Ухвала суду № 133287784, 13.01.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/2088/25

Провадження № 1-кп/671/178/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 р. м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

особи, стосовно якої передбачається

застосування примусових заходів

медичного характеру ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

законного представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025240000000916 від 14.08.2025, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді Волочиського районного суду Хмельницької області знаходитися клопотання у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025240000000916 від 14.08.2025, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 .

Під час досудового розслідування до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді поміщення до спеціального лікувального закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, який у підготовчому судовому засіданні продовжено судом на строк до 25.01.2026 включно.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_4 , строком на 60 днів.

На обґрунтування клопотання вказано, що ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 01.12.2025 запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді поміщення до спеціального лікувального закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку продовжено до 25.01.2026 включно.

Враховуючи, що строк поміщення ОСОБА_4 до спеціального закладу, згідно вказаної ухвали закінчується, а на цей час судовий розгляд не завершено, прокурор звертається до суду з клопотанням продовжити строк дії вказаного запобіжного заходу до шістдесяти днів.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи можливе покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Так, після вчинення злочину ОСОБА_4 втік з місця скоєння злочину та з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин переховувався від органу досудового розслідування, що може свідчити про повторне переховування його від органів досудового розслідування.

Крім того, з показань свідків встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово втікав з дому та місцезнаходження його не було відоме, що свідчить про його схильність до переховування. Існує ризик, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків здійснюючи тиск на останніх із метою зміни їхніх показів або надання неправдивих показів на його користь. Враховуючи даний ризик, слід зазначити, що показання свідків, є суттєвими і їхня зміна під час судового розгляду може впливати на прийняття судового рішення за результатами розгляду справи по суті.

Прокурор просить врахувати, що ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-психіатричного експерта страждає на хронічне протікаюче психічне захворювання - параноїдну шизофренію, епізодичний тип перебігу з наростаючим дефектом, страждав такою і на період інкримінованого йому злочину, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними у момент скоєння злочину, не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними на теперішній час існують ризики того, що останній може вчинити нове кримінальне правопорушення, а також своїми діями може загрожувати як собі так і оточуючим.

Відповідно до Переліку спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги затвердженого Наказом МОЗ України №516 від 20.03.2018 року одним з таких закладів є Рівненська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» (Рівненська область, Сарненський район, с. Орлівка, вул. Миру, буд. 36а).

Оскільки ОСОБА_4 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, з метою виключити його небезпечну поведінку необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку на 60 днів.

Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, у судовому засіданні своєї позиції щодо клопотання про продовження запобіжного заходу не висловив.

Захисник та законний представник ОСОБА_4 , щодо продовження строку застосування запобіжного заходу не заперечували.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов висновку що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у поміщення до спеціального лікувального закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 ст. 331 КПК України передбачає, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом; поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Згідно з частинами другою та третьою статті 508 КПК України, застосування запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 508 КПК України, здійснюється з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби та згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України).

Відповідно практики ЄСПЛ тримання особи, яку вважають психічно хворою, під вартою має відповідати цілям п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що полягає у запобіганні позбавлення осіб волі у свавільний спосіб, а також відповідати цілям обмеження, зазначеного у підпункті «е». У своїх рішеннях Суд неодноразово наголошував на тому, що особа не може вважатися «психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох мінімальних умов; по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (рішення у справах «Анатолій Руденко проти України» від 17.04.2014, «Вінтерверп проти Нідерландів» від 24.10.1979).

Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25.08.2025 до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» на строк до 12.10.2025 року включно.

09.10.2025 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області продовжено строк запобіжного заходу на строк до 05.12.2025 року включно.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 01.12.2025 запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді поміщення до спеціального лікувального закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку продовжено до 25.01.2026 включно.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні ним суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є обґрунтованою, що вбачається з ухвал слідчого судді про застосування та продовження строку запобіжного заходу.

На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 знаходячись на волі, може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, продовжують існувати на момент проведення підготовчого судового засідання.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику переховування від суду, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, тому суд, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ відповідно до якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" § 58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість суспільно-небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_7 у сукупності з іншими обставинами.

Суд враховує, що ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-психіатричного експерта страждає на хронічне протікаюче психічне захворювання - параноїдну шизофренію, епізодичний тип перебігу з наростаючим дефектом, страждав такою і на період інкримінованого йому злочину, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними у момент скоєння злочину, не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними на теперішній, а тому на даний час продовжує існувати ризик того, що останній може вчинити нове кримінальне правопорушення, а також своїми діями може загрожувати як собі так і оточуючим.

Отже, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 суспільного-небезпечного діяння, його тяжкість, існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178, ч. 4 ст. 183 КПК України, відомості про психічний стан ОСОБА_4 , що встановлені висновком експерта, застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, суд визнає неможливим, а тому клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 314-316 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк дії застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку (Рівненська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України») на 60 днів, тобто до 13 березня 2026 р. включно.

Копію ухвали направити на адресу Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» для відома та виконання.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1