Ухвала суду № 133320368, 14.01.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/270/26

Провадження №2-з/333/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Круглікова А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №333/270/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНН+», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ГАРАЗД» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування реєстраційних дій,

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Віницький Віктор Олександрович із заявою про забезпечення позову, одночасно з пред`явленням позову. Зазначена заява обґрунтована тим, що предметом позову у цій справі є визнання недійсним договорів купівлі продажу корпоративних прав ТОВ «ГРІНН+», ТОВ «АГЕНЦІЯ ГАРАЗД» та скасування реєстраційних дій, вчинених на шкоду ОСОБА_4 . Ризики, на запобігання яким позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, полягають у реальній можливості відповідачів здійснити повторне відчуження часток у статутному капіталі ТОВ «ГРІНН+» та ТОВ «АГЕНЦІЯ ГАРАЗД», з метою уникнення виконання рішення у цій справі. З цих підстав, ОСОБА_1 просить суд накласти арешт та заборонити ОСОБА_2 та/або уповноваженим нею юридичним та фізичним особам, а також будь яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та розпорядження в будь який спосіб корпоративними правами, а саме: 1) часткою в статутному капіталі ТОВ «Агенція Гаразд» у розмірі 100% статутного капіталу, вартість частки 10 000 000 грн.; 2) часткою в статутному капіталі ТОВ «Грінн+» у розмірі 100% статутного капіталу, вартість частки 1 000 000 грн.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах заяви доказами.

Розглянувши вимоги заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суддею беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Так, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову судом встановлено, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 приймає заходи щодо відчуження часток у статутному капіталі ТОВ «ГРІНН+» та ТОВ «АГЕНЦІЯ ГАРАЗД», заявником не надано.

При цьому, саме посилання заявника у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ОСОБА_2 відчужувати належні їй частки у статутному капіталі без надання відповідних доказів такого відчуження не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а також не надання заявником доказів, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_2 дій з реалізації майна чи підготовки до такої реалізації, суд дійшов висновку про відсутність тправових підстав для забезпечення позову.

Також при розгляді заяви про забезпечення позову судом враховано, що предметом позову є вимоги немайнового характеру - визнання недійсними договорів, які за наслідками розгляду таких вимог не передбачають витребування чи повернення майна, а тому застосування такого заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на корпоративні права, а саме: частки в статутному капіталі ТОВ «Агенція Гаразд» та ТОВ «Грінн+» не відповідає суті порушеного права і не є співмірними із заявленими вимогами. Такий захід не узгоджується з предметом і підставами позову, оскільки не спрямований на забезпечення реального виконання рішення у разі його задоволення.

За таких обставин, на підставі викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. У зв`язку з чим, у задоволенні поданої заяви судом відмовляється.

Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №333/270/26 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова