Ухвала суду № 133286537, 12.01.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2063/25

Провадження №: 6/336/16/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Степливої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі в залі суду заяву Запорізької обласної прокуратури про зміну способу та порядку виконання рішення суду у цивільній справі №336/2063/25 за позовом Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Харченко Віктора Ігоровича в інтересах держави в особі Оріхівської міської військової адміністрації до ОСОБА_1 , Оріхівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду,

В С Т А Н О В И В:

Заявник, прокурор Запорізької обласної прокуратури Пацалюк О.Р. звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, мотивуючи свої вимоги тим, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2025 стягнуто з Оріхівської міської ради на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати, пов`язані із залученням спеціаліста в розмірі 228,09 грн.

Заявник вказує, що зазначене рішення неможливо виконати, оскільки Оріхівська міська рада не має відкритих рахунків в Головному управлінні та територіальних управліннях Державної казначейської служби України Запорізької області. Начальником Оріхівської міської військової адміністрації винесено розпорядження від 29.11.2024 № 356 «Про бюджет Оріхівської міської територіальної громади на 2025 рік (код бюджету 0856200000)», згідно з додатком 3 до якого головним розпорядником бюджетних коштів визначено Виконавчий комітет Оріхівської міської ради.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2025 у справі № 336/2063/25, а саме: стягнути з Оріхівської міської ради шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Оріхівської міської ради на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2422,40 грн. та витрат пов`язаних із залученням спеціаліста у сумі 228,09 грн.

Заявник в судове засідання не з`явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2025 стягнуто з Оріхівської міської ради на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати, пов`язані із залученням спеціаліста в розмірі 228,09 грн.

Згідно із частиною 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

За частиною 3 статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поняття «спосіб та порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що обраний позивачем.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц, та Верховний Суд України в постановах від 25 листопада 2015 року (справа № 6-1829цс15) та від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2427цс15).

Пунктом 9 узагальнення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» (постанова від 25 вересня 2015 року № 8) вказано, що законодавець, надаючи можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, безпосереднього визначення згаданих правових категорій не наводить, у зв`язку з чим вони залишаються поняттями оціночними.

Зміна способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

Під час розгляду заяв про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 року № 11 -рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово, (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Отже, зі змісту зазначених правових приписів випливає те, що зміна способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у міс ті рад); місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

В силу п. 3 ч. 2 ст. 22 цього Кодексу до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Судом досліджено лист Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 20.11.2025, вих.№04-08.3-06/7288, в якому зазначено, що боржник за виконавчим документом Оріхівська міська рада не має відкритих рахунків в Головному управлінні та територіальних управліннях Державної казначейської служби України Запорізької області. Оскільки Оріхівська міська рада не є головним розпорядником коштів та у неї відсутні відкриті рахунки в управлінні ДКСУ Запорізької області, враховуючи, що рішення суду залишається невиконаним, суд вважає можливим змінити спосіб та порядок виконання рішення шляхом покладання виконання рішення суду на виконавчий комітет Оріхівської міської ради.

Зважаючи на те, що рішення суду до теперішнього часу не виконано та з урахуванням неможливості його виконання боржником, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги заявника.

Керуючись ст. 260, 261, 433, 435 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву Запорізької обласної прокуратури про зміну способу та порядку виконання рішення суду - задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2025 по справі №336/2063/25 та стягнути з Оріхівської міської ради (ЄДРПОУ 20519891, адреса: вул.Незалежної України, 58, м. Запоріжжя, 69037) шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Оріхівської міської ради (код ЄДРПОУ 04593250, Запорізька обл., Пологівський район, м.Оріхів, вул. Шевченка, буд. 11) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29-а, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271; банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, КЕКВ 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2422,40 грн та витрат пов`язаних із залученням спеціаліста у сумі 228,09 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.Л. Коваленко