Ухвала суду № 133260676, 13.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

"13" січня 2026 р.

м. Київ

справа № 755/3250/25

провадження № 2-ві/755/3/26

суддя Дніпровського районного суду Галаган В.І., розглянувши заяви про відвід, подані позивачем ОСОБА_1 в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання незаконних наказів, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшли заяви позивача ОСОБА_1 від 30.12.2025 року та дві заяви про відвід судді від 07.01.2026 року про відвід головуючого судді Гончарука В.П., мотивуючи заяви тим, що у позивача виникають сумніви в неупередженості судді Гончарука В.П. та останній не може бути об`єктивним під час розгляду вказаної справи, так як суддя Гончарук В.П. не бере до уваги доводи позивача, не приймає докази, що надаються позивачем для обґрунтування її позовних вимог, не приймає до уваги медичну документацію, що надається позивачем, також суддя Гончарук В.П. відмовляє в задоволені клопотань заявлених позивачем під час судового розгляду, та не приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог. Крім того, позивач не отримала відзив на позовну заяву та не може з ним ознайомитися в зв`язку з чим не може сформувати свою правову позицію. Відповідач, відчуваючи упереджене ставлення судді Гончарука В.П. до позивача, повторно звільнив позивача з займаної посади за прогули, чим було поставлено позивача в скрутне становище.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року заяви, подані позивачем ОСОБА_1 ,про відвід головуючого судді Гончарука В.П. визнано необґрунтованими та передано вирішення питання про відвід іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 січня 2026 року вирішення питання про відвід передано судді Галагану В.І.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши заяву про відвід та дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Пунктом 1 частини другої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Також учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Частиною другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

Так, відповідно до ст.ст. 3, 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільні справи вирішуються на основі закону, за умов, що виключають сторонній вплив на них. Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу. Можливість заявити відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді.

Відповідно до ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Підстави для відводу судді можуть мати об`єктивний чи суб`єктивний характер.

Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер.

Якщо заяву про відвід подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказуванню. Чинним законодавством не передбачено, якими саме засобами доказування можуть бути доведені підстави для відводу.

Отже, за умовами ч. 5 ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на підстави застосування відводу, а саме: у зв`язку з наявністю обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді, заявник не звільнений від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Проаналізувавши матеріали справи з метою встановлення обставин, які є підставами звернення заявника із заявами про відвід, суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав у задоволенні заяв, оскільки заявником не зазначено у чому саме полягає упередженість судді при розгляді справи, які дії судді не відповідають нормам закону та якого саме закону під час розгляду суддею справи, ураховуючи, що встановлення порушення судом норм матеріального та процесуального права належить до компетенції судів апеляційної та касаційної інстанції, а постановлення ухвал суду під час судового розгляду справи та визначення його порядку задля об`єктивності судового процесу не є встановленою законом підставою для відводу судді, оскільки сторони наділено процесуальним правом оскарження ухвал суду окремо від судового рішення та/або правом подачі заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, шляхом включення таких заперечень до апеляційної скарги на судове рішення, при цьому сприяння суду мирному вирішенню правового конфлікту є фундаментальним принципом здійснення правосуддя в межах діючого національного законодавства.

Таким чином, підстави звернення із заявою про відвід судді - є суб`єктивною оцінкою заявника та не можуть бути підставами для відводу, за відсутності доказів протилежного.

З огляду на вищевикладене, заяви про відвід, подані позивачем ОСОБА_1 в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання незаконних наказів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Задля сприяння дотримання законодавчо встановленого процесуального порядку та строків розгляду справи, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику передбачений ч. 4 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 38-40, 182, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв про відвід, поданих позивачем ОСОБА_1 в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання незаконних наказів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Справу № 755/3250/25 за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про визнання незаконних наказів, стягнення матеріальної та моральної шкоди- передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: В.І. Галаган