Рішення № 133312210, 15.01.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1271/25

Провадження № 2/197/62/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1578426 від 26.04.2024 у розмірі 26910 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 26.04.2024 між ТОВ "Слон кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1578426 згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 3900 грн строком на 360 днів, дата видачі кредиту - 26.04.2024, стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день, знижена процентна ставка 0,525% в день. Договір підписаний електронним підписом позичальника.

27 червня 2025 року між ТОВ "Слон кредит" та ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" укладено договір факторингу № 27062025 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив право вимоги в тому числі за кредитним договором № 1578426 від 26.04.2024 укладеним з ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" за кредитним договором № 1578426 у розмірі 26910 грн, з яких 3900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21060 грн - заборгованість за процентами нараховані первісним кредитором; 1950 грн - штрафні санкції.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, про причини своєї неявки не повідомила. Заяв, клопотань від неї не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1578426.

Відповідно до умов договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Позичальнику надано кредит в сумі 3900 грн строком на 360 днів, дата видачі кредиту - 26.04.2024, стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день, знижена процентна ставка 0,525% в день. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 195 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 39 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом H253.

Згідно листа наданого ТОВ "Пейтек" за вих. № 20250702-643 від 02.07.2025, 26 квітня 2024 року на картку НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти у розмірі 3900 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1578426 від 26.04.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Слон кредит" станом на 25.07.2025 становить 26910 грн, з яких 3900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21060 грн - заборгованість по відсотках; 1950 - штрафні санкції.

27 червня 2025 року між ТОВ "Слон кредит" та ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" укладено договір факторингу № 27062025 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив право вимоги в тому числі за кредитним договором № 1578426 від 26.04.2024 укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27062025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" становить 26910 грн, з яких 3900 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21060 грн - сума заборгованості за відсотками; 1950 - сума заборгованості за пенею.

Як вбачається з відповіді АТ "ПУМБ" № КНО-07.8.5/17091 БТ від 12.12.2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку була випущена платіжна картка 5355280216283828. Операція на суму 3900 грн 26.04.2024 проведена з використанням сервісу переказу коштів серез АТ ПУМБ (а.с. 27).

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, так якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ "Слон кредит" та ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит у визначений договором строк.

При вирішенні спору судом враховується, що відповідачка отримала кредитні кошти, була повідомленою про умови, правила та відсотки банку, однак належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що створило заборгованість.

Разом з тим, п. 3.1 кредитного договору зазначає, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. При цьому, п. 5.6 цього договору вказує, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі черговість погашення вимог за договором встановлюється законом, ст. 19 Закону "Про споживче кредитування" така: спочатку погашаються прострочена заборгованість (тіло кредиту та відсотки), потім поточні відсотки та основна сума, а на останок пеня та інші штрафні санкції; а ст. 534 ЦК України: у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Проте договори можуть передбачати інше, а на даний час діють обмеження на неустойку.

Однак, щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 1950 грн, суд зазначає, що п.18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України вказує про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказана норма діє на час виникнення спору, а відтак, у стягненні з відповідача штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 24960 грн, тобто в частині суми тіла кредиту в розмірі 3900 грн та відсотків за користування останнім в розмірі 21060 грн, при цьому в частині відповідальності за порушення грошового зобов`язання - відмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що понесені ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024; Заявкою №12376 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024; актом № 12376 від 19.11.2024 прийому передачі виконаних робіт на суму 10000 грн згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, за відсутності заперечень щодо таких витрат від відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією переказу коштів № 7013 від 19.11.2025 (а.с. 13), позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Виходячи з вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 24960/26910*2422.40= 2246,68 грн.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ:44559822) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" заборгованість за кредитним договором № 1578426 від 26 квітня 2024 року в розмірі 24960 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2246,68 грн, а разом 12246 (дванадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 68 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 15.01.2026.

Суддя М.В. Панчук