Рішення № 133298253, 13.01.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Київ справа №320/14690/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №106526 від 24.12.2024, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті;

- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №106526 від 24.12.2024, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування вимог позову позивач, описуючи зміст спірних відносин, зазначає, що постанова про застосування стосовно нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн є неправомірною та такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки відповідачем не враховано те, що позивач не порушив вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки на балансі ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» (код за ЄДРПОУ 43864821) транспортний засіб марки DAF/OVA, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_4 не перебуває та станом на 07.11.2024 не перебував на балансі Товариства. Також, ОСОБА_1 не являється працівником ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» та станом на 07.11.2024, ОСОБА_1 також не був працівником позивача, з останнім не укладалися будь-які договори. Позивач наполягає, що наявність ТТН не вказує на факт надання послуг з вантажного перевезення, оскільки товарно-транспортна накладна засвідчує тільки факт перевезення вантажу, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей і у сукупності з іншими обставинами справи не є безумовним доказом того, що вантажовідправник чи водій надають (здійснюють) послуги з перевезення вантажів та/або надають транспортну послугу. Окрім цього, 31.12.2024 позивачем подано заяву про вчинення злочину до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області щодо підробки товарно-транспортної накладної. Відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025116030000001 від 02.01.2025. Після цього позивач оскаржив спірну постанову у адміністративному порядку. У відповідь на скаргу УКРТРАНСБЕЗПЕКА повідомила, що одним із документів, що підтверджують особу перевізника є надана під час перевірки товарно-транспортна накладна на товар.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/14690/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 адміністративну справу №320/14690/25 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» про забезпечення позову у справі шляхом зупинення дії постанови №106526 від 24.12.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК».

Відповідач в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, зокрема, що під час рейдової перевірки 07.11.2024 співробітниками Укртрансбезпеки було зупинено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричіпом OVA, номерний знак НОМЕР_6 , які

використовувались відповідно до ТТН ТОВ «Компанія Транссервіслогістик». При здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовими особами Укртрансбезпеки було виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, відсутні, а саме: відсутність на момент перевірки у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа. Відповідач наполягає, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанова №106526 від 24.12.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню. Відповідач зазначає, що позивачу було направлено рекомендований лист від 04.12.2024 № 108230/31/24-24 про те, що розгляд Акту №083620 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.11.2024 відбудеться 24.12.2024. На думку відповідача, у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови з моменту скоєння правопорушення. Крім того, відповідач вказав, що відповідно до товарно-транспортної накладної, яка була надана перевіряючим особам від 07.11.2024 № 1144 в графі «автомобільний перевізник» зазначено ТОВ «Компанія Транссервіслогістик» із зазначенням коду ЄДРПОУ позивача, а тому саме позивач у спірних правовідносинах мав статус автомобільного перевізника. Наведене, на думку відповідаача, відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 01.06.2023 у справі № 640/39442/21.

09.05.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, згідно якої позивач підтримує свою правову позицію, викладену у позові.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області в період з 04.11.2024 по 10.11.2024 та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №002157 від 01.11.2024, 07.11.2024 об 11 год. 50 хв. була здійснена рейдова перевірка транспортного засобу з напівпричіпом марки DAF/OVA, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Місце перевірки транспортного засобу: а/д Р-03, під`їзд до М-03.

Зупинений транспортний засіб з напівпричіпом перебував під керуванням водія ОСОБА_1 та на праві власності належать ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_7 .

За результатами перевірки головним спеціалістом Відділу держаного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті Торохтієм Ю.О. складено Акт №083620 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.11.2024, яким встановлено порушення: «перевезення вантажу, про що свідчить ТТН №1144 від 07.11.2024 без документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», чим порушено вимоги наказів Міністерства транспорту та зв`язку України №340 та №385 від 29.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: «на момент перевірки у водія відсутній протокол повірки та адаптації тахографа».

З графи «Пояснення водія про причини порушень» вбачається, що водій пояснень з приводу вчиненого правопорушення не надав.

Акт №083620 від 07.11.2024 підписаний водієм - ОСОБА_1 .

За результатами розгляду Акту №083620 від 07.11.2024, що відбувся 24.12.2024 у Відділі державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в. о. начальника відділу Мартинюком Романом винесено Постанову №106526 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у сумі 17 000,00 грн за правопорушення - «відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Справа про порушення вимог законодавства, норм і стандартів розглядалась за відсутності позивача. В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем повідомлення про розгляд справи 24.11.2024.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу необґрунтованою, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій, і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III ) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною першою статті 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із частинами 17, 18, 19, 20 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 1567).

П. 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 (чинним на момент виникнення спірних відносин), у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27 у редакції на час виникнення спірних відносин, Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше, ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363, у редакції на момент виникнення відносин).

Приписами розділу 1 Правил №363 визначено:

- перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Згідно пункту 11.3. Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Відповідно до пункту 11.5 Правил № 363, у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 №946/18241 (далі - Інструкція №385, у редакції, чинній під час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385:

адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - "калібрування";

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР (994_016) функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий) (пункт 3.5 Інструкції №385).

Згідно з пунктом 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340 - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 1.3 Положення №340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення №340).

Отже, з вищенаведених норм вбачається, що протокол перевірки та адаптації тахографа, тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа, бланк підтвердження діяльності, є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Наявність таких документів перевіряється під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у ході рейдових перевірок відповідно до пункту 15 Порядку №1567.

На підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за відсутність на момент перевірки у водія протоколу повірки та адаптації тахографа, покладається виключно на автомобільних перевізників.

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2024 року під час проведення посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області рейдової перевірки водієм ОСОБА_1 було надано товарно-транспортну накладу №1144 від 07.11.2024, де в графі "автомобільний перевізник" зазначено ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК».

Судом встановлено, що 31.12.2024 позивачем подано заяву про вчинення злочину до Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області, яка зареєстрована за №61660 для з`ясування обставин ймовірної підробки з метою подальшого використання підробленого документа гр. ОСОБА_1 , відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.01.2025 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України внесено до ЄРДР (номер кримінального провадження: 12025116030000001). Короткий виклад обставин: «до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області надійшла письмова заява керівника ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» - Олександра Загарія про те, що невідома особа у листопаді 2024 року підробила офіційні документи про перевезення вантажу (ТТН №1144 від 07.11.2024) з метою їхнього подальшого використання».

Крім того, у поданій керівнику відповідача скарзі від 03.01.2025 позивач звернув увагу контролюючого органу, що водій ОСОБА_1 не працює та станом на 07.11.2024 не працював у ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК», а транспортний засіб з напівпричепом марки DAF/OVA, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 не перебуває та станом на 07.11.2024 не перебував на балансі товариства, про що надав відповідну довідку. Також позивач повідомив, що директором ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» подана до правоохоронних органів заява про злочин з приводу підробки товарно-транспортної накладної громадянином ОСОБА_1 , у якій перевізником зазначено ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 43864821). Крім того, позивач у поданій скарзі вказав, що ним не видавались гр. ОСОБА_1 товарно-транспортні накладні та з ним не укладались жодні договори про перевезення.

Аналіз вищезазначених положень Правил №363 та форми, яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Суд наголошує, що за загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363, визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Разом із тим, будь-яких інших доказів про те, що ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» має хоч якесь відношення як до транспортного засобу, що був об`єктом перевірки (транспортний засіб марки DAF/OVA, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 /серії НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_1 ), так і до водія даного транспортного засобу ОСОБА_1 відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не здобуто та судом в процесі розгляду справи також не виявлено.

Матеріали справи не містять переконливих доказів про те, що саме позивач здійснював перевезення спірного вантажу власним чи орендованим транспортним засобом, на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовувало транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу.

Враховуючи вищевикладене, надання позивачеві статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише на підставі відомостей, зазначених в ТТН №1144 від 07.11.2024 за відсутності будь-яких інших доказів, які б підтверджували перевезення спірного вантажу саме позивачем, здійснено відповідачем передчасно та без належного з`ясування усіх обставин справи, оскільки, як вже зазначалось судом, товарно-транспортна накладна - це перш за все документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Інших доказів, які б підтвердили статус автомобільного перевізника позивача під час перевезення вантажу 07.11.2024 матеріали справи не містять, як і відсутні докази, які б підтверджували господарсько-правові відносини між позивачем та власником (водієм) транспортного засобу, щодо якого здійснювалась перевірка.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №120/3812/23:

«Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що саме позивач здійснював перевезення вантажу власним чи орендованим транспортним засобом на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовував транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу. А надання позивачеві статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише на підставі відомостей, зазначених в товарно-транспортній накладній № 7 від 15.09.2022 за відсутності будь-яких інших доказів судами визнано передчасним.

Повертаючись до обставин цієї справи, необхідно зауважити, що у спірних правовідносинах не вирішується питання про те, хто має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Спірним у цій справі є встановлення факту чи є позивач перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Разом з тим, судами встановлено, що будь-яких доказів про те, що позивач має якесь відношення як до транспортного засобу, що був об`єктом перевірки, так і до водія транспортного засобу, відповідачем суду не надано.

З огляду на доводи позивача, які покладено в основу позовних вимог, та не надання відповідачем доказів про те, що саме позивач здійснював перевезення вантажу власним чи орендованим транспортним засобом на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовував транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надання позивачу статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах лише на підставі відомостей, зазначених в товарно-транспортній накладній №7 від 15.09.2022 здійснено відповідачем передчасно та без належного з`ясування усіх обставин справи».

Крім того, у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд вказав, що «в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.

Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті».

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» не є перевізником вантажу, у зв`язку з чим до нього не могли бути застосовані санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому постанова №106526 від 24.12.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, позивач не є власником зупинених транспортних засобів, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3/ НОМЕР_4 , згідно яких власником зазначений ОСОБА_1 .

Судом не досліджувалося питання відсутності у водія на момент проведення рейдової перевірки інспекторами Укртрансбезпеки документів, передбачених статтею 48 Закону України № 2344-ІІІ, зокрема, протоколу повірки та адаптації тахографа, оскільки спірним питанням у межах даної адміністративної справи є встановлення факту, чи є позивач перевізником у розумінні Закону № 2344-III. Тоді, як метою проведення перевірки було встановлення факту незабезпечення автомобільним перевізником водія обов`язковими документами, необхідними для законного здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом, що є підставою для притягнення саме автомобільного перевізника до адміністративно-господарської відповідальності.

Решта доводів сторін не мають вирішального значення та висновків суду по суті справи не змінюють.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 3 028,00 грн (платіжна інструкція №2326 від 17.02.2025).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3 028,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті.

Також позивачем у позові заявлено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, з приводу чого суд зазначає, що дане питання може бути вирішено в порядку та строки, передбачені ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити;

Визнати протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №106526 від 24.12.2024, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті;

Скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №106526 від 24.12.2024, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТРАНССЕРВІСЛОГІСТИК» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.