Рішення № 133299737, 13.01.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року, м. Харків справа № 520/24105/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у порядку письмового спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департамену патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646), третя особа: Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП (вул. Шевченка, буд. 315А, м. Харків, 62033, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції Євгенія Жукова «Про застосування до працівників УПП в Харківській області ДПП дисциплінарних стягнень» № 478 від 29 липня 2025 року у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП В Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції Євгенія Жукова «По особовому складу» № 1353 о/с від 20.08.2025 року про звільнення інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 20 жовтня 2024 року або на рівнозначній посаді в Національній поліції України;

- стягнути з Департамент патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2025 року по час прийняття рішення судом по суті справи;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , на службі в Національній поліції України на посаді інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП або на рівнозначній посаді в Національній поліції України та у частині стягнення з Департамент патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.08.2025 року по час прийняття рішення судом по суті справи у межах суми стягнення за один місяць.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 11.09.2025 позовну заяву - залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, які він усунув

Ухвалою суду від 12.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву. Витребувано у відповідача належним чином завірену копію матеріалів службового розслідування, відеозапис події, яка досліджувалась під час розслідування, належним чином завірену копію особової справи позивача.

Відповідач 01.12.2025 через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву, якими заперечував позовні вимоги.

Відповідач 02.12.2025 надіслав клопотання про долучення доказів.

Позивач 10.12.2025 надіслав відповідь на відзив.

Відповідач 15.12.2025 надіслав заперечення на відповідь на відзив.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Позиція позивача

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив службу в Національній поліції України і його звільнено зі служби у зв`язку з грубим порушенням дисципліни під час виконання службових обов`язків 21.04.2025 під час відпрацювання виклику «Пошкодження майна».

Позивач стверджує, що під час виконання службових обов`язків затриманий громадянин (дезертир, особа яка перебувала у розшуку у зв`язку з СЗЧ) перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, агресивно поводив себе, чинив опір, нецензурно висловлювався, хапав за форменний одяг поліцейських не реагував на законні вимоги поліцейських, а тому до нього були застосовані фізична сила та кайданки згідно приписів закону з метою припинення протиправних дій та запобігання шкоді.

Вважаючи своє звільнення незаконним, а наказ, яким його звільнено зі служби в поліції, протиправним - звернувся до суду.

Позиція відповідача

Відповідач заперечив доводи позовної заяви та зазначив, що позивач 21.04.2025, під час відпрацювання виклику, безпідставно застосував фізичну силу до громадянина, не маючи на меті такими діями забезпечити особисту безпеку або/та безпеку інших осіб, припинити правопорушення, затримати особу, яка вчинила правопорушення.

Відповідач вважає, що застосування фізичної сили не було необхідним та пропорційним, оскільки громадянин не чинив своїми діями активного опору працівникам поліції, не створював загрози оточуючим та працівникам поліції та не погрожував настанням з його боку будь-яких негативних наслідків.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією було складено висновок. На підставі наявних матеріалів дисциплінарною комісією встановлено факт грубого порушення службової дисципліни позивачем, який під час несення служби в нічну зміну з 21.04.2025 по 22.04.2025 свідомо та умисно допустив порушення прав і свобод громадянина шляхом застосуванні до нього фізичної сили, яка не була необхідною та пропорційною в ситуації, яка склалася.

На підставі вказаного висновку 29.07.2025 Департаментом патрульної поліції видано наказ № 478, яким, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції № 1353 о/с від 29.07.2025, позивача звільнено зі служби в поліції.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.03.2017 прийнятий на службу до Національної поліції України, що вбачається з довідки від 06.06.2025, (Т.1, а.с. 55).

Відповідно до службової характеристики позивача від 03.04.2025, за час проходження служби ст. лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку, а саме як професійний працівник, здатний приймати правильні рішення у складних ситуаціях. Добре знає нормативно-правову базу, що регламентує діяльність Національної поліції та суворо дотримується її вимог. ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків ставиться відповідально. (Т.1, а.с.45).

Згідно службової характеристики від 11.06.2025, за період служби ст. лейтенант поліції ОСОБА_1 за час проходження служби зарекомендував себе з негативного боку, а саме: як співробітник, котрий не відповідально ставиться до виконання покладених на нього функціональних обов`язків. Має задовільну теоретичну та практичну підготовку. Не намагається працювати ефективно та не поступається особистими інтересами. Не прагне аналізувати та планувати свою роботу та не вчасно вирішує службові питання. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 здебільшого не бере на себе відповідальність, навіть у рамках своєї компетенції, в складних обставинах не намагається знаходити правильні рішення. Майже не користується повагою з боку колег. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 при спілкуванні з громадянами не ввічливий, не тактовний, у конфліктних ситуаціях проявляє агресивність. Критику на свою адресу сприймає не стримано, на зауваження не реагує. Не турбується про свої результати праці. Не працює над підвищенням свого професійного і культурного рівня. Розпочату роботу не доводить до завершення. (Т.1, а.с.61).

Судом досліджено відеозаписи (нагрудна камера позивача та його напарника) наявні в матеріалах справи (Т.2, а.с. 6) та встановлено таке:

- 22:14:39 21.04.2025 - вбачається, що до ст. лейтенанта поліції ОСОБА_2 підійшло дві особи, які пояснюють працівникам наряду причину здійснення ними виклику на 102, зі слів одного з чоловіків встановлено, що у них стався конфлікт зі знайомим, з причини того, що останній покидаючи приміщення квартири заявника вимкнув світло на лічильнику;

- 22:15:12 21.04.2025 - позивач уточнює в осіб, чи правильно він зрозумів з їх слів, що знайомий військовослужбовець та перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що підтвердили чоловіки;

- 22:15:50 21.04.2025 - чоловіки помічають особу на яку вказували, та починають його кликати до себе, звертаючись « ОСОБА_3 »;

- 22:18:08 21.04.2025 - позивач підходить до іншого під`їзду будинку, де вже знаходиться ст. лейтенант поліції ОСОБА_4 , заявник разом із іншим чоловіком та особа на яку скаржиться заявник - чоловік у військовій формі;

- 22:18:24 до 22:19:14 21.04.2025 - заявник разом із працівниками наряду спілкуються із чоловіком на якого скаржився заявник, намагаючись розібратись в ситуації та дізнатись достовірну інформацію щодо виникнення конфлікту;

- 22:19:15 21.04.2025 - позивач запитує у військового, чи є при ньому зброя, на що останній відповідає, що не має при собі зброї;

- 22:19:36 21.04.2025 - позивач запитує у військовослужбовця, чи знаходиться останній у відпустці, на що отримує позитивну відповідь та у свою чергу поліцейський запитує про наявність при собі документів;

- 22:20:14 21.04.2025 ст. лейтенант поліції Славгородський В. надає військовослужбовцю своє службове посвідчення для ознайомлення, у цей час позивач повідомляє, що ймовірно треба викликати на місце події ВСП;

- 22:21:03 21.04.2025 - позивач спілкується по телефону з приводу виклику мобільної групи ВСП;

- 22:22:06 21.04.2025 ст. лейтенант поліції Славгородський В. висунув вимогу військовослужбовцю про пред`явлення документів;

- 22:22:10 21.04.2025 військовослужбовець надає документи та у цей час починається словесний конфлікт із працівниками поліції з приводу того, що військовослужбовець вважає, що треба поважати його вік;

- 22:23:02 21.04.2025 позивач пред`являє військовослужбовцю своє службове посвідчення, у свою чергу останній повторно надає свої документи;

- 22:23:42 21.04.2025 позивач перепитує у громадянина про те, чи має останній при собі військовий квиток;

- 22:24:18 21.04.2025 громадянин надає працівникам наряду для ознайомлення невстановлений документ, який міститься мобільному застосунку, проте ігнорує запитання щодо наявності військового квитка (у цей час учасники події продовжують встановлювати обставини конфлікту між собою);

- 22:26:01 21.04.2025 ст. лейтенант поліції ОСОБА_4 повідомляє , що під час перевірки його особи через ІПНП встановлено, що останній знаходиться у розшуку, як дезертир (особа, яка самовільно залишила місце несення служби);

- 22:26:20 21.04.2025 позивач повторює: «Сан Санич, Ви як дезертир світитесь», на що останній відповідає, що він знятий з обліку і причина розшуку йому невідома;

- 22:26:38 21.04.2025 ст. лейтенант поліції ОСОБА_4 прохає громадянина (який щойно запалив цигарку), щоб той не дихав йому димом в обличчя і повідомляє, що якщо буде себе далі так вести, то він застосує до нього силу;

- 22:27:27 21.04.2025 громадянин сідає на лавку та продовжує спілкування з поліцейськими;

- 22:28:00 21.04.2025 працівники наряду спілкуючись між собою узгоджують, що потрібно телефонувати до ВСП, у цей час громадянин дістає зі свого рюкзака папку синього кольору із документами та повідомляє, що у нього все законно;

- 22:28:34 21.04.2025 громадянин надає невстановлений документ для ознайомлення позивачу та повідомляє, що в цьому документі написано: « ОСОБА_5 і ясно, що він знятий», з його слів це постанова прокурора і судді, вирок суду;

- 22:32:00 21.04.2025 позивач телефонує черговій мобільній групі ВСП та повідомляє про обставини події, чутно, як черговий перепитує у позивача, чи можуть працівники поліції доставити до них, на що поліцейський відповідає, що так;

- 22:33:45 21.04.2025 позивач повідомляє присутнім особам, що громадянина зараз буде доставлено до ВСП, що повторюють і самому військовослужбовцю, останній не заперечує;

- 22:34:11 до 22:34:34 21.04.2025 позивач запитує у громадянина що саме за речі знаходяться у його рюкзаку, останній не реагує на поставлені запитання та повідомляє, що заявник також повинен проїхати із ним так як він є «потерпілим». Крім того зазначає, що якщо потерпілий не поїде, то він буде телефонувати до військової прокуратури;

- 22:34:56 21.04.2025 позивач повторно перепитує громадянина про вміст його рюкзака та чи є у ньому щось заборонене (останній не відповідає);

- 22:35:07 21.04.2025 позивач самостійно підходить до лавки на якій знаходиться рюкзак громадянина та кличе до себе останнього; громадянин ігнорує прохання та щось переглядає у мобільному телефоні;

- 2:35:29 21.04.2025 позивач підходить до громадянина та бере його під руку, з метою провести до лавки на якій знаходиться рюкзак військовослужбовця, останній каже, що позивач не має права його «дьоргати» (повторює декілька разів);

- 22:35:49 21.04.2025 позивач повідомляє, що він зараз застосує до громадянина фізичну силу та засоби обмеження рухомості, а саме кайданки, на що громадянин обурюється та повідомляє, що позивач не має права на такі дії;

- 22:35:55 21.04.2025 позивач світить ліхтариком в очі громадянина, який у свою чергу прохає припинити такі дії;

- 22:35:57 - 22:36:23 21.04.2025 позивач звертається до громадянина та прохає показати вміст рюкзака;

- 22:36:29 21.04.2025 працівники наряду чіпають рюкзак громадянина, на що останній повідомляє: «Нет, ребят» та рухає рюкзак ближче до себе;

- 22:36:34 21.04.2025 позивач повідомляє військовослужбовця, що він зараз застосує до нього фізичну силу;

- 22:36:59 21.04.2025 позивач звертається до військовослужбовця і каже щоб він забирав свій рюкзак та пройшов із ним;

- 22:37:03 21.04.2025 - з відеозапису вбачається, що позивач силоміць піднімає з лавки військовослужбовця та прикладаючи силу до останнього починає його супроводжувати, з відеозапису у цей час (22:37:25 21.04.2025) вбачається, що військовослужбовець починає чинити спротив позивачу внаслідок чого відбувається фізичний контакт позивача та військовослужбовця (зображення не чітке та мерехтливе);

- 22:37:28 21.04.2025 - перший диск (24:10 - другий диск (нагрудна камера позивача) позивач ймовірно намагається або завалити на землю або скрутити руки (встановити що саме в цей час відбувається, не вдається за можливе);

- 22:37:37 21.04.2025 ст. лейтенант поліції ОСОБА_4 каже громадянину: «Що ти робиш, нападениє на сотрудника», у свою чергу громадянин починає кричати: «Ти не маєш права» (декілька разів);

- 22:37:44 21.04.2025 - перший диск (24:40 - 26:14 другий диск (нагрудна камера поизвача) з відеозапису вбачається, що позивач наніс удар, також у цей же час військовослужбовець починає висловлюватись нецензурно на адресу позивача та чинити йому подальший спротив,

- 22:37:52 21.04.2025 позивач повідомляє, що зараз застосує до громадянина кайданки, у свою чергу останній знову повторює декілька разів: «Не маєш права»;

- 22:38:27 21.04.2025- вбачається, що громадянин знаходиться лежачи на землі, за плечі його тримає позивач;

- 22:38:33 21.04.2025- позивач б`є рукою лежачого на землі громадянина по обличчю та каже: «Розслабся», останній каже: «Іще раз...»);

- 22:38:34 21.04.2025 позивач потворно б`є рукою лежачого не землі по обличчю;

- 22:38:41 21.04.2025 - позивач втретє б`є рукою лежачого не землі громадянина по обличчю;

- 22:38:51 21.04.2025 позивач підводиться на ноги та каже «Я сказал, вставай», на що громадянин каже, щоб він почекав;

- 22:38:54 21.04.2025 - позивач запитує у громадянина: « ОСОБА_6 прийшов в себе? Дивись, що ти зробив інспектору поліції, вставай».

- 22:39:15 21.04.2025 позивач застосовує до громадянина кайданки;

- 22:39:35 21.04.2025 - вбачається чітке зображення рук громадянина за спиною, у цей час старший лейтенант поліції ОСОБА_7 одягає кайданки;

- 22:39:47 21.04.2025 - із відеозапису вбачається, що громадянин знаходиться напівлежачи на капоті цивільного транспортного засобу, у цей час позивач питає у громадянина: «Я тебе попереджав?»;

- 22:40:02 21.04.2025 позивач знімає з себе світловідбиваючий жилет, знову перепитує громадянина про те, чи попереджав він і що громадянин хотів йому показати (у цей час хватає напівлежачого на капоті за комірець кітелю і каже: «Ти алкаш кончений»);

- 22:41:23 21.04.2025 на місце події під`їжджає ще один наряд поліції, позивач повідомляє, що громадянин порвав йому жилетку і те, що останній СЗЧ;

- 22:42:30 21.04.2025 позивач повідомляє колегам, які прибули на допомогу, що громадянин напав на нього і порвав йому світловідбівиваючий жилет, а також про те, що він був змушений застосувати до нього фізичну силу та спеціальні засоби обмеження рухомості - кайданки;

- 22:42:46 21.04.2025 позивач звертаючись до громадянина повідомив йому, що військовий соромить честь та гідність військовослужбовця і що наразі вони поїдуть до ВСП;

- 22:43:16 21.04.2025 позивач самостійно почав перевіряти вміст особистого рюкзаку громадянина повідомивши останньому, що це у його присутності відбувається, з метою виявлення або встановлення відсутності заборонених боєприпасів, зброї або набоїв до неї;

- 22:43:55 21.04.2025 позивач констатує присутнім, що у рюкзаку зброї та вибухівки немає, застібає рюкзак та кладе його на капот цивільного транспортного засобу;

- 22:44:29 21.04.2025 позивач починає проводити поверхневу перевірку громадянина;

- З 22:46:34 до 22:50:03 21.04.2025 - відбувається спілкування працівників УПП в Харківській області ДПП між собою, якого запрошено до ВСП;

- 22:50:11 21.04.2025 працівники УПП в Харківській області ДПП супроводжують громадянина до ВСП на службовому транспортному засобі;

- 23:09:15 21.04.2025 - зазначений відеозапис завершується;

- 23:09:16 21.04.2025 розпочинається наступний відеозапис з якого вбачається, що працівники наряду разом із громадянином прибули до ВСП;

- 23:10:30 21.04.2025 позивач повідомляє: «Ти скажи спасібо, що ми не реєструємо опір і напад на співробітників поліції, поняв? За те, що ти мені порвав жилет. Вставай!»;

- 23:23:25 21.04.2025 працівники УПП в Харківській області ДПП разом із громадянином заходять до приміщення/території ВСП;

- 23:24:14 21.04.2025 - зазначений відеозапис завершується та одночасно розпочинається наступний, працівники УПП в Харківській області ДПП продовжують спілкування із громадянином;

- 23:25:35 21.04.2025 працівники наряду підводять до відповідних працівників ВСП та заходять разом із ним до кабінету, де в подальшому і залишається громадянин;

- 23:41:10 21.04.2025 працівники наряду покидають приміщення.

Згідно доповідної записки Начальника УПП в Харківській області ДПП від 04.06.2025, - 30.05.2025 надійшов рапорт, зі змістом про те, що шляхом моніторингу інформації, наявної на сервері відеообміну, а саме переглядом відеозаписів, здійснених за допомогою портативних відеореєстраторів працівників УПП в Харківській області ДПП, виявлено прояви порушення службової дисципліни з боку ст. лейтенанта поліції ОСОБА_1 , а саме під час події за участю військовослужбовця, що виразилось у порушенні вимог окремих положень законодавства. Просить призначити службове розслідування, (Т.1, а.с.48-49).

Наказом Департаменту Патрульної поліції №1874 від 04.06.2025 призначено службове розслідування у формі письмового провадження, (Т.1, а.с.46-47).

За результатами службового розслідування складено висновок від 03.07.2025 (Т.1, а.с. 88-119), яким встановлено, що 30.05.2025 до керівництва УПП в Харківській області ДПП надійшов рапорт, зі змістом про те, що шляхом моніторингу інформації, наявної на сервері відеообміну, а саме - переглядом відеозаписів, здійснених за допомогою портативних відеореєстраторів працівників УПП в Харківській області ДПП, виявлено прояви порушення службової дисципліни з боку позивача, під час несення служби 21.04.2025 за участю військовослужбовця, що виразилось у можливому порушенні вимог законодавства.

Зокрема дисциплінарна комісія під час дослідження відеозаписів прийшла до висновку, що позивач безпідставно застосував фізичну силу до особи, не маючи на меті такими діями забезпечити особисту безпеку та безпеку інших осіб, припинити правопорушення, затримати особу, яка вчинила правопорушення. Разом з тим, обраний позивачем захід у вигляді застосування фізичної сили, спеціальних прийомів боротьби та рукопашного бою позивачем до особи не був необхідним та пропорційним, оскільки останній не чинив своїми діями активного опору працівникам поліції, не створював загрози оточуючим та працівникам поліції та не погрожував настанням з його боку будь яких негативних наслідків. (Т.1, а.с. 97).

З витягу АРМ 102 № 229040603 (Т.1, а.с. 245) вбачається що 21.04.2025, надійшло повідомлення «Пошкодження майна». Указане звернення направлено для реагування нарядові. За результатом реагування на вищевказане повідомлення ОСОБА_8 подано електронний рапорт з якого встановлено, що прибувши на місце виклику було виявлено заявника, який повідомив, що конфлікт буде врегульовано самостійно, мирним шляхом без допомоги поліції. Заяв та пояснень не надходило, письмової відповіді заявник не потребує, подія зафіксована за допомогою портативного відеореєстратора. Фото неможливо додати з технічних причин.

Як вбачається із роздруківки із інформаційного порталу НП (HAPS 1331.10.121.228.02.07.2025 10.32.05, система "ARMOR" що особа, яку затримував позивач знаходиться в активному розшуку, як СЗЧ (дезертир) (Т.1, а.с. 246).

В межах службового розслідування позивач пояснив, що пояснив, що 21.04.2025 під час, несення служби під час відпрацювання повідомлення про «Пошкодження майна», було виявлено військовослужбовця, який був учасником події. Останній відповідно до інформації наявної в ІПНП, знаходився в активному розшуку, як СЗЧ. Крім того, опитаний зазначив, що в подальшому, громадянин, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, повідомлено інформацію щодо розшуку, на що останній відреагував агресивною поведінкою. Також, громадянин використовував ненормативну лексику в бік працівників поліції, хапав за формений одяг, внаслідок чого пошкодив світловідбиваючий жилет та шеврон опитуваного.

В подальшому, громадянин намагався завдати шкоди собі та працівникам поліції, а тому відповідно до положень частини першої статті 44, підпункту «а», «г», пункту 1 частини третьої статті 45 Закону України «Про Національну поліцію» до громадянина застосовано фізичну силу та спеціальний засіб обмеження рухомості - кайданки.

Зі слів опитаного 21.04.2025 наряд діяв в межах чинного законодавства, заяв та скарг відносно дій працівників наряду не надходило, громадянина передано до ВСП.

Також, в межах службового розслідування, ОСОБА_4 (який 21.04.2025 перебував у складі екіпажу разом з позивачем) пояснив, що 21.04.2025 під час відпрацювання виклику було виявлено громадянина, який по базі знаходиться в активному розшуку як дезертир, про що було сповіщено ЗВ ВСП, на що останній агресивно відреагував. Позивач повідомив громадянина про необхідність доставлення до ЗВ ВСП для з`ясування обставин та попередив про застосування фізичної сили в разі відмови. Громадянин на прохання не реагував, намагався чинити супротив та покинути місце виклику. Під час того, як позивач почав супроводжувати громадянина до службового авто. В цей час громадянин почепився на позивача, а саме на світловідбиваючий жилет (внаслідок чого порвав його) та бронежилет. На намагання ОСОБА_2 відтягнути громадянина, останній вкусив за руку поліцейського та підбив кріплення камери. В ході до громадяина було застосовано кайданки відповідно законодавства. Під час руху від місця виклику до ЗВ ВСП громадянин намагався дістати ногами позивача, який знаходився за кермом та нанести собі ушкодження кайданками, (Т.1, а.с.66-67).

В межах службового розслідування також надано пояснення працівниками поліції, зокрема:

- ОСОБА_9 , який повідомив що прибув на допомогу наряду, до якого входив позивач, на місці події побачив громадянина у військовій формі, до якого було застосовано спеціальний засіб обмеження рухомості кайданки. На запитання опитаного про те, що саме трапилось, позивач повідомив, що згідно даних, що містяться в ПНП перебував в активному розшуку, як СЗЧ, та після того, як було повідомлено вказану інформацію останній напав на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , та пошкодив футболку і відірвав погони;

- ОСОБА_11 , який повідомив, що не помічав за позивачем негативну, агресивну, нетолерантну поведінку, а особовий склад про подібні випадки, опитуваному не повідомляв;

- ОСОБА_12 , який повідомив, що лейтенант поліції ОСОБА_13 повідомив опитаному про те, що 21.04.2025 під час відпрацювання повідомлення працівниками наряду виявлено військовослужбовця, який перебував в розшуку, як СЗЧ. В подальшому, як зазначив опитаний, вказаний військовослужбовець «накинувся» на позивача, порвав останньому футболку та відірвав погони. Внаслідок чого до зазначеного військовослужбовця, позивачем застосовано фізичну силу та спеціальні засоби. Надалі, позивач пояснив, що застосувати фізичну силу до громадянина, його спонукало те, що громадянин застосовував ненормативну лексику в бік працівників поліції, намагався його вдарити, внаслідок чого пошкодив формений одяг;

- ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які повідомили, що прибувши на допомогу, на місці події перебували працівники наряду, а також невідомий громадянин у військовій формі, який поводив себе, агресивно. В подальшому встановлено, що військовий знаходився в розшуку, як СЗЧ. З`ясувавши, що допомога більше не потрібна, працівники наряду продовжили патрулювання.

Таким чином, комісія зазначила, що 21.04.2025 обраний поліцейський захід у вигляді застосування фізичної сили та спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), позивачем до військовослужбовця не був необхідним та пропорційним, оскільки під час дослідження відеозаписів здійснених за допомогою портативних відеореєстраторів вбачається, що останній не чинив своїми діями активного опору працівникам поліції, не створював загрози оточуючим та працівникам поліції та не погрожував настанням з його боку будь-яких негативних наслідків, не мало на меті забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення.

Так, за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, дисциплінарна комісія, врахувавши характер та тяжкість вчинених порушень, особу працівників поліції, а також ступінь їх вини, дійшла висновків, що старший лейтенант поліції ОСОБА_7 своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, який унеможливлює подальше проходження служби в Національній поліції України. У зв`язку з цим, дисциплінарна комісія вважає за доцільне застосувати до нього найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом Департаменту Патрульної поліції від 29.07.2025 №478, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, частин четвертої та п`ятої статті 29, частини першої статті 43 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4, 6, 7 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 1.2 розділу І, підпунктів 1, 6, 7, 10 пункту 3.1 розділу ІІІ посадової інструкції інспектора УПП в Харківській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 22.11.2018 № 5217, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0005970), інспектора взводу № 1 роти № 6 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, (Т.1, а.с.158-160)

Наказом Департаменту Патрульної поліції №1353 о/с від 20.08.2025, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0005970), (Т.1, а.с.11,161).

Зміст спірних правовідносин: спір виник у зв`язку з незгодою позивача із висновками службового розслідування (щодо пропорційності застосування сили до особи, яка при перевірці документів виявилась у розшуку як дезертир) та, як наслідок зі звільненням зі служби в Національній поліції України.

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII(далі - Закон №580-VIII).

Частиною 1 ст.8 Закону №580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частинами 1, 2ст. 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до абз. 1 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09 листопада 2016 року (далі - Правила №1179) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII(далі- Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється, зокрема, на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

За змістом пунктів 1, 2, 3, 5, 7, частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.

Згідно з ч.1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частинами 2, 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком у силу статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13).

Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (надалі також Правила №1179).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

У силу абзацу другого пункту 3 розділу V Правил №1179 керівник органу (підрозділу) поліції повинен бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих.

У постанові від 12.06.2023 у справі №380/1256/21 Верховний Суд зазначив, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за факт грубого порушення службової дисципліни позивачем, який під час несення служби в нічну зміну з 21.04.2025 по 22.04.2025 свідомо та умисно допустив порушення прав і свобод громадянина шляхом побиття останнього, застосуванні до нього фізичної сили, яка не була необхідною та пропорційною в ситуації, яка склалася.

Вказані дії позивача, на переконання відповідача, вказують на його особисту недисциплінованість, порушення особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського та свідчать про грубе ігнорування вимог законодавства України та морально-етичних цінностей, що несумісне зі змістом Присяги працівника поліції та підриває авторитет правоохоронних органів в суспільстві.

Суд враховує, що дисциплінарна комісія, визнаючи доведеним факт грубого порушення позивачем службової дисципліни, покликалась на відеозаписи нагрудних бодікамер поліцейських.

Пояснення опитаних під час службового розслідування поліцейських в цілому підтверджують зазначене вище.

Виходячи з зазначеного суд акцентує увагу та тому, що як вбачається з запису нагрудних камер позивача та його напарника - військовослужбовець, до якого позивач застосував фізичну силу та кайданки:

- мав ознаки сильного алкогольного сп`яніння,

- поводив себе агресивно,

- висловлювався нецензурно, в тому числі в бік поліцейських,

- перебував у розшуку за самовільне залишення військової частини (дезертир) та

- відмовлявся показати вміст свого рюкзака та проїхати з поліцейськими до зонального відділу Військової служби правопорядку.

Враховуючи вище встановлене, суд зазначає, що позивач на момент застосування фізичної сили до особи військовослужбовця мав достатньо високий ступінь обґрунтованості підозри, що особа може бути небезпечною для себе та інших - при цьому особливо важливим для забезпечення суспільного порядку та запобіганню вчинення можливих правопорушень було перевірити наявність або відсутність у особи (військовослужбовця) в рюкзаку зброї та вибухових засобів.

А тому обраний позивачем захід у вигляді застосування фізичної сили та спеціальних прийомів боротьби (рукопашного бою) до особи військовослужбовця був необхідним та пропорційним, оскільки під час дослідження відеозаписів вбачається, що останній не лише не виконував законні вимоги позивача як працівника поліції, але й чинив своїми діями активний опір, під час намагання позивача доставити громадянина до службового автомобіля.

Суд також акцентує увагу на тому, що метою застосування сили поліцейським як агентом держави є як подолання активного опору правопорушника, так і подальше пригнічення його волі чинити спротив в майбутньому - а тому застосування позивачем легких ударів по щоці особи військовослужбовця при подоланні опору в цій ситуації були спрямовані на приведення останнього до тями та остаточне подолання волі до подальшого опору працівнику поліції.

При цьому застосування й кайданок мало на меті забезпечення особистої безпеки поліцейських, затримання громадянина, який знаходиться в розшуку.

Також суд звертає увагу на те, що громадянин перебував у військовій формі та мав при собі військовий рюкзак. Суд вважає цілком законною вимогу позивача показати вміст рюкзака, враховуючи що громадянин перебуває у розшуку за СЗЧ, при ньому могли бути наявні зброя та боєприпаси.

Суд бере до уваги, що позивач, перед застосуванням фізичної сили та кайданок неодноразово повідомляв особу про застосування до нього вказаних засобів.

З цього приводу суд зазначає, що ч.ч. 1-3 ст. 29 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону №580-VIII, поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Статтею 42 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (сила);

2) застосування спеціальних засобів;

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. (ч.2 ст. 42)

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин. (ч.3 ст. 42)

Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби: засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо) (п.3 ч.4 ст. 42).

Поліцейський зобов`язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату. (ч.7 ст. 42)

Відповідно до ч.ч. 1-3. Ст. 43 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. (ч.1 ст. 45 Закону №580-VIII)

Статтею 45 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.

Загальні правила застосування спеціальних засобів:

1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються:

а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;

б) під час затримання особи;

в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого;

г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;

ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

Як вбачається із відеозапису події позивачем були виконані всі вимоги закону щодо підстав та порядку застосування фізичної сили та кайданок.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що висновок відповідача про те, що позивач застосував до особи військовослужбовця фізичну силу непропорційно та безпідставно є довільним та нераціональним, не підтвердженим доказами, що є порушенням вимог ст.2 КАС України (в частині обґрунтованості, розумності, безсторонності та добросовісності рішення).

Суд також критично оцінює враховану під час службового розслідування службову характеристику позивача від 11.06.2025, відповідно до якої позивач характеризується виключно негативно, враховуючи той факт, що у попередній службовій характеристиці від 03.04.2025 позивач характеризується виключно позитивно.

Оскільки відповідач не зазначив обставини, які вплинули на кардинальну зміну характеристики позивача - суд бере до уваги характеристику позивача від 03.04.2025.

Щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Так, відповідно до довідки 11.06.2025, відносно позивача було проведені службові розслідування:

- згідно з наказом від 18.03.2025 № 147 проведено службове розслідування за фактом того, що під час несення служби позивачем допущено недотримання вимог Інструкції № 1026 що полягає у примусовому вимкненні портативного відеореєстратора під час виконання своїх повноважень. Крім того, під час несення служби перебуваючи у однострої позивач, залишив автомат в багажнику службового транспортного засобу та перебуваючи поруч з ним не помістив автомат АКС-74У на автоматному ремені в положення «на плечі», «на грудях», «на ремні», «за спиною». За результатами якого відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани;

- згідно з наказом від 19.08.2024 № 410 проведено службове розслідування за фактом не вжиття заходів позивачем щодо відведення та припинення протиправних дій поліцейського, який наніс тілесні ушкодження громадянину та застосував фізичну силу, що не було необхідним та пропорційним у ситуації, яка склалася. За результатами якого відносно позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження;

- згідно з наказом від 02.08.2024 № 378 проведено службове розслідування за фактом порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що призвело до скасування судом протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. За результатами проведення службового розслідування позивача було попереджено про необхідність дотримання службової дисципліни;

- згідно з наказом від 22.07.2024 № 365 проведено службове розслідування за фактом порушення Інструкції від 18.12.2018 №1026 під час несення служби. За результатами проведення службового розслідування позивача було попереджено про необхідність дотримання службової дисципліни;

- згідно з наказом від 25.04.2023 № 167 проведено службове розслідування за фактом не забезпечення належного реагування на виклик "Домашнє насильство" та не забезпеченні проведення відеофіксації обставин події за допомогою отриманого відеореєстратора в повному обсязі. За результатами якого відносно позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Разом з тим, проведені службові розслідування не свідчать про агресивність та недоброзичливість позивача по відношенню до громадян і в сукупності із встановленими судом обставинами затримання особи військовослужбовця і не можуть свідчити про наявність підстав для звільнення позивача.

У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції.

При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, частина восьма статті 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі №140/8778/23, аналізуючи наведені вище приписи частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту, зазначив, що обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного зауваження до найсуворішого звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.

У постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 Верховний Суд вказав, що частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 та ін.).

Суд, не заперечуючи наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо вибору виду дисциплінарного стягнення, зазначає, що закріплена за суб`єктом владних повноважень можливість з поміж декількох варіантів правомірної поведінки (рішень) обирати один (одне) на власний розсуд не надає права робити це свавільно і не означає, що судовий контроль за такими діями та рішеннями неможливий взагалі.

Суд зауважує, що хоч суд й обмежений в правовій оцінці та перевірці на предмет обґрунтованості актів та дій органів публічної влади під час виконання ними дискреційних повноважень, водночас повинен проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими.

Не менш важливим аспектом оцінки обґрунтованості звільнення позивача зі служби в поліції є з`ясування співмірності цього виду дисциплінарного стягнення тим порушенням, які стали для цього підставою, що, безумовно, також підлягає судовому контролю і не становить втручання у дискрецію відповідача.

Вимога пропорційності передбачає, що зменшення обсягу або кваліфікуючих ознак порушень, які ставляться у провину особі, має призводити до зменшення суворості стягнення, за винятком випадку, коли буде доведено, що порушення є істотним(и) настільки, щоб бути самостійною і достатньою підставою для застосування стягнення певного виду (у цьому випадку звільнення зі служби).

Слід також враховувати, що загальний стаж проходження позивачем служби у Національній поліції України в календарному обчисленні становить 11 років 08 місяців 12 днів, (Т.1, а.с.11).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_2 .

Водночас, за обставин справи, що розглядається, суд дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними та достовірними доказами сам факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку відображеного у висновку службового розслідування.

А тому, зважаючи на недоведеність фактів, що слугували підставою для висновку про порушення позивачем службової дисципліни, а також беручи до уваги багаторічний стаж служби у Національній поліції, наявність статусу учасника бойових дій, суд дійшов висновку, що застосування до позивача найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції є безпідставним.

За таких обставин, оскаржувані накази, якими до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та про звільнення зі служби, належить визнати протиправними та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки позивача звільнено з посади інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 управління патрульної поліції в Харківській області, то він підлягає поновленню саме на цій посаді або на рівнозначній посаді з 20.08.2025.

У силу частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У даних правовідносинах суд вважає за доцільне застосувати вищевказану норму КЗпП України, оскільки норми спеціального Закону не містять положень які регулювали б це питання.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

За змістом пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13" зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На необхідності застосування до спірних відносин приписів Постанови №100 під час обчислення поліцейському середнього заробітку за вимушений прогул звернув увагу Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі №140/8778/23.

У матеріалах справи наявна довідка від 17.10.2025 про доходи №1476, зі змісту якої суд встановив, що позивачу за червень 2025 року нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 8 857,62 грн., а за липень 2025 року 22786,09 грн., (Т.1, а.с. 162).

Таким чином, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням наведених вище приписів Постанови №100 становитиме 518,74 грн. ((8857,62 грн + 22786,09 грн) : 61).

Відповідно до кількості календарних днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2025 по 13.01.2026 у розмірі 75 736,04 грн. (146 календарних днів х 518,74 грн.).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Окрім того, оскільки суд ухвалив рішення про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, суд вказує, що пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А тому, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді на службі в Національній поліції України на посаді інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 20.08.2025 або на рівнозначній посаді в Національній поліції України та стягнення на його користь середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць у розмірі 15562,20 грн. належить допустити до негайного виконання.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій, проте позивачем первинно, разом з позовом не подавалась копія посвідчення учасника бойових дій.

Разом з тим, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, проте судовий збір сплачений, суд зазначає, що судовий збір підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департамену патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646), третя особа: Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП (вул. Шевченка, буд. 315А, м. Харків, 62033, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «Про застосування до працівників УПП в Харківській області ДПП дисциплінарних стягнень» №478 від 29 липня 2025 року у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «По особовому складу» № 1353 о/с від 20.08.2025 року про звільнення інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

4. Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП з 20.08.2025 або на рівнозначній посаді в Національній поліції України.

5. Стягнути з Департамента патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2025 по 13.01.2026 у розмірі 75 736 (сімдесят п`ять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 04 коп.

6. Допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді посаді інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП з 20.08.2025 або на рівнозначній посаді в Національній поліції України та стягнення на його користь середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць у розмірі 15562 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві) гривні 20 коп.

7. Повернути з Державного бюджету України (з рахунку UA678999980313141206084020661, одержувач - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код одержувача - 37874947, банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), сплачений згідно з квитанцією № 9189-6112-7833-7454 від 31.10.2025.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант