Ухвала суду № 133297210, 12.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 січня 2026 року Справа №200/10319/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

визнати протиправними дії, які полягають у відмові в проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115;

зобов`язати провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Необхідно чітко диференціювати передбачені ст. 122 КАС України поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись» про порушення своїх прав.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

До суду із даним позов позивач звернувся 28.12.2025. Відтак, 6-місячний строк звернення до суду із позовними вимогами за період з 01.03.2022 по 28.06.2025 пропущено.

У доданому до позову клопотанні про поновлення строку звернення до суду вказано, що про порушення свого права позивач дізнався випадково, внаслідок чого звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, відповідно до якої просив здійснити перерахунок пенсії із застосуванням вірного коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати. Згідно отриманого у листопаді 2025 року листа Головного управління Пенсійного фонду України позивачу було повідомлено про неможливість врахування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески. Крім цього, позивач вказав, що ним вживались заходи із відновлення свої прав у межах судових справ: №200/3842/22, №200/4995/24, №200/1976/25.

Суд зазначає, що до позову додано лист відповідача зі спірного питання від 22.11.2025 № 52724-47979/Я-02/8-0500/25 у відповідь на звернення позивача від 25.10.2025, водночас, вказане звернення не може вважатись таким, що здійснено у розумний строк з моменту, коли позивач мав дізнатись про порушення своїх прав, поновлення яких просить з 01.03.2022, оскільки пенсія є щомісячним платежем та її розмір відомий особі.

Отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги тощо.

Щодо посилань на судові справи №200/3842/22, №200/4995/24, №200/1976/25 та спроби позивача відновити свої права щодо обчисленні його пенсії у межах звернення із позовами в цих справах, то суд такі посилання позивача не приймає, оскільки вказані справи не стосуються перерахунку пенсії із врахуванням коефіцієнтів. Крім цього, зважаючи на обізнаність позивача про неправильне обчислення його пенсії (що спричинило винекнення спорів у справах №200/3842/22, №200/4995/24, №200/1976/25 з питань неправомірності неврахування відповідачем до пенсії позивача певних періодів стажу, заробітної плати тощо), то позивач не довів у чому полягала неможливість виявити зацікавленість також стосовно спірних коефіцієнтів, застосованих під час обчислення пенсії.

У доданому до позову клопотанні про поновлення строку звернення до суду також вказано, що про порушення свого права позивач дізнався випадково, внаслідок чого звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, водночас, позивач не вказує як саме дізнався про порушення прав та коли саме, не навів доводів відсутності можливості дізнатись про порушення своїх прав у розумний строк від їх порушення, не надав відповідних доказів тощо.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.

Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 221.02.2018 у справі № 815/4480/16, від 31.07.2018 у справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03.05.2018 у справі № 826/6380/17.

Зважаючи на ненаведення позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду, ухвалою від 06.01.2025 позов залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для подачі до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині за період з 01.03.2022 по 28.06.2025 та належних доказів поважності причин його пропуску.

Позивач на виконання ухвали надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, вмотивовану тим, що про відмову в застосуванні індивідуального розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України, позивачу стало відомо лише з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.11.2025 №52724-47979/Я-02/8 0500/25, що суперечить пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1.

Також позивач посилався на частину другу статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Крім цього, в обґрунтування поданого клопотання позивач вказав на тривання в країні військового стану та те, що пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлюють, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Позивач вказав, що тільки Законом України від 14.05.2025 №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав законної сили 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був виключений, таким чином перебіг строку позовної давності зупиняється з 24.02.2022 по 04.09.2025 року.

Також позивач зауважив, що спір так чи інакше має бути розглянутий принаймні в межах 6-місячного строку звернення до адміністративного суду.

Суд зазначає, що посилання позивача на незнання про порушення своїх прав через неповідомлення відповідачем позивача про відмову в застосуванні індивідуального розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, про що йому стало відомо лише з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.11.2025 №52724-47979/Я-02/8 0500/25, вже були оцінені судом в увалі про залишення позову без руху як неприйнятні, оскільки позивач мав дізнатись про порушення своїх прав у розумний строк з дня їх порушення (про їх захист позивач просить з 01.03.2022), оскільки пенсія є щомісячним платежем та її розмір відомий особі, а отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Такі висновки підтримані також в постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 620/978/21, від 15.06.2023 у справі №460/2358/20, від 21.01.2025 у справі № 360/815/23, від 10.03.2025 у справі № 480/2331/24.

Також суд зауважує, що за змістом ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій,втім, у спірних правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом, спір стосується незгоди позивача із сумою виплаченої пенсії.

Відтак, зазначена норма у цьому випадку не застосовується.

Стосовно посилань на Цивільний кодекс України, то такі твердження позивача суд також до уваги не бере, оскільки цим нормативно-правовим актом не врегульовано спірні відносини, КАС України в той же час аналогічних приписів не містить.

Враховуючи наведене, суд не приймає викладені у заяві посилання про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».

Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи Стаббігс та інші проти Великобританії рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).

На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.

З огляду на таке та неповідомлення позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду, наведених позивачем у заяві про поновлення цього строку, у задоволенні цього клопотання необхідно відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд

Відповідно до п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, заявлений позивачем позов слід повернути у частині позовних вимог за період з 01.03.2022 по 28.06.2025.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, відмовити.

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.03.2022 по 28.06.2025.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С. Михайлик