Рішення № 133271630, 13.01.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2026Справа № 910/13682/25Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Констракшн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димовент Плюс»

про стягнення 184 995, 88 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Простір Констракшн» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димовент Плюс» про стягнення 184 995, 88 грн, з яких: 90 674, 12 грн - основна заборгованість, штраф у розмірі 77 299, 80 грн, пеня у розмірі 11 800, 64 грн, інфляційні втрати у розмірі 4080, 34 грн та 3 % річних у розмірі 1140, 98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про виконання робіт (надання послуг) від 31.03.2025 № 42716162/01.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.

28.11.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує щодо основною суми заборгованості у розмірі 90 674, 12 грн, однак просить зменшити розмір штрафних санкцій до розумного розміру, визначеного судом з урахуванням принципу співмірності з урахуванням обставин воєнного стану.

Оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, Господарський суд міста Києва розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

31.03.2025 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір з виконання робіт (надання послуг) № 42716162/01, предметом якого було обов`язок відповідача виконати роботи з монтажу димохідних систем на об`єкті позивача (Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 73а - 77а) в строк до « 31» травня 2025 року, а обов`язок позивача прийняти та оплатити відповідачу вартість поставлених матеріалів та виконаних робіт/послуг.

Додатковою угодою № 01 від 20.05.2025 до Договору сторони внесли зміни до п.п. 3.1.- 3.2., виклавши їх зміст в наступній редакції:

« 3.1. Вартість договору змінюється і дорівнює сумарній вартості оплачених робіт/послуг зазначених в Додатках до Договору, а саме 278 185, 60 грн, у тому числі ПДВ 20 % 46 364, 27 грн.

3.2. Детальний розрахунок по кожному виду робіт/послуг та перелік матеріалів виконавця наводиться у Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. Яка підписується уповноваженими представниками обох сторін і є невід`ємною частиною даного Договору.»

В Специфікації № 1 (що є Додатком № 1 до Додаткової угоди), сторонами було визначено: перелік матеріалів та послуг, що надається на загальну суму 278 185, 60 грн; новий термін поставки матеріалів до 26.05.2025; місце поставки: об`єкт замовника що розташований за адресою: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 73а - 77а.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 257 666, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 942 від 17.04.2025 та № 983 від 18.04.2025.

В свою чергу, з боку відповідача, було поставлено матеріалів лише на загальну суму 166 991, 88 грн, що підтверджується видатковими накладними № 242 від 06.05.2025, № 242/01 від 30.05.2025, № 242/02 від 11.06.2025, в наслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 90 674, 12 грн (257 666, 00 грн - 166 991, 88 грн).

Відповідач у відзиві на позовну заяву свою заборгованість перед позивачем у розмірі 90 674, 12 грн визнав у повному обсязі.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським судом міста Києва встановлено, що позивачем оплачено відповідний товар, який відповідач не поставив у повному обсязі та не здійснив відповідні роботи щодо його встановлення на об`єкті позивача, в наслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 90 674, 12 грн.

З огляду на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву повністю визнає основну заборгованість у розмірі 90 674, 12 грн, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів її оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 90 674, 12 грн підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 77 299, 80 грн штрафу.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2.4. Договору, за порушення строків виконання робіт/послуг, встановлених умовами цього договору, виконавець сплачує на користь замовника одноразовий штраф у розмірі 30 % від вартості робіт/послуг за договором, встановленому у відповідному додатку.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Додатковою угодою № 01 від 20.05.2025 до Договору сторони внесли зміни до п. 3.1. виклавши його зміст в наступній редакції: «Вартість договору змінюється і дорівнює сумарній вартості оплачених робіт/послуг зазначених в Додатках до Договору, а саме 278 185, 60 грн, у тому числі ПДВ 20 % 46 364, 27 грн.

Судом встановлено, що загальний розмір перерахованих позивачем відповідачу коштів за додатковою угодою склав 257 666, 00 грн.

Господарський суд міста Києва, враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку штрафу, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 77 299, 80 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити штраф у зв`язку з тим, що діяльність відповідача постраждала від наслідків війни, що призвело до значного погіршення фінансового стану.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилання відповідача на військовий стан, в силу вимог чинного законодавства не дають підстав для звільнення його від виконання грошового зобов`язання за договором.

Відповідачем не доведено та не підтверджено доказами, що військова агресія рф проти України прямо вплинула на неможливість своєчасного виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором, який був укладений у період війни і за яким відповідач зобов`язаний був передбачити настання можливих негативних наслідків у період дії договору.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави комерційного ризику відповідача за порушення умов договору щодо сплати штрафу у вигляді його зменшення відсутні.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за період з 27.10.2025 по 27.05.2025 = 153 календарних дні: пені у розмірі 11 800, 64 грн, 3 % річних у розмірі 1140, 98 грн та інфляційних втрат у розмірі 4080, 34 грн.

У разі, якщо розрахунок штрафних санкцій позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Господарський суд міста Києва відмовляє в задоволені позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 11 800, 64 грн, 3 % річних у розмірі 1140, 98 грн та інфляційних втрат у розмірі 4080, 34 грн за період з 27.10.2025 по 27.05.2025, оскільки суду невідомо від якої дати здійснювати перевірку 153 календарних днів щодо нарахування пені, 3 %, інфляційних втрат, а сам суд позбавлений права визначати такі межі періоду при неправильному визначені позивачем самих дат, а саме початкова дата (27.10.2025) нарахування періоду за календарем є пізнішою датою закінчення періоду (27.05.2025), яка фактично є датою за календарем ранішою від дати початку визначеного періоду.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суду міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДИМОВЕНТ ПЛЮС» (01042, місто Київ, пров. Новопечерський, будинок 19/3, корпус 3, офіс 2, ідентифікаційний код 45523865) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОСТІР КОНСТРАКШН» (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Грушевського Михайла, будинок 19, офіс 5, ідентифікаційний код 42716162) заборгованість у розмірі 90 674 (дев`яносто тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 12 коп., штраф у розмір 77 299 (сімдесят сім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн 80 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2749 (дві тисячі сімсот сорок дев`ять) грн 39 коп.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва