Постанова № 1332862, 10.01.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2008 р. Справа № 3/197-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слюсарева Л.В., суддя Білоконь Н.Д. , суддя Фоміна В.О.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Манохіної І.А., довіреність № 1/57 від 03.12.2007 р.

відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3534 С/1-14) на рішення господарського суду Сумської області від 01.11.07 у справі № 3/197-07

за позовом відкритого акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод", м. Суми

до  суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 13267,73 грн.

встановила:

Відкрите акціонерне товариство "Сумський авторемонтний завод", позивач подало до господарського суду Сумської області позов про стягнення з суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, відповідача 13267,73 грн. збитків у вигляді орендної плати, що підлягала сплаті відповідачем за користування земельною ділянкою площею 0,9801 га по пр. Курському, 26 в м. Суми за період з 06.06.2005 р. по 20.09.2006 р. та була стягнута з позивача рішенням господарського суду Сумської області від 30.05.2005 р. у справі № 12/31-06.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.11.2007 р. у справі № 3/197-07 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки не отримував ухвали про відкладення розгляду справи, у зв"язку з чим був позбавлений можливості надавати докази та пояснення  в обгрунтування позову. Також позивач вказує на те, що місцевий господарський суд невірно послався як на одну з підстав для відмови у позові про стягнення збитків на те, що у відповідача

- 2 -

відсутні зобов"язання перед позивачем щодо сплати орендної плати, оскільки п. 3.15 договору про передачу нерухомого майна у власність інвестора та погашення боргів на виконання плану санації боржника від 06.06.2005 р. на відповідача покладено обов"язок оформити земельні правовідносини, пов"язані з придбанням у власність нерухомості у порядку та строки, передбачені чинним законодавством і саме внаслідок невиконання відповідачем цього обов"язку позивачу були заподіяні збитки у вигляді стягнутої з нього рішенням суду орендної плати; обов"язок по доведенню відсутності своєї вини у заподіянні шкоди покладено на відповідача, який не надав доказів того, що він звертався до позивача із заявою про переоформлення своїх прав на спірну земельну ділянку і йому було відмовлено в цьому; місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки тому факту, що з моменту передачі нерухомого майна у власність відповідача позивач був позбавлений можливості використовувати у своїй господарській діяльності земельну ділянку, на якій воно розташовано, оскільки її фактичним користувачем був відповідач, який при цьому орендну плату за користання цією ділянкою не сплачував.

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на апеляційну скаргу не надав, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення йому поштового відправлення, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

05.11.1998 р. між позивачем, орендарем та Сумською міською радою народних депутатів, орендодавцем було укладено договір на право тимчасового користування землею,зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 253. Згідно з умовами цього договору орендодавець передав орендареві в тимчасове платне користування строком на 25 років земельну ділянку площею 6, 2312 га, яка розташована за адресою: м. Суми, пр. Курський, 26, для розміщення виробничих приміщень.

Пунктом 2.1. договору передбачено обов"язок позивача щорічно сплачувати орендну плату в розмірі середньої ставки земельного податку.

Стосовно позивача господарським судом Сумської області було порушено справу про банкрутство № 12/31-04. Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.05.2005 р. у справі № 12/31-04 про банкрутство ВАТ "Сумський авторемонтний завод" було затверджено план санації позивача.

06.06.2005 р. між позивачем боржником, в особі керуючого санацією ОСОБА_2 та відповідачем, інвестором було укладено договір про передачу нерухомого майна у власність інвестора та погашення боргів на виконання плану санації боржника від 06.06.2005 р.

Відповідно до умов цього договору відповідач зобов"язався виконати зобов"язання позивача на загальну суму 39918, 12 грн., які передбачені планом санації в обмін на зобов"язання позивача передати у власність інвестора об"єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Суми, пр. Курський, 26 -автостоянку з прохідною та огорожею, літ БТІ-1,0, № 2, № 3, № 8.

Зазначені приміщення були передані позивачем відповідачеві по акту приймання-передачі від 07.06.2005 р.

Рішенням 5 сесії 5 скликання Сумської міської ради від 20.09.2006 року вилучено частину земельної ділянки у позивача площею 0,8901 га, яка використовується під стоянку автомобілів по пр. Курському , 26 в м. Суми та передано її до земель запасу Сумської міської ради.

- 3 -

Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, які виникли в результаті сплати ним орендної плати по договору від 05.11.1998 р. № 253 в сумі 13267,73 грн. за період з 06.06.2005 р. -по 20.09.2006 р. за земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, які передані у власність відповідачу згідно з умовами договору про передачу нерухомого майна у власність інвестора та погашення боргів на виконання плану санації боржника від 06.06.2005 р. В обгрунтування позову позивач вказує на те, що через неоформлення відповідачем свого права на спірну земельну ділянку, він з моменту передачі будівель відповідачу у власність -06.06.2005 р. до прийняття Сумською міською радою рішення про припинення права користування позивачем земельною ділянкою, на якій ці будівлі розташовані -20.09.2006 р. вимушений був сплатити за відповідача орендну плату за цю ділянку в розмірі 13267,73 грн. , яка була стягнута з позивача рішенням господарського суду Сумської області від 29.03.2006 р. у справі № 12/31-06.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову послався на те, що у діях відповідача не вбачається вини у завданих позивачеві збитках, позивачем не надано доказів протиправності дій чи бездіяльності відповідача, причинного зв"язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. А саме, місцевий господарський суд зазначив про те, що відповідач 25.06.2005 р. подав на ім"я в.о. Сумського міського голови Клочко С.В. та в.о. начальника управління земельних та природних ресурсів Сумської міської ради Мотузної В.Ю. заяву про передачу йому в оренду для розміщення автостоянки земельної ділянки площею 0,89 га по пр. Курському, 26 в м. Суми у зв"язку з придбанням у власність нерухомого майна на цій земельній ділянці, однак незважаючи на заяву відповідача Сумська міська рада лише 20.09.2006 р. прийняла рішення № 161-МР про вилучення частини земельної ділянки у ВАТ "Сумський авторемонтний завод" площею 0,8901 га, яка використовується під стоянку автомобілів по пр. Курському, 26 та передачу цієї ділянки до земель запасу Сумської міської ради; стягнення з позивача рішенням господарського суду Сумської області заборгованості по договору № 253 від 05.11.1998 р. спричинено тим, що позивач не скористався своєчасно своїм правом на внесення змін до договору № 253 від 05.11.1998 р.; земельну ділянку площею 0,8901 га по пр. Курському, 26 було вилучено з користування позивача рішенням Сумської міської ради не за зверненням позивача, а за зверненням державної податкової адміністрації у зв"язку з систематичною несплатою орендної плати, відповідач не мав можливості та не мав обов"язку сплачувати орендну плату, оскільки з ним не було укладено договору оренди чи договору суборенди, а орендна плата може сплачуватися лише орендарем.

Колегія суддів із зазначеними доводами місцевого господарського суду не погоджується, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на іншу частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її

- 4 -

власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок-будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки, підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан.

Виходячи з цих норм, обов"язок набувача будівель або споруд по оформленню права власності чи права користування на земельну ділянку, на якій розташовані ці будівлі або споруди випливає із вимог закону, а тому правовідносини по відшкодуванню сплачених відчужувачем будівель або споруд земельного податку, через неоформлення набувачем прав на земельну ділянку є позадоговірними зобов"язаннями з відшкодування майнової шкоди. Тому до даних правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, які регулюють позадоговірні зобов"язання з відшкодування шкоди.

Згідно з ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи зі змісту цієї норми підставою цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка заподіювача (дії чи бездіяльність), причинний зв"язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог і заперечень.

Тому відповідно до статті 1116 Цивільного кодексу України позивач повинен довести факт протиправної поведінки відповідача, настання шкоди (її розмір) та причинний зв"язок між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди, а відповідач повинен довести відсутність своєї вини у завданні майнової шкоди.

Протиправна поведінка відповідача полягає в неоформленні ним свого права користування земельною ділянкою, яке відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України перейшло до нього разом з придбаною ним по договору про передачу нерухомого майна у власність інвестора та погашення боргів на виконання плану санації боржника від 06.06.2005 р.

Згідно з наведеними вище нормами відповідач повинен був оформити своє право користування земельною ділянкою шляхом укладення з Сумською міською радою договору оренди цієї ділянки. Однак відповідачем договір не було укладено.

- 5 -

Місцевий господарський суд безпідставно посилався в оскаржуваному рішенні на те, що стягнення з позивача рішенням господарського суду Сумської області заборгованості по договору № 253 від 05.11.1998 р. спричинено тим, що позивач не скористався своєчасно своїм правом на внесення змін до договору № 253 від 05.11.1998 р.; спірну земельну ділянку було вилучено з користування позивача рішенням Сумської міської ради не за зверненням позивача, а за зверненням державної податкової адміністрації у зв"язку з систематичною несплатою орендної плати, відповідач не мав можливості та не мав обов"язку сплачувати орендну плату, оскільки з ним не було укладено договору оренди чи договору суборенди, а орендна плата може сплачуватися лише орендарем.

Як вже було зазначено вище обов"язок по оформленню права користування земельною ділянкою при відчуженні будівлі законодавством покладається на набувача будівлі, а не на відчужувача.

Але відповідачем не було надано доказів того, що він звертався до позивача із заявою для надання згоди на відчуження земельної ділянки, а останнім було відмовлено в цьому, а тому відповідач не довів відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Крім того відповідачем не було надано доказів того, що він звертався до відповідних органів для отримання дозвільних документів на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про плату за землю" об"єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб"єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Тому відповідач є суб"єктом плати за землю стосовно спірної земельної ділянки з 06.06.2005 р.-дати набуття ним у власність нерухомого майна по договору про передачу нерухомого майна у власність інвестора та погашення боргів на виконання плану санації боржника від 06.06.2005 р.

Однак за період з 06.06.2005 р.-дати передачі у власність відповідачу майна по зазначеному договору до 20.09.2006 р.-дати прийняття Сумською міською радою рішення № 161-МР, яким припинено право користування позивача спірною земельною ділянкою, орендну плату сплатив позивач згідно з рішенням господарського суду Сумської області від 29.03.2006 р. у справі № 12/31-06, яке набрало законної сили, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 17-20).

Отже наявність шкоди (її розмір) підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач не довів відсутність своєї вини в неотриманні ним документів для оформлення права користування земельною ділянкою, в даному випадку наявний причинний зв"язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи та порушення і неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, у зв"язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2007 р. у справі № 3/197-07 скасувати.

Прийняти нове рішення.

- 6 -

Позов задовольнити.

Стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 в СФ АКІБ "УкрСіббанк", МФО 337814, код НОМЕР_2) на користь відкритого акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" (40020, м. Суми, пр-т Курський,26 р/р 26007021601 СФ АБ "Брокбізнесбанк" м. Суми, МФО 337922 Код 05422065) 13267,73 грн. шкоди, 199,02 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя (підпис) Слюсарева Л.В.

Суддя (підпис) Білоконь Н.Д.

Суддя (підпис) Фоміна В.О.