Рішення № 133285985, 13.01.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11209/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «СК «АРКС», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

1.до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивачка) надійшла позовна заява до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» код ЄДРПОУ 20474912, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8 (далі відповідач-1 або АТ «СК «АРКС»), ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 (далі відповідачка-2), у якій позивачка з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить суд:

1.1.стягнути з відповідача-1 на користь позивачки додаткове страхове відшкодування у розмірі 95 689,79 гривень;

1.2.стягнути з відповідачки-2 на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 40 000 гривень.

2.Позовні вимоги обґрунтувала так:

2.1.25.07.2024 мала місце дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю позивачки та відповідачки-2, винуватцем якої була остання, що підтверджується постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.05.2025 по справі №308/12556/24. Внаслідок протиправних дій відповідачки-2 позивачці заподіяно матеріальні збитки та моральну шкоду. Автомобіль Toyota C-HR 2020 д.н.з. НОМЕР_3 , яким керувала відповідачка-2, був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, складав 160 000 гривень. Розмір матеріального збитку у зв`язку з ДТП значно перевищує виплачений позивачці розмір страхового відшкодування, тому на користь позивачки слід стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту (120 090 грн.) та вже сплаченою сумою страхового відшкодування (24 400,21 гривень). З огляду на те, що ліміт відповідальності страховика покриває розмір заподіяної позивачці майнової шкоди, що пов`язана з відновлювальним ремонтом, позивачка вважає, що відповідні суми слід стягувати із страховика, тобто з відповідача-1;

2.2.через дії відповідачки-2 та її небажання мирно врегулювати ситуацію, що склалася, позивачка була змушена звертатися за правовою допомогою, тобто відповідні витрати на адвоката перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою відповідачки-2, а тому в силу приписів статті 137 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки-2 на користь позивачки;

2.3.з приводу моральної шкоди позивачка вказує про те, що в момент ДТП у машині на задньому сидінні знаходився її малолітній син. Після ДТП вона була змушена звернутися до лікарів для проведення повного обстеження дитини та призначення лікування. Вказані обставини викликали у неї стурбованість та стрес щодо стану здоров`я її сина. Крім того, як стверджується позивачкою, ДТП, із-поміж іншого, призвела до обмежень у пересуванні містом, відірваності від активного соціального життя, нераціонального витрачання життєвого часу з огляду на необхідність лікування та проведення правових заходів тощо.

3.02.10.2025 до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив повністю.

4.Відзив обґрунтував так:

4.1.Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (далі Закон №1961-IV або Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), приписи якого є спеціальними, передбачав, що страховик повинен сплатити потерпілій особі саме оцінену шкоду, завдану в результаті настання страхового випадку та визначену у звіті оцінювача або висновку експерта, а не вартість відновлювального ремонту транспортного засобу;

4.2.представник відповідача-1 здійснив огляд пошкодженого автомобіля позивачки, про що складався відповідний акт огляду. Надалі відповідач-1 замовив складання звіту про оцінку вартості збитків, на підставі якого було проведеного розрахунок розміру страхового відшкодування по страховому випадку за 25.07.2024. За цим розрахунком розмір страхового відшкодування за вирахуванням безумовної франшизи та без урахування ПДВ становив 24 400,21 гривень. Як наслідок, АТ «СК «АРКС», сплативши означену суму коштів на реквізити позивачки, виконало взяті на себе зобов`язання страховика;

4.3.після отримання страхового відшкодування у вищенаведеному розмірі позивачка до страховика не зверталася із заявою чи скаргою про незгоду із нарахованою сумою коштів;

4.4.наряд-замовлення №Ав-КЛ-000000001544 від 11.06.2025 і рахунок №Сч-0000000000802 від 11.06.2025, складені ТОВ «Автоцентр-Ужгород», не є належними доказами на підтвердження того, що проведений відповідачем-1 розрахунок страхового відшкодування є помилковим;

4.5.позивачка не обґрунтувала недоліки звіту про оцінку майна, яким послуговувався відповідач-1;

4.6.позивачка не позбавлена можливості звернутися до винуватця ДТП з вимогами про стягнення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

5.17.10.2025 до суду від представниці позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій вона позовні вимоги підтримала.

6.Відповідь на відзив обґрунтувала так:

6.1.чинним законодавством не передбачено, що отримання страхової виплати забороняє потерпілому внаслідок ДТП звернутися до суду для стягнення додаткової суми (різниці) або оскарження рішення страховика. У разі відмови страхової компанії у виплаті або виплаті в меншому розмірі особа, якій завдана шкода через ДТП, має право звернутися до суду з відповідною позовною заявою;

6.2.аварійним комісаром не було враховано приховані пошкодження транспортного засобу, які стають помітними тільки після проведення більш детального огляду чи ремонту.

7.23.10.2025 до суду від представника відповідачки-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив.

8.Відзив обґрунтував так:

8.1.основний тягар відшкодування шкоди за наслідками ДТП повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. У відповідачки-2 на час ДТП був чинний страховий поліс, за яким страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становила 160 000 грн., а за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000 гривень. Обов`язок відшкодування шкоди в межах страхової суми покладається на страховика, а не на особу, яка завдала шкоду;

8.2.позивачка не надала жодного доказу того, що вона та дитина зазнала страждань, які би виправдовували компенсацію, а саме висновок ЛКК, довідка МСЕК, листок непрацездатності або акт огляду, які містять експертну оцінку стану здоров`я, діагноз та рекомендації. Позивачка оперує загальними фразами, які не підтверджуються жодними медичними висновками, експертними оцінками чи показаннями спеціалістів у сфері психології чи психіатрії;

8.3.позивачка не конкретизувала те, в чому саме полягала моральна шкода, наскільки довго вона тривала, як вплинула на її та сина повсякденне життя, роботу, соціальні контакти тощо. Посилання позивачки на заподіяння моральної шкоди мають загальний характер. Насправді ж позивачка стверджує про типову емоційну реакцією будь-якої людини на момент ДТП та після такого. Представник відповідачки-2 звертає увагу суду на необхідність розмежування звичайного життєвого дискомфорту, пов`язаного із будь-якою неприємною подією, та реальних моральних страждань, які потребують компенсації;

8.4.заявлені позивачкою вимоги про компенсацію моральної шкоди у повному обсязі не відповідають критеріям розумності та справедливості, оскільки внаслідок вказаної ДТП позивачка та її дитина не зазнали тілесних травм;

8.5.твердження позивачки про те, що ДТП призвела до негативних змін у житті не відповідає дійсності, оскільки громадський транспорт регулярно слідує в населеному пункті м. Ужгород, де проживає позивач, а тому вона вільно могла та може доїхати у будь-яку частину м. Ужгорода та за його межі;

8.6.представник відповідачки-2 звертає увагу суду на особливості розподілу тягаря доказування у справах про стягнення моральної шкоди і стверджує, що позивачкою не доведено протиправність поведінки відповідачки-2 та її вину;

8.7.відповідачка-2 з огляду на приписи статті 1172 ЦК України не є тією особою, яка повинна нести відповідальність за стверджувань моральну шкоду, позаяк відповідно до наявного у неї страхового полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, дорівнює 320 000 гривень. За таких обставин представник відповідачки-2 вважає, що заявлена позивачкою сума моральної шкоди повністю поглинається страховим полісом. Крім того, представник відповідачки-2 вказує на те, що позивачка не зверталася до страховика із заявою про погіршення стану її здоров`я;

8.8.заявлені позивачкою до стягнення адвокатські витрати в розмірі 40 000 грн. не відповідають критеріям реальності, співмірності та розумності.

9.18.11.2025 до суду від представниці позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій вона позовні вимоги підтримала.

10.Відповідь на відзив обґрунтувала так:

10.1.моральна шкода, яку хоче стягнути позивачка, не охоплюється страховим відшкодуванням;

10.2.у даному випадку позивачка не була зобов`язана звертатися до відповідача-1 із заявою про відшкодування шкоди внаслідок погіршення стану здоров`я;

10.3.наявність підстав для стягнення моральної шкоди підтверджується, зокрема, медичної документацією.

11.20.11.2025 до суду від представника відповідача-1 надійшли письмові пояснення, у яких він проти позову заперечив. Доводи письмових пояснень частково дублюють аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву. Разом із цим, представник відповідача-1 додатково наголошує на тому, що огляд транспортного засобу, яким керувала позивачка, проводився із дотриманням передбаченого законодавством строку, а саме в день надходження повідомлення про подію ДТП.

12.09.01.2026 до суду від представниці позивачки надійшли письмові пояснення, у яких вона позовні вимоги підтримала.

13.Письмові пояснення обґрунтовані тим, що належним суб`єктом повідомлення про страховий випадок є водій (власник) автомобіля, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За загальним правило страхове відшкодування не залежить від повідомлення чи неповідомлення про настання страхового випадку.

14.У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення. Від представника відповідачки надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, підстав для задоволення якого суд не вбачає з огляду на відсутність будь-якого документального підтвердження обставин, на які представник відповідачки покликається як на підставу для відкладення судового засідання. Також суд бере до увагу той факт, що неявка представника відповідачки в судове засідання не являється першою.

ІІ. Рух справи

15.Ухвалою від 08.08.2025 суддя залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.Ухвалою від 18.08.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

17.Ухвалами від 29.09.2025 та 18.11.2025 суд відмовив у задоволенні клопотань представників відповідача-1 про проведення підготовчого засідання у режимі відео конференції.

18.Ухвалою 10.12.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання адвоката Шишлова О.Є., який діє в інтересах АТ «СК АРКС», про письмове опитування учасника справи.

19.Ухвалою від 16.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

20.Заходи забезпечення позову та доказів, зокрема, шляхом їх витребування не застосовувалися.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

21.Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

22.Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.05.2025 по справі №308/12556/24 відповідачку-2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 103990 від 25.07.2024, а саме, що 25.07.2024 о 09 год. 55 хв. у м. Ужгороді, пл. Б. Хмельницького, 1, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Toyota C-HR», державний номерний знак НОМЕР_3 , при зміні напрямку руху (виїзді на круговий рух) не переконалась у безпечності та скоїла зіткнення з транспортним засобом марки «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_4 , який рухався по круговому русі, чим порушила вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України (надалі ПДР).

23.Цією ж постановою апеляційного суду провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно відповідачки-2 закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП, тобто у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

24.Станом на дату ДТП, тобто на 25.07.2024, власницею транспортного засобу Mitsubishi Outlander 2010 року випуску д.н.з. НОМЕР_4 була позивачка, що підтверджується, зокрема, розрахунком суми страхового відшкодування АТ «СК «АРКС» (Т.1, а.с.19), звітом №1822 від 16.06.2025 (Т.1, а.с.20-25) та відповіддю НПУ щодо ДТП від 25.07.2024.

25.У той же час власницею транспортного засобу Toyota C-HR д.н.з. НОМЕР_3 на дату ДТП, тобто на 25.07.2024, була відповідачка-2, що підтверджується, полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР221508535 та відповіддю НПУ щодо ДТП від 25.07.2024 (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3024208587831154).

26.Згідно з вищезгаданим полісом №ЕР221508535 цивільно-правова відповідальність відповідачки-2 як власника транспортного засобу Toyota C-HR д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована у зв`язку з укладенням договору страхування з відповідачем-1.

26.1.Відповідно до зазначеного страхового полісу строк дії договору страхування становив з 14.06.2024 по 13.06.2025.

26.2.З цього ж страхового полісу слідує, що за умовами страхування страхова сума на одного потерпілого складала: (а)за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000 грн., (б)за шкоду, заподіяну майну 160 000 гривень.

27.Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування по справі №1.102.24.0004046 за договором страхування (поліс) № ЕР221508535 від 14.06.2024 розмір страхового відшкодування за вирахуванням безумовної франшизи складає 24 400,21 гривень.

27.1.Перерахунок відповідачем-1 на користь позивачки страхової виплати у вказаному розмірі учасниками справи не оспорюється.

27.2.Розрахунок страхового відшкодування по страховому випадку від 25.07.2024 проведено на підставі звіту №1822 від 16.06.2025 ФОП ОСОБА_4 без ПДВ.

28.Зі змісту звіту №1822 від 16.06.2025 вбачається, що об`єктом оцінки був транспортний засіб Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_4 , рік виготовлення 2010, початок експлуатації згідно з VIN 01.08.2010, строк експлуатації 13,92 років.

28.1.Як відображено у звіті №1822 від 16.06.2025, огляд автомобіля проведено 26.05.2025.

28.2.За змістом звіту №1822 від 16.06.2025 під час вирішення питання про оцінку розміру заподіяних збитків та вартість відновлювального ремонту коефіцієнт фізичного зносу деталей КТЗ, який брав до уваги оцінювач, становив «0,7».

29.Актом огляду колісного транспортного засобу від 26.05.2025, складеного за наслідками огляду автомобіля Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_4 , зафіксовано наявність таких пошкоджень: задні праві двері та заднє праве крило (в передній частині) пошкодження ЛФП, деформація; бризговик заднього правого колеса розрив/розлом/тріщина матеріалу/відсутній фрагмент; накладка правого порогу зсічи/подряпини матеріалу; хромована вставка накладки правого порогу задня зсічи/подряпини матеріалу.

30.З приводу події ДТП за 25.07.2024 позивачка звернулася до відповідача-1 із повідомленням від 26.05.2025.

31.Виходячи з наявності підстав для стягнення додаткового страхового відшкодування з відповідача-1 та моральної шкоди з відповідачки-2, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ІV. Позиція суду

i.Щодо стягнення додаткового страхового відшкодування з відповідача-1

32.Передусім суд вказує на те, що з огляду на характер і час виникнення спірних правовідносин до них підлягають застосуванню, зокрема, приписи ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

33.Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

34.Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

35.Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

36.Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).

37.За змістом пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

38.Згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

39.Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

40.Відповідно до частини 1 статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

41.За статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

42.Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

43.Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1. статті 9 Закону №1961-IV).

44.Відповідно до абзацу першого пункту 22.1. статті 22 цього ж Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

45.Статтею 28 Закону №1961-IV встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

46.Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

47.Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ (пункт 2.3 розділу ІІ Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі Методика)).

48.Відповідно до пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

49.Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

50.Системний аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для реалізації договірних зобов`язань згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

51.Деліктне зобов`язання є первісним і таким, у межах якого діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі; підставою його виникнення є завдання(заподіяння) шкоди.

52.Натомість страхове відшкодування є виплатою, котра здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

53.Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначений порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою.

54.Наведене дає підстави стверджувати про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

55.У вимірі фактичних обставин цієї справи суд з`ясував, що 25.07.2024 мала місце ДТП за участю позивачки та відповідачки-2, винуватцем якої була остання, що підтверджується постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.05.2025 по справі №308/12556/24.

56.Згадана ДТП від 25.07.2024 стала підставою для здійснення відповідачем-1 на користь позивачки виплати страхового відшкодування в розмірі 24 400,21 гривень. При цьому розмір виплати обчислений із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей транспортного засобу, який становив «0,7».

57.Вважаючи розмір страхової виплати заниженим, позивачка звернулася до суду з вимогою про стягнення різниці між вартістю відновлювального ремонту (120 090 грн.) та вже сплаченою сумою страхового відшкодування (24 400,21 гривень).

58.Між тим, такий підхід позивачки суд вважає неприйнятним, оскільки він ґрунтується на помилковому ототожненні понять «вартість відновлювального ремонту» і «ремонт з урахуванням зносу» (страхове відшкодування, яке здійснює страховик відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV).

59.Ці категорії з урахуванням попередніх висновків суду та змісту цитованого правового регулювання є відмінними, позаяк у силу статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплаті підлягає саме оцінена шкода, про що слушно зазначає представник відповідача-1.

60.Суд звертає увагу на те, що сплата страхового відшкодування (ремонту з урахуванням зносу) не прирівнюється до повного відшкодування заподіяної шкоди.

61.У зв`язку з цим заслуговують на увагу аргументи представника відповідача-1 про те, що позивачка не позбавлена можливості заявляти вимоги до винуватця ДТП про стягнення збитків, якщо, на її переконання, страхове відшкодування у розмірі оціненої шкоди не відповідає розміру заподіяних збитків.

62.На думку суду, за обставин цієї справи позивачкою та її представниками не спростовано правильності розміру оціненої шкоди, представленого представником відповідача-1.

63.Так, суд з`ясував, що розрахунок страхового відшкодування по страховому випадку від 25.07.2024 проведено на підставі звіту №1822 від 16.06.2025 ФОП ОСОБА_4 без ПДВ. Зі змісту звіту №1822 від 16.06.2025 вбачається, що об`єктом оцінки був транспортний засіб Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_4 , рік виготовлення 2010, початок експлуатації згідно з VIN 01.08.2010, строк експлуатації 13,92 років. Як відображено у звіті №1822 від 16.06.2025, огляд автомобіля проведено 26.05.2025.

64.Суд відхиляє посилання представниці позивачки на те, що неналежність звіту №1822 від 16.06.2025 зумовлена тим, що огляд транспортного проводився лише 26.05.2025, хоча сама ДТП трапилася 25.07.2024, оскільки представниця позивачки не обґрунтувала те, яким чином вказана обставина вплинула не достовірність цього висновку.

65.Таким чином, обставина, на яку посилається представниця позивачки, сама по собі не доводить недостовірність проведеної калькуляції.

66.Не заслуговують на увагу доводи представниці позивачки про необ`єктивність акта огляду автомобіля від 26.05.2025, оскільки він нібито не враховує приховані пошкодження автомобіля, які стають помітними лише після більш детального огляду або ремонту.

67.Так, на переконання суду, наведений представницею позивачки аргумент ґрунтується виключно на її припущеннях, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних доводів суду надано не було.

68.Позивачка та її представники не навели та документально не обґрунтували (а)те, які саме обставини залишилися поза увагою оцінювача під час проведення огляду від 26.05.2025 і (б)те, як не враховані оцінювачем обставини вплинули на правильність проведених обчислень щодо розміру страхового відшкодування.

69.Суд вказує про те, що позивачкою та її представниками не представлено будь-яких доказів іншого розміру саме оціненої шкоди, аніж та, про яку йдеться у розрахунку відповідача-1.

70.Резюмуючи, суд зазначає про те, що в обґрунтування позову, заявленого до відповідача-1, представники позивачки долучили, зокрема:

70.1.наряд-замовлення №Ав-КЛ-000000001544 від 11.06.2025, складений ТОВ «Автоцентр-Ужгород», на суму 159 450 грн., з яких ПДВ 26 575 грн., сума без ПДВ 132 875 гривень;

70.2.рахунок №Сч-0000000000802 від 11.06.2025, складений ТОВ «Автоцентр-Ужгород», на суму 159 450 грн., з яких ПДВ 26 575 грн., сума без ПДВ 132 875 гривень;

70.3.акт №28 від 04.11.2025 на суму 120 090 грн., з яких 42 280 грн. вартість виконаних робіт (наданих послуг), 77 810 грн. вартість використаних матеріалів та запчастин, підписантом якого (акту) значиться, зокрема, ФОП ОСОБА_5 ;

70.4.рахунок на оплату №28 від 04.11.2025 на суму 120 090 грн., за яким одержувачем грошових коштів вказується ФОП ОСОБА_5 ;

70.5.копію фіскального чека №5651114341 від 17.11.2025 на суму 45 705 гривень;

70.6.копію фіскального чека №5656932073 від 18.11.2025 на суму 32 105 гривень;

70.7.копію фіскального чека №5656096083 від 19.11.2025 на суму 42 280 гривень;

71.Суд критично оцінює відомості, які містяться у рахунку №Сч-0000000000802 та наряді-замовленні №Ав-КЛ-000000001544 від 11.06.2025, складених ТОВ «Автоцентр-Ужгород», з огляду на те, що після подання заяви про зменшення позовних вимог позивачка просить суд стягнути різницю між вартістю вже проведеного ремонту (120 090 грн.) та сплаченою сумою страхового відшкодування (24 400,21 гривень).

72.До подання заяви про зменшення позовних вимог позивачка просила суд різницю між розміром матеріального збитку (159 450 грн.) та сумою страхового відшкодування (24 400,21 гривень).

73.Таким чином, рахунок №Сч-0000000000802 та наряд-замовлення №Ав-КЛ-000000001544 від 11.06.2025, складені ТОВ «Автоцентр-Ужгород», фактично використовувалися позивачкою для обґрунтування розміру матеріального збитку до проведення ФОП ОСОБА_5 відновлювальних робіт.

74.З огляду на факт проведеного ремонту транспортного засобу та уточнення правової позиції позивачки слід констатувати, що відомості стосовно розміру збитків згідно з рахунком №Сч-0000000000802 та нарядом-замовленням №Ав-КЛ-000000001544 від 11.06.2025 втратили свою актуальність, а тому судом відхиляються.

75.У свою чергу, акт №28 від 04.11.2025, рахунок на оплату №28 від 04.11.2025 та копії фіскальних чеків №5651114341 від 17.11.2025, №5656932073 від 18.11.2025, №5656096083 від 19.11.2025 на загальну суму 120 090 грн. стосуються виключно понесених витрат у зв`язку з ремонтом транспортного засобу, а не оціненої шкоди в розумінні статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

76.Із наданих позивачкою та її представниками доказів не вбачається, що вищезгадана сума в розмірі 120 090 грн. є вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому Методикою.

77.Таким чином, суд доходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивачки додаткового страхового відшкодування у розмірі 95 689,79 грн. слід залишити без задоволення у зв`язку з їх необґрунтованістю.

ii.Щодо стягнення моральної шкоди з відповідачки-1

78.Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

79.Згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

80.Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

81.За приписами частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

82.Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 по справі №487/6970/20, аналізуючи положення статей 11, 23 та 1167 ЦК України, зазначав про те, що:

- за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

- зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

- у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

- завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

- гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

- по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

83.У постанові Верховного Суду від 12.10.2020 по справі №372/2085/16-ц вказується про те, що:

«під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди».

84.Твердження представника відповідачки-2 про те, що позивачка не конкретизувала те, в чому полягала моральна шкода, суд вважає непослідовними, зважаючи на те, що представник відповідачки-2 одночасно наполягає на тому, що моральна шкода, про яку зазначає позивачка, має відшкодовуватися страховиком.

85.Інакше кажучи, за наявного формулювання змісту позовних вимог та викладу обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, представник відповідачки-2 дійшов внутрішнього переконання та виснував для себе, що моральна шкода, про яку стверджує позивачка, охоплюється відповідальністю страховика.

86.Проведення такого розмежування саме по собі є наслідком уяснення суті позовних вимог, тобто внутрішнього, індивідуального процесу розуміння змісту позову.

87.Аргументи про (а)неконкретизованість моральної шкоди та про те, що (б)належним суб`єктом відповідальності за відповідну моральну шкоду є інший учасник справи є взаємовиключними.

88.Понад це, суд вказує на те, що у позовній заяві зміст позовних вимог викладено чіткою та зрозумілою мовою, а також із достатнім ступенем деталізації для розуміння обставин, з огляду на які позивачка просить стягнути моральну шкоду з відповідачки-2.

89.Формулювання правової позиції є диспозитивним правом позивачки, яке здійснюється на її розсуд, а тому вона представляє доводи у такому виді, який вважає необхідним. Як наслідок, відповідачка-2 та її представник не мають прав вимагати від іншої сторони викладення аргументів так, як, на їх думку, це має бути.

90.Відповідно до положень статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

91.Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого унормовано статтею 23 цього ж Закону.

92.Так, за приписами статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

93.Зіставляючи нормативно-правове регулювання спірних відносин із заявленими позивачкою підставами для відшкодування моральної шкоди, суд доходить до висновку про те, що моральна шкода, про яку йдеться у розглядуваній справі (душевні страждання у зв`язку з переживанням за здоров`я малолітнього сина, який був у машині під час ДТП, а також душевні страждання у зв`язку з пошкодженням самого автомобіля), не охоплюється страховим відшкодуванням, тобто відповідна шкода має бути компенсована саме винуватцем ДТП, тобто відповідачкою-2, а не її страховиком.

94.У зв`язку з наведеним суд не погоджується із доводами представника відповідачки-2 про те, що заявлена сума моральної шкоди покривається страховим полісом та має відшкодовуватися відповідачем-1.

95.Посилання представника відповідачки-2 на недоведеність факту спричинення моральних страждань є безпідставними з огляду на таке.

96.Деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційний розлад, за своєю природою не завжди можуть бути предметом конкретного доказу (рішення у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства" (від 28 травня 1985 року, Series А, №94, §96).

97.У справі "Stankov v. Bulgaria" Європейський суд зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

98.За таких обставин моральні страждання неможливо «виміряти» так, як це можна зробити з матеріальною шкодою. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Отже, будь-яка компенсація не може бути сумірною стражданням. Відповідно будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

99.Суд з`ясував, що у зв`язку з ДТП, яка трапилася 25.07.2024 за участю відповідачки-2 та позивачки, зокрема, автомобіль останньої, а саме «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_4 зазнав механічних ушкоджень, вартість оціненої шкоди становить 24 400,21 гривень.

100.Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.05.2025 по справі №308/12556/24 відповідачку-2 у зв`язку зі згаданою ДТП визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

101.Таким чином, пошкодження автомобіля позивачки та заподіяння їй у зв`язку з цим майнової шкоди перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням відповідачкою-2 правил ПДР, внаслідок чого трапилася ДТП.

102.Суд відхиляє посилання представника відповідачки на експертний висновок №СЕ-19/107-25/13873-ІТ з огляду на таке.

103.Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 82 ЦПК України).

104.Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

105.Правила пропреюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

106.Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

107.Як вбачається з матеріалів справи, постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.05.2025 по справі №308/12556/24 відповідачку-2 у зв`язку зі згаданою ДТП визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі пункту 7 статті 241 КУпАП.

108.Жоден висновок експерта не може підмінити судове рішення, яким в силу вимог КУпАП встановлюється вина особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

109.Більше того, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, остання обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір (частки) відшкодування.

110.З обставин справи не слідує, що відповідачкою-2 у досудовому порядку вживалися заходи з метою позасудового врегулювання конфлікту між сторонами.

111.Натомість відповідачка-2 не визнавала вину у вчиненні ДТП від 25.07.2024, що фактично стало підставою оскарження позивачкою постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2024 по справі №308/12556/24. При цьому в межах судової справи №308/12556/24 позивачка користувалася адвокатськими послугами, що підтверджується актом про надані послуги за договором про надання правової допомоги №16/24 від 03.2024.

112.Також суд бере до уваги, що відповідачкою-2 та її представником не заперечувалося, що на час ДТП у машині був малолітній син позивачки, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

113.Згідно з консультаційним висновком педіатра від 04.11.2025 констатовано наявність у дитини тривожного синдрому. У висновку відображено, що погіршення стану здоров`я дитини зумовлене психотравмуючою ситуацією, а саме ДТП.

114.Цим же висновком стверджується, що дитина проходить лікування у невролога.

115.Відповідно до виписки із медичної карти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитині, з-поміж іншого, діагностовано тривожний розлад, нервові тіки та розлад сну.

116.За змістом медичної виписки перше звернення з приводу тривожного розладу і логоневрозу до невролога мало місце 23 вересня 2024 року. Повторні звернення до невролога датуються березнем 2025 року та 04 листопада 2025 року.

117.Медичною документацією щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стверджується, що дитині рекомендовано проходження психотерапії та поведінкової терапії.

118.Підсумовуючи викладене в сукупності, суд поділяє доводи представника позивачки про те, що ДТП від 25.07.2024 призвела до перерозподілу життєвого часу у зв`язку з необхідністю вжиття правових заходів та лікування малолітнього сина.

119.Переживання за здоров`я малолітнього сина та його емоційний стан, як і пошкодження транспортного засобу позивачки, самі по собі зумовлюють емоційне напруження та викликають душевні переживання, які не завжди можуть бути предметом конкретного доказу.

120.Крім того, пошкодження транспортного засобу, вочевидь, створює незручності та потребує виходу зі своєї зони комфорту для відновлення порушеного права, оскільки вимагає додаткових заходів для нормалізації свого звичайного, повсякденного способу життя.

121.Суд не вважає доведеним твердження представниці позивачки про те, що ДТП призвела до обмежень у її пересуванні містом та відірваності від активного соціального життя, оскільки на підтвердження вказаних обставин суду не надано будь-яких доказів.

122.У цьому ж контексті суд зауважує, що матеріалами справи не підтверджується, що автомобіль позивачки:

-був фізично знищеним після ДТП;

-перебував у ремонті, у зв`язку з чим тривалий час не міг використовуватися за призначенням;

-з огляду на характер механічних ушкоджень не міг експлуатуватися до вимушеного проведення відновлювальних робіт.

123.Як наслідок, слід визнати недоречним аргумент представника відповідачки-2 про те, що ДТП не призвела до негативних змін у житті, позаяк у місті Ужгород регулярно курсує громадський транспорт.

124.На переконання суду, посилання представника відповідачки-2 про те, що позивачка стверджує лише про типову емоційну реакцією будь-якої людини на момент ДТП та після такого не заслуговують на увагу, оскільки таке твердження ґрунтується на довільному трактуванні суті спірних правовідносин.

125.Застереження представника відповідачки-2 про необхідність розмежування звичайного життєвого дискомфорту, пов`язаного із будь-якою неприємною подією, та реальних моральних страждань, які потребують компенсації, є неспроможним, позаяк у вимірі фактичних правовідносин ДТП за 25.07.2024 та пов`язані з нею обставини, на які звертають увагу представники позивачки для стягнення моральної шкоди, явно виходять за межі типового життєвого дискомфорту.

126.Представник відповідачки-2 не навів будь-яких аргументів, які би свідчили, що в даному випадку в силу конкретних життєвих обставин негативні наслідки ДТП були настільки несуттєвими або ж були компенсовані, що обставини, на які покликаються представники позивачки як на підставу для стягнення моральної шкоди, могли би протиставлятися звичайному життєвому дискомфорту.

127.Твердження представника відповідачки-2 про те, що позивачкою не доведено протиправність поведінки відповідачки-2 та її вину спростовуються матеріалами справи, зокрема, наявністю постанови Закарпатського апеляційного суду від 06.05.2025 по справі №308/12556/24, якою відповідачку-2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

128.Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачці, суд бере до уваги вину винуватця ДТП, характер наслідків цієї ДТП, обсяг та характер страждань, яких зазнала позивачка внаслідок ДТП, змісту немайнових втрат (їх тривалість і можливість відновлення) та констатує, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 000 грн., і такий розмір, на думку суду, за обставинами цієї справи, відповідає вимогам розумності та справедливості, а також не призводить до безпідставного збагачення позивачки.

V. Висновки за результатами розгляду справи

129.Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

130.Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

131.Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

132.Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

VІ. Судові витрати

133.Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

134.Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

135.Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

136.За правилами частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

137.У розглядуваній справі суд встановив наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. із відповідачки-2.

138.Ухвалою судді від 08.08.2025 у цій справі позивачці обраховано, що за заявлення вимоги про стягнення матеріальної шкоди вона мала сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даному випадку становило 1 350, 49 гривень.

139.У зв`язку зі зменшенням позовних вимог сума судового збору, яка мала бути сплачена позивачкою зменшилася до 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто до 1 211,20 гривень.

140.З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 додаткового страхового відшкодування у розмірі 95 689,79 грн. залишено без задоволення слід дійти висновку, що судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. слід віднести за рахунок позивачки, роз`яснивши їй можливість звернутися із заявою про повернення судового збору, в розмірі переплати 139,29 грн. (1 350,49 грн. 1 211,20 грн.).

141.У свою чергу, з відповідачки-2 на користь позивачки слід стягнути судовий збір пропорційно обсягу задоволених позовних вимог, а саме в сумі 605,60 грн. (3028 грн. * ((20 000 грн. / 100 000 грн.) * 100%)).

142.З приводу стягнення адвокатських витрат суд зазначає про таке.

143.Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

144.За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

145.Згідно з частиною 1 статті 26 цитованого Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

146.Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

147.Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

148.Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

149.Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

150.Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

151.Вказане узгоджується із правовим висновком відображеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №922/1964/21.

152.Згідно з частиною 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

153.Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

154.Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

155.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

156.Згідно з частинами 5 та 6 цієї ж статті ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

157.Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

158.При цьому суд наголошує на тому, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

159.Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

160.Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

161.Згідно з частиною 4 статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

162.За змістом частини 5 цієї ж статті ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

163.Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

164.Відповідно до частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

165.Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

166.Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20 та від 03.10.2019 по справі №922/445/19.

167.Крім того, системний аналіз наведеного правового регулювання дає підстави стверджувати про необхідність розмежування понять «зменшення судових витрат» та «розподіл судових витрат».

168.У цьому контексті суд бере до уваги правові висновки, відображені в постановах Верховного Суду від 22.12.2021 по справ №873/212/21, від 01.12.2021 по справі №910/20852/20 та від 30.11.2020 по справі №922/2869/19.

169.Так, в силу положень статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

170.Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

171.У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

172.При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

173.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

174.До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

175.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

176.У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

177.У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

178.Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

179.Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18.

180.Екстраполюючи викладене на обставини цієї справи, суд вказує на те, що в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою долучено договір №16/24 про надання правової допомоги від 03.09.2024 та Акт за цим договором від 08.07.2025.

181.Пунктом 4.10 Договору №16/24 передбачено, що замовник оплачує адвокату за участь у судовому засіданні, слідчій дії, іншій процесуальній дії, виходячи з погодинної ставки роботи адвоката, в розмірі 1 000 гривень.

182.Відповідно до пункту 4.11 Договору №16/24 замовник оплачує адвокату за фактично виконану роботу виходячи з погодинної ставки роботи адвоката, у розмірі 1 000 гривень за годину.

183.За актом про надані послуги від 08.07.2025 зафіксовано надання адвокатських послуг на суму 40 000 грн., а саме:

183.1.вступ і ознайомлення з матеріалами справи 5 год. витраченого адвокатом часу, гонорар 5 000 грн.;

183.2.підготовка та написання письмових пояснень 3 год. витраченого адвокатом часу, гонорар 3 000 грн.;

183.3.участь в судових засіданнях в Ужгородському міськрайонному сулі Закарпатської області: 05.09.2024 року; 10.09.2024 року 4 год. витраченого адвокатом часу, гонорар 4 000 грн.;

183.4.підготовка та написання апеляційної скарги на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2024 10 годин витраченого адвокатом часу, гонорар 10 000 грн.;

183.5.пошук та аналіз правових позицій Верховного Сулу України і Європейського суду з прав людини для написання апеляційної скарги 3 год. витраченого адвокатом часу, гонорар 3 000 гривень;

183.6.участь в судових засіданнях в Закарпатському апеляційному суді: 05.11.2024 року; 06.05.2025 року, гонорар 4 000 грн.;

183.7.клопотання по суті справи, гонорар 1 000 гривень;

183.8.підготовка адвокатського запиту до АТ «СК «АРКС» - 2 год. витраченого адвокатом часу, гонорар 1 000 грн.;

183.9.підготовка та написання позову про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - 8 годин витраченого адвокатом часу, гонорар 8 000 гривень.

184.Надаючи правову оцінку заявленому розміру адвокатських витрат, про відшкодування яких просить позивачка, суд, беручи до уваги заперечення представника відповідачки-2, доходить до переконання про те, що їх розмір є завищеним з огляду на таке.

185.На переконання суду, не підлягають стягненню витрати, заявлені та відображені в акті про надані послуги від 08.07.2025 як:

185.1.«вступ і ознайомлення з матеріалами справи»;

185.2.«підготовка та написання письмових пояснень»;

185.3.«участь в судових засіданнях в Ужгородському міськрайонному сулі Закарпатської області: 05.09.2024 року; 10.09.2024 року»;

185.4.«підготовка та написання апеляційної скарги на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2024»;

185.5.«пошук та аналіз правових позицій Верховного Суду України і Європейського суду з прав людини для написання апеляційної скарги»;

185.6.«участь в судових засіданнях в Закарпатському апеляційному суді: 05.11.2024 року; 06.05.2025 року».

186.Суд звертає увагу на відсутність підстав вважати, що витрати на перелічені види адвокатських послуг надавалися у межах справи №308/11209/25 з огляду на таке.

187.Розгляд справи №308/11209/25 зумовлений поданням позовної заяви, підписантами якої значаться позивачка та її представник, а тому суд не вважає доведеним, що «вступ та ознайомлення зі справою» стосується саме розглядуваної справи.

188.Крім того, жодних письмових пояснень від позивачки та її представника не надавалося. Присутність у судових засідання, про які йдеться в акті від 08.07.2025, стосується участі адвоката в судових засідання в апеляційному суді.

189.Послуги щодо пошуку та аналізу правових позицій Верховного Суду України і Європейського суду з прав людини, які відображено в досліджуваному акті, пов`язані з написанням апеляційної скарги, а не процесуальних документів для суду в справі, що розглядається.

190.Суд критично оцінює заперечення представника відповідачки-2 щодо нереальності надання послуги, відображеної в акті як «клопотання по суті справи», адже позивачка та її представник підписали акт про надані послуги від 08.07.2025, чим засвідчили дійсність викладених у ньому обставин.

191.Як наслідок, означуване заперечення представника відповідачки-2 щодо згаданої послуги «клопотання по суті справи» трансформується у питання про те, чи доведено позивачкою наявність підстав вважати, що така послуга має включатися до переліку тих послуг, витрати на які підлягають відшкодуванню під час розподілу судових витрат.

192.Аналогічним чином суд відхиляє посилання представника відповідачки-2 на те, що позивачкою не долучено копію адвокатського запиту до АТ «СК «АРКС».

193.Суд нагадує, що в силу частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

194.Між тим, ЦПК України не передбачає імперативної вказівки долучати процесуальні документи, якими було оформлено надання відповідних послуг (запити, листування тощо). Як і не встановлює безумовного наслідку у вигляді неможливості включення до адвокатських витрат ціни послуги за відсутності долученого підтвердження її документальної об`єктивації.

195.Так, до прикладу, цілком прийнятною видається ситуація, коли адвокат отримує докази у зв`язку з ознайомленням з матеріалами, що, на його думку, можуть мати доказове значення для вирішення у майбутньому судового спору. Неподання примірника листа чи запиту, який слугував підставою для ознайомлення з матеріалами, не свідчить про те, що у дійсності такий лист чи запит не існують.

196.Правомірне очікування щодо відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин.

197.Повертаючись до обставин справи, суд звертає увагу на те, що позовна заява надійшла до суду 06.08.2025, тоді як акт про надані послуги датується 08.07.2024.

198.З наведеного недвозначно вбачається, що послуга за найменуванням «клопотання по суті справи» мала місце не пізніше 08.07.2024, позаяк у протилежному випадку взагалі не була би відображена в акті, який фіксує період правничої допомоги з 03.09.2024 по 08.07.2025.

199.Тобто стверджувана юридична послуга надана до 06.08.2025, тобто до звернення до суду у справі №308/11209/25.

200.За наведеного відсутні підстави вважати доведеним, що досліджувана послуга адвоката стосується розглядуваної справи.

201.На переконання суду, підготовка адвокатського запиту до АТ «СК «АРКС» не є окремою процесуальною дією, а є дією, що направлена на досягнення результату у вигляді підготовки та написання позову про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

202.Суд вказує про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що результат вирішення цієї справи істотно впливає на репутацію позивачки або відповідна справа є резонансною через наявність публічного інтересу.

203.Таким чином, суд доходить до переконання, що у розглядуваній справі з урахуванням принципів справедливості та пропорційності з відповідачки-2 на користь позивачки слід стягнути витрати за професійну (правничу) допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Й. Данко