Ухвала суду № 133300495, 14.01.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/11089/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши звіт про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 задоволено заяву про встановлення судового контролю у справі №620/11089/23.

На виконання ухвали суду відповідачем подано звіт, до якого долучено довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2018, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

В подальшому, ухвалою суду від 28.10.2025 прийнято звіт Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про виконання рішення суду по справі №620/11089/23 та встановлено Управлінню Служби безпеки України в Чернігівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду по справі №620/11089/23 60 днів з дня отримання даної ухвали.

Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області подано звіт, в якому відповідач наголошує, що підстав для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, немає. Також зазначає, що такий правовий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справ № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21.

Від позивача надійшли заперечення на поданий звіт, в яких він зазначає, що відповідачем не підготовлено і не надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про розмір мого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018, всупереч вимогам ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду у справі 620/11089/23 від 28.10.2025 не підготовлено і не надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідки про розмір мого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.01.21, на 01.01.2022, на 01.01.2023 із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. Крім того у вже поданих Відповідачем довідках №№ 9/11, 9/12, 9/13 станом на 01.01.21, 01.01.22, 01.01.23 відповідно, щомісячні надбавки, доплати та премія враховуються не у середніх розмірах, а значно занижені.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для його прийняття, з огляду на таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до статті 382-2 Кодексу за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком.

Рішенням суду від 08.05.2024 у справі №620/11089/23, зокрема зобов`язано Управління Служби безпеки України в Чернігівській області скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виготовлено довідку від 21.01.2025 №9/10 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2018, яку додано до звіту про виконання рішення суду.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідачем не підготовлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про розмір мого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018, всупереч вимогам ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду у справі 620/11089/23 від 28.10.2025 на увагу не заслуговують.

Крім того, як слідує з заяви позивача від 12.03.2025 про встановлення судового контролю, жодних зауважень щодо її складання позивач не висловлював. Та обставина, що вказану довідку не надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області спростовується наданими позивачем доказами до заяви про встановлення судового контролю від 12.03.2025, згідно яких довідку від 21.01.2025 №9/10 отримано ним від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Щодо посилань на те, що відповідачем всупереч вимогам ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду у справі 620/11089/23 від 28.10.2025 не підготовлено і не надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідки про розмір мого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.01.21, на 01.01.2022, на 01.01.2023 із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, суд їх також до уваги не приймає, оскільки такий обов`язок ухвалою суду від 28.10.2025 не встановлювався.

Щодо посилань на те, що у вже поданих Відповідачем довідках №№ 9/11, 9/12, 9/13 станом на 01.01.21, 01.01.22, 01.01.23 відповідно, щомісячні надбавки, доплати та премія враховуються не у середніх розмірах, а значно занижені, суд їх до уваги не приймає, оскільки такі посилання жодним належним доказом не підтверджуються.

Посилань ж позивача на те, відомості про середні розміри додаткових видів грошового забезпечення, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію є необхідними при перевірці правильності складених відповідачем довідок, а необхідність її надання повністю узгоджується з нормами діючого законодавства та відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у рішенні від 5 березня 2024 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року, у зразковій справі №380/19324/23, суд наголошує, що середні розміри щомісячних надбавок, доплат та премії не були предметом розгляду в даній справі, що виключає можливість судового контролю в зазначеній частині.

Щодо суті звіту відповідача, суд звертає увагу, що повторно подаючи звіт відповідач наголошує, що мінімальна заробітна плата як розрахункової величина для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не застосовується, відтак підстав для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, немає.

Проте, як зазначено в рішенні суду від 08.05.2024 у справі №620/11089/23, розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Наведений правовий висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, предметом розгляду в якій було застосування норм Закону № 1774-VІІІ та у якій вказано з-поміж іншого, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Такий правовий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що якщо розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, обчислені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, є меншими за 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, останні не можуть бути використані для визначення посадового окладу і окладу за військовим званням. В такому випадку, посадовий оклад та оклад за військовим званням обчислюються, виходячи з 50 відсоткового розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, як мінімальної величини, яка враховується як складова при їх визначенні.

Так, у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу відсутні.

Відповідно до частини 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про виконання рішення суду по справі №620/11089/23.

Встановити Управлінню Служби безпеки України в Чернігівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду по справі №620/11089/23 60 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 14.01.2026.

Суддя Л.О. Житняк