Постанова № 13326315, 21.12.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-4592/09/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.3

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М. за участю секретаря судового засідання Сочка О.Я. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Приватне підприємство «Магнат Ойл», представники Белла Т.А., Рябінкіна Н.В.;

відповідача: Державна податкова інспекція у м. Ужгороді, представник Попельський С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Магнат Ойл»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0002052341/2 4121/23-1/10/32746866/26572; № 0002062341/2 4122/23-1/32746866/26573 від 02.11.2009 року, по акту перевірки від 10.07.2009 року № 1663/23-1/32746866 як такі, що винесені з порушенням чинного законодавства України, -

встановив :

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 21 грудня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 27 грудня 2010 року.

Приватне підприємство «Магнат Ойл»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0002052341/2 4121/23-1/10/32746866/26572; № 0002062341/2 4122/23-1/32746866/26573 від 02.11.2009 року, по акту перевірки від 10.07.2009 року № 1663/23-1/32746866 як такі, що винесені з порушенням чинного законодавства України.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, які зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, які зазначені у запереченні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Судом встановлено, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача, які зафіксовані в акті перевірки від 10.07.2009р. №1663/23-1/32746866 позивачу було визначено наступні податкові зобов'язання:

- 22872, 20 грн. (в т.ч. 17190, 75 грн. основного платежу та 5681, 45 грн. штрафної санкції) по податку на прибуток згідно рішення від 21.07.2009 р. № 0002052341/0;

- 6290, 1 грн. (в т.ч. 4193, 4 грн. основного платежу та 2096, 7 грн. штрафної санкції) по податку на додану вартість згідно рішення від 21.07.2009 р. № 0002062341/0.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, державною податковою інспекцією у зв'язку з виявленням арифметичних помилок зменшено нарахування та прийнято наступні податкові повідомлення - рішення від 24.09.2009 р.:

- 21307, 05 грн. по податку на прибуток згідно рішення № 0002052341/1;

- 4927, 80 грн. по податку на додану вартість згідно рішення № 0002062341/1.

У зв'язку з залишенням ДПА у Закарпатській області без задоволення повторної скарги позивача прийнято податкові повідомлення від 02.11.2009 р.:

- 21307, 05 грн. по податку на прибуток згідно рішення № 0002052341/2;

- 4927, 80 грн. по податку на додану вартість згідно рішення № 0002062341/2.

Підставою для нарахування позивачу податкових зобовязань послужило наступне.

Позивачем було укладено агентські договори з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Агент) зокрема від 01.01.2008р. та від 01.10.2008р. якими передбачалося що ОСОБА_4 за окремою письмовою довіреністю здійснює на користь та за рахунок позивача (Замовник) ряд передбачених договором заходів, а позивач за виконання договору сплачує Агенту винагороду за товар, який був реалізований позивачем покупцям за участю Агента. Розмір винагороди складає 20% (30% по договору від 01.10.2008р.) від суми, на яку була здійснена реалізація продукції позивача Замовника за участі Агента.

Договором передбачалося, що розмір належної до виплати винагороди підтверджується двостороннім актом, в якому вказується обсяг реалізованої продукції за звітний період, суми, що поступали на розрахунковий рахунок від продажу продукції, суми винагороди, авансові платежі та інше.

Кошти сплачені позивачем підприємцю ОСОБА_4 за отримані агентські послуги відносилися позивачем до складу валових витрат та було включено до податкового кредиту.

Між позивачем та ОСОБА_4 підписувалися акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) у яких з посиланням на договір як підставу зазначалося про факт надання агентської послуги та відображалася вартість робіт (послуг).

Перевіркою встановлено, що у актах здачі - прийняття робіт за період III - IV квартали 2008 року не вказано (не розкрито) зміст господарських операцій, не деталізовано які конкретно із передбачених агентськими договорами послуг надавалися позивачу, не надано документів, які б підтверджували виконання на користь позивача робіт (послуг), тобто на підставі підписаних актів не можливо встановити взаємозв'язок отриманих позивачем послуг з господарською діяльністю

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва і обігу - суми будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2 ст.9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку з метою надання первинним документам юридичної сили та доказовості, передбачено обов'язкові реквізити первинних документів. Агентськими договорами передбачалося надання послуг за рахунок позивача однак в судових засіданнях не встановлено факту надання ОСОБА_4 звітів позивачу про витрачені кошти та докази на проведення рекламної кампанії продукції, звітів про проведені заходи з вивчення ринку продукції, маркетингових досліджень та обґрунтування пов'язаних із цим витрат.

Суд також не може погодитись із твердженням представників позивача про те, що у податковому законодавстві відсутні норми щодо обґрунтування економічної діяльності витрат, що здійснюються в процесі господарської діяльності.

У відповідності п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" умовою віднесення витрат здійснюваних в ході господарської діяльності до валових витрат є обов'язковий взаємозв'язок таких витрат з організацією та веденням виробництва, продажем продукції (послуг). При цьому такі витрати повинні бути підтвердженні документами складеними таким чином, щоб із їх змісту було можливо встановити такий взаємозв'язок. Жорсткі законодавчі вимоги щодо визначення підставності формування валових витрат зумовлені тим, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати зменшуюсь об'єкт оподаткування податком на прибуток та як наслідок зменшують суму зобов'язання з цього податку. А отже необґрунтоване формування валових витрат є передумовою заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

З долучених до актів здачі - прийняття робіт (послуг) звітів про обіг товарів вбачається що протягом III та IV кварталів 2008р. позивачем виплачувалася винагорода агенту повторно за реалізацію товарів покупцям які вже були залучені агентом у попередніх періодах. Отже враховуючи, що позивачем не забезпечено належного документування понесених витрат у зв'язку із складанням актів що не відповідають вимогам, встановленим договорами обмеження щодо укладення угод та виплати винагороди, відсутні підстави для віднесення позивачем до валових сум за результатами роботи агента з одними і тими ж покупцями.

У зв'язку із зменшенням валових витрат позивачу донараховано зобов'язання по податку на прибуток в сумі 16074,16грн. основного платежу та відповідно до підпункту „б" п.п.4.2.2 ст.4, п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нараховано штрафну санкцію в сумі 5232, 89 грн. Загальна сума складає 21307, 05 грн..

Нарахування позивачу зобов'язання по податку на додану вартість, пов'язано із вищевикладеними висновками перевірки щодо правомірності формування валових витрат та їх зменшенням.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону „Пре податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

У зв'язку із коригуванням податкового кредиту позивачу збільшено об'єкт оподаткування та донараховано зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3285, 20 грн. основного платежу та відповідно до підпункту „б" п.п.4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нараховано штрафну санкцію в сумі 1642,60 грн.. Загальна сума складає 4927, 80 грн..

Крім того, як вбачається з позову позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення прийняті відповідно до абзацу 3 п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якими доведено до платника податків граничний строк сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні - рішенні. Такі повідомлення надіслані платнику у зв'язку з тим, що за результатами розгляду його повторної скарги в рамках адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень прийнятих за результатами акту перевірки від 10.07.2009р. №1663/23-1/32746866 скарга залишена без задоволення а рішення податкового органу без змін.

Пунктом 2.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій визначено, що податкове повідомлення це письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством.

При цьому позивач просить визнати нечинними повідомлення якими фактично лише доведено нові терміни сплати податкових зобов'язань, які були визначені платнику у раніше надісланих податкових повідомленнях - рішеннях.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

1. В задоволенні позову Приватного підприємства «Магнат Ойл»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0002052341/2 4121/23-1/10/32746866/26572; № 0002062341/2 4122/23-1/32746866/26573 від 02.11.2009 року, по акту перевірки від 10.07.2009 року № 1663/23-1/32746866 як такі, що винесені з порушенням чинного законодавства України - в і д м о в и т и.

2. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шешеня О.М.