Рішення № 133274058, 13.01.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1018/22

Провадження № 2/347/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі :

головуючої судді : Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА інтертрейдінг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності, -

В с т а н о в и в:

Представник ТОВ «ФА інтертрейдінг Україна» звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності мотивуючи свої вимоги тим, що 31.08.2018 року позивач - ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна», як постачальник, і ТОВ «Аграртехнобуд», як покупець, уклали договір поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA-310818, згідно з умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність сільськогосподарську техніку (товар) покупцю, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його ціну у розмірі передбаченому цим договором.

05.09.2018 р. між позивачем - ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено договори поруки, предметом яких є солідарне зобов`язання поручителів перед кредитором за виконання зобов`язань боржника ТОВ «Аграртехнобуд» щодо оплати вартості сільськогосподарської техніки №VAITUA-310818 від 31.08.2018 року.

Позивач свої зобов`язання за договором поставки сільськогосподарської техніки №VAITUA-310818 від 31.08.2018 року виконав в повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання за договором поставки не виконав, у зв`язку з чим 26.07.2021 року ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» звернулося в Господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ «Аграртехнобуд», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в солідарному порядку.

06.12.2021 року Господарським судом Черкаської області ухвалено рішення у справі № 925/1016/21 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграртехнобуд», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» - 1 635 573 грн. 98 коп. боргу, 842 281 грн. 42 коп. пені, 265 633 грн. 48 коп. 3% річних та в дольовому порядку 41 152 грн. 33 коп. судових витрат по 13 717 грн. 44 коп. з кожного.

По даний час заборгованість за вищевказаним рішенням суду залишається непогашеною жодним із відповідачів, що підтверджується відсутністю будь-яких документів про погашення заборгованості у справі. В добровільному та примусовому порядку заборгованість не погашувалась.

Таким чином, ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» має всі підстави для стягнення боргу з ОСОБА_1 . З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивачу стало відомо, що за ОСОБА_1 було зареєстровано наступне нерухоме майно: 1) земельна ділянка з кадастровим номером 2623686301:01:001:0202 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка; 2) земельна ділянка з кадастровим номером 2623686301:01:001:0218 для ведення особистого селянського господарства площею 0,7744 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка.

Іншого, окрім зазначеного вище майна, у боржника ОСОБА_1 , за рахунок якого можливо виконати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2021 року у справі № 925/1016/21, відсутнє.

Однак, вищевказане майно, яке було єдиним, на яке можна було звернути стягнення, було відчужено на підставі договорів дарування на користь сина відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а саме: договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2623686301:01:001:0202 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка, який посвідчений 28.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І., серія та номер 1610; - договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2623686301:01:001:0218 для ведення особистого селянського господарства площею 0,7744 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка, який посвідчений 28.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І., серія та номер 1608.

Тобто ОСОБА_1 після отримання позовної заяви про стягнення заборгованості (направлена Позивачем 26.07.2021, зареєстрована в суді 02.08.2021) та відкриття провадження у справі № 925/1016/21 відчужив належні йому земельні ділянки на підставі договорів дарування на користь свого сина ОСОБА_2

ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» вважає дані договори фіктивними в розумінні ст. 234 ЦК України, а саме такими, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Укладення даних договорів, які за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання їх недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі. Вимоги заявленого позову підтримує та просить задоволити. Заперечень проти розгляду справи в порядку заочного провадження немає.

Відповідачі в справі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи по суті.

Відповідачем в справі ОСОБА_1 через Електронний суд подано клопотання про зупинення провадження в справі, мотивуючи тим, що на даний час він проходить службу в складі Збройних Сил України по мобілізації.

Дослідивши подане клопотання, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження оскільки зупинення провадження у справі не повинно призводити до необґрунтованого затягування розгляду справи та поставлення учасників справи в стан невизначеності.

У зв`язку із чим у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі слід відмовити.

Відповідачами в справі а ні відзиву а ні пояснень за вимогами позовної заяви ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» не подано.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачів було належним чином повідомлено про розгляд справи, у зв`язку з чим вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 281 ЦПК України, ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13.01.2026 року вирішено провести заочний розгляд вказаної справи по суті.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав:

В підставу звернення до суду із вказаним позовом позивач посилається на той факт, що 31.08.2018 року позивач - ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна», як постачальник, і ТОВ «Аграртехнобуд», як покупець, уклали договір поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA-310818, згідно з умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність сільськогосподарську техніку (товар) покупцю, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його ціну у розмірі передбаченому цим договором.

05.09.2018 року між позивачем - ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено договори поруки, предметом яких є солідарне зобов`язання поручителів перед кредитором за виконання зобов`язань боржника ТОВ «Аграртехнобуд» щодо оплати вартості сільськогосподарської техніки №VAITUA-310818 від 31.08.2018 року.

Позивач свої зобов`язання за договором поставки сільськогосподарської техніки №VAITUA-310818 від 31.08.2018 року виконав в повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання за договором поставки не виконав, у зв`язку з чим 26.07.2021 року ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» звернулося в Господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ «Аграртехнобуд», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в солідарному порядку.

06.12.2021 року Господарським судом Черкаської області ухвалено рішення у справі № 925/1016/21 (а.с.29-49 т.1) про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграртехнобуд», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» - 1 635 573 грн. 98 коп. боргу, 842 281 грн. 42 коп. пені, 265 633 грн. 48 коп. 3% річних та в дольовому порядку 41 152 грн. 33 коп. судових витрат по 13 717 грн. 44 коп. з кожного.

За вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач звертає увагу, що по даний час заборгованість за вищевказаним рішенням суду залишається непогашеною жодним із відповідачів, що підтверджується відсутністю будь-яких документів про погашення заборгованості у справі. В добровільному та примусовому порядку заборгованість не погашувалась. Не оспорюваним залишається факт, що ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» має всі підстави для стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Як вбачається із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.23-24, 25-26) ) вбачається що за ОСОБА_1 було зареєстровано наступне нерухоме майно: 1) земельна ділянка з кадастровим номером 2623686301:01:001:0202 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка; 2) земельна ділянка з кадастровим номером 2623686301:01:001:0218 для ведення особистого селянського господарства площею 0,7744 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка.

Відомостей про інше, окрім зазначеного вище майна, у боржника ОСОБА_1 , за рахунок якого можливо виконати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2021 року у справі № 925/1016/21, немає.

Позивач за вимогами викладеними в поданій на розгляд суду позовній заяві посилається на той факт, що відповідачем ОСОБА_1 було відчужено на підставі договорів дарування на користь свого сина - ОСОБА_2 , об`єкти нерухомого майна власником якого він являвся а саме: укладено договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2623686301:01:001:0202 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка, який посвідчений 28.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І., серія та номер 1610 а.с. 50-51, а.с. 157-160 т.1; а також укладено договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2623686301:01:001:0218 для ведення особистого селянського господарства площею 0,7744 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка, який посвідчений 28.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І., серія та номер 1608 а.с.52-53, а.с. 153-156 т.1.

Таким чином ОСОБА_1 відчужив за вказаними договорами дарування земельних ділянок (а.с.153-160 т.1) належні йому земельні ділянки на підставі договорів дарування на користь свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою адресою місця проживання, як дарувальника так і обдаровуваного є одна і та ж адреса АДРЕСА_1 , що фіктивно в розумінні ст. 234 ЦК України, а саме такими, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Зокрема, згідно частин першої, третьої та п`ятої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України, а саме підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 234 ЦК України, на яку посилається сторона позивача у даних спірних правовідносинах, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновки, що, відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61- 28761св18) та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. З урахуванням досліджених доказів, немає сумнівів в тому, що відповідач ОСОБА_1 , відчуживши все належне йому нерухоме майно за договорами дарування своєму синові ОСОБА_2 вчинив зазначений правочини з метою приховання цього майна від звернення стягнення в рахунок погашення боргу, який виник згідно рішення суду.

Про факт фіктивності такого правочину в сукупності свідчать такі обставини як: обізнаність відповідача із тим, що в нього наявна заборгованість на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2021 р ухваленого у справі № 925/1016/21 (а.с.29-49 т.1) та вчинення боржником дій щодо відчуження належного йому нерухомого майна, на яке могло бути звернуте стягнення, за договорами дарування в користь свого сина. Таким чином, є доведеним, що відповідач відчуживши все своє нерухоме майно, на яке могло бути звернуте стягнення в рахунок погашення боргу, в користь ОСОБА_2 діяв з метою приховання цього майна від звернення стягнення в рахунок погашення боргу, що свідчить про те, що правова мета таких договорів дарування була іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому такі правочин були очевидно фіктивним.

Верховний Суд сформував позицію про те, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанови Верховного Суду у справах №405/1820/17 від 24.07.2019 року, №910/8357/18 від 28.11.2019 року, № 372/3541/16-ц від 13.05.2020 року, № 922/1903/18 від 20.05.2020 року, № 619/82/19 від 11.11.2020 року). У переважній більшості фраудаторні правочини вчиняються між близькими родичами. У деяких із вказаних справ договори визнавались недійсними на підставі ст.ст. 203 і 215 ЦК України, у деяких ще додатково на підставі ст. 234 ЦК України, згідно з якою фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Укладені між відповідачами в справі оспорювані позивачем договори дарування земельних ділянок є фіктивними в розумінні ст. 234 ЦК України, а саме такими, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Укладення даних договорів, які за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання їх недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Так при укладенні спірних договорів між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містили всі ознаки фіктивних договорів викладені в позиції Верховного суду України, а саме: 1) ОСОБА_1 відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьком та сином; 4) іншого майна на яке можливо звернути стягнення немає, відповідач свідомо для уникнення звернення стягнення на своє майно уклав фіктивні договори з сином ОСОБА_2 , а тому вищевказані оспорювані договори підлягає визнанню недійсними.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18.

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц Верховним Судом зроблено висновок, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.

Відповідно до ч. 2 статті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус, як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Відповідно до п.9 ч.1, п.5 ч.2 ст. 27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Суд вважає, що позивачем доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а відповідачами в свою чергу не надано суду а ні відзиву на позовну заяву а ні інших письмових доказів в заперечення ними вимог позову ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна».

За наведених підстав суд вважає позовні підставними, доведеними в судовому засіданні і такими , що підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного, ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України, керуючись ст. ст. 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позов задоволити. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2623686301:01:001:0202 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений 28.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І., серія та номер 1610.

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2623686301:01:001:0202 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Івано- Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 537893526236.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2623686301:01:001:0218 для ведення особистого селянського господарства площею 0,7744 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений 28.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І., серія та номер 1608.

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2623686301:01:001:0218 для ведення особистого селянського господарства площею 0,7744 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Соколівка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 538064726236.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк