Ухвала суду № 133312319, 14.01.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2604/25

Провадження № 2-с/346/1/26

УХВАЛА

14 січня 2026 р.м. Коломия

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу в справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», яку представляє Івано-Франківська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу, -

У С Т А Н О В И Л А:

26 травня 2025 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області був виданий судовий наказ №346/2604/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», яку представляє Івано-Франківська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованості за розподіл природного газу за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 2455,83 грн. та судового збору в сумі 242,24 грн.

06.01.2026 року ОСОБА_1 поштовим зв`язком подала до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області заяву про скасування судового наказу. В даній заяві боржниця вказала, що 22.12.2025р. вона отримала лист з всіма матеріалами справи, в тому числі і копією судового наказу. Ознайомившись з судовим рішенням, вважає, що судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки вона заперечує наявність в неї будь-якої заборгованості перед ТОВ «Газорозподільні мережі України» та вважає, що даний стягувач не має права на пред`явлення до неї жодних вимог так як договірні правовідносини між ними відсутні. Просила скасувати судовий наказ від 26.05.2025р. по справі № 346/2604/25 та зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» повернути їй кошти, які були стягнуті в примусовому порядку з її пенсійної карти, відкритої в АТ КБ «Приватбанк» через виконавчу службу на підставі судового наказу, а також комісію виконавчої служби та витрати на сплату судового збору.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Оцінивши викладені заявником обставини, вивчивши матеріали справи наказного провадження за заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, вважаю, що вимоги стягувача, з урахуванням обставин, зазначених боржницею, повинні розглядатися у позовному провадженні, оскільки вони підлягають доказуванню.

Заяву подано в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 170 ЦПК України, а отже питання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу на розгляд не ставиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, останній підлягає скасуванню.

Крім цього, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 171 ЦПК України, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

В ч.5-10 ст. 444 ЦПК України вказано, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз`яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягнутого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відтак, поворот виконання рішення це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.

За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04.09.2019 року у справі №569/15646/16-ц).

Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14, оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановленихст.382 ЦПК України 2004 року(ст.445 ЦПК України у редакції з 15 грудня 2017 року), яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.

Проте, в порушення положень ч.6 ст. 444 ЦПК України, ОСОБА_1 не було подано до суду доказів, які б підтверджували стягнуту з неї суму коштів на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» у зв`язку з примусовим виконанням судового наказу та доказів понесених виконавчих витрат, а тому суд не вбачає можливості в ухвалі про скасування судового наказу вирішити питання про поворот його виконання.

Щодо вимог в частині стягнення суми судового збору, суд приходить до наступного висновку.

До заяви додано доказ сплати судового збору у розмірі 166,40 грн., що підтверджується квитанцією № 278116917 від 06.01.2026р.

ТОВ «Газорозподільні мережі України», яку представляє Івано-Франківська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2ст.42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Із зазначених процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.

Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід відмовити, оскільки сума судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

Керуючись ст. ст. 170, 171 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ №346/2604/25 від 26 травня 2025 року, виданий Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», яку представляє Івано-Франківська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу.

Роз`яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

В задоволенні вимог про поворот виконання судового наказу - відмовити.

Ухвала в частині відмови в повороті виконання судового наказу може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Повний текст ухвали складено 14.01.2026р.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Третьякова І. В.