Рішення № 133318628, 15.01.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4005/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватне підприємство "РУСТАМ-К", с. Нижній Бишкин, Харківська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромакс-Трейд", м.Харків про стягнення коштів 150 000,32 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "РУСТАМ-К" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромакс-Трейд" в якій просить суд стягнути 150 000,32 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 422,40 грн судового збору.

В обґрунтовані позовних вимог зазначає, що 27.07.2022 згідно рахунку № 66 від 27.07.2022 було здійснено оплату за переробку давальницького зерна (платіжна інструкція № 1084 від 27.07.2022). Однак, протягом строку дії Договору на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах № 0807/2/22 від 8 липня 2022 року, а також після його закінчення, відповідач переробку зерна не здійснив та готова продукція на вищевказану суму позивачу надана не була.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агромакс-Трейд" ухвала суду від 17.11.2025 в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлялась в електронному вигляді до Електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС.

Втім,відповідач своїм правом на захист не скористався, ні в установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позовну заяву.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.

08.07.2022 року між Приватним підприємством «РУСТАМ-К» (далі Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАКС-ТРЕЙД» (далі Виконавець, Відповідач) укладено договір на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах № 0807/2/22 (далі - договір), за умовами якого ЗАМОВНИК здійснює доставку своїм транспортом (автомобільним або залізничним) пшеницю 1-4 класу ВИКОНАВЦЮ для подальшої її промислової переробки на борошно 3-х сортове, висівки (далі продукція) та зобов`язується вибрати готову продукцію згідно умов даного договору. ВИКОНАВЕЦЬ проводить приймання зерна, його очищення, сушіння, зберігання та переробку на борошно і висівки, їх збереження та відпуск ЗАМОВНИКУ (п.1.1, 1.2 Договору).

Згідно п.2.1 Договору Замовник здійснює поставку пшениці залізничним або автомобільним транспортом на адресу: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69, як давальницьку сировину (з поміткою «давальницька» на накладній).

Відповідно до п.2.2 Договору Переробка пшениці проводиться на борошно 3 сортів (вищого, першого, другого) з побічним продуктом переробки висівками. Переробка свіжозібраної пшениці починається не раніше, ніж через 20 днів після її завозу ВИКОНАВЦЮ.

Виконавець здійснює поставку ЗАМОВНИКУ борошна та побічного продукту (висівок) на умовах франко-склад ВИКОНАВЦЯ в м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69 по мірі переробки давальницької пшениці. (п.2.3 Договору).

Організація та оплата залізничного перевезення давальницької сировини та готової продукції здійснюється ЗАМОВНИКОМ (п.2.3.1 Договору).

Пунктом 2.3.3 Договору обумовлено, що відпуск готової продукції Замовнику проводиться ВИКОНАВЦЕМ після проведення ЗАМОВНИКОМ 100% оплати послуг згідно договору.

У пункті 3.1 Договору визначено, що оплата за послуги визначається ВИКОНАВЦЕМ в грошовій формі за тарифами, які встановлені у п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5, 3.1.6, 3.1.7, 3.1.8. Договору.

Оплата послуг за Договором може здійснюватися Замовником як в безготівковому так і в готівковому порядку. (п.4.6 Договору)

Згідно п.4.5. Договору він діє з дня його підписання і до 31 грудня 2022 року. До закінчення терміну дії договору ЗАМОВНИК зобов`язується вибрати готову продукцію, що знаходиться на зберіганні, або укласти з ВИКОНАВЦЕМ договір на зберігання готової продукції.

Вказаний договір підписаний представниками виконавця та замовника та скріплений печатками юридичних осіб.

З платіжної інструкції №1084 від 27.07.2022 вбачається, що ПП «Рустам- К» здійснило платіж на користь ТОВ «Агромакс-Трейд» у розмірі 150 000,32 грн, призначення платежу: оплата за переробку давальницького зерна згідно рахунку №66 від 27.07.2022, у т.ч.ПДВ 20% -25000 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах № 0807/2/22 від 08 липня 2022 року сплатив відповідачу за рахунком №66 від 27.07.2022 грошові кошти у розмірі 150 000,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1084 від 27.07.2022, проте відповідач свої зобов`язання з переробки зерна за Договором так і не виконав, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 150 000,32 грн.

01.10.2025 Позивач направив відповідачу претензію за № 01/10/25-1, в якій вимагав повернути сплачені кошти у суму 150 000,32 грн. Направлення вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується відповідним описом вкладення в цінний лист та накладною Укрпошти від 02.10.2025 № 6350307335894.

В зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення з відповідача сплачених за договором коштів у розмірі 150 000,32 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назви договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

Укладений між сторонами договір є змішаним, та містить елементи договору підряду та договору про надання послуг.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як обумовлено ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3.1 Договору визначено, що оплата за послуги визначається ВИКОНАВЦЕМ в грошовій формі за тарифами, які встановлені у п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5, 3.1.6, 3.1.7, 3.1.8. Договору.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов п. 2.3.3 Договору перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 150 000,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1084 від 27.07.2022 та відповідачем не спростовано.

Судом вище встановлено, що строк дії договору встановлений до 31 грудня 2022 року (п.4.5 Договору).

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Водночас, доказів виконання відповідачем робіт за Договором на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах № 0807/2/22 від 08.07.2022 року на суму 150 000,32 грн. матеріали справи не містять.

Позивач направив відповідачу претензію 01.10.2025 № 01/10/25-1, в якій вимагав повернути сплачені кошти у суму 150 000,32 грн. Направлення вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується відповідним описом вкладення в цінний лист та накладною Укрпошти від 02.10.2025 № 6350307335894.

Будь-якої відповіді відповідача на вказану претензію позивача та доказів повернення сплачених коштів авансу у розмірі 150 000,32 грн. матеріали справи не містять. Відповідач, у свою чергу, викладені у позові обставини не спростував.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

(Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15).

Водночас, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно договору насамперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який мас бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Разом із тим, з припиненням дії договору така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

З огляду на те, що укладений між сторонами договір припинив свою дію 31 грудня 2022 року, а відповідач не виконав передбачених ним зобов`язань, суд дійшов висновку, що правова підстава для утримання отриманих коштів відпала, оскільки мета правовідношення виконання робіт (переробка давальницького зерна) не досягнута.

Таким чином, сплачені позивачем та набуті відповідачем грошові кошти у сумі 150 000,32 грн на підставі договору №0807/2/22 від 08.07.2022 року, після припинення цієї підстави стали безпідставно збереженими коштами, які підлягають поверненню на користь позивача відповідно до вимог ст.1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути аванс, який був сплачений позивачем за Договором на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах № 0807/2/22 від 8 липня 2022 року.

Суд бере до уваги наведене вище у сукупності, та висновує, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору у даній справі підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАКС-ТРЕЙД» (61038, Харківська область, м. Харків, вул. Батицького Маршала, 8, код ЄДРПОУ: 42680435) на користь Приватного підприємства «РУСТАМ-К» (63453, Харківська область, Чугуївський район, село Н.Бишкин, вулиця Перемоги, будинок 27, код ЄДРПОУ 34707787) 150 000,32 грн. та витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "15" січня 2026 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук