Рішення № 133277949, 13.01.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/6066/25

Провадження № 2/740/306/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», товариство), поданим представником Макаровою Людмилою Володимирівною, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

У жовтні 2025 року представник позивача Макарова Л. В. звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 23302-04/2024 у розмірі 28 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» (далі ТОВ «Аванс кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23302-04/2024, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на мобільний номер відповідача. ТОВ «Аванс кредит» виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідний кредит у встановленому договором розмірі. Проте відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, у зв`язку з чим у нього утворилася прострочена заборгованість.

20.08.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20082024, відповідно до якого ТОВ «Аванс кредит» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, указаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 20.08.2024 до договору факторингу № 20082024 ТОВ «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 28 400,00 грн, із яких: 7100,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 21 300,00 грн заборгованість за процентами. Усупереч умовам кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов`язань, та після відступлення позивачу права вимоги не здійснив жодних платежів для погашення боргу.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали суду про відкриття провадження в справі надіслано судом відповідачу за адресою, що вказана у позові (зареєстроване місце проживання). До суду повернулися поштові конверти з рекомендованими повідомленнями без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов та/або заяв/клопотань відповідач не подавав до суду.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та ухвалення судового рішення за наявними матеріалами - не встановлено.

Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 13.04.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 23302-04/2024, який підписано останнім шляхом використання одноразового ідентифікатора електронного підпису W3346 (а. с. 5 - 10).

Відповідно до умов кредитного договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 7100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 120 днів, дата погашення кредиту 10.08.2024.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору за користування кредитом товариство нараховує проценти, що є платою за користування кредитом, тип процентної ставки фіксована 2,50 % у день та застосовується в межах строку кредиту.

У п. 1.6 кредитного договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № 5457-08хх-хххх-0061 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

ТОВ «Аванс кредит» перерахувало кредитні кошти на рахунок відповідача через платіжний сервіс iPay.ua, що підтверджується довідкою від 30.01.2025 за вих. № 3466_250130165235 (а. с. 15).

Крім того, згідно з випискою за договором № б/н, виданою АТ «Приватбанк» 18.11.2025, 13.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти у розмірі 7100,00 грн.

20.08.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20082024, відповідно до якого ТОВ «Аванс кредит» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, указаних у реєстрах прав вимоги (а. с. 19 - 24).

Згідно з платіжною інструкцією № 412 від 23.08.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Аванс кредит» 2 652 477,39 грн як плату за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № 20082024 від 20.08.2024 (а. с. 26).

Відповідно до копії реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 20082024 від 20.08.2024, ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 23302-04/2024 в розмірі 28 400,00 грн, з яких: 7100,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 21 300,00 грн заборгованість за процентами (а. с. 25).

Згідно з наданим ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунком станом на 20.08.2024 (на день відступлення права вимоги) загальний залишок заборгованості за кредитним договором № 23302-04/2024 становить 28 400,00 грн, із яких: 7100,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 21 300,00 грн заборгованість за процентами (а. с. 16).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази - належними та допустимими і такими, що підтверджують укладення відповідачем вищевказаного кредитного договору, який не оспорений відповідачем у встановленому законом порядку та згідно з презумпцією правомірності договору є правомірним (дійсним) станом на час розгляду справи в суді.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 23302-04/2024 про надання фінансового кредиту від 13.04.2024 у розмірі 28 400,00 грн, із яких: 7100,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 21 300,00 грн заборгованість за процентами.

Установлено, що умовами договору № 23302-04/2024 про надання споживчого кредиту від 13.04.2024 передбачено, що стандартна процентна ставка за договором складає 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту.

Однак згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті внесено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 21 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також у п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, до 22 квітня 2024 року кредитодавець міг здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою вказаною у договорі 2,5 %, після 22 квітня 2024 року кредитодавець міг здійснювати нарахування процентів, які не перевищують ставку в розмірі 1,5 %, а після 21 серпня 2024 року - не більше 1% на день.

За змістом ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Оскільки договір № 23302-04/2024 про надання фінансового кредиту укладено з ОСОБА_1 13 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 21 листопада 2023 року, то до спірних правовідносин мають застосовуватися положення ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за процентами позивачем застосовано ставку 2,50 % за кожен день користування кредитними коштами впродовж всього періоду кредитування, що суперечить вимогам вищевказаного Закону.

Так, відповідно до вимог чинного законодавства проценти за користування кредитними коштами за договором № 23302-04/2024 про надання споживчого кредиту, який укладений з відповідачем 13 квітня 2024 року, мають нараховуватися таким чином:

- за період з 13 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року відповідно до розрахунку, наданого первісним кредитором ТОВ «Аванс кредит», у розмірі 1278, 00 грн (а. с. 16);

- за період з 23 квітня 2024 року по 10 серпня 2025 року за ставкою 1,5 %, що становить 11 715,00 грн (7100х1/100 х 110 днів).

Відтак, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами за період строку кредитування з урахуванням їх обмеження максимальним розміром денної процентної ставки, встановленим ч. 5 ст. 8, а також п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у загальному розмірі 12 993,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 20 093,00 грн, із яких: 7100,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 993,00 грн заборгованість за процентами.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов слід задовольнити частково на суму заборгованості в загальному розмірі 20 093,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (70,75%) у сумі 2 141,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 128, 141, 263 - 265, 274 - 279 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», поданий представником Макаровою Людмилою Володимирівною, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; ЄДРПОУ 35625014) заборгованість у загальному розмірі 20 093 (двадцять тисяч дев`яносто три) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; ЄДРПОУ 35625014) судові витрати в загальному розмірі 2 141 (дві тисячі сто сорок одна) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко