Ухвала суду № 13328415, 07.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8871/10/2670 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіЗайцева М.П.

суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу - проектно-розвідувальний та конструкторсько-технологічний інститут з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство закритого типу - проектно-розвідувальний та конструкторсько-технологічний інститут з дослідним виробництвом «Київський Будпроект», звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.12.2009р. №0008572312/0, від 30.12.2009р. №0008572312/1, від 31.03.2010р. №0008572312/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 жовтня 2010 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач ДПІ у Шевченківському районі м.Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 жовтня 2010 року скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача, посилаючись на неповне зясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання зявився представник відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва, інші сторони на розгляд справи не зявилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правильності визначення ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету Акціонерним Товариством закритого типу проектно-розвідувальний та конструкторсько-технологічний інститут з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»при взаємовідносинах з ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»(код 34527443) за період з 01.01.06 р. по 30.04.09 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 25.11.2009р. №2043/23-12/01273763.

В зазначеному акті встановлені порушення, зокрема п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 294478 грн. 52 коп., в тому числі за травень 2007р. 13333 грн. 33 коп., за червень 2007р. 5000 грн., за серпень 2007р. 37024 грн. 42 коп., за жовтень 2007 р. 10850 грн. 00 коп., за листопад 2007р. 20925 грн. 08 коп., за грудень 2007 р. 36133 грн. 03 коп., за січень 2008р. 38861 грн. 80 коп., за лютий 2008р. 33563грн. 66 коп., за серпень 2008р. 10247 грн. 65 коп., за вересень 2008р. 11195 грн. 78 коп. , за листопад 2008р. 10671 грн. 53 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009р. №0008572312/0, яким визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 294478 грн. 52 коп., та штрафними (фінансовими) санкціями 147239 грн. 26 коп., на загальну суму 441717 грн. 78 коп.

В подальшому, за результатами адміністративного оскарження ДПІ у Шевченківському районі винесла податкові повідомлення рішення з дробом 1 та 2.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність висновку податкового органу, скасування прийнятих податкових-рішень та про задоволення позовних вимог позивача повністю.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.

В акті перевірки зазначено, що між підприємствами АТЗТ ПРКТІДВ "Київський Будпроект" (Замовник) в особі: директорів -Хомутецького В.А., Свєчнікова В.А. та ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг»(Виконавець) в особі, директора ОСОБА_1 було укладено договори на виконання робіт та були виписані контрагентом податкові накладні.

Суми ПДВ за цими податковими накладними Позивач включив до податкового кредиту відповідного періоду та відобразив у реєстрах отриманих податкових накладних.

Також між підприємствами було складено акти прийому-передачі робіт на загальну суму 1 766 871,23 грн. в т.ч. ПДВ - 294 478,52 грн.

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту шляхом віднесення до складу податкового кредиту у відповідних періодах сум ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг»код за ЄДРПОУ 34527443 перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, зареєстроване в ДПІ у Печерському району м. Києва від 28.07.2006р. за №41894.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією на підставі акта перевірки дотримання ліцензійних умов та згідно з висновком ліцензійної комісії (протокол від 19.12.2008 р. №19) прийнято рішення - Наказ від 23.12.2008 №31-Л про анулювання ліцензії АВ №193444, виданої ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг».

Однак судом першої інстанції вірно зауважено, що в акті від 25.11.2009р. зазначено, що позивачем занижено ПДВ за період з травня 2007р. по листопад 2008р ., а наказ про анулювання ліцензії ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»виданий 23.12.2008р ., тому не береться до уваги посилання представника відповідача на зазначений наказ, оскільки анулювання ліцензій контрагента позивача відбулося після того, як між ними були укладені та виконані умови договорів на виконання робіт.

Крім того, копія протоколу допиту обвинуваченого директора ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»ОСОБА_1, з якої вбачається, що ТОА «Т.А.В. Інжиніринг»має ознаки фіктивного підприємства і на яку відповідач посилається, як на доказ фіктивності підприємства контрагента, не приймається до уваги, так як відповідачем не надано вироку суду, яким визначено кримінальну відповідальність осіб, які мають відношення до створення фіктивного підприємства, тому судом не береться до уваги посилання відповідача на те, що контрагент позивача на час укладання договорів з позивачем мав ознаки фіктивного підприємства.

В силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Також, з матеріалів справи не вбачається доказів, щодо проведення контрольної перевірки контрагента позивача з питань встановлення ознак фіктивного підприємства та щодо завищення або заниження контрагентом позивача зобовязань перед бюджетом.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу положень абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Датою виникнення валових витрат відповідно до пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати, що ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»на час укладення договорів з позивачем мало ознаки фіктивного підприємства, оскільки ліцензія на час укладання договорів анульована не була, в Єдиному державному реєстрі ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»значилося та перебувало на обліку в податкових органах, Останній звіт до ДПІ підприємство подало 19.01.2009р. за грудень 2008 року по податку на додану вартість, а тому у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»на час укладення договорів з позивачем працювало та вело господарську діяльність з порушенням законодавства, що може бути підставою для не визнання контролюючим органом як податкова декларація.

Згідно положень ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс ПДВ за податковими накладними, що виписані ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»до податкового кредиту відповідного періоду та відобразив у реєстрах отриманих податкових накладних, оскільки відповідачем не доведено суду, що договори, що були укладені між позивачем та контрагентом, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або є таким, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні всі підстави для включення до складу валових витрат вартість придбання робіт у ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. "

Відсутність, недостовірність, неповне визначення у податкових накладних хоча б одного з обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, не дозволяє індентифікувати податкові накладні, як такі що оформлені у відповідності до вимог існуючого законодавства. Та такі, що дозволяють платнику податків відносити зазначену в них суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом не встановлено невідповідність нормам чинного законодавства податкових декларацій, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто діюче законодавство чітко передбачає, що відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладі, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних та як вже зазначалось вище, позбавляють покупця права на податковий кредит.

Оскільки, на час укладання договорів з позивачем ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»мало статус платника податку та не було позбавлено ліценції, а тому, у позивача наявні законні підстави для включення до податкового кредиту з ПДВ вартості придбаних робіт у ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг», що підтверджуються податковими накладними, виданими ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг», наявними в матеріалах справи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п.п. 4.2.2 п. 4. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не було занижено податок на додану вартість що стосується правовідносин з ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»за період з травня 2007 по листопад 2008р., а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення від 07.12.2009р. №0008572312/0, від 30.12.2009р. №0008572312/1, від 31.03.2010р. №0008572312/2 є безпідставним, прийнятим з порушенням вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішень.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 жовтня 2010 року по справі № 2-а-8871/09/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 10 грудня 2010 року.