Рішення № 133286914, 13.01.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5331/25 Провадження № 2/450/636/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача Лановий Є.М. через систему «Електронний Суд» звернувся з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2927805, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Алекскредит» 20.11.2019 року, у розмірі 65604грн., яка складається з 12000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 53604 грн. заборгованості за відсотками.

Мотивував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ «Алекскредит» і уклала 20.11.2019 року кредитний договір № 2927805, отримавши грошові кошти для власних потреб. Зауважив, що вказаний договір складений в електронному варіанті та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису. Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Зазначив, що 10.06.2025 року між ТзОВ «Алекскредит» та ТзОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року. 07.07.2025 року між ТзОВ «Секвоя Капітал» та ТзОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору і 6000 грн. на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача.

Ухвалою від 12.11.2025 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано десятиденний строк для усунення недоліків, описаних у такій.

24.11.2025 року представником позивача Лановим Є.М. подано заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви. Крім цього, просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, поновивши строк для звернення з даним клопотанням.

Ухвалою від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлялась про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

25.11.2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просила застосувати наслідки спливу позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України, відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а судові витрати покласти на сторону позивача. Вказала, що її не повідомлено належним чином про відступлення права вимоги за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року від ТзОВ «Алекскредит» до ТзОВ «Секвоя Капітал», а в подальшому від ТзОВ «Секвоя Капітал» до ТзОВ «ФК «Солвентіс». Крім цього, належних і допустимих доказів на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача суду не надано.

02.12.2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області в системі «Електронний Суд» отримано відповідь на відзив представника позивача Ланового Є.М. від 01.12.2025 року, згідно мотивів якого просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім цього, просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, поновивши строк для звернення з даним клопотанням. Вказав, що позивач надав суду документи, які підтверджують надання кредитних коштів відповідачу, а саме кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року та довідку ТзОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 03.11.2024, в якій виснується про успішність проведення платежу в сумі 12000 грн. на банківську картку відповідача, яка вказана останньою при укладенні кредитного договору. Крім цього, повідомив, що згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Щодо мотивів відповідача про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності повідомив, що 3-річний строк позовної давності у цьому випадку спливає 04.09.2028 року, оскільки 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», а 17.03.2022 року Закон України від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», якими передбачалось продовження строків, визначених ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, на строк дії карантину та зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

08.12.2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення, згідно мотивів яких просила залишити відповідь на відзив на позовну заяву представника позивача ОСОБА_2 без розгляду у зв`язку із пропуском процесуального строку, а в разі відхилення прийняти до розгляду її заперечення, відмовивши у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказала, що покликання сторони позивача на реквізити банківської картки, як на доказ здійснення переказу грошових коштів, не є належним і допустимим доказом здійснення фінансової операції, що має підтверджуватись виключно банківською випискою із рахунку або платіжним дорученням з відміткою банку про виконання платежу. Додатково повідомила, що є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, не має офіційного працевлаштування і інших джерел доходів, окрім соціальної допомоги в розмірі 2361 грн.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Що стосується відповіді на відзив на позовну заяву представника позивача Ланового Є.М. слід зазначити, що така подана у 5-ти денний строк, визначений ухвалою про відкриття провадження від 24.11.2025 року, а тому клопотання про залишення такої без розгляду задоволенню не підлягає.

Щодо поданого представником позивача клопотання про витребування доказів слід вказати, що до матеріалів позовної заяви долучено належні та допустимі докази на підтвердження надання первісним кредитором ТзОВ «Алекскредит», за допомогою фінансової установи ТзОВ «Елаєнс», відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів у безготівковій формі на картковий рахунок № НОМЕР_1 , вказаний останньою під час укладення кредитного договору. З огляду на вказане, відсутня необхідність у витребуванні доказів та розгляді вказаного клопотання.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 20.11.2019 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Алекскредит» кредитний договір № 2927805, шляхом підписання такого та графіку платежів електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора PS2927805, внаслідок чого отримала кредит у розмірі 12000 грн. строком до 08.06.2020 року зі сплатою 1,02 % в день за акційною ставкою, 1,70 % в день за стандартною ставкою, яка сплачується з 20.11.2019 року по 11.12.2019 року та 3 % в день за спеціальною ставкою, яка нараховується з 12.12.2019 року по 08.06.2020 року включно.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року, що підтверджується довідкою ТзОВ «Елаєнс» від 03.11.2024 року.

Вказана вище довідка містить реквізити банківської картки, номер операції, дату проведення платежу, суму кредитування, а також статус платежу, який є підтверджений, що є належним та допустимим доказом на підтвердження надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 12000 грн.

У відповідності до детального (щоденного) розрахунку, складеного первісним кредитором ТзОВ «Алекскредит», заборгованість відповідача за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року станом на 06.06.2025 року становить 81084 грн., яка складається з 12000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 69084 коп. заборгованості за відсотками.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2927805, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Алекскредит» 20.11.2019 року, у розмірі 65604грн., яка складається з 12000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 53604 грн. заборгованості за відсотками, мотивуючи тим, що право вимоги у згаданій вище сумі перейшло до нього за договорами факторингів.

10.06.2025 року між ТзОВ «Алекскредит» та ТзОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «Алекскредит» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Секвоя Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 року, ТзОВ «Алекскредит» відступило на користь ТзОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року у розмірі 65604 грн., що складається з 12000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 53604 грн. заборгованості за відсотками.

07.07.2025 року між ТзОВ «Секвоя Капітал» та ТзОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТзОВ «Секвоя Капітал» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Солвентіс» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 року, ТзОВ «Секвоя Капітал» відступило на користь ТзОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року у розмірі 65604 грн., що складається з 12000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 53604 грн. заборгованості за відсотками.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Зі змісту ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором позики визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року у розмірі 65604 грн., яка складається з 12000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 53604 грн. заборгованості за відсотками.

Що стосується покликань відповідача в частині відсутності доказів на підтвердження укладення між ОСОБА_1 та ТзОВ «Алекскредит» кредитного договору № 2927805 від 20.11.2019 року слід вказати, що такий підписано електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора PS2927805, який був надісланий відповідачу на номер мобільного зв`язку НОМЕР_2 , який вказано останньою особисто при заповненні персональних даних.

При цьому, доказів на спростування факту належності ОСОБА_1 номеру мобільного зв`язку НОМЕР_2 суду не надано, натомість останньою згаданий вище номер мобільного зв`язку вказано у блоці персональних даних при зверненні до суду із процесуальними документами.

За ідентичних обставин суду не надано доказів відсутності у віданні ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 .

Окрім наведеного, відповідачем ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження її звернення із заявою до правоохоронних органів про викрадення чи використання у неправомірних цілях її персональних даних, мобільного телефону чи банківської картки, що вказані останньою при укладенні кредитного договору № 2927805 від 20.11.2019 року.

Таким чином, в суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо укладення кредитного договору № 2927805 від 20.11.2019 року саме відповідачем ОСОБА_1 та отримання нею грошових коштів в сумі 12000 грн. за таким.

Що стосується покликань відповідача ОСОБА_1 в частині пропущення ТзОВ «ФК «Солвентіс» позовної давності для звернення в суд із даним позовом слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зі змісту ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Однак, 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», а 17.03.2022 року Закон України від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», якими передбачалось продовження строків, визначених ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, на строк дії карантину та зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

За вказаних обставин, позивачем ТзОВ «ФК «Солвентіс» не пропущено строк позовної давності для звернення в суд із даним позовом.

Інша частина покликань відповідача ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовується викладеним вище.

Крім цього, згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року, додаткової угоди № 2927805 від 30.09.2025 року, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТзОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 30.09.2025 року, акту № 2927805 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.09.2025 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 , становить 6000 грн. та складається з послуг, а саме правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів кількістю 1,5 год., вартістю 2250 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат кількістю 3 год., вартістю 3000 грн.; формування додатків до позовної заяви кількістю 1 год., вартістю 750 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, формування додатків до позовної заяви.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 65604 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «ФК «Солвентіс», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 256, 257, 261, 267, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 2927805 від 20.11.2019 року у розмірі 65604грн., яка складається з 12000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 53604 грн. заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.