Рішення № 133299743, 14.01.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 р. № 520/15768/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), в якому просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 17.05.2024 про звільнення з військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 17.05.2024 про звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про допущення Військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 17.05.2024. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Ухвалою суду від 26.06.2024 клопотання представника позивача - задоволено частково. Залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_6 , електронна поштова скринька ІНФОРМАЦІЯ_3 , електронний кабінет - НОМЕР_5 ) як співвідповідача у адміністративній справі 520/15768/24.

Копії вказаних ухвал надіслані та вручені відповідачам, що підтверджується матеріалами справи.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надав до суду відзив, в якому зазначив, що рапорт позивача від 17.05.2024 було розглянуто, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Військовою частиною НОМЕР_1 , на адресу суду, відзив на позовну заяву не надано.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №755 від 01.03.2024.

Позивач склав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 04.05.2024), з яким цього ж дня звернувся до командування іійськової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією рапорту та штампом на ньому військової частини НОМЕР_1 вих.№ 1669 від 17.05.2024.

За доводами позивача, військова частина НОМЕР_1 не розглянула його рапорт та не надала відповіді за результатами розгляду такого рапорту.

Разом із тим, з програми "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що у рамках справи № 520/15857/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , позивач у позовній заяві вказує на те, що його рапорт на звільнення був розглянутий та командуванням військової частини НОМЕР_1 було надано лист від 20.05.2024 № 1634/1, яким ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні з військової служби. Відмова військової частини НОМЕР_1 була мотивована тим, що зазначена ОСОБА_1 у рапорті підстава для звільнення не відповідає пункту 12 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (зі змінами).

Крім того, представником ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомляю суд, що рапорт разом з матеріалами та поданням на звільнення з військової служби ОСОБА_1 , які надійшли від військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , були розглянуті. За результатами розгляду, керівництвом кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України матеріали та подання на звільнення були повернуті до військової частини НОМЕР_1 без реалізації листом вих. від 29.05.2024 № 765/4/7032, на підтвердження чого до суду надано копію вказаного листа.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII (далі за текстом - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням, визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735. (далі по тексту Інструкція № 735).

Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції № 735 усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов`язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 5. розділу ІІІ Інструкції № 735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що рапорт, як форма звернення військовослужбовця з будь-якого питання, розглядається повноважними на те особами в порядку Закону України "Про звернення громадян" в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті питання, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач склав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 04.05.2024), з яким цього ж дня звернувся до командування іійськової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією рапорту та штампом на ньому військової частини НОМЕР_1 вих.№ 1669 від 17.05.2024.

Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008 (далі по тексту - Положення), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення).

Отже, аналізуючи вищенаведене суд доходить висновку, що подання військовослужбовцем рапорту про звільнення до безпосереднього командира призводить до обов`язку останнього вчинити відповідні дії, тобто розглянути такий рапорт та прийняти відповідне рішення: або наказ про звільнення або лист про відмову у задоволенні рапорту.

Як вже судом зазначено, з програми "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що у рамках справи № 520/15857/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , позивач у позовній заяві вказує на те, що його рапорт на звільнення був розглянутий та командуванням військової частини НОМЕР_1 було надано лист від 20.05.2024 № 1634/1, яким ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні з військової служби. Відмова військової частини НОМЕР_1 була мотивована тим, що зазначена ОСОБА_1 у рапорті підстава для звільнення не відповідає пункту 12 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (зі змінами).

Так, у рамках вказаної справи ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 04.05.2024), оформлену листом №1634/1 від 20.05.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 04.05.2024)

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №520/15857/24, залишеного без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Так, судом встановлено, що рапорт разом із матеріалами та поданням на звільнення з військової служби ОСОБА_1 , які надійшли від військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , були розглянуті. За результатами розгляду, керівництвом кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України матеріали та подання на звільнення були повернуті до військової частини НОМЕР_1 без реалізації листом вих. від 29.05.2024 № 765/4/7032, на підтвердження чого до суду надано копію вказаного листа.

Наведені обставини приводять суд до висновку, що рапорт позивача був розглянутий як військовою частиною НОМЕР_1 , так і ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовної заяви.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов