Ухвала суду № 133269066, 09.01.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/204/26

Номер провадження 1-кс/711/83/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчого - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

захисника - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження №42025250000000019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.2, ч.3, ч.4 ст.190 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне, Луганської області, громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій не являється, маючого місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.28, ч.3 ст.190КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження №42025250000000019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3, ч.4 ст.190 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.28, ч.3 ст.190КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 09.01.2024 вироком Подільського районного суду м. Києва за ч.3 ст.185 КК України до 4 років 4 місяців позбавленні волі. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України приєднано покарання за вироком Святошенського районного суду м. Києва від 27.11.2023 та остаточно до відбування визначено 4 роки 4 місяці позбавлення волі. Призначене покарання відбуває в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)» (далі СВК №92), розташованої за адресою: вул. Шевченка, 110, с. Старі Бабани, Уманського району, Черкаської області.

Так, в період часу з вересня 2024 року по грудень 2024 року ОСОБА_5 відбуваючи покарання в ДУ «СВК №92», діючи умисно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із групою осіб в умовах воєнного стану, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заволодів чужим майном, шляхом обману, а саме грошовими коштами громадян, під приводом необхідності великої суми грошей на його лікування, внаслідок начебто отримання поранення, перебуваючи в зоні бойових дій, шляхом знайомства з потерпілими в соціальних мережах.

Так, ОСОБА_5 приблизно у вересні 2024 року в соціальній мережі «Фейсбук», використовуючи власні мобільні телефони з ІМЕІ: НОМЕР_1 за № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , здійснив знайомство із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка являється військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_5 та яка користується мобільним телефоном НОМЕР_6 , умисно з метою введення її в оману та заволодіння її грошовими коштами, повідомив останній неправдиві факти про себе.

Користуючись тим, що ОСОБА_10 не знає та не може перевірити достовірність наданих їй ОСОБА_5 неправдивих фактів, умисно, шляхом обману, запевнив останню в дійсності щодо його перебування в статусі військовослужбовця та проходженням ним служби в Збройних Силах України та внаслідок чого отримав поранення в зоні бойових дій.

Зокрема, ОСОБА_5 вже при довготривалому спілкуванні із ОСОБА_10 запевняв останню щодо своїх начебто намірів щодо одруження на ній та підготовці до весілля, чим вводив її в оману з метою заволодіння грошовими коштами.

Також ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньою змовою в умовах воєнного стану, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , домовився з ОСОБА_8 , щоб той, будучи у складі даної групи, телефонував останній, і в телефонних розмовах представлявся братом ОСОБА_5 та умисно, з метою введення в оману ОСОБА_10 , повідомляв їй неправдиві факти про нього, стосовно проходження військової служби, отримання поранення в зоні бойових дій та необхідності йому великої суми грошей на лікування, а також підтверджував фіктивні наміри ОСОБА_5 стосовно одруження на потерпілій.

Разом з тим ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньою змовою в умовах воєнного стану, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , домовився із ОСОБА_7 , щоб остання будучи в складі даної групи, при спілкуванні із ОСОБА_10 , представляючись жінкою на ім`я ОСОБА_11 , тобто жінкою брата ОСОБА_5 , підтверджувала неправдиву інформацію про ОСОБА_5 стосовно його псевдо військової служби, отримання поранення в зоні бойових дій, потреби його лікування та особистій потребі у грошових коштах на проживання, так як на утриманні має неповнолітніх дітей.

В подальшому ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньою змовою в умовах воєнного стану, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 та для підтримки легенди, домовився з ОСОБА_9 щоб останній у телефонних розмовах з потерпілою представився товаришем по службі ОСОБА_5 та запевнив останню стосовно статусу та обставин потрапляння ОСОБА_5 в лікарню, з подальшою необхідністю перерахуванням грошових коштів на лікування на його карту, чим вводив останню в оману.

ОСОБА_10 , будучи введеною в оману та впевненою в правомірності і доброчесності намірів та дій ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , в період часу з вересня 2024 року по грудень 2024 року, з власних банківських карток АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_7 та НОМЕР_8 перерахувала грошові кошти в загальній сумі 250 000 гривень на банківські картки АТ «Ощадбанк» НОМЕР_9 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 , АТ «Ощадбанк» НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ; АТ «А-Банк» (АТ Акцент-Банк) НОМЕР_12 , НОМЕР_13 ; АТ «ТАСКОМБАНК» НОМЕР_14 .

В подальшому ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінальних правопорушень до кінця, заволодівши грошовими коштами, що належать ОСОБА_10 , привласнили собі, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдали потерпілій матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Він же, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, з корисливих мотивів за попередньою змовою із групою осіб в умовах воєнного стану, відбуваючи покарання в ДУ «СВК №92», домовившись із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заволодіти чужим майном, шляхом обману, а саме грошовими коштами громадян, під приводом того, що ОСОБА_5 являється військовослужбовцем, перебуває в зоні бойових дій, отримав поранення та на його лікування необхідна велика сума грошей.

Так ОСОБА_5 , приблизно у грудні 2024 року, в соціальній мережі «Фейсбук», використовуючи власні мобільні телефони з ІМЕІ: НОМЕР_1 за № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , познайомився із ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка являється військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_15 та яка користується мобільним телефоном за № НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , умисно повідомив останній неправдиві факти про себе.

ОСОБА_5 , скористався тим, що ОСОБА_13 не знає та не може перевірити достовірність наданих їй фактів, умисно шляхом обману запевнив останню в дійсності його перебування в статусі військовослужбовця та проходженням ним служби в Збройних Силах України, і внаслідок чого отримав поранення в зоні бойових дій.

Зокрема ОСОБА_5 , вже при довготривалому спілкуванні із ОСОБА_13 , запевняв останню щодо своїх начебто намірів щодо одруження на останній та підготовці до весілля, чим вводив її в оману з метою заволодіння грошовими коштами.

ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів за попередньою змовою з ОСОБА_8 , в умовах воєнного стану, маючи умисел на заволодіння грошових коштів ОСОБА_13 , домовився з останнім, щоб той при спілкуванні з потерпілою по телефону, будучи у складі даної групи, представлявся його братом та підтвердив факт служби ОСОБА_5 у Збройних Силах України, отримання ним поранення в зоні бойових дій, необхідності великої суми грошових коштів та в правдивих намірах ОСОБА_5 щодо весілля на останній.

Також ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньою змовою в умовах воєнного стану, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 , домовився з ОСОБА_7 , щоб остання, будучи в складі даної групи, при спілкуванні з ОСОБА_13 , представляючись жінкою на ім`я ОСОБА_11 , тобто жінкою брата ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , підтверджувала неправдиву інформацію, що ОСОБА_5 дійсно являється військовослужбовцем та потребує лікування, зокрема вона особисто потребує грошових коштів на проживання, так як на утриманні має неповнолітніх дітей.

В подальшому, продовжуючи протиправні діяння, скеровані на заволодіння грошових коштів, та для підтримки легенди, що ОСОБА_5 дійсно являється військовослужбовцем та отримав поранення в зоні бойових дій, останній, діючи умисно, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньою змовою в умовах воєнного стану, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 , домовився з ОСОБА_9 , про те щоб він при спілкуванні з останньою по телефону представлявся товаришем по службі на псевдонім « ОСОБА_14 », та запевнив її стосовно статусу та обставин перебування ОСОБА_5 в лікарні, з подальшою необхідністю перерахуванням грошових коштів на лікування останнього на його банківську карту.

ОСОБА_13 , будучи введеною в оману та впевненою в правомірності і доброчесності намірів та дій ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , в період часу з грудня 2024 року по травень 2025 року, з власних банківських карток АТ «ПУМБ» НОМЕР_18 та АТ «УКРСИББАНК» НОМЕР_19 перерахувала грошові кошти в загальній сумі 250 000 гривень на банківські картки АТ «Ощадбанк» НОМЕР_9 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надала всім учасникам групи доступ до неї, АТ «Ощадбанк» НОМЕР_20 ; АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , НОМЕР_24 та рахунок НОМЕР_25 ; АТ «Альянс Банк» НОМЕР_26 ; АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» НОМЕР_27 , НОМЕР_28 , НОМЕР_29 , НОМЕР_30 , НОМЕР_31 , НОМЕР_32 , НОМЕР_33 та рахунок НОМЕР_34 , відкритого на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та до якого останній надав доступу всім співучасниками групи для вчинення протиправних дій, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілих.

В подальшому ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінальних правопорушень до кінця, заволодівши грошовими коштами, що належать ОСОБА_13 , привласнили собі, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдали потерпілій матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого та ч.2 ст.28, ч.3 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.

Також він, повторно, приблизно в період часу з лютого 2025 по червень 2025 року, діючи умисно, незаконно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів разом за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, а саме грошовими коштами громадян, під приводом того, що ОСОБА_7 являється матір`ю неповнолітніх дітей, одна з яких хворіє на астму, малозабезпеченою, потребує матеріальної допомоги, та ввівши в оману щодо щирих своїх почуттів, в соціальній мережі «Фейсбук», під нікнеймом « ОСОБА_15 », використовуючи власні мобільні телефони ОСОБА_5 з ІМЕІ: НОМЕР_1 за № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та ОСОБА_7 за № НОМЕР_35 познайомились із ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який має у користуванні мобільний телефон за № НОМЕР_36 , з яким обоє вели переписку від імені нікнейма « ОСОБА_15 ».

ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , скориставшись тим, що ОСОБА_16 не знає та не може перевірити достовірність наданих йому фактів жінки під нікнеймом « ОСОБА_15 », шляхом обману запевнили його в дійсності щирих почуттів до нього, особистого знайомства та приїзду до нього в гості, при цьому повідомила щодо необхідності перерахування грошових коштів на проїзд та подальшого лікування неповнолітньої дитини.

ОСОБА_16 , будучи введеним в оману та впевненим в правомірності і доброчесності намірів та дій ОСОБА_7 , з власної картки АТ «Ощадбанк», перерахував грошові кошти в загальні сумі 11 220 гривень, на банківську картку АТ «Ощадбанк» НОМЕР_9 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступними операціями 04.06.2025 о 16 год. 42 хв. гроші в сумі 3 600 грн., 04.06.2025 о 17 год. 49 год. гроші в сумі 800 грн., 04.06.2025 о 17 год. 56 хв. гроші в сумі 800 грн., 05.06.2025 о 15 год. 04 хв. гроші в сумі 1 000 грн., 05.06.2025 о 17 год. 16 хв. гроші в сумі 3 000 грн., 05.06.2025 о 17 год. 25 хв. гроші в сумі 1 000 грн., 10.06.2025 о 20 год. 51 хв. гроші в сумі 510 грн., 10.06.2025 о 22 год. 17 хв. гроші в сумі 510 грн.

В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінальних правопорушень до кінця, заволодівши грошовими коштами, що належать ОСОБА_16 , привласнили собі, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

14.08.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.28 ч.3 ст.190 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень підтверджується: показаннями потерпілої ОСОБА_10 від 25.06.2025; показаннями потерпілої ОСОБА_13 від 07.07.2025; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_10 від 04.07.2025 та 23.07.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_13 від 04.07.2025; показаннями потерпілого ОСОБА_16 від 01.08.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_16 від 01.08.2025; протоколами проведених негласних (слідчих) розшукових дій; протоколами проведених тимчасових доступів до речей і документів до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «БАНК», АТ «ПУМБ БАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «УНИВЕРСАЛ БАНК», АТ «АЛЬЯН БАНК»; протоколами проведених обшуків від 14.08.2025, а саме за адресою: ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» Міністерства юстиції України (ЄРДПОУ 08564877), що розташована за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Старі Бабани, вул. Шевченка, 110, за місцем відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; висновками судово-фонетичних експертиз №СЕ-19-25/46550-ВЗ від 10.09.2025, № СЕ-19-25/46563-ВЗ від 10.09.2025, №СЕ-19-25/46560-ВЗ від 11.09.2025, №СЕ-19-25/46556-ВЗ від 09.09.2025, та іншими доказами у їх сукупності.

Санкцією ч.2 ст.190 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Санкцією ч.3 ст.190 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років.

Слідчий та прокурор вказують, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.28, ч.3 ст.190 КК України, за найтяжчий з яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, а тому враховуючи тяжкість покарання, а також те, що він фактично не має міцних соціальних зв`язків та місця проживання (13.01.2026 буде звільнений з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)» по закінченню строку відбування покарання), існує обґрунтований ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з цим ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, з якими особисто знайомий, шляхом погроз, вмовлянь, підкупу, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань для уникнення покарання підозрюваними, що вказує на ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, слідчий та прокурор звертають увагу на необхідність врахувати, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за майнові корисливі злочини, він підозрюється у вчиненні протягом тривалого часу злочинів, пов`язаних із заволодінням грошовими коштами фізичних осіб шляхом обману, що вказує на те, що така злочинна діяльність є основним джерелом його доходу, а тому будучи звільненим 13.01.2026 з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)» де відбуває покарання, будучи не працевлаштованим та не маючи систематичного законного джерела доходів, може вчинити інші корисливі кримінальні правопорушення, що вказує на ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Виходячи з усього вище перерахованого, орган досудового розслідування приходить до висновку, що жоден із м`якіших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків.

З огляду на вказане у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти вчиненню підозрюваним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, а також виконання останнім процесуальних обов`язків.

Разом з цим, при обранні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, сторона обвинувачення вважає за доцільне, з урахуванням корисливих мотивів вчинення злочинів, визначити підозрюваному заставу, яка буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у останнього бажання перешкоджати розслідуванню у кримінальному провадженні і вважає, що максимальний розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України у межах двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в повній мірі зможе забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 підтримали клопотання в повному обсязі та просили застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.02.2026, з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 заперечували щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання.

Заслухавши доводи прокурора ОСОБА_3 та слідчого ОСОБА_4 , заперечення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчим суддею встановлено, що 14.08.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.28 ч.3 ст.190 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, слідчий суддя звертає увагу, що «обґрунтована підозра» у вчинені кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. (рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»)

Таким чином, на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованого злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення у справі «Ердагоз проти Туреччини», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»).

У даному кримінальному провадженні зв`язок ОСОБА_5 з обставинами та подіями розслідуваних кримінальних правопорушень, на думку слідчого судді, існує, та з урахуванням сукупності наданих доказів, слідчий суддя вбачає причетність ОСОБА_5 до подій розслідуваних кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.28, ч.3 ст.190 КК України, та обґрунтованість врученої підозри на даній стадії кримінального провадження, що є однією з складових підстав для застосування запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкцією ч.2 ст.190 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, що у відповідності до ст.12 КК України є не тяжким злочином.

Санкцією ч.3 ст.190 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, що у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»).

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вирішуючи клопотання слідчого/прокурора, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

В п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року констатовано, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Разом з цим, в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» зазначено, що національні судові органи повинні брати до уваги всі обставини, які мають значення для з`ясування, чи наявний суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинності, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Тобто рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання, з огляду на вагомість наданих доказів та їх взаємозв`язок, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження №42025250000000019 є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.

За таких обставин, враховуючи наявність обгрунтованої підозри, тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків у даному кримінальному проваджені, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 (відсутність міцних сімейних та соціальних зв`язків, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини проти власності, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі знову підозрюється у вчиненні нових корисливих злочинів проти власності), дають достатні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить дієвості даного кримінального провадження та належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 на даній стадії досудового розслідування та, на переконання слідчого судді, не буде порушувати баланс інтересів щодо прав особистої свободи останнього та завдань кримінального провадження.

Будь-яких даних, що за станом здоров`я підозрюваний ОСОБА_5 не може утримуватися під вартою в умовах слідчого ізолятора, слідчому судді не надано, а слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи вимоги ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні не тяжкого злочину визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного з метою виконання покладених на нього обов`язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 § 3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Таким чином, з урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінальних правопорушень, розміру завданої шкоди, ступеню наявних ризиків у цьому кримінальному провадженні, а також даних про особу підозрюваного, його соціального та майнового стану, задля досягнення дієвості кримінального провадження та недопущення негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, слідчий суддя вбачає за доцільне застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 64 180 (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят) гривень, з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, які, на переконання слідчого судді, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків на даній стадії досудового розслідування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.02.2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 64 180 (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі.

У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_5 , з-під варти.

У випадку внесення застави підозрюваним або заставодавцем, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , наступні обов`язки:

- вчасно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі с. Лемешівка, Хмільницького району, Вінницької області без дозволу слідчого чи прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти), інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) з іншими підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо він як підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 13.01.2026 року о 10:00 годині.

Слідчий суддя: ОСОБА_1