Ухвала суду № 133290618, 13.01.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10831/24

Провадження № 6/201/23/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Репана Вячеслава Сергійовича щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

21 листопада 2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Репана Вячеслава Сергійовича щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Подання мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Репана В.С. знаходиться зведене виконавче провадження №78582963 (виконавчі провадження №78580301 та №78581016) з примусового виконання виконавчого листа № 201/10831/24 виданий 20 червня 2025 року виданого Соборним районним судом міста Дніпра про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 23 липня 2019 року у розмірі 374 165,34 грн. та судового збору у розмірі 4 489,98 грн. Приватним виконавцем 10 липня 2025 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Шляхом проведення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням №78582963, приватним виконавцем було накладено арешт на майно боржника, постанова від 10 липня 2025 року, також постановою від 10 липня 2025 року накладено арешт на кошти боржника, копію постанови про арешти коштів боржника направлено сторонам та до банківських і фінансових установ, в яких у боржника відкриті рахунки. Згідно відповідей, що надійшли з банківських та фінансових установ, кошти на рахунка боржника - відсутні. Відповідно до відповідей Пенсійного Фонду України та Державної фіскальної служби України боржник не стоїть на обліку у ПФУ та не отримує ніякого доходу та відповідно до відповіді з Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Боржник на виклики приватного виконавця не реагує. З 2022 року боржник знаходиться за кордоном та витрачає кредитні кошти, що підтверджується випискою, це є додатковим доказом що боржник перетинає кордон. Згідно відповіді з ДРРП за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно. Згідно відповіді Державної міграційної служби України встановлено, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон. 20.05.2025, 14.08.2025 та 10.10.2025 з метою перевірки майнового стану боржника, приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що доступу до квартири не надано, двері ніхто не відчинив. Нерухоме майно, де зареєстрований боржник, належить на праві власності особам, які ніяким чином не пов`язані з останнім.

Станом на день звернення до суду із поданням, боржником рішення суду не виконано. До теперішнього часу боржник ніяких заходів, щодо повернення в натурі грошових коштів не здійснив, заборгованість не погашена. Документи виконавчого провадження неодноразово направлялись боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, боржник жодного разу до приватного виконавця не з`являвся, пояснення про причини не виконання рішення суду не надавав, декларацію про майновий стан не надавав. Про наявність відкритого виконавчого провадження боржник повідомлявся належним чином. Є підстави вважати, що боржник навмисно з метою уникнення відповідальності та з метою не виконання рішення суду, без поважних причин не з`являється до приватного виконавця, не отримує конверти та листи, завідомо ігнорує документи та листи виконавчого провадження. Тобто, ухиляється від виконання вимог виконавчого документа.

З метою уникнення можливості боржнику покинути територію України, не виконавши при цьому вимог за виконавчим листом № 201/10831/24, приватний виконавець звернувся до суду із зазначеним поданням.

30 грудня 2025 року від представника АТ КБ «Приватбанк» надійшли пояснення стягувача, в яких останній просив задовольнити подання.

13 січня 2026 року від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Репана В.С. до суду надійшла заява з проханням розглядати подання без його участі та задовольнити.

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обстави, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, розглянувши подання, прийшов до наступного.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконання нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито виконавче провадження.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України виконавець зазначає наявність у нього невиконаних зобов`язань, покладених на нього рішенням від виконання якого він ухиляється.

Як роз`яснив Верховний Суд України в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, під ухиленням слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).

Обмеження є крайньою мірою до боржника і застосовується у виняткових випадках, коли відсутня будь-яка об`єктивна можливість виконання судового рішення без застосування цих заходів, водночас обмеження у праві виїзду за межі України створить для нього негативні наслідки та стимулюватиме останнього до якнайшвидшого виконання зобов`язань (рішення).

Оскільки питання обмеження боржника у праві виїзду за межі України вирішується судом без особистої участі боржника, який у зв`язку з цим позбавлений можливості надавати заперечення та докази проти цього, а тому саме на приватного виконавця покладається обов`язок доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань або рішень.

Задоволення подання можливо лише за умови доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання, оскільки юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Репана В.С. знаходиться зведене виконавче провадження №78582963 (виконавчі провадження №78580301 та №78581016) з примусового виконання виконавчого листа № 201/10831/24 виданий 20 червня 2025 року виданого Соборним районним судом міста Дніпра про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 23 липня 2019 року у розмірі 374 165,34 грн. та судового збору у розмірі 4 489,98 грн.

Приватним виконавцем 10 липня 2025 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Під час проведення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням №78582963, приватним виконавцем було накладено арешт на майно боржника, постанова від 10 липня 2025 року, також постановою від 10 липня 2025 року накладено арешт на кошти боржника, копію постанови про арешти коштів боржника направлено сторонам та до банківських і фінансових установ, в яких у боржника відкриті рахунки.

Згідно відповідей, що надійшли з банківських та фінансових установ, кошти на рахунка боржника - відсутні. Відповідно до відповідей Пенсійного Фонду України та Державної фіскальної служби України боржник не стоїть на обліку у ПФУ та не отримує ніякого доходу та відповідно до відповіді з Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно відповіді з ДРРП за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно. Згідно відповіді Державної міграційної служби України встановлено, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

20 травня 2025 року, 14 серпня 2025 року та 10 жовтня 2025 року з метою перевірки майнового стану боржника, приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що доступу до квартири не надано, двері ніхто не відчинив.

Нерухоме майно, де зареєстрований боржник, належить на праві власності особам, які ніяким чином не пов`язані з останнім.

Надаючи оцінку доводам заявника та аналізуючи надані докази, суд бере до уваги той факт, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», яке вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №3857-ХІІ та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону №606-ХІV, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Особа, яка має невиконані договірні, аліментні та ін. зобов`язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України).

Тільки у разі недоведення боржником своєї вини та ухилення від виконання зобов`язання суд може тимчасово обмежити особу в праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК), причому на момент звернення до суду з поданням приватного виконавця факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та доведеним, що має вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його виконання, суд приходить до висновку, що не доведено факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Доказів на підтвердження ухилення (дії або бездіяльності боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанню обов`язків, покладених на нього судовим рішенням) суду не надано. Тому у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 259, 260, 441 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Репана Вячеслава Сергійовича щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев