Рішення № 133281184, 13.01.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8966/25

2/215/851/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді - Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Коломійчук К.Ю.

представник позивача - Вовк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 цивільну справу в спрощеному порядку за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Вовк Михайло Вадимович, до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Вовк М. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» (далі ПрАТ), яким просить стягнути відповідно до ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України моральну шкоду у зв`язку з отриманими хронічними професійними захворюваннями на виробництві та втратою професійної працездатності.

В обґрунтування вказує, що в період роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці тривалий час на посадах електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування на гарячих дільницях робіт та заливальником металу в сталефасоноливарному цеху на ПрАТ ним отримано хронічні професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст. (ХОЗЛ); радикулопатія попереково-крижова L5, S1 переважно справа на фоні остеохондрозу та деформуючого спондильозу попереково-крижового відділу хребта з вираженим порушенням біомеханіки хребта та м`язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.), стійкий больовий синдром (радикулопатія), які, відповідно до актів розслідування від 03.04.2012 та 24.10.2013, виникли з вини роботодавця.

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10ААА № 076250 від 18.05.2012, позивачу при огляді встановлено втрату професійної працездатності - 20% (ХОЗЛ) - первинно у зв`язку з професійним захворюванням безстроково.

Крім того, відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ № 007619 від 21.11.2013, позивачу встановлено 3 (третю) групу інвалідності та втрату професійної працездатності всього - 50% (30% - радикулопатія, первинно; 20% - ХОЗЛ, повторно) у зв`язку з професійним захворюванням на строк до 01 грудня 2014 року.

Надалі, відповідно до довідок МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги 12 ААА № 000857, 12 ААА № 043360, 12 ААА № 054171, позивачу при повторних оглядах встановлено 3 (третю) групу інвалідності та втрату професійної працездатності - 50% (30% - радикулопатія; 20% - ХОЗЛ) у зв`язку з професійним захворюванням безстроково.

Представник вважає, що відповідач за період роботи позивача не виконав вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України щодо створення на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці відповідно до вимог діючих нормативних актів.

Зауважує, що внаслідок професійних захворювань позивач постійно відчуває тупі ниючі болі в поперековому та шийному відділах хребта з прострілами, обмеження рухів, посилення болю при фізичному навантаженні, задишку при мінімальному навантаженні або у стані спокою, приступоподібний кашель та щоденні приступи задухи. Позивач змушений тривалий час проводити на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, приймати велику кількість медикаментів, що підтверджується доданими до позову сімома виписками-епікризами та випискою з медичної карти.

Усвідомлення себе залежним від ліків та лікарень, постійний фізичний біль, неможливість повноцінного відпочинку та праці викликають у позивача роздратованість і нервозність. Він відчуває душевний біль через втрату колишньої бадьорості та впевненості, оскільки раніше був опорою для сім`ї, а тепер сам потребує допомоги. Незадовільний стан здоров`я призвів до погіршення стосунків у подружжі, соціальної ізоляції та припинення спілкування з друзями через небажання виглядати безпомічним. Позивач також гостро переживає приниження чоловічої гідності через неможливість виконувати роботу по дому.

Враховуючи незворотність негативних змін у здоров`ї, що підтверджується збільшенням відсотка втрати працездатності, позивач оцінює заподіяну моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості.

Зазначена позовна заява надійшла до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 03.10.2025, відповідно до ухвали Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровсьої області від 11.08.2025 р., за підсудністю.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.11.2025, в якій зазначено, що розгляд справи проводитиметься в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

24.11.2025 в суд надійшов відзив на позовну заяву з додатками разом з підтвердженням про направлення його копії позивачу.

Представник відповідача позов не визнає в повному обсязі, вважаючи суму моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн завищеною та такою, що не відповідає засадам розумності і справедливості.

В обґрунтування відзиву представник зазначає, що позивач працював на підприємстві лише 6 років, тоді як його загальний стаж у шкідливих умовах праці на інших підприємствах (КМК «Криворіжсталь» та КЦРЗ) становить понад 14 років. На думку відповідача, професійне захворювання є наслідком тривалого впливу шкідливих факторів протягом усієї трудової діяльності позивача, а тому відповідальність за завдану шкоду має бути розподілена між усіма роботодавцями пропорційно до стажу.

Також представник наголошує, що ПрАТ вживалися всі передбачені законом заходи з охорони праці: щорічно організовувалися медичні огляди, за результатами яких позивач визнавався придатним до роботи, а інформація про погіршення його стану здоров`я до підприємства не надходила.

Окремо представник звертає увагу на критичний фінансовий стан ПрАТ, спричинений російською агресією, що призвів до припинення виробничої діяльності та збитків у розмірі 411 млн грн.

Представник заявляє про готовність ПрАТ добровільно відшкодувати позивачу 50 000,00 грн, проте зауважує, що позивач ухиляється від надання банківських реквізитів.

Крім того, представник просить суд не зазначати в рішенні порядок оподаткування стягнутої суми, оскільки це питання регулюється виключно нормами Податкового кодексу України на момент виконання рішення.

28.11.2025 в суд надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої представник позивача наголошує на безпідставності доводів відповідача щодо впливу інших підприємств на розвиток захворювання.

Представник зауважує, що саме під час роботи у ПрАТ «КЗГО», а саме, з 2001 по 2007 роки, його стан здоров`я стрімко погіршився, що підтверджується медичною документацією, зокрема тривалим лікуванням радикулопатії та 59 днями непрацездатності за останній рік роботи. При цьому акти розслідування причин професійного захворювання не містять посилань на період роботи позивача на КМК «Криворіжсталь» як на підставу виникнення хвороби.

Щодо посилань відповідача на негативний фінансовий стан підприємства через російську агресію, представник вважає їх маніпулятивними, оскільки результати господарської діяльності роботодавця не є обставиною, що звільняє від обов`язку відшкодувати моральну шкоду або дозволяє зменшити її розмір. Позивач акцентує увагу на незворотності змін у здоров`ї, встановленні III групи інвалідності безстроково та 50% втрати працездатності, що свідчить про глибину його страждань.

Представник також заперечує проти тверджень про відсутність спору в частині суми 50 000,00 грн, зауважуючи, що протягом 12 років відповідач не робив жодних реальних кроків до виплати компенсації. Запропонована сума у 50 000,00 грн є необґрунтованою та недостатньою навіть для початкового етапу реабілітації.

На підставі викладеного позивач просить задовольнити позов у повному обсязі без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наданий раніше відповідь на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду, надала клопотання про перехід до загнального порядку розгляду справи, у задоволенні якого головуючим по справі протокольно відмовилено в судовому засіданні.

У разі неявки в судове засідання учасника справи, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду, відповідно до ч.8, 11 ст. 128 ЦПК України, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Працюючи в сталефасоноливарному цеху ПрАТ на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування на гарячих дільницях робіт та заливальником металу, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-12), позивач виконував роботи, які з причин конструктивних недосконалостей технологічного обладнання характеризувалися запиленістю повітря робочої зони в концентраціях, що перевищували гранично допустимі.

Працюючи в сталефасоноливарному цеху ПрАТ на посаді заливальника металу, позивач здійснював підготовку ковшів до заливання, роздачу рідкого металу за допомогою електровізка, заливання металу з кранових ковшів у форми, виливниці, прибирання шлаків і відходів металу. Працюючи раніше електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування на гарячих дільницях робіт сталефасоноливарного цеху, виконував роботи з монтажу, ремонту електроустановок і мереж високої напруги, відкриту і закриту проводку силових і освітлювальних мереж, знаходив і усував ушкодження електричних машин і апаратури. Періоди роботи на ПрАТ підтверджуються копією трудової книжки (а.с.8-12). При цьому внаслідок недосконалості сталеплавильного виробництва при переробці вторинних металів та важких режимів експлуатації сталеплавильного устаткування він підпадав під вплив підвищених параметрів фізичного та статичного навантаження.

Обставини, за яких позивач отримав хронічні професійні захворювання, підтверджуються актами розслідування хронічного професійного захворювання від 03.04.2012 та від 24.10.2013 (а.с.15-17).

Згідно з вказаними актами розслідування від 03.04.2012 та 24.10.2013, позивачу ОСОБА_1 встановлено хронічні професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст. (ХОЗЛ); радикулопатія попереково-крижова L5, S1 переважно справа на фоні остеохондрозу та деформуючого спондильозу попереково-крижового відділу хребта з вираженим порушенням біомеханіки хребта та м`язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.), стійкий больовий синдром (радикулопатія).

Факт втрати професійної працездатності позивача та встановлення йому групи інвалідності підтверджується наступними документами: випискою з акта огляду МСЕК серії 10ААА № 076250 від 18.05.2012, згідно з якою позивачу при первинному огляді встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням (ХОЗЛ) безстроково; випискою з акта огляду МСЕК серії АБ № 007619 від 21.11.2013, якою позивачу встановлено III (третю) групу інвалідності та загальний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50% (з яких 30% - по радикулопатії первинно, 20% - по ХОЗЛ повторно) у зв`язку з професійним захворюванням на строк до 01.12.2014; довідками МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серій 12 ААА № 000857, 12 ААА № 043360 та 12 ААА № 054171, згідно з якими за результатами повторних оглядів позивачу встановлено III (третю) групу інвалідності та підтверджено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50% (30% - радикулопатія, 20% - ХОЗЛ) у зв`язку з професійним захворюванням безстроково (а.с.18-28).

З 01.04.2001 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст. ст. 21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов`язок Фонду з відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п. 11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 № 717 скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України. З огляду на викладене Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п. 11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що при вирішенні спору щодо відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв`язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно зі ст. 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. На власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно з актами розслідування хронічного професійного захворювання від 03.04.2012 та 24.10.2013 встановлено хронічні професійні захворювання.

Виробничими факторами, що спричинили захворювання, відповідно до акта від 03.04.2012 є запиленість повітря робочої зони: концентрація пилу зі вмістом оксиду заліза, діоксиду кремнію до 10% - від 7,4 мг/м? до 10,8 мг/м? при ГДК 6,0 мг/м?; відповідно до акта від 24.10.2013 - перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Умови праці заливальника металу сталефасоноливарного цеху за важкістю праці відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості (дослідження проводились на аналогічних підприємствах для атестації робочих місць за умовами праці Українським науково-дослідним інститутом безпеки праці та екології в гірничорудній та металургійній промисловості в 2005 році). Важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: підіймання та переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 36 при гранично допустимій до 30. Статичне навантаження: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль, кг/с: двома руками - для чоловіків 115 000 при гранично допустимому 70 000. (а.с.15-17)

Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 6 років.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає за необхідне врахувати роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини справи, характер моральних страждань і наслідки, що настали.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов`язаного з обмеженням у пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача ОСОБА_1 , їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також тривалість його роботи у шкідливих умовах.

Відповідно до наслідків, що настали та підтверджуються виписками із медичної карти стаціонарного хворого, випискою з акта огляду МСЕК серії 10ААА № 076250 від 18.05.2012, випискою з акта огляду МСЕК серії АБ № 007619 від 21.11.2013, довідками МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серій 12 ААА № 000857, 12 ААА № 043360 та 12 ААА № 054171, позов слід задовольнити частково та стягнути з ПрАТ на користь позивача 185 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, яку вимагає позивач, завищеною.

Крім того, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 1850,00 грн.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 12, 43, 49, 141, 259 ч. 6, 263-265, 268, 273, 174 ч. 4, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Вовк Михайло Вадимович, до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», ЄДРПОУ 31550176, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 185 000,00 (сто вісімдесят п`ять тисяч) грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», ЄДРПОУ 31550176, 1850,00 грн. судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його проголошення. Так як в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.01.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: