Ухвала суду № 13328183, 07.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-82/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Бабенка К.А.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Антонов»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2010 року Державне підприємство «Антонов»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, на думку позивача, дійшов до помилкового висновку про порушення підприємством строків здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні імпортного договору від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА з нерезидентом ООО «Меридіан Авиа»(Росія). Позивач вказує на те, що ним порушені строки поставки товару на митну територію України, а саме: по платіжному дорученню № 184 від 27.10.2008 року на 18 днів, по платіжному дорученню № 187 від 04.11.2008 року на 10 днів. Позивачем сплачено добровільно пеню за вказані дні прострочення поставки товару на митну територію України в сумі 50540,95 грн., а тому відповідач не мав підстав для нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків, зокрема, за 26 днів прострочення по платіжному дорученню № 187 від 27.10.2008 року та за 18 днів прострочення по платіжному дорученню № 187 від 04.11.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000434250 від 08.07.2009 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведена невиїзна документальна позапланова перевірка дотримання вимог валютного законодавства України Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. O.K. Антонова.

За результатами перевірки відповідачем складений Акт № 237/42-50/14307529 від 30.06.2009 року, за змістом якого зазначеною перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при виконанні імпортного договору від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА з нерезидентом ООО «Меридіан Авиа»(Росія), а також зазначено, що ДП «АНТК ім. Антонова»був укладений імпортний договір про купівлю товару на умовах «СРТ»м. Київ, або на умовах «EXW»м. Москва від 07.02.2006 року № 643/7414215 8/8-02-МА, з нерезидентом ООО «Меридіан Авиа»(Росія). За умовами контракту покупець (ДП АНТК ім. ОК. Антонова) бажає купити комплектуючі вироби для авіаційного виробництва на умовах «СРТ»м. Київ, або на умовах »м. Москва, у відповідності з специфікаціями, які є невідємними частинами даного контракту, а продавець (ООО «Меридіан Авиа») бажає поставити товари на умовах даного контракту. Оплата здійснюється в доларах США, загальна сума контракту складає 1500000,00 доларів США. На виконання умов імпортного контракту АНТК ім. Антонова здійснило оплату на користь нерезидента 27.10.2008 року на суму 108190,00 доларів США (п/д № 184 від 27.10.2008 року). Граничний термін отримання послуг настає 25.04.2009 року; 04.11.2008 року - 24050,00 доларів США (п/д № 187 від 04.11.2008 року). Граничний термін отримання послуг настає 03.05.2009 року. На момент проведення перевірки підприємством надана ВМД типу ІМ.-40: за № 259724 від 21.05.2009 року.

На підставі висновків зазначеного акту та відповідно до ст. 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»відповідачем винесено рішення форми „С" № 0000434250 від 08.07.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій та нараховано пеню у сумі 74978,90 грн.

Позивач, не погоджуючись з вимогами, що пред'явлені у даному рішенні, оскаржив рішення в адміністративному порядку, проте скарга була залишена без задоволення.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на те, що відповідачем невірно розраховано дні прострочення поставки товару на митну територію України є обґрунтованими та доведеними, а тому відповідачем неправомірно були нараховані позивачу штрафні санкції за дні, в які товар вже перетнув митний кордон України та знаходився під митним контролем.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання імпортного контракту від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА укладеного з нерезидентом, позивачем здійснено передоплату російській фірмі ТОВ «Меридіан Авіа»(Росія), що підтверджується платіжними дорученнями № 184 від 27.10.2008 року на суму 108190,00 доларів США та № 187 від 04.11.2008 року на суму 24050,00 доларів США.

Згідно положень абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»граничний термін отримання товарів за даним контрактом (180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу) настає: по платіжному дорученню № 184 від 27.10.2008 року граничний строк поставки 25.04.2009 року; по платіжному дорученню № 187 від 04.11.2008 року граничний строк поставки 03.05.2009 року.

Згідно товаросупровідних документів (рахунків-фактур) ввезення товарів на територію України було здійснено 13.05.2009 року, що підтверджується рахунком-фактурою № 50 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»від 13.05.2009 року та печатки інспектора Глухівської митниці № 233; рахунком-фактурою № 51 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем» від 13.05.2009 року та печатки інспектора Глухівської митниці № 233; рахунком-фактурою № 52 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»та печатки інспектора Глухівської митниці № 233.

Отже, виходячи з наведеного колегія судді приходить до висновку, що ввезення та надходження вантажу на територію України відбулось 13.05.2009 року, а тому позивачем порушено строки поставки товару на митну територію України, встановлені ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»на 18 днів по платіжному дорученню № 184 від 27.10.2008 року та на 10 днів по платіжному дорученню № 187 від 04.11.2008 року.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що у звязку з простроченням строків поставки товару, ним добровільно сплачена пеня за вказані вище дні прострочення поставки товару на митну територію України в розмірі 50540,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 965 від 02.09.2009 року.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики».

Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Судом першої інстанції встановлено, що позиція відповідача ґрунтується на тому факті, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.

Також в Рішенні Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги № 4474/10/25-114 від 16.10.2009 року зроблено висновок, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД. При цьому зазначено, що подібні висновки викладені в листі Державної податкової адміністрації України від 11.05.2007р. №9433/7/22-6017.

Відповідно до висновку Державної податкової адміністрації на підставі п.п. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999 року №136, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Проте, колегія суддів зауважує, що за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларацій.

Крім цього, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції «здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України»визначається також нормами Митного кодексу України.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 цього Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України»також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах

Виходячи з системного аналізу зазначених норм колегія суддів зазначає, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Крім того, пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 року№ 574, встановлено, що вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Судом першої інстанції встановлено, що ввезення товарів на територію України відповідно до імпортного контракту від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА, здійснено 13.05.2009 року, що підтверджується рахунком-фактурою № 50 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»від 13.05.2009 року; рахунком-фактурою № 51 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»від 13.05.2009 року; рахунком-фактурою № 52 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»від 13.05.2009 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем, як вже зазначалось вище пропущені строки поставки товару та митну територію України на 18 днів по платіжному дорученню № 184 на суму 108190,00 доларів США та на 10 днів по платіжному дорученню № 187 на суму 24050,00 доларів США, проте, судом першої інстанції встановлено, що позивачем сплачена добровільно пеня за вказані дні прострочення поставки товару на митну територію України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що посилання позивача на те, що відповідачем невірно розраховано дні прострочення поставки товару на митну територію України є обґрунтованими та доведеними.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно були нараховані позивачу штрафні санкції за дні, в які товар вже перетнув митний кордон України та знаходився під митним контролем.

Крім цього, судом першої інстанції вірно зауважено, що відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

К.А. Бабенко