Рішення № 133292193, 14.01.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2639/25

Провадження № 2/352/247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

17.11.2025 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.01.2021 року між відповідачем та АТ «Мегабанк» був укладений заява-договір TDB.2021.0023.726 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. У відповідності до вимог договору клієнту банк відкриває поточний рахунок у гривні, доларах США та євро, та видає платіжну картку. Строк кредиту 12 місяців, сума максимального ліміту кредитної лінії 200 000 грн, пільговий період 62 дні, процентна ставка у пільговий період становить 0,0001% річних, базова процентна ставка 56% річних.

03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» був укладений договір відступлення прав вимоги GL1N426240, відповідно до умов якого позивач набув прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором № TDB.2021.0023.726 від 14.01.2021 року, що укладений між АТ «Мегабанк» та відповідачем на суму 33457,11 грн.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений договір №1/12 про відступлення прав вимог, у відповідності до вимог якого позивач набув права вимоги за договором, боржником за яким є відповідач у загальній сумі 33457,11, з яких: 9928,20 грн заборгованість за кредитом та 23528,91 грн заборгованість за сумою відсотків, яку і просить стягнути позивач та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої, згідно п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України є 02.12.2025 року. Правом на подання відзиву не скористалася.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 21.11.2025 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 14.01.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № TDB.2021.0023.726 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, на умовах строковості, зворотності, платності у вигляді встановленням доступного ліміту кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії 200 000,00 гривень, Строк кредиту 12 місяців, сума максимального ліміту кредитної лінії 200 000 грн, пільговий період 62 дні, процентна ставка у пільговий період становить 0,0001% річних, базова процентна ставка 56% річних. Згідно п. 6 договору строк дії договору становить три роки. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовжений на той самий строк.

Договір підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 14.01.2021 року (а.с.40).

Відповідно до довідки про відкриття рахунків від 14.01.2021 року ОСОБА_1 відкрито поточні рахунки у гривні, доларах США та євро №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно (а.с.41).

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка відповідно до довідки-розрахунку заборгованості складає 33 457,11 гривень (а.с.29).

03.12.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов яких, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло права вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0023.726 від 14.01.2021 р., укладеним між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників, що є Додатком №1 до договору (а.с.11-12, 37).

27.12.2024 між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0023.726 від 14.01.2021, укладеним з первісним кредитором. Таким чином, відповідно до Додатку №1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за кредитним договором № TDB.2021.0023.726 від 14.01.2021 р в сумі 33457,11 грн (а.с.9-10,38).

Після отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором TDB.2021.0023.726 від 14.01.2021 р., станом на 03 вересня 2024 року заборгованість становить 33457,11, з яких: 9928,20 грн заборгованість за кредитом та 23528,91 грн заборгованість за сумою відсотків (а.с.29).

Відповідач користувалась кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку № НОМЕР_1 за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 року, відкритим відповідачу в АТ "МЕГАБАНК" (а.с.31-36).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 14.01.2021 року ОСОБА_1 , шляхом приєднання до умов заяви-договору АТ «Мегабанк» укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0023.726. Відповідно до умов договору банком відкрито відповідачу рахунки у гривнях, доларах США та євро та видано платіжну картку з максимальною сумою кредитного ліміту 200 000 грн, з процентною ставкою у пільговий період, який триває 62 дні 0,0001% та базовою процентною ставкою 56% річних на строк 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Згідно виписки по рахунку клієнта та довідки-розрахунку, боржником, яким є ОСОБА_1 , використано кредитного ліміту в розмірі 9928,20 грн, на який було нараховано відсотки в розмірі 23528,91 грн. Кредитні кошти та відсотки за користування ними відповідачем в повному обсязі не повернуті.

В подальшому ТОВ «ФК» Мустанг Фінанс», а згодом позивач правомірно набули право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором TDB.2021.0023.726 від 14.01.2021 року в загальній сумі 33 457,11 грн. При цьому новими кредиторами не здійснювалось жодних нарахувань за договором, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2422,40 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 11200 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 01.07.2025 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №1/07 від 01.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит" та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» (а.с.21-24);

ордер серії АЕ №1414107 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» адвокатом Журавльовим С.Г., виданий АО «Альянс ДЛС» (а.с.17);

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 виданого на ім`я ОСОБА_2 (а.с.20);

реєстр боржників, що є додатком до договору про надання правової допомоги №1/07 від 01.07.2025 року, за яким АО «Альянс ДЛС» отримав в роботу від ТОВ «ФК Єврокредит» боржника за договором TDB.2021.0023.726 від 14.01.2021 року (а.с.30);

Додаток №2 до договору про надання правової допомоги №1/07 від 01.07.2025 року(а.с.25зв);

акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12136046 від 14.08.2025 року на загальну суму 11200 грн, за яким сторони підтвердили, що адвокат надав клієнту послуги з правничої допомоги відносно боржника ОСОБА_1 (а.с.39).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 11200 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором TDB.2021.0023.726 від 14.01.2021 року, в сумі: 33 457 (тридцять три тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн 11 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту становить 9 928 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн 20 коп., заборгованість за сумою відсотків 23 528 (двадцять три тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та 3 000 (три тисячі) грн понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», вул. Ушинського, 1 офіс 105, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49001, ЄДРПОУ: 40932411;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення складене у повному обсязі 14.01.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.