Рішення № 133268888, 13.01.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4229/25

Провадження № 2/635/3341/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретарів Старишко Д.В., Клімовох Л.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Павленко М.О.

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни до актового запису про народження дитини, зазначивши батьком дитини відповідача та змінивши прізвище дитини на « ОСОБА_5 ».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що від фактичних шлюбних відносин з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_6 . При реєстрації народження запис про батька був зроблений зі слів матері. Факт батьківства відповідача підтверджується показаннями свідків, фотокартками та листуванням у месенджерах. Відповідач регулярно приїздив до доньки, надавав матеріальну допомогу. Оскільки відповідач, будучи військовослужбовцем, вважається зниклим безвісти, вона вимушена звернутись до суду.

Ухвалою суду від 04.06.2025 року позовна заява залишена без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 12.06.2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.08.2025 р. залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача. Замінено третю особу без самостійних вимог - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації СМУ Міністерства юстиції на Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

Ухвалою суду від 11.09.2025 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові.

Позивач також пояснила, що вона та ОСОБА_3 не були стабільною парою, проживали разом періодично, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах. У них народилась спільна дитина донька ОСОБА_6 , до якої ОСОБА_3 ставився як до доньки. Влітку 2025 року він приїздив до Харкова, надав свою усну згоду на визнання батьківства, але вони не встигли її оформити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, будучи повідомленим про день та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Будь-яких заяв від нього до суду не надходило.

Третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги визнала та пояснила, що її син ОСОБА_7 та позивач проживали разом, потім чекали дитину. Вони не уклали шлюб, оскільки цього не хотіла позивач. Зазначила, що син дуже любив ОСОБА_6 , визнавав її донькою. Вона також впевнена, що ОСОБА_6 є її онукою.

Представник третьої особи Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день та час у встановленому законом порядку. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши позивача, її представника, третю особу ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною 1 статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1 ст.135 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження, виданим Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського мііського управління юстиції, актовий запис 610, відповідно до якого батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_1 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відомості про батька внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України за вказівкою матері.

26.09.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 за № 116/1303/3571 на ім`я матері відповідача ОСОБА_2 було направлено сповіщення про те, що її син ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, зник безвісти 21.09.2024 р. в районі н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області.

09.10.2024 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за даним фактом про кримінальне правопорушення за № 12024221170003385 за ч.1 ст. 115 КК України.

Відповідно до частини 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Пунктом 9 вищевказаної Постанови ПВСУ передбачено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Доказами у справах про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18).

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Тобто при вирішенні спору про встановлення факту батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі Калачова проти Росії від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».Виходячи із змісту цієї норми закону, кровна спорідненість може бути доведена чи спростована лише в результаті проведення судово-генетичної експертизи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61- 11709св19).

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «КАLАСНЕVА v. RUSSIА», заява №3451/05, §34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте, його необхідно оцінювати з урахуванням положень ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи із змісту цієї норми закону, кровна спорідненість може бути доведена чи спростована лише в результаті проведення судово-генетичної експертизи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61- 11709св19).

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «КАLАСНЕVА v. RUSSIА», заява №3451/05, §34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте, його необхідно оцінювати з урахуванням положень ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, у даному випадку, для з`ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, необхідним є висновок судово молекулярно-генетичної експертизи, клопотання про проведення якої позивачем не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування у даній справі є наявність кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_3 та дитиною ОСОБА_4 .

Позивачем на підтвердження кровного споріднення між відповідачем та її донькою надано копії її телефонного листування з відповідачем, фотографії, на яких зображено відповідача разом з неповнолітньою ОСОБА_11 , виписку по банківському рахунку позивача, з якого вбачається, що з карти ОСОБА_3 на карту позивача було перераховано грошові кошти в розмірі 3000 грн. 12.07.2024 р., 4500 грн. 17.07.2024 р., 4800 грн. 23.07.2024 р., 5000 грн. 09.08.2024 р., 2000 грн. 10.08.2024 р., 500 грн. 23.08.2024 р., 15000 грн. 07.09.2024 р.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що є рідним братом ОСОБА_3 , який вважав ОСОБА_6 своєю донькою. Додав, що брат та позивачка періодично проживала разом і до, і після народження ОСОБА_6 . Він вважає ОСОБА_6 своєю племінницею, вона дуже схожа на батька.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_12 і їй відомі обставини її життя. Підтвердила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_12 проживали разом, у них народилась донька ОСОБА_6 , яку ОСОБА_13 дуже любив, відносився як до доньки, а вона зазивала його татом.

В судовому засіданні ОСОБА_4 , 2012 р.н., пояснила, що більшість її дитинства її батько ОСОБА_7 жив разом з нею та позивачкою, вони багато часу проводили разом, відносились один до одного як батько та донька. Він приходив на свята, купував іграшки та одяг.

Згідно наданого позивачем висновку спеціаліста ТОВ «Генкод Діагностика» від 23.12.2025 р. № HID25-003181 біологічна спорідненість бабусі ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виключено, що свідчить про те, що ОСОБА_2 може бути біологічною бабусею ОСОБА_4 . Ймовірність даної події складає 99,20441717%.

Відповідно до статей 263, 265 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє повне підтвердження та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 - є підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Таким чином, наявні підстав для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. Вказане рішення суду є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини в порядку ст.134 СК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції внести зміни до актового запису № 610 від 10.05.2012 р. про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Харків, та змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_5 ».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Якішина