листка обліку режимів праці та відпочинку водія (тахокарти) за 28.06.2023. Водій ОСОБА_1 з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився. Відтак, позивача правомірно притягнуто до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

19.04.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, згідно з якою останній не погодився з твердженням відповідача та просив позов задовольнити. Вказує, що ОСОБА_1 при зупинці транспортного засобу пояснював, що він не є особою, яка на комерційній основі або за власний кошт здійснює перевезення вантажів, а є лише водієм.

Розглянувши позовну заяву та відзив, відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з направленням на рейдову перевірку №015734 від 23.06.2023 головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області 27.06.2023 на автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 132 км, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки "Mercedes Benz", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , власником якого згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_2 .

В результаті перевірки був складений акт №АР020893 від 28.06.2023, яким встановлено, що під час перевезення вантажу у водія транспортного засобу "Mercedes Benz", реєстраційний номер НОМЕР_1 , були відсутні щоденні листки обліку режиму праці та відпочинку водія.

Від пояснень та від підпису акта водій ОСОБА_1 відмовився, з актом ознайомився.

Про розгляд справи 01.08.2023 про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач повідомив позивача листом.

Повідомлення про розгляд справи від 21.07.2023 №54977/35/24-23 надсилалося ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

01.08.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №023894. Зазначеною постановою за допущене порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону), стягнуто з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Вважаючи винесену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-III).

Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 №232/94-ВР (далі Закон №232/94-ВР), нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

За приписами ст.18 Закону №2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Суд зазначає, що перелік документів, визначений ст.48 Закону №2344-III, не є вичерпним.

Положенням статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до частини 4статті 6 Закону №2344-ІІІ, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 6 Закону №2344-ІІІпередбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

За приписами ст.60 Закону №2344-ІІІ, порядок розгляду справи про порушення та стягнення у виді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1567).

Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до ст.1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону №2344-III).

Крім того, положенням ст.34 Закону №2344-III передбачено обов`язок автомобільного перевізника забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Таким чином, вказана норма визначає, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, є саме автомобільний перевізник.

Суд зауважує, що на місці здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (ст.48 Закону №2344-III). Під час такої перевірки можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. При цьому, адміністративно-господарський штраф (відповідно до ст.60 Закону №2344-III) накладається не на місці проведення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самої лише інформації, яка зафіксована в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Такий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 28.06.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті перевірено щодо дотримання вимог Закону №2344-ІІІ транспортний засіб "Mercedes-Benz", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 , власником транспортного засобу є громадянин ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт №068309 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме, виявлено порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія документами, а саме: під час здійснення перевезення вантажу за ТТН №78 від 27.06.2023, що виконувалися транспортним засобом, який обладнаний діючим та перевіреним аналоговим тахографом, у водія був відсутній щоденний реєстраційній листок режиму праці та відпочинку водія - тахокарти за 28.06.2023 за відсутності бланків підтвердження діяльності водія за вказаний період.

Перевезення вантажу у спірних правовідносинах здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 27.06.2023 №75, згідно з якою автомобільним перевізником є ОСОБА_1 , замовником - ОСОБА_1 , вантажоодержувачем - ОСОБА_1 , вантажовідправник ФОП ОСОБА_3 (а.с.34).

Доводи позивача, що жодних вантажів ним не перевозилося, а також, що він є лише водієм, є не підтвердженими, оскільки товарно-транспортна накладна від 27.06.2023 №75, згідно з якою предметом перевезення є ДСП в асортименті, а в графі перевізник вказано позивача, доводить зворотнє (а.с.34).

Щодо процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з пунктом 26 Порядку №1567, контролю про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку №1567 визначено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Пунктом 31 Порядку №1567 передбачено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було направлено позивачу повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на адресу: АДРЕСА_1 .

Представник позивача зазнає, що адреса місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Суд критично ставиться до доводів представник позивача про те, що відповідач не повідомив про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про про автомобільний транспорт, оскільки позивач володів інформацією про те, що відносно нього складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт і мав можливість цікавитися розглядом справи, надавати пояснення, доводи та аргументи.

Суд звертає увагу на те, що позивач відмовився від надання пояснень та від підпису акта перевірки, про що зроблено відповідний запис.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута 01.08.2023 Управлінням державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (за місцезнаходженням позивача). За результатами розгляду начальником Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті Самофаловим В.А. винесено постанову №023894 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00грн за порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Щодо правомірності винесення оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зі статтею 60 Закону №2344-ІІІ по суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: 1) для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; 2) для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до обставин справи, під час перевірки 27.06.2023 було виявлено, що під час здійснення перевезень вантажу, що виконувалося транспортним засобом, який обладнаний діючим та перевіреним аналоговим тахографом, перевізник не забезпечив водія документами, а саме відсутній щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія - тахокарти за 27.06.2023 за відсутності бланків підтвердження діяльності водія за вказаний період.

Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пункту 1.5 Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; робочий час водія - час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно з пунктом 2.1 Положення №340, до робочого часу водія включаються: а) змінний період керування; б) підготовчо-заключний період; в) час простоїв не з вини водія (у тому числі коли водій не зобов`язаний перебувати на робочому місці, але має залишатися на зв`язку, бути готовим відповісти на будь-який виклик, почати чи відновити рух або виконувати іншу роботу); г) час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів); ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення; д) час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі); е) час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов`язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм; є) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем; ж) інший час, передбачений законодавством України.

Змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 10 годин не частіше ніж двічі на тиждень та 9 годин в інші дні. Змінний період керування водія (не плановий, а фактичний) може бути збільшено понад норми, установлені пунктом 3.1 цього Положення, в разі виникнення непередбачуваних обставин (технічна несправність ТЗ, зупинення руху ТЗ в рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови, перешкоди руху, відсутність місць стоянки). Водій має вказати на роздруківці тахографа характер і причину виникнення непередбачуваних обставин не пізніше ніж у момент прибуття до місця стоянки (пункти 3.1, 3.2 Положення №340).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що транспортний засіб позивача обладнаний діючими та повіреними аналоговим тахографом.

Відповідно до пункту 6.2 Положення №340, облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з пунктом 6.4 Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункти 1.2, 1.3 Інструкції №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385, визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: 1) забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; 2) своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; 3) використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; 4) має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; 5) у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); 6) у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385, перевізники: 1) забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); 2) зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; 3) аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з пунктом 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Таким чином, дія Інструкції №385 поширюється на усіх автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами. Відповідно, тахокарта входить до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, поряд з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

Статтею 49 Закону №2344-III визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні. Так, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень та дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Аналізуючи положення вказаних норм, суд зазначає, що дія Інструкції №385 поширюється на усіх автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами та відповідно тахокарти є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, входять до переліку обов`язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.

7 вересня 2005 прийнято Закон України №2819 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", укладеної 01 липня 1970 року в м.Женева.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Наведене дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

Тобто, положення статті 60 Закону 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можливо визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону №2344-III.

Отже, встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що, приймаючи оспорювану постанову про застосування штрафу, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення, а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що позов до задоволення не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимогстатті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Відінська, буд.8, м.Рівне, Рівненська область, 33023; ідентифікаційний код юридичної особи 39816845).

Рішення складено 15 січня 2026 року.

Суддя О.М. Дудар