Ухвала суду № 133290591, 14.01.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16557/2024

Провадження № 2/201/1963/2026

УХВАЛА

14 січня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Савка В.В.

представника третьої особи Дроботун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заявлений представником позивачем відвід головуючому у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Українського державного університету науки та технології, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за вказаним позовом.

12 січня 2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» було подано заяву про відвід головуючому, яка зареєстрована судом 14 січня 2026 року, в обгрунтування якої зазначив що оскільки ухвала суду від 09 липня 2025 року про відмову у прийняття уточненої позовної заяви була скасована Дніпровським апеляційним судом, так як суд першої інстанції не вирішив клопотання про поновлення строку для зміни предмету позову, що свідчить про наявність очевидних ознак конфлікту та можливої упередженості складу суду при розгляд і даної справи. Тому з метою усунення будь яких сумнівів в об`єктивності складу суду просив відвести головуючого від розгляду даної справи.

В судовому засідання представник позивача підтримав заявлений відвід головуючому у справі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про відвід головуючому, вважаючи його безпідставним, окрім того зазначив що незгода з процесуальним рішенням судді не може бути підставою для відводу.

Представник третьої особи просила вирішити дане питання на розсуд суду.

Порядок вирішення заяви про відвід унормовано ст. 36-41 ЦПК України.

Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Зокрема, згідно зі ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлено публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною 3 ст. 40 ЦПК України визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Таким чином, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді у вирішенні справи, заявником не наведені прямо передбачені законом обставини для відводу головуючого, які відповідно до приписів статті 36 ЦПК України виключають участь судді у розгляді справи.

Як убачається зі змісту заяви про відвід судді, дана заява зводиться до незгоди з процесуальним рішенням судді, ухвали про відмову у прийняті уточненої позовної заяви.

На переконання суду, будь-яких об`єктивних обставин, які б могли свідчити про упередженість чи необ`єктивність судді під час розгляду справи або виключають участь у розгляді справи у заяві про відвід представник позивача не навів.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Демидовій С.О.

У вказаній справі постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 скасовано ухвалу головуючого у справі від 09 липня 2025 року про відмову у прийнятті Мазуру Ю.В. уточненої позовної заяви та повернуто її позивачу, а тому з метою збереження об`єктивності та неупередженості під час розгляду даної цивільної справи вважаю за необхідне, з огляду на вимоги ст. 36 - 39 ЦПК України, заявити в даній справі самовідвід.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

В той же час, відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

За таких обставин, аби уникнути будь-яких сумнівів в об`єктивності судді Демидової С.О. під час розгляду вищевказаної справи, суд вважає, що доцільним буде заявити самовідвід, виходячи з положень ст. 3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений, а також враховуючи положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, який передбачає, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Частиною першою статті 41 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 41, 260, ЦПК України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати необґрунтованою заяву представника позивача про відвід судді Демидової С.О. від розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_3 до Українського державного університету науки та технології, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу.

У цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Українського державного університету науки та технології, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу - заявити самовідвід.

Цивільну справу № 201/16557/24 передати до канцелярії суду для визначення складу суду в порядку ч. ст. 33 ЦПК України для розгляду справи

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Демидова