Ухвала суду № 133297172, 14.01.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 січня 2026 рокуСправа № 160/37281/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якій позивачі просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.09.2022 року №8 в частині відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1 та у видачі посвідчення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року №551;

- зобов`язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986, 1989-90 роках категорія 1.

02.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

09.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на карантин та введений на території України воєнний стан. Крім цього позивач посилається на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2022 року по справі №640/15936/20, ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2023 року по справі №360/4070/21, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року по справі №360/867/23, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 року по справі №360/1007/24 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 року по справі №160/12662/25 як на поважні причини пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою. Позивач наголошує, що про належний спосіб захисту він дізнався з постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 року по справі №160/12662/25. У зв`язку з чим позивач просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як встановлено судом, позивач оскаржує рішення від 01.09.2022 року, в свою чергу позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до суду 30.12.2025 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до адміністративного суду.

Щодо поважності пропуску строку у зв`язку із карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суд зауважує, що позивачем жодних обставин, які б вказували, що обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, позбавили права позивача на звернення до суду із даною позовною заявою у визначений законом строк, не наведено.

Щодо воєнного стану як підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.11.2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 05.02.2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.05.2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 23.07.2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 28.08.2024 року №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 14.01.2025 року №26/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 15.04.2025 року №236/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 14.07.2025 року №478/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 20.10.2025 року №796/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.

До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.

Суд акцентує увагу, що позивачем не наведено жодних обставин, які пов`язані із введеним в Україні воєнним станом та які ускладнювали позивачу звернутися до суду з даною позовною заявою в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, в період з 01.09.2022 року по 01.03.2023 року, тобто протягом 6 місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання на сам факт введеного в Україні воєнного стану не може бути поважною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Оскільки сам факт пропуску строку повинен бути безпосередньо пов`язаний із обставинами, які істотно ускладнювали звернення до суду у встановлений законом строк та, які, в свою чергу, неопосередковано пов`язані із введеним воєнним станом в державі.

Суд зауважує, що позивач не наводить жодних обставин, які йому ускладнювали йому звернутися до суду з даною позовною заявою в період з 01.09.2022 року по 30.12.2025 року, тобто протягом більше 3 років та які, в свою чергу, пов`язані із введеним на території України воєнний станом.

Щодо посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2022 року по справі №640/15936/20, ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2023 року по справі №360/4070/21, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року по справі №360/867/23, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 року по справі №360/1007/24 як на поважні підстави пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.

Заявнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

Суд звертає увагу, що предмети спорів в межах адміністративних справ №640/15936/20, №360/4070/21, №360/867/23 та №360/1007/24 не стосуються до предмета спору у даній справі, оскільки у вищенаведених справах позивач оскаржував:

- лист Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 16.03.2020 року №9687;

- дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо перерахунку основної пенсії згідно постанови Лисичанського міського суду від 19.01.2018 року по справі №415/7858/17, основної пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017 рік в розмірі 6 273,50 грн.;

- розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 11.05.2019 року про втрату статусу особи з інвалідністю внаслідок війни;

- бездіяльність Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплати особі з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019-2022 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Щодо того, що позивач зазначає, що про належний спосіб захисту він дізнався з постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 року по справі №160/12662/25, суд зазначає наступне.

01.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 25946540), в якій позивач просив:

- встановити наявність повноважень Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації видавати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII з врахуванням висновків судів про встановлений статус особи позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка виразилася у не видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986, 1989-90 роках (категорія 1) у відповідності до статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 -XII;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1) з врахуванням висновків судів щодо статусу особи позивача.

Суд зазначає, що позивач звернувся за захистом порушених прав фактично оскаржуваним рішення вперше 01.05.2025 року, тобто зі спливом більше 2,5 років з дня прийняття оскаржуваного рішення

При цьому в межах даної адміністративної справи суд не наділений повноваженнями досліджувати питання звернення позивача до суду у встановлений законом строк в межах іншої адміністративної справи, а також не може надавати правову оцінку іншим рішенням суду з приводу дотримання строку звернення до суду.

Також суд звертає увагу позивача, що обрання неналежного способу захисту порушених прав не означає, що після прийняття рішення суду, в якому зазначено про неналежний спосіб захисту порушених прав, повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Згідно ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що провадження у справі на даний час не відкрито, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський