Ухвала суду № 133324667, 14.01.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

14 січня 2026 року місто Київ №320/1984/26

Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМР» про забезпечення позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМР» звернулося до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.09.2025 № 08757524022;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.09.2025 № 0877680701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.09.2025 № 0877700701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.09.2025 № 0877670701.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.

Разом з позовною заявою представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМР» подано заяву про забезпечення позову (зареєстровано судом 14.01.2026), в якій заявник просить забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню ДПС у м. Києві, його посадовим і службовим особам до набрання законної сили рішенням у справі № 320/65037/25 вчиняти дії щодо прийняття, підписання та направлення податкової вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ТМР", а також вчиняти стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМР" дії щодо погашення грошових зобов`язань у зв`язку з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 17.09.2025 № № 08757524022, 0877680701, 0877700701, № 0877670701, у тому числі: здійснювати опис майна у податкову заставу; здійснювати дії щодо реєстрації податкової застави у відповідних державних реєстрах (Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна); зупиняти видаткові операції на рахунках; накладати арешт на рахунки на суму податкового боргу та (або) адміністративний арешт майна; вчиняти дії щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, опису та продажу майна, що перебуває в податковій заставі здійснювати інші дії, які випливають з права податкової застави.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника зазначає, що з урахуванням законодавчих норм, що визначають алгоритм дій податкового органу в разі несвоєчасної сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання, а також враховуючи зміст отриманих від відповідача документів (податкова вимога від 26.12.2025 № 0028554-1303-2615, лист відповідача від 26.12.2025 № 106759/6/26-15-13-03-10 про виділення активів, рішення від 26.12.2025 № 0028554-1303-2615 про опис майна у податкову заставу) убачається, що існує істотна загроза інтересам позивача, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За змістом наведеної норми для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.

Згідно приписів частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 в справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 в справі № 826/16334/18.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).

Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

З врахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).

Суд звертає увагу, що в заяві про забезпечення позову представником заявника зазначено номер справи №320/65037/25, що на думку суду, є механічною помилкою.

Суд зазначає, що заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Проте, визначення представником заявника способу забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у м. Києві, його посадовим і службовим особам вчиняти дії щодо прийняття, підписання та направлення податкової вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ТМР", а також вчиняти стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМР" дії щодо погашення грошових зобов`язань у зв`язку з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 17.09.2025 № № 08757524022, 0877680701, 0877700701, № 0877670701, у тому числі: здійснювати опис майна у податкову заставу; здійснювати дії щодо реєстрації податкової застави у відповідних державних реєстрах (Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна); зупиняти видаткові операцій на рахунках; накладати арешт на рахунки на суму податкового боргу та (або) адміністративний арешт майна; вчиняти дії щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, опису та продажу майна, що перебуває в податковій заставі здійснювати інші дії, які випливають з права податкової застави, не є співмірними з предметом позовних вимог, адже заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та відповідати критерію співмірності з ними (постанова Верховного Суду від 17 січня 2022 року в справі № 640/20750/21).

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, про які йдеться в заяві позивача, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 24.09.2025 в справі №520/34081/24).

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас жодних доказів, звернення Головного управління ДПС у м. Києві до суду за дозволом на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМР" за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, або ж доказів звернення Головного управління ДПС у м. Києві до суду із заявою про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМР" за рахунок готівки, що йому належить, представником заявника до заяви про забезпечення позову додано не було.

Суд зауважує, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМР" про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні докази існування загрози примусового стягнення коштів.

Заявником у своїй заяві про забезпечення позову наведені лише припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання значних негативних наслідків до нього.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що прийняття Головним управлінням ДПС у м. Києва податкової вимоги без прийняття рішень (вчинення дій), спрямованих на забезпечення виконання такої вимоги, само по собі не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а повернення суми сплаченого податкового боргу є можливим у випадку задоволення позову відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.

Крім того, суд зазначає, що лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними не є достатньою підставою для підтвердження існування очевидних ознак протиправності в діях або бездіяльності відповідача та не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Протиправність оскаржених дій або бездіяльності відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.

Ураховуючи викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМР" про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Білоус А.Ю.