Рішення № 133325770, 13.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/36523/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (вул. Джона Маккейна, 40, м. Київ, 01042) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи», в якому позивачка просить: - визнати неправомірною відмову відповідача, викладену в листі від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 на її - ОСОБА_1 , звернення від 20.10.2025; - зобов`язати відповідача надати їй - ОСОБА_1 , копії протоколів автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого, в яких брала участь її - Матвійчук Н.Є., кандидатура арбітражного керуючого за період з 31.07.2025 по дату надання відповіді.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що на її запит від 20.10.2025 про надання копій протоколів автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого, в яких її кандидатура арбітражного керуючого брала участь за період з 31.07.2025 по дату надання відповіді, відповідач листом від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 відмовив у запитуваній інформації у зв`язку з тим, що технічна можливість цільової вибірки з автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство та надсилання протоколів автоматизованих розподілів за певний період, в яких арбітражний керуючий приймав участь, Підприємством не реалізовувалася, що наразі не дозволяє останньому формувати подібні інформаційні масиви.

Позивачка вважала, що відмова відповідача як адміністратора автоматизованої системи визначення кандидатури арбітражного керуючого, оформлена листом від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25, є неправомірною та звернулась до суду з позовом.

Ухвалою суду від 29.10.2025 року звільнено позивачку від сплати судового збору за подання цього позову, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що 20.10.2025 від позивачки до Підприємства надійшов лист з проханням надати копії протоколів автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого, в яких брала участь її кандидатура арбітражного керуючого за період з 31.07.2025 по дату надання відповіді.

Зазначив, що листом від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 позивачку повідомлено, що положенням про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство в чинній редакції, затвердженим Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 №8, не передбачено надсилання протоколів усіх автоматизованих розподілів кандидатам на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, які приймали участь у таких автоматизованих розподілах. Відповідно, технічна можливість цільової вибірки з автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство та надсилання протоколів автоматизованих розподілів за певний період, в яких арбітражний керуючий приймав участь, Підприємством не реалізовувалася, що наразі не дозволяє останньому автоматично формувати подібні інформаційні масиви.

Оскільки кількість арбітражних керуючих, які в поточних реаліях приймають участь у автоматичному розподілі у справах про банкрутство, значно перевищує кількість самих справ про банкрутство, по яким суди здійснюють автоматичне визначення арбітражного керуючого, вірогідність визначення кандидатури арбітражного керуючого у справі про банкрутство є обернено пропорційною кількості арбітражних керуючих, які одночасно приймають участь у автоматичному розподілі у справі про банкрутство.

Представник вважає, що Підприємство в межах повноважень технічного адміністратора автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство надав позивачу всю наявну інформацію, та зазначив, що технічна можливість здійснення цільової вибірки з автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкротство в автоматизованому режимі в системі не реалізовано.

Позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Зазначила, що в автоматизованій системі визначення кандидатури арбітражного керуючого формується особова реєстраційна картка арбітражного керуючого містить, яка містить відомості про арбітражного керуючого, зокрема копії всіх судових рішень господарських судів про призначення та припинення повноважень арбітражного керуючого, прийнятих після внесення арбітражного керуючого до автоматизованої системи; результати автоматизованого відбору кандидатури арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Отже відмова відповідача, оформлена листом від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 є неправомірною.

Представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки листом від 12.11.2025 №6547/6/12-00-25 позивачці на її звернення від 20.10.2025 надано копії протоколів автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про закриття провадження у справі.

Позивачка подала до суду заяву про зміну позовних вимог, у якій просила розглядати позов за наступними позовними вимогами:

визнати неправомірною відмову відповідача, викладену в листі від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 на її - Матвійчук Н.Є., від 20.10.2025;

зобов`язати відповідача надати повну та достовірну інформацію на її - Матвійчук Н.Є., звернення від 20.10.2025, а саме копій протоколів автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого, в яких вона брала участь за період з 31.07.2025 по дату надання відповіді, із зазначенням назв господарських судів, які здійснювали електронні запити на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого у конкретній справі, дат початку та закінчення автоматизованого розподілу, номерів судових справ, у яких здійснювався розподіл, спеціалізації за КВЕД та організаційно-правовими формами суб`єктів господарювання.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року прийнято до розгляду заяву позивачки про зміну позовних вимог.

В обґрунтування заяви позивачка зазначила, що 12.11.2025 року вона на електронну пошту отримала від відповідача копії протоколів автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого, однак надані протоколи не містять повної інформації, а саме назв господарських судів, які здійснювали електронні запити на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого у конкретній справі, дат початку та закінчення автоматизованого розподілу, номерів судових справ, у яких здійснювався розподіл, спеціалізації за КВЕД та організаційно-правовими формами суб`єктів господарювання.

Представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що Положенням про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затверджене постановою пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 №8, не передбачено централізованого надсилання протоколів усіх автоматизованих розподілів кандидатам на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, які приймали участь у таких автоматизованих розподілах. При цьому, Положенням не затверджена форма протоколу автоматизованого розподілу кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство, з зазначенням обов`язкових реквізитів такого протоколу. Крім того для Підприємства відсутня технічна можливість формування протоколів автоматизованого розподілу кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство, з зазначенням бажаної позивачкою інформації.

03.12.2025 року позивачка подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначила, що після того, як ухвалою суду від 26.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на її електронну пошту 27.11.2025 відповідачем надано копії протоколів автоматизованого розподілу арбітражного керуючого по справам, в яких позивач приймала участь в автоматизованому розподілі із зазначенням в них повної інформації, а саме назв господарських судів, які здійснювали електронні запити на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого у конкретній справі, дат початку та закінчення автоматизованого розподілу, номерів судових справ, у яких здійснювався розподіл, спеціалізації за КВЕД та організаційно-правовими формами суб`єктів господарювання.

Враховуючи вказані обставини позивачка уточнила позовні вимоги та просила: - визнати неправомірною відмову Державного підприємства "Інформаційні судові системи", викладену в листі від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 на звернення ОСОБА_1 від 20.10.2025 року; - стягнути з Державного підприємства "Інформаційні судові системи" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2026 року відмовлено позивачці у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог в частини стягнення моральної шкоди.

Позивачка наполягала на розгляді по суті її позовних вимог про визнання неправомірною відмову Державного підприємства "Інформаційні судові системи", викладену в листі від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 на звернення ОСОБА_1 від 20.10.2025 року, оскільки відповідач порушив її право на отримання повної і достовірної інформації, гарантоване Законом України «Про інформацію», Законом України «Про доступ до публічної інформації»

Отже предметом розгляду в даній справі є позовні вимоги позивачці про визнання неправомірною відмову Державного підприємства "Інформаційні судові системи", викладену в листі від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 на звернення ОСОБА_1 від 20.10.2025 року.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . З 22.07.2022 року позивачка зареєстрована внутрішньо переміщеною особою, зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 .

20.10.2025 року позивачка звернулась до відповідача з листом, у якому зазначила, що з 13.05.2025 є арбітражним керуючим (свідоцтво №2155 від 13.05.2025), 28.07.2025 її кандидатуру внесено до автоматизованої системи відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого, 30.07.2025 внесено до автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого інформацію щодо спеціалізації КОПФГ та КВЕД.

У листі позивачка просила надати копії протоколів автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого, в яких брала участь її кандидатура арбітражного керуючого за період з 31.07.2025 по дату надання відповіді.

Відповідач листом від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 повідомив позивачку, що Положенням про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство в чинній редакції, затвердженим Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 №8, не передбачено надсилання протоколів усіх автоматизованих розподілів кандидатам на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, які приймали участь у таких автоматизованих розподілах. Відповідно, технічна можливість цільової вибірки з автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство та надсилання протоколів автоматизованих розподілів за певний період, в яких арбітражний керуючий приймав участь, Підприємством не реалізовувалася, що наразі не дозволяє останньому формувати подібні інформаційні масиви.

Після відкриття провадження по цій справі відповідач листом від 12.11.2025 року №6547/6/12-00-25 надіслав на адресу позивачки копії протоколів автоматизованого розподілу арбітражного керуючого по справам, в яких позивачка приймала участь в автоматизованому розподілі за період 31.07.2025 по 24.10.2025 (додаток до листа 117 файлів протоколів у форматі PDF).

Крім того, у зв`язку з направленням вказаних протоколів відповідач просив закрити провадження у справі.

Позивачка вважала надану відповідь не повною, оскільки надані протоколи не містять повної інформації, а саме назв господарських судів, які здійснювали електронні запити на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого у конкретній справі, дат початку та закінчення автоматизованого розподілу, номерів судових справ, у яких здійснювався розподіл, спеціалізації за КВЕД та організаційно-правовими формами суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим уточнила позовні вимоги.

Після прийнятті судом ухвали від 26.11.2025 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на електронну пошту позивача 27.11.2025 відповідачем надано копії протоколів автоматизованого розподілу арбітражного керуючого по справам з інформацією, яку просила позивачка.

Проте позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог щодо протиправності дій відповідача, якій до звернення її до суду неправомірно відмовив листом від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 на її звернення від 20.10.2025 року.

Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначено у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939-VI).

Згідно з ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.1-2 ч.1 ст.12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до Статуту Державного підприємства «Інформаційні судові системи», затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 26.11.2019 №1142 (далі Статут), Державне підприємство «Інформаційні судові системи» є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України.

Згідно з ст.5 Статуту Підприємство створено з метою:

надання послуг з технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), у тому числі, державних реєстрів, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління;

організації доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем державних реєстрів;

організації збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах державних реєстрів;

надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення судів;

задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також юридичних та фізичних осіб у забезпеченні їх належною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки та техніки;

підвищення ефективності здійснюваної діяльності, взаємовигідного співробітництва, забезпечення економічних, суспільно-корисних потреб та інтересів юридичних і фізичних осіб;

забезпечення діяльності органів судової влади, у тому числі в умовах особливого періоду;

отримання прибутку від здійснюваної діяльності.

До предмету діяльності Підприємства включено, зокрема, створення автоматизованих систем та їх сервісне обслуговування, надання інформації з електронних баз даних (ст.6 Статуту).

Основні завдання Підприємства охоплюють, зокрема: - забезпечення належного та якісного технічного супроводу та технологічного створення програмного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), в тому числі, державних реєстрів, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління; - забезпечення структурної систематизації інформації в автоматизованих системах (електронних базах даних), в тому числі, в державних реєстрах, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління (ст.7 Статуту).

Відповідно до п.1.3 Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду України №8 від 14.07.2016 року (далі Положення №8), Державне підприємство «Інформаційні судові системи» є адміністратором автоматизованої системи (адміністратор Єдиної судової інформаційної системи, далі ЄСІС).

Таким чином, Державне підприємство «Інформаційні судові системи» є адміністратором автоматизованої системи, яке згідно покладених на нього Статутом завдань та функцій створює автоматизовані системи та здійснює їх сервісне обслуговування а також надає інформацію з електронних баз даних, є розпорядником вказаної інформації.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 19.05.2022 у справі №9901/502/21, якій в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує при розгляді подібних правовідносин в цій справі, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (п.1 ч.1 ст.22 Закону №2939-VI).

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.

При цьому, згідно з ч.1 ст.6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч.2 ст.6 Закону №2939-VI).

Згідно зі змістом листа позивачки від 20.10.2025 року, у ній відсутнє посилання на норму закону, разом з тим у ньому вона просила відповідача надати копії протоколів автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого, в яких брала участь її кандидатура арбітражного керуючого за період з 31.07.2025 по дату надання відповіді.

Суд вважає, що запитувана позивачкою інформація належить до публічної інформації, виходячи з наступного.

Згідно з п.4.15 Положення №8 автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого здійснюється протягом робочого дня в день надходження електронного запиту судді.

За результатом автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого автоматизованою системою формується протокол. Доступ для коригування інформації у протоколі блокується (п.4.16 Положення №8).

На підставі протоколу в автоматизованій системі формується довідка щодо кандидатури арбітражного керуючого (додаток 5 до цього Положення), яка надсилається в електронному вигляді за електронним цифровим підписом відповідальної особи адміністратора автоматизованої системи разом з даними Реєстру та особової реєстраційної картки арбітражного керуючого судді, за електронним запитом якого здійснювалося автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого (п.4.17 Положення №8).

Оскільки оформлення протоколу здійснюється автоматично, не потребує проведення додаткового змістовного аналізу, надання роз`яснень або створення нової інформації в цьому аспекті, суд вважає, що звернення позивачки є запитом на інформацію.

Причиною відмови позивачці у наданні публічної інформації відповідачем визначена відсутність у нього технічна можливість цільової вибірки з автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство та надсилання протоколів автоматизованих розподілів за певний період, в яких арбітражний керуючий приймав участь.

Суд вважає таку підставу відмови протиправною, оскільки запитувана інформація наявна у відповідача як розпорядника публічної інформації.

Разом з тим, відповідач на запит позивачки під час розгляду справи надав 12.11.2025 року копії протоколів автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого.

Дослідивши надані відповідачем копії протоколів, суд встановив, що вони не містять жодної ідентифікації щодо дати проведення автоматизованого розподілу, запиту на який здійснений автоматизований розподіл, спеціалізації за КВЕД та організаційно-правові форми суб`єктів господарювання.

Між тим, згідно з п.4.1 Положення №8 автоматизований відбір кандидатів на призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство здійснюється автоматизованою системою з дотриманням Закону та цього Положення у всіх випадках призначення вперше арбітражного керуючого та може за ініціативою суду застосовуватися у разі необхідності заміни арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство.

Спеціалізація арбітражного керуючого, необхідна для розгляду конкретної справи про банкрутство, визначається відповідно до обраних арбітражним керуючим видів підприємницької діяльності за КВЕД та організаційно-правових форм господарювання за КОПФГ за відомостями, внесеними до автоматизованої системи.

Відповідно до п.4.2 Положення №8 у разі надходження заяви про порушення справи про банкрутство та прийняття суддею рішення про наявність підстав для її прийняття до винесення відповідної ухвали суддя протягом 2 робочих днів з моменту автоматизованого розподілу йому заяви про порушення справи про банкрутство:

- визначає вид економічної діяльності боржника за КВЕД та його організаційно-правову форму господарювання за КОПФГ;

- з`ясовує приналежність боржника до страховиків, професійних учасників ринку цінних паперів чи інститутів спільного інвестування, державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, а також підприємств, до яких у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, виникли вимоги щодо сплати заборгованості за поставлений/спожитий природний газ;

- вчиняє електронний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого із зазначенням виду економічної діяльності боржника за КВЕД та організаційно-правової форми господарювання за КОПФГ, а також особливостей його правового статусу як страховика, професійного учасника ринку цінних паперів чи інститутів спільного інвестування, державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, та прирівняних до них за пунктом 4.1 даного Положення.

Вид економічної діяльності боржника за КВЕД та його організаційно-правова форма господарювання за КОПФГ визначаються суддею на підставі відомостей, зазначених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, та підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) щодо боржника (п.4.3 Положення №8).

Електронний запит судді на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) здійснюється з урахуванням процедури провадження у справі про банкрутство та особливостей банкрутства окремих категорій боржників згідно з розділом VII Закону (п.4.4 Положення №8).

Таким чином, автоматизований розподіл кандидатів на призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство ініціюється за електронним запитом судді із зазначенням виду економічної діяльності боржника за КВЕД та організаційно-правової форми господарювання за КОПФГ, а також інших особливостей.

Судом також встановлено, що не заперечується позивачкою, відповідач під час розгляду цієї справи лише 27.11.2025 на електронну пошту ОСОБА_1 направив всю запитувану нею інформацію.

Згідно з п.4 ч.2 ст.23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити надання недостовірної або неповної інформації.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача та наявності підстав для задоволення позовних вимог позивачці про визнання неправомірною відмову у задоволенні звернення ОСОБА_1 від 20.10.2025 року викладену у листі від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 Державного підприємства "Інформаційні судові системи".

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (вул. Джона Маккейна, 40, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 34614292) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати неправомірною відмову у задоволенні звернення ОСОБА_1 від 20.10.2025 року викладену у листі від 24.10.2025 №5946/6/11-50-25 Державного підприємства "Інформаційні судові системи".

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва