Рішення № 133273186, 13.01.2026, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/1688/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

судді Світличного Р.В.,

за участю секретаря Савич Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

18 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» через свого представника Бачинського О.М., засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 41700,42 грн, судовий збір та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказує про те, що 29 вересня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1097747 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 10000,00 грн на банківську картку строком на 30 днів до 29 жовтня 2020 року, зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту, та знижена процентна ставка 0,57% від суми кредиту за кожен день. В подальшому відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковим договором від 27.10.2020 року строк кредитом продовжено до 27.11.2020 року. У зв`язку з невиконанням узятих на себе зобов`язань перед первісним кредитором утворилась заборгованість в сумі 41700,42 грн, яку ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором факторингу № 015-220221 від 22 лютого 2021 року відступило для ТОВ «СІРОКОИ ФІНАНС», яке на підставі договору факторингу № 20240821/1 від 21 серпня 2024 року відступило позивачу. Станом на день звернення до суду ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 41700,42 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву. Копію цієї ухвали відповідачка ОСОБА_1 отримала 27 грудня 2025 року в порядку п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні. Цією ухвалою відповідачу встановлений п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, якого на час розгляду справи до суду не подано.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, 29 вересня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1097747 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 10000,00 грн на банківську картку строком на 30 днів до 29 жовтня 2020 року, зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту, та знижена процентна ставка 0,57% від суми кредиту за кожен день. (п. 1.4.1. Договору).

В подальшому відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковим договором від 27.10.2020 року строк користування кредитом продовжено до 27.11.2020 року.

Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 015-220221, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», яке на підставі договору факторингу № 20240821/1 від 21 серпня 2024 року відступило позивачу належне йому право вимагати повернення 41700,42 грн, з яких 10000,00 грн тіло кредиту, 26500,00 грн проценти, та 5200,42 грн інфляційне збільшення.

В матеріалах справи наявний Додатковий договір до Договору № 1097747, якими продовжено строк кредитування. Зокрема Додатковим договором від 27 жовтня 2020 року сторони продовжили строк кредитування на 30 днів до 27 листопада 2020 року.

Відповідно до детального розрахунку, проведеного ТОВ ФК «Артеміда-Ф», станом на 16.12.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1097747 складає: 41700,42 грн., з яких: 10000,00 грн. сума за тілом кредиту; 26500,00 грн. сума нарахованих процентів.

Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів, та подальшу прологанцію договору ще на 30 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо подальшої пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах шістдесятиденниго строку дії кредитного договору.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 11400,00 грн. за період з 23.09.2020 по 27.11.2020, виходячи з розрахунку: 10000 грн. (тіло кредиту) х 1,90% (на день) х 60 днів (строк позики) = 11400,00 грн.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

На підтвердження цієї обставини представником позивача доданий детальний розрахунок, відповідно до якого сума інфляційного збільшення за період з 28.11.2020 по 23.02.2022, з врахуванням індексу інфляції, становить 5200,42 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Артеміда-Ф» слід стягнути заборгованість за договором в сумі 26600,42 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 11400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 5200,42 - інфляційні збільшення.

Саме такий розмір заборгованості на переконання суду відповідає існуючій домовленості сторін.

Доказів погашення указаної заборгованості ні позивачу ні жодному з попередніх кредиторів відповідачем не надано, а тому позов у такому розмірі слід задовольнити частково.

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 63,79 % відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 1545,25 грн судового збору (2422,40 * 63,79% = 1545,25).

Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 31 серпня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правової допомоги №20251212-Ш від 12.12.2025 р., та розрахунок судових витрат зі змісту яких вбачається, що Адвокатом Бачинським О.М. надано правову допомогу для ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на суму 7000 грн. є очевидно завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними.

Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача повинен становити 1000,00 грн.

На підставі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054, 1079 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263 265, 273 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» заборгованість за договором № 1097747 від 29 вересня 2020 року у розмірі 26600,42 грн (Двадцять шість тисяч шістсот гривень сорок дві копійки), з яких 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11400,00 грн заборгованість за процентами та 5200,42 грн. інфляційне збільшення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» 1545,25 грн (Одна тисяча п"ятсот сорок п"ять гривень двадцять п"ять копійок) судового збору та 1000,00 грн (Одна тисяча гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф», 739013 м. Львів, вул. С. Бандери,87 оф. 54, ЄДРПОУ: 42655697;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Р.В. Світличний