Рішення № 133305466, 12.01.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1553/25

Провадження № 2/505/1375/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шершун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Подільськ Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

Позовна заява

До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява від ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 35 381,49 грн.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Бізнес позика» зазначено про те, що між ним та відповідачем укладено договір № 474865-КС-001 від 20.09.2023 про надання кредиту в сумі 10 000, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до умов Договору кредиту, позикодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Сторони визначили, що плата за користування кредитом стандартна процентна ставка становить 1,16395 % за кожен день користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором № 474865-КС-001 від 20.09.2023 про надання кредиту належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Також зазначає, що 28.09.2023 між ним та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 474865-КС-001 від 20.09.2023 про надання кредиту в сумі 5 000, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Позивач свої зобов`язання за додатковою угодою виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором № 474865-КС-001 від 20.09.2023 про надання кредиту належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідачем здійснено часткову оплату за договором № 474865-КС-001 від 20.09.2023 в сумі 7 656,47 грн.

У позовній заяві позивач не зазначає строк дії кредитного договору.

Позивач зазначає, що станом на 29.04.2025 у відповідача за кредитним договором № 474865-КС-001 від 20.09.2023 існує заборгованість в сумі 35 381,49 грн, в тому числі 14 127,60 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 253,89 грн - заборгованість за процентами, яку просить стягнути з відповідача, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Відзив на позовну заяву

19.06.2025 представником відповідача адвокатом Обласовим С.А. подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, сторона відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 кредитний договір № 474865-KC-001 від 20.09.2023 та додаткову угоду до нього в електронному вигляді не укладала та не підписувала, а також не отримувала електронного цифрового підпису.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначає наступне, що позивачем не надано доказів того, що електронний підпис або ідентифікатор, використаний при укладенні договору, належить саме відповідачу, у матеріалах справи відсутні підтвердження реєстрації ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика», отримання нею логіну та паролю, а також подання заявки на отримання кредиту, відсутні докази, які б підтверджували факт фактичного перерахування коштів саме відповідачу на зазначену в договорі банківську картку та отримання нею цих коштів.

Зазначає, що надані позивачем паперові копії електронних доказів не дозволяють перевірити їх відповідність оригіналам цифрових файлів (у форматах PDF, DOCX, XML), що ставить під сумнів їх достовірність.

З огляду на викладене, сторона відповідача вважає, що нею не було вчинено дій, які свідчать про прийняття пропозиції (акцепту) на укладення електронного договору, у зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі

Додаткові пояснення позивача, клопотання про долучення доказів та поновлення строків для подачі доказів

25.06.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів і поновлення строків на їх подання. В обґрунтування необхідності подання нових доказів позивач зазначає, що після отримання відзиву на позовну заяву виникла потреба у спростуванні тверджень відповідача щодо неукладення договору та неотримання кредитних коштів.

У наданих поясненнях позивач наголошує на тому, що факт належності банківської картки № НОМЕР_1 відповідачу підтверджується даними сервісу BIN-перевірки та знімками екрана з банківських застосунків, належне виконання позивачем обов`язку щодо ознайомлення позичальника з умовами договору підтверджується копіями електронних листів, направлених на адресу dididianadoroshenko@gmail.com, що містять примірники договору та додаткової угоди, підписані КЕП позивача, відповідач фактично прийняла умови договору та визнала власні зобов`язання, про що свідчать надані квитанції про здійснення нею часткових платежів через платіжну систему «Platon» (ТОВ «ПрофітГід»).

Разом із поясненнями позивачем заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подання вказаних доказів, оскільки потреба у них виникла саме на стадії спростування аргументів відзиву. Також позивач просив витребувати у АТ КБ «Приватбанк» відомості, що становлять банківську таємницю, а саме: інформацію про власника карткового рахунку № НОМЕР_1 та підтвердження зарахування на нього коштів у сумах 10 000 грн та 5 000 грн відповідно до умов кредитування.

Додаткові пояснення представника відповідача

01.07.2025 представником відповідача адвокатом Обласовим С.А. до суду подано додаткові пояснення, у яких сторона відповідача, уточнюючи свою правову позицію, просить позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» задовольнити частково у сумі 17 720,31 грн.

Свої доводи представник відповідача обґрунтовує тим, що заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 127,60 грн та проценти за користування кредитом, нараховані в межах строку кредитування (до 01.11.2023) у сумі 3 592,71 грн, визнаються відповідачем як такі, що підлягають стягненню, нарахування процентів поза межами строку кредитування, після 01.11.2023, є неправомірним, оскільки з моменту закінчення строку договору або пред`явлення вимоги про дострокове повернення коштів право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється.

Зазначає, що сума у розмірі 21 253,89 грн, яку позивач зазначає як заборгованість за процентами, нарахована після закінчення строку дії договору, за своєю юридичною природою є пенею, нарахування якої в період дії воєнного стану заборонено згідно з чинним законодавством України.

З огляду на це, відповідач вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості, нарахованої після 01.11.2023, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Додаткові пояснення позивача

10.07.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, у яких ТОВ «Бізнес позика» наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У поданих поясненнях позивач зазначає, що позовні вимоги підтримуються у повному обсязі, а доводи відповідача щодо лише часткового визнання боргу вважаються необґрунтованими. Позивач просить суд поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи додаткові документи, що підтверджують правомірність нарахування заборгованості.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Позивач наголошує, що всі нарахування за кредитним договором здійснені відповідно до умов, з якими відповідач погодилася під час укладення договору в електронній формі, а факт часткового погашення заборгованості, що мав місце раніше, свідчить про визнання відповідачем умов правочину в цілому.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

23.05.2025 судом задоволено заяву представника відповідача адвоката Обласова С.А. про надання можливості ознайомитися із матеріалами справи в електронному вигляді через систему «Електронний суд».

09.07.2025 та 10.07.2025 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 11.07.2025 задоволено клопотання позивача, витребувано у АТ КБ "Приватбанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 та письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 20.09.2023 до 10.01.2024.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Судовий розгляд

Сторони у справі у судове засідання 07.01.2026 не з`явились.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у постанові КЦС ВС від 24.10.2024 по справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони, представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України, у зв`язку із складністю справи, складання повного рішення суду відкладено до 12.01.2026.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 474865-КС-001 від 20.09.2023 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «UA-8585» (який надіслано на номер відповідача +380668034670, зокрема який зазначається у заявах по суті справи представника відповідача), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн на строк 16 тижнів, термін дії договору до 10.01.2024, на умовах сплати процентів за користування кредитом: стандартна процентна ставка становить 2 % в день, та знижена процентна ставка 1,16395 % в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 21 040грн. Договір містить у п. 3.2.3 графік платежів із зазначенням 8 періодів, останній з яких закінчується 10.01.2024.

Паспорта споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «UA-9731» (надісланий на номер телефону відповідача НОМЕР_2 ), містить дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови. Зокрема паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо строку кредитування - 113 днів(16 тижнів), графік платежів із зазначенням 8 періодів, останній з яких закінчується 10.01.2024.

Окрім того, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 474865-КС-001 від 20.09.2023 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «UA-0014» (який надіслано на номер відповідача +380668034670, зокрема який зазначається у заявах по суті справи представника відповідача), відповідно до якого розмір кредиту збільшено до 15 000 грн, пункти первісного договору викладено у новій редакції, відповідно до яких загальна сума отриманого кредиту складає 15 000 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 26200,72 %, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 30 917,64 грн із нарахування процентів визначених у п. 2.4. договору - 2 % в день. Додаткова угода № 1 від 28.09.2023 містить у п. 6.4. графік платежів із зазначенням 8 періодів, останній з яких закінчується 10.01.2024.

Паспорт до додаткової угоди містить відомості про строк кредитування 109 днів, який підписано електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора «UA-7014» (який надіслано на номер відповідача +380668034670).

З візуальної форми послідовності дій клієнта на сайті my.tpozyka.com встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, 20.09.2023 о 20:03:03 ідентифікувалася на сайті кредитодавця за номером телефону НОМЕР_2 , після чого, пройшовши всі стадії ознайомлення з умовами кредитування, о 20:48:27 підписала Договір № 474865-КС-001 шляхом введення одноразового пароля-ідентифікатора «UA-9731». Аналогічну дії відповідач вчинила 28.09.2023 о 20:23:26 під час підписання Додаткової угоди № 1 (використала ідентифікатор «UA-7014»).

Факт переказу грошових коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «Профітгід» та витребуваною у АТ КБ «Приватбанк» інформацією № 20.1.0.0.0/7-250905/64983-БТ із випискою за рахунком відповідача.

Так, позивачем здійснено переказ через ТОВ «ПрофітГід» (платіжна система «Platon»), платіжна інструкція № 03d4c786-57de-11ee-b82f-000c29d57ed21 від 20.09.2023 року на суму 10 000,00 грн та № b2897aff-5e23-11ee-b82f-000c29d57ed21 від 28.09.2023 року на суму 5 000,00 грн. Вказані дані узгоджуються з банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» за картковим рахунком відповідача № 4149-4993- 7736-1330, яка містить відомості про успішне зарахування зазначених сум у відповідні дати. Судом встановлено, що після отримання кредитних коштів відповідач набула право розпоряджатися ними на власний розсуд, що підтверджується подальшим рухом коштів по рахунку. Зокрема, згідно з випискою, отриманий кредитний ресурс був використаний Позичальником для переказів на власні рахунки та оплати послуг у мережі Інтернет на користь сервісу «UPME SLOTOKING.UA», операції від 06.10.2023 та 08.10.2023 року), що свідчить про реальність отримання позики.

Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, що здійснено позивачем станом на 29.04.2025, нарахування заборгованості розпочато з моменту надання первісної суми кредиту - 20.09.2023 та скориговано (збільшенням суми кредиту на 5 000 грн до 15 000 грн) відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.09.2023 року. Розрахунок відображає хронологію нарахування відсотків за користування кредитним ресурсом та фіксує часткові платежі, здійснені відповідачем, а саме: 02.10.2023 в сумі 3 860,00 грн, 17.10.2023 року в сумі 200,00 грн та 19.10.2023 року в сумі 3 956,47 грн, які зараховано позивачем наступним чином: 272,40 грн на погашення тіла кредита, 4 534,07 - процентів за користування кредитом та 2 250 грн - комісії.

Станом на 10.01.2024 розмір заборгованості обліковано позивачем у розмірі 35 381,49 грн, в тому числі 14 127,6 - за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 21 253,89 грн - за процентами.

Згідно з розрахунком, у період з 20.09.2023 року до 31.10.2023 року до заборгованості відповідача застосовувалася знижена відсоткова ставка у розмірі 1,16395 % на день. Протягом цього періоду нарахування здійснювалося на фактичний залишок тіла кредиту, який змінювався з урахуванням збільшення розміру кредиту до 15 000 грн - 28.09.2023 та часткових платежів відповідача. Зокрема, за перші 10 днів, з 20.09.2023 до 30.09.2023 сума нарахованих відсотків склала 1 454,98 грн, що відповідає зниженій ставці.

Починаючи з 01.11.2023, позивач перейшов до застосування стандартної процентної ставки у розмірі 2,0 % на день. За цією ставкою здійснювалося нарахування відсотків до 10.01.2024, після 10.01.2024 починаючи з 11.01.2024 розмір заборгованості не збільшувався та становить 35 381,49 грн, в тому числі за основним зобов`язання (тілом кредиту) - 14 127,60 грн та за процентами - 21 253,89 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 висловила правову позицію у справі № 910/4518/16.

Так, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку із чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

З приводу доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 не укладала кредитний договір та не підписувала його за допомогою електронного підпису, суд зазначає таке.

Згідно з дослідженими у судовому засіданнями письмовими доказами, зокрема візуальною формою послідовності дій клієнта, встановлено, що під час реєстрації в системі було використано номер телефону НОМЕР_2 , який належить відповідачу та вказаний представником відповідача особисто у заявах по суті справи. Використання одноразового ідентифікатора, надісланого на цей номер, згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», є аналогом власноручного підпису. Крім того, подальше часткове погашення заборгованості відповідно до платежів від 02.10.2023, 17.10.2023 та 19.10.2023 та визнання відповідачем частини боргу у додаткових поясненнях від 01.07.2025 свідчать про вчинення правочину щодо укладення кредитного договору та визнання його умов у розумінні ст. 241 ЦК України. Відтак, суд відхиляє аргументи про неналежність підпису та відсутність реєстрації відповідача як такі, що спростовуються сукупністю доказів та поведінкою відповідачки.

Твердження сторони відповідача про те, що до суду надано лише паперові копії електронних доказів, що нібито унеможливлює їх перевірку, суд вважає безпідставними. Позовна заява та додатки до неї надійшли до суду в електронному вигляді через систему «Електронний суд» та підписані КЕП представника позивача.

Відповідно до ст. 100 ЦПК України, електронні докази можуть подаватися в копіях, а їх достовірність підтверджується КЕП. Оскільки відповідачем не було надано обґрунтованих доказів модифікації або фальсифікації цифрових файлів позивача, подані документи є належними та допустимими.

Щодо заперечень про відсутність доказів перерахування коштів, то вони повністю спростовуються витребуваною судом інформацією від АТ КБ «Приватбанк». Банківська виписка за рахунком № НОМЕР_1 підтверджу зарахування сум 10 000 грн 20.09.2023 та 5 000 грн 28.09.2023 через платіжну системи «Platon» (ТОВ «ПрофітГід»). Окрім того, виписка підтверджує активне використання цих коштів відповідачем, зокрема для розрахунків у мережі Інтернет на користь «SLOTOKING.UA», що свідчить про реальне отримання та розпорядження кредитним ресурсом.

Окремої уваги заслуговують доводи відповідача про необхідність застосування висновку, що підвищена процентна ставка за своєю природою є пенею. Суд не може погодитися з такою позицією, оскільки у даній справі, згідно з умовами додаткової угоди № 1 (п. 6.4) від 28.09.2023, сторони визначили проценту ставку відповідно до пункту п. 2.4 первісного кредитного договору, встановивши фіксований розмір процентної ставки - 2 % на день як плату за користування кредитом. Оскільки сторони, керуючись принципом свободи договору, який визначено ст. 627 ЦК України, добровільно погодили такий розмір плати, зазначені нарахування є договірними процентами, а не штрафною санкцією (пенею).

Суд зазначає, що умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами у розмірі 2 % на день у разі порушення позичальником строків виконання зобов`язань.

При цьому такі проценти не є штрафною санкцією, а становлять собою плату за користування грошовими коштами кредитодавця, погоджену сторонами при укладенні договору, що відповідає вимогам ст. 1048 ЦК України.

Суд виходить з того, що пеня та штраф є видами цивільно-правової відповідальності та застосовуються за порушення зобов`язання, тоді як проценти за користування кредитом мають компенсаційний характер і спрямовані на відшкодування кредитодавцю втрат, пов`язаних із користуванням його коштами.

Сам по собі факт підвищення розміру процентної ставки у разі прострочення виконання зобов`язання не змінює правової природи таких нарахувань, оскільки договором не передбачено стягнення пені чи штрафу, а визначено саме процентну ставку, яка застосовується до фактичного строку користування кредитними коштами.

Суд також враховує, що назва та правова кваліфікація платежу визначається його змістом, а не економічною оцінкою його розміру, у зв`язку з чим розмір процентів сам по собі не може свідчити про їх штрафний характер.

Доводи відповідача про те, що 2 % на день фактично є прихованою пенею, суд визнає необґрунтованими, оскільки такі нарахування передбачені договором як умова користування кредитом, а не як міра відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що обмеження, встановлені законодавством щодо нарахування штрафних санкцій, у даному випадку не підлягають застосуванню, а нарахування процентів у розмірі 2 % на день є правомірним.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначених доводів відповідача.

Разом з тим, оцінюючи доводи сторін щодо правомірності нарахування процентів після спливу строку кредитування, суд зважає на таке.

Як встановлено судом, строк кредитування за кредитним договором № 474865-КС-001 від 20.09.2023 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.09.2023 закінчився 10.01.2024, що прямо передбачено умовами договору, графіками платежів та паспортами споживчого кредиту.

З поданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти за користування кредитом нараховувалися до 10.01.2024 включно, а після цієї дати розмір заборгованості не збільшувався та є фіксованим у сумі 35 381,49 грн.

Таким чином, твердження сторони відповідача не підтверджені, позивач не здійснював нарахування визначених у первісному договорі та додатковій угоді проценти в розмірі 2 % за день поза межами строку кредитування, а отже доводи відповідача про неправомірність стягнення процентів не знаходять свого підтвердження дослідженим письмовими доказами у справі.

Посилання відповідача на правову позицію щодо припинення нарахування процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування є правильним за своїм змістом, однак не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, оскільки проценти у цій справі нараховані виключно в межах строку дії кредитного договору, а не після його закінчення.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що сума процентів у розмірі 21 253,89 грн за своєю правовою природою є пенею, нарахування якої заборонене в період дії воєнного стану.

Як встановлено судом, зазначена сума є процентами, розмір яких визначений умовами кредитного договору як плату за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, а не штрафною санкцією чи мірою цивільно-правової відповідальності. Доказів нарахування пені, штрафів або процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України позивачем не заявлено та судом не встановлено.

За таких обставин, норми законодавства, які встановлюють обмеження щодо нарахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас суд враховує, що відповідачем фактично визнано заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 127,60 грн та проценти за користування кредитом у сумі 3 592,71 грн, що додатково підтверджує обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем умов кредитного договору № 474865-КС-001 від 20.09.2023, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 35 381,49 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 127,60 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 21 253,89 грн.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Бізнес позика» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з останньої на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у повному розмірі, а саме 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість в сумі 35 381 (тридцять п`ять тисяч триста вісімдесят одну) гривню 49 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12.01.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239, місцезнаходження: Україна, 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, тел. +380963218309

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ