Рішення № 133271686, 13.01.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2026Справа № 910/13715/25

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/13715/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА ПРАЦІ» (01133, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 30-А, кв. 59; ЄДРПОУ 44607446)

до відповідача Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, місто Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ЄДРПОУ 24584661)

про стягнення 828 909, 72 грн

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА ПРАЦІ» з позовом до Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення заборгованість за Договором поставки № 53-124-01-24-24459 від 16.12.2024 року у розмірі 827 400,00 грн., 0,3% річних в сумі 249,72 грн., та інфляційні втрати в сумі 1 260,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона праці» та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» було укладено договір поставки № 53-124-01- 24-24459. На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу Товар в кількості 98 500 пар рукавичок бавовняних на загальну суму 827 400,00 гривень.

Відповідно до положення п. 5.1 Договору, Покупець зобов`язаний був здійснити оплату Товару у наступні строки: - за Товар, поставлений згідно видаткової накладної № ОП000002024 від 14.03.2025 року на суму 420 000,00 гривень - до 13 вересня 2025 року; - за Товар, поставлений згідно видаткової накладної № ОП-000002557 від 31.03.2025 року на суму 407 400,00 гривень - до 11 жовтня 2025 року.

Позивач у повному обсязі виконав свої договірні зобов`язання, своєчасно та належним чином поставивши товар відповідно до умов Договору. Однак передбачене п. 6.4.1 Договору право Позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання оплати за поставлений Товар було порушено Відповідачем, що підтверджується наявністю простроченої заборгованості у розмірі 827 400,00 гривень.

Відтак, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості поставленого товару, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 827 400 грн. Також, позивач просить стягнути з Відповідача за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання за договором поставки № 53-124- 01-24-24459 від 16.12.2024 року інфляційні втрати у розмірі 1 260, 00 грн та 0,3 % річних у розмірі 249, 72 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач 19.11.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що після відкриття провадження у справі, Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача було частково погашено основну заборгованість у сумі 66 000,00 грн з ПДВ, згідно з платіжною інструкцією від 17.11.2025 №11716. Також, зазначено, що Відповідач не визнає позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 260,00 грн інфляційних втрат, 249,72 грн 0,3% річних за прострочення оплати поставленого товару за договором від 16.12.2024 №53-124-01- 24-24459.

Зокрема, Позивачем при проведенні обрахунку інфляційних втрат та 0,3% річних безпідставно не враховано приписи ст.ст. 253, 254 ЦК України та умови пункту 5.1. Договору 180-тиденний строк для оплати поставленого Товару щодо початку перебігу і закінчення строків для виконання зобов`язань з оплати товару, а саме: - загальною вартістю 420 000,00 грн з ПДВ згідно з видатковою накладною від 14.03.2025 №ОП000002024 (ярлик на придатну продукцію від 17.03.2025 №Я-1-018-24) розпочав свій перебіг саме з 18.03.2025 (перший день строку для оплати), закінчився 15.09.2025 (оскільки останній 180-й день строку для оплати 13.09.2025 є субота - вихідний день) і є простроченим починаючи з 16.09.2025 (перший день прострочення оплати); - загальною вартістю 407 400,00 грн з ПДВ згідно з видатковою накладною від 31.03.2025 №ОП000002557 (ярлик на придатну продукцію від 14.04.2025 №Я-1-026-24) розпочав свій перебіг саме з 15.04.2025 (перший день строку для оплати), закінчився 13.10.2025 (оскільки останній 180-й день строку для оплати 11.10.2025 є субота - вихідний день) і є простроченим починаючи з 14.10.2025 (перший день прострочення оплати).

Врахування наведених обставин при здійсненні обрахунку відсотків річних та інфляційних втрат зменшує загальний розмір цих нарахувань, зважаючи на таке.

Відповідач зазначає, що не мав можливості в строк, встановлений Договором, здійснити оплату для Позивача суми основного боргу, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем Відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей Відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України. АТ «НАЕК «Енергоатом» (включно з його філією «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») було створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури і на АТ «НАЕК «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації (оператора). Відповідно до статуту АТ «НАЕК «Енергоатом» (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1420, знаходиться за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1420-2023-%D0%BF#Text), товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня його державної реєстрації.

У відзив на позовну заяву, відповідач зазначає, що згідно із ЗУ «Про ринок електричної енергії» з 01.07.2019 в Україні була запроваджена нова модель функціонування оптового ринку електроенергії. До того часу, функції єдиного покупця і продавця електроенергії в Україні виконувало ДП «Енергоринок». Проте, на момент впровадження нової моделі ринку електроенергії, заборгованість ДП «Енергоринок» перед Відповідачем становила майже 12 млрд грн. При цьому, механізм погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед Відповідачем на законодавчому рівні неврегульований. Відтак, запровадження з 01.07.2019 нового ринку електричної енергії в Україні призвело до формування кризового стану енергетичної галузі, який з часом лише загострився.

З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 року відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами Відповідача, до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. При цьому, дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями

Відтак, як зазначає відповідач, на теперішній час Відповідачем втрачено значні виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, Відповідач продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.

Позивачем 24.11.2025 подано до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, щодо обставин, на які посилається Відповідач, а саме скрутне фінансове становище, яке пов`язує його із втратою частини фінансових надходжень за відпущену електроенергію у зв`язку із окупацією російською федерацією Запорізької АЕС у м. Енергодар Запорізької області. Також Відповідач у відзиві посилається на заборгованість перед ним ДП «Енергоринок» та законодавчі зміни в енергетичному ринку країни, існували задовго до моменту проведення публічної закупівлі, за результатами якої Позивач обраний переможцем, і до моменту укладення сторонами договору. Позивач зазначає, що Договір був укладений (16.12.2024) сторонами майже через п`ять років після запровадження (з 01.07.2019) нового ринку електричної енергії в Україні, що, як вказує Відповідач, що призвело до формування кризового стану енергетичної галузі та погіршення його фінансового становища внаслідок законодавчих змін, а також більш як через два роки після початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та окупації Запорізької АЕС.

Відтак, розуміючи специфіку законодавчого регулювання на ринку електричної енергії та наявні в нього проблеми щодо розрахунків зі своїми контрагентами, Відповідач повинен був це враховувати при проведенні публічної закупівлі та укладенні Договору за її результатами із Позивачем. Викладені обставини не можуть бути підставою для звільнення Відповідача від виконання ним своїх зобов`язань за укладеними ним договорами.

Крім того, Позивач зазначає, що вже після звернення до суду із даним позовом Відповідач на користь Позивача сплатив 66 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11716 від 17.11.2025.

Щодо тверджень відповідача про безпідставне не врахування статтей 253, 254 КЦ України та пункт 5.1 Договору, то позивач зазначає, що пункт 5.1 Договору передбачає, що оплату за поставлену партію Товару Покупець здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Відтак, ярлики на придатну продукцію за видатковими накладними № ОП000002024 від 14.03.2025 року та № ОП-000002557 від 31.03.2025 року оформлені 17.03.2025 року та 14.04.2025 року відповідно. Отже, Покупець зобов`язаний був здійснити оплату Товару у строк 180 календарних днів від зазначених дат, а саме: - за Товар, поставлений згідно видаткової накладної № ОП000002024 від 14.03.2025 року на суму 420 000,00 гривень - до 13 вересня 2025 року; - за Товар, поставлений згідно видаткової накладної № ОП-000002557 від 31.03.2025 року на суму 407 400,00 гривень - до 11 жовтня 2025 року. Відповідно прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання розпочалось 14 вересня 2025 року та 12 жовтня 2025 року. Отже, розрахунки Позивача зроблені з урахування діючих положень ЦК України щодо початку і припинення перебігу строків та положень Договору.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/13715/25 малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.11.2025 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» надійшов відзив на позовну заяву.

24.11.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА ПРАЦІ» надійшла відповідь на відзив.

03.12.2025 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» надійшло клопотання про долучення платіжних від 02.12.2025 №12265, від 02.12.2025 №12354, від 02.12.2025 №12356.

11.12.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА ПРАЦІ» надійшло клопотання про стягнення судових витрат.

16.12.2025 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у справі №910/13715/25.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

16.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона праці» (далі - Постачальник) та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (далі - Покупець) було укладено договір поставки № 53-124-01- 24-24459, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити вказаний Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), та є невід`ємною частиною Договору.

Предметом поставки по даному договору є Товар: рукавички бавовняні (код 18420000-9 за Єдиним закупівельним словником ДК 021-2015 Аксесуари для одягу (п. 1. 2 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, строк поставки партії Товару - протягом 60 календарних днів з дати направлення Покупцем письмової заявки Постачальнику, яка направляється з електронної адреси Покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну адресу Постачальника mxgeras@gmail.com.

Датою отримання Постачальником письмового замовлення Покупця на поставку партії Товару за Договором є дата направлення письмового замовлення Покупця з його електронної пошти на пошту Постачальника, які вказані у цьому пункті Договору.

Згідно з п. 3.5 Договору, датою поставки Товару є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення Товару переходить до Покупця з моменту поставки Товару.

Ціна Товару по договору становить 1 278 368, 00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % 255 673, 60 грн, всього ціна Договору: 1 534 041, 60 (п. 4.1 Договору).

Ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по Договору визначається специфікацією №1 (Додаток №1 до Договору) (п. 4. 2 Договору).

Оплату за поставлену партію Товару Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП «Компанії» (п. 5.1 Договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого Товару (пп. 6.1.2 п. 6.1 Договору).

Покупець зобов`язаний про дату оформлення ярлика на придатний товар письмово повідомити Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (пп. 6.1.3 п. 6.1 Договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені Договором (пп. 6.3.1 п. 6.3 Договору).

Пунктом 6.4.1 Договору передбачено, що Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений Товар.

У випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. Сторони узгодили, що пеня за порушення строку оплати товару не нараховується (п. 8.4 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) в діє до 31.12.2025, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків.

Позивачем виконання заявки Покупця №61-2932/5480 від 06.03.2025 було поставлено, а Відповідачем прийнято Товар: Рукавички бавовняні (Рукавички арт. 8400 (Трикотажні 4 нитки), білі) в кількості 50 000 пар на загальну суму - 420 000,00 грн, з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ОП000002024 від 14.03.2025, а також товарно-транспортною накладною №387 від 14.03.2025.

Також, на виконання заявки Покупця №61-3962/7254 від 27.03.2025 Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято Товар: Рукавички бавовняні (Рукавички арт. 8400 (Трикотажні 4 нитки), білі) в кількості 48 500 пар на загальну суму - 407 400,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ОП000002557 від 31.03.2025, а також товарно-транспортною накладною №406 від 01.04.2025.

Порядок здійснення оплати за Товар встановлено п. 5.1 Договору, згідно якого оплату за поставлену партію Товару Покупець здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Відповідачем було оформлено ярлик на придатну продукцію №Я-1-018-24 від 17.03.2025, складений за результатами вхідного контролю партії рукавичок бавовняних, поставлених за видатковою накладною № ОП000002024 від 14.03.2025 року.

Також, Відповідачем було оформлено ярлик на придатну продукцію №Я-1- 026-24 від 14.04.2025, складений за результатами вхідного контролю партії рукавичок бавовняних, поставлених за видатковою накладною № ОП-000002557 від 31.03.2025.

Відповідно до положення п. 5.1 Договору, Відповідач зобов`язаний був здійснити оплату Товару у наступні строки:

- за Товар, поставлений згідно видаткової накладної № ОП000002024 від 14.03.2025 року на суму 420 000,00 гривень - до 13.09.2025;

- за Товар, поставлений згідно видаткової накладної № ОП-000002557 від 31.03.2025 року на суму 407 400,00 гривень - до 11.10.2025.

29.09.2025 Позивачем було направлено претензію до Відповідача щодо сплати заборгованості за поставлений Товар №29/1.

Відповідач надіслав лист №61-15073/24746 від 13.10.2025, у якому підтвердив факт наявності заборгованості перед Позивачем.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що станом на день подання даного позову заборгованість відповідача за договором поставки № 53-124-01- 24-24459 від 16.12.2024 складає 827 400 грн, яка останнім в установлені строки не була сплачена та яку, відповідно, заявлено позивачем до стягнення за цим позовом. Крім того, за прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував та просить стягнути з відповідача також 0,3 % річних у розмірі 249, 72 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 260, 00 грн.

Відповідач у відзиві на позов, поданому до суду 19.11.2025 зазначив, що Відповідачем було частково погашено основну заборгованість у сумі 66 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.11.2025 №11716.

Також, 03.12.2025 відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 827 400 грн, додатком до якого додано платіжні інструкції від 02.12.2025 № 12265 на суму 806, 40 грн, від 02.12.2025 №12354 на суму 354 000 грн, від 02.12.2025 №12356 на суму 406 593, 60 грн. В частині позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 0,3 % річних у розмірі 249, 72 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 260, 00 грн просив відмовити.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: Договору поставки №53-124-01-24-24459 від 16.12.2024 з Додатками; листа №61-2932/5480 від 06.03.2025; видаткової накладної №ОП000002024 від 14.03.2025; товарно-транспортної накладної №387 від 14.03.2025; ярлика на придатну продукцію №Я-1-018-24 від 17.03.2025; листа №61-3962/7254 від 27.03.2025; видаткової накладної №ОП000002557 від 31.03.2025; товарно-транспортної накладної №406 від 01.04.2025; ярлика на придатну продукцію №Я-01-026-24 від 14.04.2025; претензії вих. №29/1 від 29.09.2025; листа №61-15073/24746 від 31.10.2025; фільтрованої виписки за період з 14.03.2025 по 27.10.2025; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача; платіжної інструкції №11716 від 17.11.2025; скріншот закупівель оголошених відповідачем; платіжних інструкцій від 02.12.2025 № 12265 на суму 806, 40 грн, від 02.12.2025 №12354 на суму 354 000 грн, від 02.12.2025 №12356 на суму 406 593, 60 грн, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір поставки від 16.12.2024 № 53-124-01-24-24459, за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити вказаний Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), та є невід`ємною частиною Договору.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Специфікацією №1 (Додаток №1 до договору поставки від 16.12.2024 № 53-124-01-24-24459) визначено предмет поставки по даному договору, а саме Рукавички бавовняні (Рукавички арт. 8400 (Трикотажні 4 нитки), білі) в кількості 182 624 пар на загальну суму - 1 278 368, 00 грн, з ПДВ.

Умовами п. 5.1 вказаного Договору передбачено, що оплата за поставлену партію Товару Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП «Компанії».

Покупець зобов`язаний про дату оформлення ярлика на придатний товар письмово повідомити Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (пп. 6.1.3 п. 6.1 Договору).

Тобто, умовами Договору передбачено, що Замовник зобов`язується здійснити оплату за поставлену продукцію протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання умов п. 5.1 Договору, Покупець зобов`язаний був здійснити оплату Товару у наступні строки: за Товар, поставлений згідно видаткової накладної № ОП000002024 від 14.03.2025 року на суму 420 000,00 гривень - до 13.09.2025; - за Товар, поставлений згідно видаткової накладної № ОП-000002557 від 31.03.2025 року на суму 407 400,00 гривень - до 11.10.2025.

Відповідно до матеріалів справи, Відповідачем не заперечується факт поставки позивачем товару на загальну суму 827 400 грн, що підтверджується видатковими накладними №ОП000002024 від 14.03.2025 та №ОП000002557 від 31.03.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно з видатковою накладною від 14.03.2025 №ОП000002024 (ярлик на придатну продукцію від 17.03.2025 №Я-1-018-24) 180-тиденний строк для оплати поставленого Товару розпочав свій перебіг саме з 18.03.2025 (перший день строку для оплати), закінчився 15.09.2025 (оскільки останній 180-й день строку для оплати 13.09.2025 є субота - вихідний день) і є простроченим починаючи з 16.09.2025 (перший день прострочення оплати). Також, згідно з видатковою накладною від 31.03.2025 №ОП000002557 (ярлик на придатну продукцію від 14.04.2025 №Я-1-026-24) 180-тиденний строк для оплати поставленого Товару розпочав свій перебіг саме з 15.04.2025 (перший день строку для оплати), закінчився 13.10.2025 (оскільки останній 180-й день строку для оплати 11.10.2025 є субота - вихідний день) і є простроченим починаючи з 14.10.2025 (перший день прострочення оплати).

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що відповідач мав здійснити оплату за товар за видатковою накладною від 14.03.2025 №ОП000002024 (ярлик на придатну продукцію від 17.03.2025 №Я-1-018-24) до 15.09.2025, а за видатковою накладною від 31.03.2025 №ОП000002557 (ярлик на придатну продукцію від 14.04.2025 №Я-1-026-24) до 13.10.2025, оскільки умовами пункту 5.1 Договору передбачено, що оплата здійснюється протягом 180 календарних днів, а не робочих, як зазначає відповідач.

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 5.1 Договору відповідач мав здійснити оплату за поставлений позивачем товар за Договором до 13.09.2025 (видаткова накладна від 14.03.2025 №ОП000002024 (ярлик на придатну продукцію від 17.03.2025 №Я-1-018-24) та 11.10.2025 (видаткова накладнавід 31.03.2025 №ОП000002557 (ярлик на придатну продукцію від 14.04.2025 №Я-1-026-24) відповідно.

Як встановлено матеріалами справи, станом на дату подачі позовної заяви до господарського суду міста Києва (04.11.2025) заборгованість відповідача за Договором становила 827 400, 00 грн.

Крім того, суд відхиляє як безпідставні заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог з огляду на неможливість в строк, встановлений Договором, здійснити оплату суми основного боргу, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем Відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей Відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України. Також фінансовий стан Відповідача ускладнився через зменшення грошових надходжень Відповідача за відпущену на ринок електроенергію у зв`язку початком військової агресії збройних сил російської федерації проти України і введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який триває з 24.02.2022 по теперішній час, а також триваючою окупацією військовими формуваннями російської федерації значної частини виробничих потужностей Відповідача, а саме Запорізької АЕС у м. Енергодар Запорізької області, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, ворожі атаки, блокади, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

Частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» містить перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), до складі якого не включено відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Отже, відповідно до норм ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» та умов Договору скрутне фінансове становище сторони не є випадком або обставиною непереборної сили.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відтак, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними, ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

Водночас, під час розгляду справи, відповідачем подано до суду копії платіжних інструкцій від 17.11.2025 №11716 на суму 66 000 грн, від 02.12.2025 №11265 на суму 806, 40 грн, від 02.12.2025 №12354 на суму 354 000 грн, від 02.12.2025 №12356 на суму 406 593 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено припинення існування предмету спору після відкриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 827 400 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (аналогічна позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).

З огляду на наведене вище, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення основного боргу у розмірі 827 400, 00 грн припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу 827 400, 00 грн., згідно із п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог про стягнення 0,3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Договором передбачена відповідальність сторін, а саме у випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. Сторони узгодили, що пеня за порушення строку оплати товару не нараховується (п. 8.4 Договору).

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Також, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 0,3% річних в сумі 249,72 грн., та інфляційні втрати в сумі 1 260,00 грн.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, а умовами договору встановлений інший розмір процентів річних - 0,3%, позивач правомірно нараховує 0,3 % річних та інфляційні втрати.

Суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 0,3% річних в сумі 249,72 грн., та інфляційні втрати в сумі 1 260,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Також суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі у частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 130, 233, 237-238, 240-242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/13715/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА ПРАЦІ» до Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення заборгованість за Договором поставки № 53-124-01-24-24459 від 16.12.2024 року у розмірі 827 400,00 грн., 0,3% річних в сумі 249,72 грн., та інфляційні втрати в сумі 1 260,00 грн, в частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу у розмірі 827 400 грн - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, місто Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА ПРАЦІ» (01133, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 30-А, кв. 59; ЄДРПОУ 44607446) 0,3% річних в сумі 249 (двісті сорок дев`ять) грн 72 коп., інфляційні втрати в сумі 1 260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн 00 коп.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, місто Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА ПРАЦІ» (01133, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 30-А, кв. 59; ЄДРПОУ 44607446) витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 (вісімнадцять) грн 11 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА