Рішення № 133318304, 15.01.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4388/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віді Пальміра" (код ЄДРПОУ 35038593, 65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 23/4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дестрой Юг" (код ЄДРПОУ 42622923, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, оф. 805/2)

про стягнення 16543,21 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Віді Пальміра" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дестрой Юг" про стягнення 16543,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та продаж запасних частин № ВПтА- 0001/304 від 30.10.2024.

Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віді Пальміра" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 10.11.2025, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Таким чином, суд констатує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Водночас, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, справа розглянута поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 30.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віді Пальміра" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестрой Юг" (далі - замовник) було укладено договір на технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та продаж запасних частин.

У пункті 1 договору сторони домовились про те, що у відносинах, які виникають між ними за договором (та/або пов`язаних з договором) нижченаведені терміни мають наступне значення:

-"продукція" - діяльність виконавця відповідно до узгодженого сторонами наряду-замовлення, пов`язана з виконанням робіт (наданням послуг) з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільних транспортних засобів і встановлення запасних частин та/або додаткового обладнання, та/або результат вищевказаної діяльності;

-"товар" - запасні частини та додаткове обладнання, які встановлюються на автомобіль замовника відповідно до узгодженого сторонами наряду-замовлення, окрім тих, що були надані замовником.

- "звичайні умови використання, зберігання, транспортування продукції/товару" - такий спосіб поводження з продукцією/товаром, при якому забезпечується: виконання правил та обов`язкових умов ефективного і безпечного використання продукції/товару за договором; виконання рекомендацій, зазначених в інструкції з експлуатації та інших документах, що регулюють правила експлуатації продукції/товару та дорожньо-транспортного засобу (далі - ДТЗ); виконання вимог правил дорожнього руху, іншого законодавства в частині, що стосується експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.1. договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а також постачанню запасних частин і необхідних матеріалів (товару) у строки та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Пунктом 3.3.3. договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити в повному обсязі виконавцю роботи з технічного обслуговування та ремонту в порядку і в терміни, визначені у договорі.

Згідно з п. 4.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом 12 місяців, але, в будь-якому випадку, - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (в т.ч. й гарантійних) за договором. У разі якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не направить письмову пропозицію розірвати даний договір, він вважається продовженим на наступний календарний рік.

За умовами п. 5.1. договору, вартість продукції/товару визначається у договірному порядку і фіксується нарядом-замовленням, який складає виконавець і підписують сторони. У випадку зміни ціни, визначеної в наряд-замовленні, згідно п. 3.2.1. договору, а також в інших випадках, обумовлених в договорі чи узгоджених сторонами (замовлення додаткових робіт тощо), остаточна вартість продукції/товару визначається в акті виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.2. договору, замовник сплачує виконавцю вартість зазначених у наряді-замовленні продукції і товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Пунктами 5.3.-5.5. договору визначено, що розрахунки за виконані роботи, запчастини та матеріали здійснюються шляхом банківського переказу на поточний рахунок виконавця. Усі витрати, які пов`язані з переказом коштів, здійснюються за рахунок замовника. Моментом здійснення замовником оплат за договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, що підтверджується банківською випискою.

Згідно з п.5.6. договору, ціна договору дорівнює сумі платежів, сплачених замовником за продукцію та товар, відповідно до цього договору.

За умовами п. 7.1. договору, в разі прострочення замовником оплати продукції/товару, виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожен день невчасного виконання замовником зобов`язання з оплати. Виконавець також має право стягнути з замовника двадцять п`ять відсотків річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами.

Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень.

До матеріалів справи позивачем долучено наряд-замовлення ВПтСА-004088, в якому зазначені найменування робіт/послуг та їх норматив, перелік запасних частин/матеріалів виконавця та їх кількість, загальна вартість (13845,44 грн. з ПДВ), строк виконання робіт/надання послуг (14.06.2025) та строк оплати (14.06.2025).

За умовами п. 2.1. додаткових умов наряду-замовлення, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовникові комплекс робіт та послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобіля (далі - послуги) з використанням запасних частин, технічних рідин, мастил та інших витратних матеріалів виконавця (далі - матеріали), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги разом з використаними матеріалами.

Наряд-замовлення підписано представниками обох сторін.

14.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віді Пальміра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестрой Юг" було підписано акт виконаних робіт № ВПтСА-004088 на суму 13845,44 грн. з ПДВ, в якому зазначено, що всі роботи були виконані вчасно, якісно та в повному обсязі. Замовник претензій до строків виконання, обсягу та якості робіт/продукції та до стану ДТЗ немає.

В матеріалах справи наявна податкова накладна та оборотно-сальдова відомість по рахунку №361 за період з 30.10.2024 по 24.10.2025.

Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, оплату відповідно до умов договору не здійснив.

06.08.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив протягом 5 банківських днів з дати отримання даної претензії здійснити оплату заборгованості у розмірі 13845,44 грн.

Означена претензія залишена без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є змішаним договором (підряду та купівлі-продажу).

Згідно ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За умовами ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

У відповідності до ч.1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 25 Закону України "Про автомобільний транспорт", договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов`язання виконавця щодо проведених робіт.

Положеннями пунктів 3, 4 розділу ІІІ Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 №615 (далі - Правила), встановлено, що послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ. Якщо для надання послуг відсутня потреба залишати КТЗ, його складові частини (системи) на відповідальне зберігання у виконавця, надання послуг оформлюється рахунком-фактурою, накладною, квитанцією тощо, а також нарядом-замовленням на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, у яких обов`язково робиться запис про гарантійні зобов`язання (у випадках, передбачених цими Правилами), який засвідчується підписом контролера якості та скріплюється печаткою виконавця (за наявності).

Відповідно до змісту пунктів 1-4, 7 розділу V Правил, порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту КТЗ визначається договором. Оплата послуг, які виконуються за договором, рахунком-фактурою, нарядом замовленням, накладною, квитанцією тощо, здійснюється замовником як у готівковій, так і безготівковій формах. Виконавець оформлює документ про витрати на виконання послуг, який підписується виконавцем і замовником і є невід`ємною частиною договору. Після надання послуг і прийняття виконаних робіт з урахуванням їх відповідності умовам договору замовник повністю оплачує роботи за умовами договору. Документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі договору виникли зобов`язальні правовідносини, згідно з якими позивач зобов`язався: 1) виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту автомобіля; 2) поставити запасні частини та матеріали (товар), а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи та товар на умовах, визначених договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судом встановлена обставина неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт, а також поставлених товарів за договором №ВПтА-0001/304 від 30.10.2024, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 13845,44 грн. Враховуючи, що бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що у встановленому законом порядку відповідач протилежного не довів, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлений до стягнення з відповідача основний борг у зазначеній сумі, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивач нарахував та заявив до стягнення 1493,41 грн. пені та 1204,36 грн. 25% річних відповідно до п. 7.1. договору.

За умовами п. 7.1. договору, в разі прострочення замовником оплати продукції/товару, виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожен день невчасного виконання замовником зобов`язання з оплати. Виконавець також має право стягнути з замовника двадцять п`ять відсотків річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами.

Так, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, визначено ч.2 ст. 546 цього Кодексу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Так, у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Суд здійснив перевірку розрахунку заявлених до стягнення пені, 25% річних відповідно до п. 7.1. договору та встановив, що його здійснено арифметично правильно.

За наведених обставин, вимоги позивача в цій частині задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дестрой Юг" (код ЄДРПОУ 42622923, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, оф. 805/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віді Пальміра" (код ЄДРПОУ 35038593, 65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 23/4) - 13845 (тринадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 44 коп. основного боргу, 1493 (одну тисячу чотириста дев`яносто три) грн. 41 коп. пені, 1204 (одну тисячу двісті чотири) грн. 36 коп. 25% відсотків річних, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Рішення складено і підписано 15 січня 2026 р.