Рішення № 133271645, 13.01.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2026Справа № 917/1793/25За позовом Виконавчого комітету Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно"

про стягнення 35585,48 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано за підсудністю з Господарського суду Полтавської області указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" (далі - відповідач) на користь Виконавчого комітету Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області (далі - позивач) 35585,48 грн збитків через завищення вартості виконаних відповідачем робіт за договором підряду №57 від 28.06.2023.

Позивач мотивує вимоги свого позову тим, що за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2025 встановлено ряд порушень та недоліків, зокрема, завищення касових та фактичних видатків відповідачем на суму 35858,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1793/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав, хоча ухвалу суду про відкриття провадження у справі була доставлена до його електронного кабінету, що підтверджується відповідним повідомленням наявним у справі.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.06.2023 між Комишнянською селищною радою Миргородського району Полтавської області як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" як підрядником було укладено договір підряду №57 (далі - Договір), предметом якого було виконання робіт з капітального ремонту нежитлової будівлі, поліклініки, що розташована за адресою: Полтавська область, Миргородський район, смт. Комишня, вул. Миру, 76 з благоустроєм території.

За умовами п. 2.1 Договору договірна ціна є динамічна. Вартість робіт становить - 2849834 грн в тому числі ПДВ 474972,33 грн.

Замовник розраховується з підрядником грошовими коштами на його розрахунковий рахунок згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) по дійсному договору та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) та договірної ціни на протязі 7 банківський днів, з урахуванням реального фінансування замовника (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору при завершенні робіт підрядник надає замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) по дійсному договору та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3).

Додатковою угодою №1 від 14.07.2023 до Договору було внесено зміни до додатку №3 до Договору зазначивши план фінансування робіт на 2023 рік у сумі 2849,83400 тис грн.

Додатковою угодою №2 від 29.09.2023 до Договору внесено зміни до п. 1.5 Договору, а саме «термін виконання робіт з 28.06.2023 по 31.10.2023».

Додатковою угодою №3 від 31.10.2023 до Договору внесено зміни до п. 2.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: «У зв`язку зі зменшенням об`ємів робіт зменшити суму Договору на 249,48 грн в тому числі ПДВ 41,58 грн. Вартість робіт становить - 2849584,52 грн в тому числі ПДВ 474930,75 грн».

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2 відповідачем було виконано робіт на загальну суму 2849584,52 грн.

Позивач зазначає, що ним було повністю сплачено відповідачу вартість виконаних за Договором робіт.

Північно-східним офісом Держаудитслужби в Полтавські області було проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Комишнянської селищної ради за період з 01.01.2021 по 30.06.2025, за результатами якої складено Акт ревізії №201620-28-63 від 02.09.2025, в якому встановлено, що до актів приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в включено вартість робіт та витрат, що відсутні в локальних кошторисах кошторисної документації (договірної ціни) об`єкту будівництва за Договором, зокрема, «заповнення дверних прорізів ламінованими дверними блоками із застосуванням анкерів і монтажної піни в обсязі 13 блоків, а також заповнення віконних прорізів готовими блоками площею до 1м2 з металопластику в кам`яних стінах житлових і громадських будівель», які фактично не були виконані. Внаслідок допущених порушень завищено касові та фактичні видатки за КЕКВ 3132 по напрямку використання КПКВ МБ 0218240 за 2023 рік на суму 35585,48 грн.

Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області 05.09.2025 направлено на адресу позивача вимогу про усунення виявлених порушень.

Позивач у свою чергу звернувся до суду з указаним позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 35585,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 853 ЦК України якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто положення чинного цивільного законодавства України зобов`язують замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Разом з тим матеріали справи свідчать, що під час прийняття робіт у позивача, як замовника, не виникло будь-яких претензій щодо обсягу, вартості та якості виконаних робіт, що могло бути підставою для відмови від підписання актів. При цьому позивач оглянув та прийняв роботи за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками обох сторін.

Крім того слід врахувати, що відповідно до ч. 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а згідно з ч. 3 статті 632 Цивільного кодексу України - зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Більше того, відповідно до частини 2 статті 845 ЦК України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

З матеріалів справи вбачається, що між замовником, виконавцем, головним інженером проекту та представником технічного нагляду було складено та підписано протокол наради (без дати) у якому зазначено, що для завершення будівництва необхідно виконати роботи які не були передбачені проектною документацією в межах затвердженої кошторисної вартості будівництва, а саме:

1. Виконати заміну передбачених проектною документацією дверей МДФ на металопластикові двері в кількості 13 шт.

2. Додатково виконати планування території: зняття шару родючого ґрунту для очищення існуючого покриття. Для досягнення проектних позначок виконати щебенево-піщану основу (0-40 мм) з наступними ущільненням під асфально-бетонне покриття (середня товщина покриття -80 мм).

3. Додатково виконати розробку грунту в траншеях (6,2м3) уздовж траси каналізації. Зворотне засипання виконати піском (3,96м3) і щебенем фр.20-40 (4,68м3) з пошаровим ущільненням.

4. Фактично додатково використаний обсяг профнастилу та добірних елементів покрівлі склав 78,66м2 згідно з виконаної схеми (розкладки матеріалів).

5. Додатково виконати підшивку з профнастилу (ПН20) козирка навісу по осі Д - 8,06м2.

Крім того, у зазначеному протоколі наради вказано, що наведені роботи виконати за рахунок зменшення витрат на встановленні риштування.

Таким чином, позивач та відповідач погодили між собою, що за рахунок зменшення витрат на встановленні риштування відповідач надасть відповідні роботи.

Враховуючи приписи зазначених вище норм чинного законодавства, а також те, що позивачем оглянуто та прийнято виконані відповідачем підрядні роботи за актами приймання виконаних робіт без будь-яких зауважень і застережень, суд вважає, що позивач погодився з їх кількістю, вартістю та об`ємом виконання.

У якості доказу завищення вартості виконаних робіт за Договором позивач надає Акт ревізії №201620-28-63 від 02.09.2025 Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавські області.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, акт перевірки про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, є документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Таким чином, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення, в даному випадку - аудиторською перевіркою, не впливають на умови укладених сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17.

Крім того матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано, документів, на підставі яких Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавські області встановлено факт невиконання робіт на спірну суму.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Такий спосіб захисту порушеного права відшкодування збитків має універсальний характер.

Відповідно до частин 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

1. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

2. Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

3. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №335/6977/22 та у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №197/1330/14-ц).

Верховний Суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

4. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Отже, заявляючи до стягнення збитків, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

Дослідивши наявні у справі докази у сукупності із встановленими обставинами, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування міри відповідальності відповідача у вигляді стягнення збитків.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов Комунального підприємства не підлягає задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 165, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.