Рішення № 133276443, 13.01.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/6041/25

Провадження № 2/740/296/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (далі ТОВ «Новий колектор», товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 12.01.2020-100003276 від 12.01.2020 у розмірі 14 240,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.01.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.01.2020-100003276 шляхом підписання позичальником електронним цифровим підписом пропозиції на укладення кредитного договору (оферти) і заявки на отримання кредиту. Відповідно до умов кредитного договору товариство зобов`язалось надати відповідачці кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідачка зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі 8000,00 грн до 25.01.2020 зі сплатою процентів у розмірі 28 %. 28.03.2025 між ТОВ «Новий колектор» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір факторингу № СЦ-280325-15, відповідно до якого до ТОВ «Новий колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідачки в розмірі 14 240,00 грн, із яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 2240,00 грн заборгованість за процентами; 4000,00 грн штраф, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали суду про відкриття провадження в справі надіслано судом відповідачці за адресою, що вказана у позові (зареєстроване місце проживання). До суду повернулися поштові конверти з рекомендованими повідомленнями без вручення відповідачці з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов та/або заяв/клопотань відповідачка не подавала до суду.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та ухвалення судового рішення за наявними матеріалами не встановлено.

Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 12.01.2020 відповідачка отримала від ТОВ «Споживчий центр» пропозицію на укладення кредитного договору (оферту) та підписала заявку, що є невід`ємною частиною оферти, відповідно до умов якої позичальнику надається кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 14 календарних днів з дня його надання; процентна ставка 2240,00 грн, що становить 28 % (фіксована незмінна). За надання кредиту позичальник сплачує комісію в розмірі 15 % від суми кредиту, що дорівнює 900,00 грн. У випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2 %, починаючи від 2 % у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.

21.01.2020 ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн згідно з договором № 12.01.2020-100003276, що підтверджується довідкою платіжного сервісу «Fondy» (а. с. 23-зворот).

Заявка, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), підписана ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Q9527 (а. с. 14).

28.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № СЦ-280325-15, відповідно до умов якого ТОВ «Новий колектор» прийняло належні ТОВ «Споживчий центр» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі (а. с. 11-13).

Згідно з копіями платіжних інструкцій кредитового переказу коштів від 29.04.2025 № 1892, від 12.05.2025 № 1984, від 20.05.2025 № 37204767222222220 ТОВ «Новий колектор» сплатило ТОВ «Споживчий центр» 3 130 264,00 грн як плату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № СЦ-280325-15 від 28.03.2025 (а. с. -7-зворот, 8).

Відповідно до переліку № 1, що є додатком № 2 до договору факторингу № СЦ-280325-15 від 28.03.2025, ТОВ «Споживчий центр» відступило ТОВ «Новий колектор» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 12.01.2020-100003276 від 12.01.2020 (а. с. 22).

До позовної заяви додано карточку субконто ТОВ «Споживчий центр» за договором № 12.01.2020-100003276 від 12.01.2020, зі змісту якої вбачається, що 12.01.2020 первісним кредитором видано позичальнику кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн, 25.01.2020 нараховано проценти в розмірі 2240,00 грн. У подальшому 27.03.2025 ТОВ «Новий колектор» сплатило ТОВ «Споживчий центр» 10 240,00 грн як плату за право вимоги до відповідачки.

Згідно з довідкою про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 12.01.2020-100003276 від 12.01.2020 станом на 14 жовтня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 14 240,00 грн, із яких: 8000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 2240,00 грн заборгованість за процентами; 4000,00 грн заборгованість за штрафами (а. с. 10).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Також відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зі справи вбачається, що відповідачка не дотрималася взятих за договором зобов`язань щодо своєчасної сплати тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному позивачем розмірі, який не спростований відповідачкою.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки штрафу слід зазначити таке.

Згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідачки штрафу, позивач надав довідку про розмір заборгованості за кредитним договором № 12.01.2020-100003276 від 12.01.2020 станом на 14.10.2025, зі змісту якої вбачається, що до складу заборгованості входять штрафні санкції за порушення зобов`язань за кредитом у розмірі 4000,00 грн. При цьому згідно з карткою субконто, яку додано до позовної заяви, на момент переходу до відповідача права грошової вимоги (28.03.2025) первісним кредитором не нараховано ОСОБА_1 жодного штрафу за порушення грошового зобов`язання.

З урахуванням принципу змагальності саме на сторону позивача покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог. Натомість позивач не надав жодного детального розрахунку штрафу - ані первісного кредитора, ані власного, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування штрафних санкцій та чи нараховані вони у період дії в Україні воєнного стану.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 4000,00 грн суд вважає недоведеними та необґрунтованими.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості у загальному розмірі 10 240,00 грн, із яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 2240,00 грн заборгованість за процентами, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позову на вказану суму.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (71,91 %) у сумі 1741,95 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 274 - 279 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, м. Київ; ЄДРПОУ 43170298) заборгованість у загальному розмірі 10 240 (десять тисяч двісті сорок) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, м. Київ; ЄДРПОУ 43170298) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) гривень 95 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко