Постанова № 13327768, 08.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.12.10Справа №2а-2919/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: Судді Майсак О.І.,

при секретарі: Слонімець Т.І,

за участю: представника позивача Годлевської Т.М. (паспорт НОМЕР_2 вид. Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 03.10.2003 року); представника відповідача Хаймінової Р.В. (дов. № 320/10-004 від 11.08.2008 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Гортензія»до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним рішення № 000538/2330 від 07.09.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100,00 грн.,

встановив:

Мале приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Гортензія» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Севастополя із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним рішення № 000538/2330 від 07.09.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100,00 грн. Вказує, що за результатами перевірки позивача з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) працівниками ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя було складено акт № 0474/27/02/23/16513322 від 30.08.2010 року. На підставі акту відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000538/2330 від 07.09.2010 року, згідно якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100,00 грн. Мале приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Гортензія»не згодне з вказаним рішенням, оскільки направлення на перевірку на його адресу не надходило, вважає, що перевірка була проведена відповідачем незаконно з порушенням вимог діючого законодавства.

Позивач просить визнати недійсним рішення № 000538/2330 від 07.09.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100,00 грн.

Ухвалою від 30 вересня 2010 року адміністративний позов залишено без руху до 15.10.2010 року. 14.10.2010 року позивачем було усунено недоліки. Ухвалою від 15 жовтня 2010 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 15 жовтня 2010 року закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду. Ухвало від 09 листопада 2010 року позивачу було поновлено строк звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що за результатами перевірки позивача з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) працівниками ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя було складено акт № 0474/27/02/23/16513322 від 30.08.2010 року. На підставі акту відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000538/2330 від 07.09.2010 року, згідно якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100,00 грн. Також вказує, що позивач не згодне з вказаним рішенням, оскільки направлення на перевірку на його адресу не надходило, вважає, що перевірка була проведена відповідачем незаконно з порушенням вимог діючого законодавства.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився у повному обсязі, просить відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що перевірка позивача була здійснена відповідача в межах своїх повноважень. Вказує, що посилання позивача на те, що на підприємство не розповсюджується норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в силу, того, що воно є платником єдиного податку суперечить нормам діючого законодавства. Також вказує, що виданий позивачем чек при покупки товару не є розрахункових документом в розумінні ст.. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено. Мале приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Гортензія»зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополя 14.10.1996 року, та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Ленінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів.

На підставі направлень на перевірку № 008046/23-326/01-101 від 26.08.2010 року та № 008047/23-326/01-101 від 26.08.2010 року (а.с.100, зворотній а.с.100), виданих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя, 30 серпня 2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя була проведена перевірка магазину-майстерні, що належить МПП НВФ «Гортензія»з питання дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігну готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки був складений акт № 0474/27/02/23/16513322 від 30.08.2010 року (а.с.97-98).

Перевіркою було встановлено порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», саме: при продажу споживачу золотої підвіски за ціною 1620,00 грн. операцію не було проведено через зареєстрований, опломбований належним чином регістратор розрахункових операцій, розрахунковий документ встановленої форми видано не було.

На підставі акту № 0474/27/02/23/16513322 від 30.08.2010 року керівництвом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005382330 від 07.09.2010 року на суму 8100,00 грн. (а.с.96).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Відповідно до положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за застосуванням РРО здійснюється податковими органами у вигляді планових і позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в України" позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Згідно ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу в України" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу", плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд оцінюючи матеріали справи, зміст направлень на перевірку, беручи до уваги положення статей 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 2 статті 11, а також частини сьомої статті 111 Закону України "Про державну податкову службу" вважає, що всі перевірки органів державної податкової служби в межах повноважень визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є в силу закону позаплановими.

Відображення в направленнях щодо проведення «планової»перевірки є формальним порушенням вимог частини першої статті 112. Разом з тим, наявність такого порушення згідно з частиною другою статті 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Чого продавцем позивача Годлевської Т.М. не було зроблено. Наявність такого порушення не спричинює незаконність, протиправність дій інспекторів при проведенні такої перевірки, адже вона проведена за наявності відповідного наказу та направлень, в рамках та на підставі положень Законів України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

У звязку з тим, що МПП ВКФ «Гортензія»має статус юридичної особи, а тому застосування реєстратора розрахункових операцій ним при продажу товарів носить обовязковий характер. Отже посилання представника позивача, на те, що на МПП ВКФ «Гортензія»не розповсюджуються норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в силу того, що позивач є платником єдиного податку за ставкою 10 %, спростовуються матеріалами справи та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Закону 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що реєстратор розрахункових операцій на момент перевірки знаходився в робочому стані, але при покупці товару він не застосувався, розрахунковий документ на повну суму покупку не видавався, що є порушенням вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону 265.

Відповідно до ст. 2 Закону № 265 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Посилання представник позивача на те, що ним був виданий чек (а.с.33) при покупці золотої підвіски є «розрахунковим документом»є неспроможними та не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний чек не є розрахунковим документом в розумінні ст. 1 Закону України № 265, а є лише внутрішнім документом, який використовується особисто підприємством для власного обліку та контролю за проданим товаром.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України № 265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: 1) при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку також. З наданих позивачем на вимогу суду доказів вбачається, що товар, реалізацію якого (золотого кулону з жемчугом), позивачем не було проведено через реєстратор розрахункових операцій , було придбано позивачем відповідно до договору (а.с.71), накладної № 7 від 30 жовтня 2009 року у ЧП ОСОБА_3 (а.с.79-80). Товар вироблено ЧП ОСОБА_3, відповідно до ліцензії (а.с.76,77). Отже, судом встановлено, що вказаний товар не є продукцією власного виробництва позивача, при здійсненні торгівлі яким в розумінні статті 9 Закон № 265, не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Пунктом 6 статті 9 Закону України № 265 при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (далі - перелік). Діяльність, яку здійснює позивач не підпадає під дію вказаного нормативного акту.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

З урахуванням викладеного, судом робиться висновок, щодо правомірності проведення позапланової перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 13 грудня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддяпідпис О.І. Майсак

< Суддя >:< підпис ><Суддя >

< З оригіналом згідно >

< Суддя ><підпис ><Суддя >

< Суддя >:< підпис ><Суддя >