Рішення № 133322878, 15.01.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10719/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Фарб» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакі Фарб» звернулося в суд із позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000198/2 від 20.06.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару декларант позивача подав митну декларацію, в якій ми тну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з тих підстав, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із такими рішеннями та зазначив, що подані до митного оформлення документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за першим методом і не мали жодних розбіжностей. Проте, не зважаючи на подання усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість, як вартість самого товару, так і витрати по транспортуванню останнього, митний орган відмовив у митному оформленні товару і прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.

На переконання позивача, спірне рішення є необґрунтованими та просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позовну заяву відповідач пред`явлені позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити, мотивуючи тим, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за митними деклараціями, поданих з метою імпорту товару, було встановлено, що подані документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. За результатом опрацювання додатково поданих документів та проведених письмових консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (у митного органу та декларанта відсутня інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та відсутня вартісна основа для розрахунку) митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі ЄАІС Держмитслужби).

Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідають вимогам митного законодавства, а тому є законними.

Одночасно з відзивом, відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.

28 жовтня 2024 року між ТОВ «Лакі Фарб» та компанією «Betek Boya ve Kimya Sanayi A.S» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №0/10-ВТ, за умовами якого клієнт зобов`язується придбати фарби для внутрішніх і зовнішніх робі та іншої продукції під брендом «ВЕТЕК» (продукти) від Betek на суму мінімум 100 000 дол.США (пункт 2.7 договору). Пунктом 3.1. договору передбачено, що перед кожним замовленням Сторони погоджують ціну купівлі-продажу, яка буде застосовуватися для відповідного замовлення. Розрахунки за цим Контрактом проводяться в безготівковій формі відповідно до умов вказаних у Інвойсі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку Покупця, на поточний рахунок Продавця згідно цього контракту. За домовленістю сторін можлива післяплата та передоплата.

26.02.2025 укладено додаткову угоду №1 до договору №01/10-ВТ від 28.10.2024, якою пункт 1.2. викладено в новій редакції: Тип доставки Продуктів, які є предметом цієї Угоди, - «Доставка на заводі» Kocaeli Gebze Tembelova («FCA») (версія Інкотермс-2020) Betek залишає за собою право в односторонньому порядку змінити спосіб доставки Продуктів. Поставка товару здійснюється на протязі 120 днів з моменту оплати товару.

02.06.2025 укладено додаткову угоду №2 до договору №01/10-ВТ від 28.10.2024, якою пункт 1.2. викладено в новій редакції: Тип доставки Продуктів, які є предметом цієї Угоди FCA-Gebze, версія Інкотермс-2020. Betek залишає за собою право в односторонньому порядку змінити спосіб доставки Продуктів. Поставка товару здійснюється на протязі 120 днів з моменту оплати товару. Betek може відвантажувати Продукти, що є предметом цієї Угоди з інших своїх складів.

16 червня 2025 з метою імпорту товару «Шпаклівки для малярних робіт, не в аерозольній упаковці: 3509-0008-53-00001 Шпаклівка BETEK INTERIOR PASTE - 264 шт. 3509-0008-63-00001 Шпаклівка BETEK INTERIOR PASTE - 50 шт. Торговельна марка BETEK. Виробник BETEK BOYA VE KIMYA SANAYI A.S. Країна виробництва TR», що ввозився на адресу ТОВ «Лакі Фарб», подано митну декларацію №25UA205140037908U9. Вартість товару становить 41 554,08 дол. США. До митної декларації додано: пакувальний лист від 11 червня 2025 року; рахунок-фактуру NP02025000069079 від 11 червня 2025 року; автотранспортну накладну №352386 від 11 червня 2025 року; сертифікат про походження товару №D1256855 від 12 червня 2025 року; загальну декларацію прибуття від 13 червня 2025 року №25UA141000647290Z4; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №18 від 16 червня 2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення №5 від 16 червня 2025 року; додаткову угоду №1 від 26 лютого 2025 року; контракт №01/10-ВТ від 28 жовтня 2024 року; договір про надання послуг митного брокера №19/03 від 19 березня 2025 року; договір про перевезення №10/06 від 10 червня 2025 року; технічну документацію на товар; паспорт безпеки SDS від 12 вересня 2024 року та експортну митну декларацію №25590400EX00023057 від 11 червня 2025 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні запропонував подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг; 5) договір (контракт) про перевезення; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На електронне повідомлення митного органу декларант додатково подав проформу-інвойс від 25.04.2025 №BTK20250425-2; банківські платіжні документи від 23.04.2025 №5, від 09.05.2025 №7, від 29.05.2025 №8; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 18.06.2025 та висновок від 20.06.2025 №3-2/217.

Також заявою від 20.06.2025 декларант повідомив, що додаткові документи надаватись не будуть.

20.06.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000198/2.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 20.06.2025 №UA205140/2025/000198/2 митний орган вказав, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- відповідно доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26.02.2025 №1 Поставка товару здійснюється на протязі 120 днів з моменту оплати, проте до митного оформлення не подано банківських платіжних документів, що стосуються товару;

- згідно доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26.02.2025 №1 інформація зазначена українською мовою суперечить інформації, вказаній в перекладі англійською мовою. Умови поставки в українському перекладі (ліворуч) зазначені FCA, проте в документі праворуч (англійською мовою) вказано EXW. Суперечності в умовах поставки істотно відрізняються в частині відповідальності сторін. Інформація, вказана в довідці про транспортні витрати від 16.06.2025 №5 «завантаження вантажу здійснювалось за рахунок відправника» не підтверджена документально, адже в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 28.10.2024 № 01/10-BT відсутня інформація щодо здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт Продавцем;

- згідно рахунка-фактури від 16.06.2025 №18 міжнародні транспортні послуги зазначені з м. Гебзе, проте в гр. 4 автотранспортної накладної від 11.06.2025 № 352386 завантаження товару здійснено в місті Стамбул. Орієнтована відстань між даними містами становить 54 км, проте не надано інформації щодо суб`єктів надання та сум вартості транспортних послуг по маршруту Гебзе- Стамбул;

- в гр. 44 вказаний договір (контракт) про перевезення від 10.06.2025 № 10/06, проте даний документ не подано до митного оформлення. Також, для підтвердження заявлених транспортних витрат не надано банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг;

- згідно рахунка на оплату від 16.06.2025 №18 витрати на транспортування по маршруту Гебзе м/п Порубне становлять 103500 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 1210 км; що в перерахунку транспортні витрати становлять 85,54 грн/км (103500/1210). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Порубне-Луцьк становить 34500 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 379 км, що становить 91,03 грн/км (34500 /379). Вказане свідчить про заниження транспортних витрат, а також достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару.

До митного оформлення надано платіжні документи в кількості 3 (три) штуки, що не відповідає умовам оплати, зазначеним в проформі-інвойсі від 25.04.2025 №BTK20250425-2 - 20% передоплати та 80% перед відправкою товару. Оплата за товар згідно платіжної інструкції №5 здійснена 23.04.2025, що передує даті виставлення проформи-інвойсу №BTK20250425-2 від 25.04.2025.Згідно п.3.1 Контракту перед кожним замовленням Сторони погоджують ціну купівлі-продажу, яка буде застосовуватися для відповідного замовлення. Проте, в призначенні платежу платіжних інструкцій від 23.04.2025 №5, від 09.05.2025 №7, від 29.05.2025 №8 вказаний контракт № 01/10-BT DD 28.10.2024, що не дає змогу ідентифікувати надану оплату до оцінюваної поставки товару. Датою видачі прайс-листа вказана дата 18.06.2025, що на момент підписання рахунку-фактури/проформи-інвойсу вказані ціни на товар не є актуальними, адже документи видані раніше прайс-листа (11.06.2025 та 25.04.2025 відповідно). Також зазначаємо, що продавець товару BETEK має фірмовий бланк документа (рахунок-фактура від 11.06.2025 №NP02025000069079 видана на фірмовому бланку), а наданий прайс-лист не містить логотипу компанії, QR-коду, а також наявний інший шрифт тексту, який відмінний в порівнянні з наданим інвойсом. Для підтвердження числового розрахунку заявлених транспортних витрат (договір (контракт) про перевезення; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг та/або інші транспортні (перевізні) документи) не подано до митного оформлення.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товар 2 на рівні - 2,86 дол.США/кг за ЕМД від 11.06.2025 №UA100180/2025/505753.

Також, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001559.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини третьої статті 246 МК України для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості частина шоста статті 54 МК.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. Контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо підтвердження витрат на транспортування, то суд зазначає таке.

Для підтвердження витрат на транспортування при митному оформленні товару було долучено: договір про надання транспортних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом №10/06 від 10 червня 2025 року; рахунок на оплату №18 від 16 червня 2025 року та довідка про транспортні витрати № 5 від 16 червня 2025 року.

10 червня 2025 року між ТОВ «Лакі Фарб» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено договір про надання транспортних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом №10/06.

ФОП ОСОБА_1 16.06.2025 виставило ТОВ «Лакі Фарб» рахунок на оплату №18.

Однак, доказів здійснення оплати ФОП ОСОБА_1 по рахунку на оплату №18 від 16.06.2025 не надано.

Як вбачається із довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати від 16.06.2025 №5 вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу за маршрутом Гебзе (Туреччина) м. Луцьк (Україна) становить: Гебзе (Туреччина) митний перехід Порубне -103 500 грн, а митний перехід Порубне м. .Луцьк (Україна) 34 500 грн, загальна вартість перевезення складає 138 000 грн. Страхування вантажу не проводилось.

Так, розбіжності, які стосуються підтвердження витрат на транспортування зазначаємо, що виходячи із складових формули, за якою розраховувалась митна вартість товару, до ціни товару згідно умов договору купівлі-продажу не входили витрати на транспортування, що в розумінні п.6 ч.2 ст.53 МК України передбачає необхідність подання транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Твердження позивача про те, що довідка про транспортні витрати є належним документом на підтвердження вартості витрат на транспортування, а також те, що МК України не містить переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування, суд не приймає до уваги, оскільки у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 №599 визначено окремі документи, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування, серед яких :

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт ( наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Водночас, вищевказаних документів позивачем до митного оформлення подано не було.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості Волинська митниця стверджує, що в укладеному між сторонами договорі існують суперечності щодо умов поставки. Однак, додатковою угодою №2 від 02.06.2025 змінено тип доставки та передбачено поставку на умовах FCA-Gebze, версія Інкотермс-2020.

Відповідно до п. 3.1.1 договору про надання транспортних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом №10/06 від 10 червня 2025 року, укладеного між ТОВ «Лакі Фарб» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), замовник зобов`язується вчасно передати перевізнику заявки по вантажам на організацію автомобільних перевезень вантажів. За згодою сторін, заявка може не оформлюватись, в такому випадку, документом, що підтверджує надання замовлення на перевезення можуть бути листи, надіслані засобами електронного зв`язку (або іншим чином) від замовника перевізнику та містять необхідну інформацію і вимоги щодо перевезення вантажів.

Також, у пункті 2.3 Договору про надання транспортних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом №10/06 від 10 червня 2025 року, визначено, конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці чи договорі-заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Проте заявки до даного договору митному органу надані не були, що, на переконання суду, унеможливлювало повноцінну перевірку рівня заявленої митної вартості та призводило до наявності сумнівів щодо дійсності числових значень складових митної вартості.

Верховний Суд у справі №520/22458/23 у постанові від 02.05.2024 також зазначив, що ненадання заявки на перевезення, на яку є покликання у договорі про перевезення товару та в якій має бути визначено вартість перевезення, позбавило митний орган впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення, а, відповідно, й у правильності визначення митної вартості.

Щодо підтвердження оплати за товар, то суд зазначає таке.

Пунктом 2.7 договору купівлі-продажу №01/10-ВТ передбачено, що у рамках цієї угоди клієнт заявляє та зобов`язується придбати фарби для внутрішніх і зовнішніх робі та іншої продукції під брендом «ВЕТЕК» (продукти) від Betek на суму мінімум 100 000 дол.США. Пунктом 3.1. договору передбачено, що перед кожним замовленням Сторони погоджують ціну купівлі-продажу, яка буде застосовуватися для відповідного замовлення. Розрахунки за цим Контрактом проводяться в безготівковій формі відповідно до умов вказаних у Інвойсі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку Покупця, на поточний рахунок Продавця згідно цього контракту. За домовленістю сторін можлива післяплата та передоплата.

До митного оформлення та на вимогу митного органу були надані е-фактура інвойс від 11.06.2025 за №NP02025000069079 на суму 41 554,08 дол.США; пакувальний лист від 11.06.2025; проформа-інвойс від 25.04.2025 №ВТК-20250425-2 на суму 42 511,27 дол.США та платіжні інструкції №8 від 29.05.2025 на суму 18 111,27 дол.США, №5 від 23.04.2025 на суму 6 400 дол.США, №7 від 09.05.2025 на суму 18 000 дол.США.

Як вбачається із платіжних інструкцій в графі призначення платежу зазначено: CNTR №01/10-ВТ ВВ 28.10.2024.

Враховуючи, що митному органу було надано два інвоси - е-фактура інвойс від 11.06.2025 за №NP02025000069079 та проформа-інвойс від 25.04.2025 №ВТК-20250425-2 а різну суму, а також те, що в наданих платіжних документах відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів, а саме: не зазначено рахунку-фактури (інвойсу), що призводить до неможливості ідентифікувати його з певною поставкою товару, такий документ не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Крім того, платіжні інструкції №5 від 23.04.2025, №7 від 09.05.2025 і №8 від 29.05.2025 передуються виставленому е-фактурі інвойсу від 11.06.2025 за №NP02025000069079, який був наданий митному органу для митного оформлення товару.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, у зв`язку з порушенням вимоги ч.6 ст.54 Митного кодексу України через неподання декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України.

Суд погоджується з аргументами митного органу, що зазначені у рішеннях про коригування митної вартості розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули.

В постанові Верховного Суду у справі №810/5503/15 від 21.01.2020 зазначено, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на момент здійснення митного контролю та митного оформлення покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи недостатньо відомостей до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи, які б спростовували розбіжності.

Отже, відповідач довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях, виходячи з такого.

Правомірність дій митниці у вище окреслених обставинах підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі №140/947/20 у постанові від 01.10.2021, де Суд дійшов висновку, що оскільки декларантом з приводу розбіжностей не надано документів, які витребовувались митним органом, а відтак таким правомірно з врахуванням повноважень самостійно визначено митну вартість ввезених товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

В силу приписів статті 55 МК України контролюючий орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною першою, другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Оскільки подані позивачем документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Про факт проведення консультації свідчить переписка із декларантом. Водночас, доказів того, що у позивача були будь-які зауваження, матеріали справи не містять.

Згідно ч.1 ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Згідно ч.4 ст.59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Так, митну вартість товару згідно з рішеннями про коригування митної вартості правильно визначено згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією від 11.06.2025 №UA100180/2025/505753.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки на переконання суду апеляційної інстанції у прийнятому рішенні чітко вказано про використання раніше визнаної (визначеної) митної вартості шляхом зазначення номера та дати митної декларації.

Згідно абз.2 п.7.1 Порядку №631 картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

Відповідно до п.7.2. Порядку №631 у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Таким чином, підставою для відмови у митному оформленні товарів та прийняття карток відмови стали відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, та неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 Митного кодексу України (додаткові документи витребовувалися у зв`язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містили розбіжності) в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного містять причини відмови, вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також в ній вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Тобто така цілком відповідає положенням Митного кодексу України та Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631.

Відповідно до ч.7 ст.55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Судом встановлено, що декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України. ТОВ «Лакі Фарб» з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до Митниці в межах 80 днів з дня випуску товару не зверталось.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі з врахуванням правової позиції Верховного Суду в цій категорії справ дає суду апеляційної інстанції можливість дійти висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення зроблено помилкові висновки та не враховано, що митний орган при здійсненні митного оформлення, встановивши розбіжності у поданих декларантом документах, правомірно скористався правом витребування додаткових документів, а рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Фарб» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакі Фарб» (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Привокзальна, 12, код ЄДРПОУ 44713006).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код ВП 43958385).

Суддя А.Я. Ксензюк