Ухвала суду № 133260588, 09.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/230/26

Провадження №: 2-з/755/5/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

"09" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі головуючої-судді Хромової О.О., розглянувши заяву Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки до придатного до використання стану шляхом знесення самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки до придатного до використання стану шляхом знесення самочинного будівництва.

Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07 січня 2026 року, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Заяву мотивовано тим, що 07 вересня 2018 року державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Маталаймовим Ш.А. прийнято рішення № 42892738 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю будівлю-автомийку літ. «В», загальною площею 210,5 кв. м по АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано на підставі довідки від 06 вересня 2018 року № 060918, що видана ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості» та технічний паспорт на громадський (виробничий будинок) (приміщення) - автомийку від 16 вересня 2018 року, інвентаризаційна справа № 060918, виготовлений цим товариством. Відповідно до довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 06 вересня 2018 року

№ 060918, нежитлова будівля-автомийка літ. «В», по АДРЕСА_1 , площею 210,5 кв. м побудована до 05 серпня 1992 року. У подальшому, право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна на підставі договору дарування нежитлового приміщення від

14 вересня 2018 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 5288, перейшло до її сина ОСОБА_2 . У подальшому, державним земельним кадастровим реєстратором Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої ТОВ «Міська бізнес група», 03 серпня 2020 року зареєстрована земельна ділянка з кадастровим

№ 80000000000:90:140:0003 площею 0,0291 га, цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Водночас, для реалізації права на забудову земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування землею. Водночас, відповідно до даних Міського земельного кадастру, Київська міська рада не приймала рішення щодо передачі будь-яким фізичним чи юридичним особам земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:90:140:0003 площею 0,0291 га у власність чи у користування. Враховуючи відсутність рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки у власність чи оренду, відсутність дозвільної документації на будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці комунальної форми власності, розташована на вказаній земельній ділянці нежитлова будівля-автомийка літ. «В» по АДРЕСА_1 , площею 210,5 кв. м, є самочинним будівництвом. Поряд з цим, документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та документи про присвоєння вказаному об`єкту нерухомого майна адреси (поштової адреси) відсутні. Також Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва не видавав та не реєстрував документів, що надають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність об`єкта будівництва за вищевказаною адресою. За інформацією КП КМБТІ нерухоме майно за цією адресою на праві власності також не реєструвалося. Надана для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна довідка від 06 вересня 2018 року № 060918, що видана ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості» не може вважатися правовстановлюючим документом, який надає підстави для проведення державної реєстрації, а технічний паспорт є документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта. Крім того, у реєстраційній справі також відсутні відомості про особу, яка здійснила будівництво вказаного об`єкту нерухомості. Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 до 05 серпня 1992 року була власником спірної нежитлової будівлі або стороною щодо такого майна реєстраційна справа також не містить, державним реєстратором такі відомості не встановлювалися.

Таким чином, реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна здійснена шляхом надання документів, які не відповідають вимогам Порядку № 1127 та Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Станом на дату звернення до суду спірне нерухоме майно на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2 . Однак, згідно відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно, на нежитлову будівлю накладено арешт шляхом заборони користування та розпорядження цим об`єктом в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021100040002031 від 08 липня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України. Проте, існує імовірність скасування арешту, що матиме наслідком вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій з метою поділу чи об`єднання об`єкту нерухомості або відчуження третім особам, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Тому ефективним та співмірним заходом забезпечення позову буде накладення арешту на майно на час розгляду справи. Водночас, накладення арешту на майно не буде перешкодою для проведення державної реєстрації прав щодо об`єкта у випадках, зазначених у частині четвертій статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З огляду на положення статті 25 вказаного Закону, наявні підстави для застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача. У випадку відчуження спірного майна, для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде вимушений вживати додаткових заходів, зокрема, вирішити питання про збільшення позовних вимог, заміну відповідача у справі, тощо.

З огляду на викладене просили вжити заходів забезпечення позову, а саме до набрання рішенням законної сили:

1)накласти арешт на нежитлову будівлю-автомийку літ. «В», загальною площею 210,5 кв. м по

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1638637880000;

2)заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі-автомийки літ. «В», загальною площею 210,5 кв. м по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1638637880000, в тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказаний об`єкт нерухомості, здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна;

3)заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю-автомийку літ. «В», загальною площею 210,5 кв. м по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1638637880000, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Заява про забезпечення позову має відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Згідно із положеннями частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України, до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті

150 ЦПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті 150 ЦПК України).

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року

№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому оспорює право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю-автомийку літ. «В» по АДРЕСА_1 , площею 210,5 кв. м, та право користування земельною ділянкою з кадастровим № 8000000000:90:140:0003, площею 0,0291.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021100040002031 від 08 липня

2021 року на спірне нерухоме майно накладено арешт, водночас, існує імовірність скасування арешту за клопотанням представника ОСОБА_3 . Вказане матиме наслідком можливість вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій з метою поділу чи об`єднання об`єкту нерухомості або відчуження третім особам. Водночас, накладення арешту на майно не буде перешкодою для проведення державної реєстрації прав на щодо об`єкта у випадках, зазначених у частині четвертій статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вказане унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, також позивач буде вимушений вживати додаткових заходів, зокрема, вирішити питання про збільшення позовних вимог, заміну відповідача у справі, тощо.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 грудня 2025 року № 458789948, нежитлова будівля-автомийка літ. «В», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 210,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1638637880000, на праві приватної власності 07 вересня 2018 року була зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 06 вересня 2018 року № 060918, виданої ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості», рішення про державну реєстрацію прав від 07 вересня 2018 року № 42892738.

Також з Інформаційної довідки від 29 грудня 2025 року № 458789948 встановлено, що 14 вересня 2018 року на підставі договору дарування від 14 вересня 2018 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., зареєстровано в реєстрі за № 5288, право власності на нежитлову будівлю-автомийку літ. «В», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 210,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1638637880000, за ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрацію від 14 вересня 2018 року № 43010661.

До заяви про забезпечення позову також долучено копію довідки ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості» від 06 вересня 2018 року № 060918, копію технічного паспорту від 06 вересня 2018 року на громадський (виробничий) будинок (приміщення) автомийка

АДРЕСА_1 , копію заяви про державну реєстрацію від 07 вересня 2018 року

№ 30002550, копію рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Мутайланова Ш.А., КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», від 07 вересня 2018 року № 42892738 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, копію договору дарування нежитлового приміщення від

14 вересня 2018 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., зареєстровано в реєстрі за № 5288, копію заяви про державну реєстрацію від 14 вересня 2018 року № 30123965, копію рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Мутайланова Ш.А., КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», від 14 вересня 2018 року № 43010661.

Також заявником надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від

03 серпня 2020 року № НВ-5114859132020, з якого встановлено, що 03 серпня 2020 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 17 травня 2019 року, виготовленої ТОВ «Міська бізнес група», відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області внесено запис про земельну ділянку з кадастровим № 8000000000:90:140:0003, загальною площею 0,0291 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , цільове призначення - 3.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель щодо вказаної земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі-автомийки, виготовлено ТОВ «Міська бізнес група» на замовлення ОСОБА_2 на підставі договору від 02 травня 2019 року № 05/19-51ін. Зазначено, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28 березня 2002 року № 370/1804, територія за функціональним призначенням належить до комунально-складських територій (існуючі) (витяг з містобудівного кадастру від 17 травня 2019 року № 5103/0/12-53/12-03-19.

У листі Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 жовтня

2025 року, вих. № 24-76-25, зазначено, що у розумінні правових норм Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Департамент не видавав документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - нежитлової будівлі (літ. «В») за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту та даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва», містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:140:0003) не надавались. Затверджені в установленому порядку рішенням Київської міської ради детальні плани території та план зонування, в межі яких потрапляє земельна ділянка відсутні. Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, та інформації, наявної в базі даних Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр міста Києва», земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до територій комунально-складської. Земельна ділянка потрапляє в зону обмеження забудови за умови безпеки польотів та в санітарно-захисну зону, про що зазначено у листі Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 жовтня

2025 року, вих. № 7326-25.

Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 02 жовтня 2025 року, вих. № 057-12556, повідомлено, що відповідно до даних МЗК, за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі, в тому числі громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:140:003 на АДРЕСА_1 у власність чи у користування.

Відповідно до інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 06 жовтня

2025 року, вих. № 062/14-9404, згідно з даними реєстрових книг по нежитловому фонду за адресою у АДРЕСА_1 , нерухоме майно на праві власності не зареєстровано (зокрема і нежитлове приміщення - будівля-автомийка літ. В, пл. 210,50 кв. м).

Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрації у листі від 26 вересня 2025 року,

вих. № 103-9294, повідомила, що в межах повноважень, визначених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 жовтня 2011 року № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» та рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація не присвоювала об`єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі літ «В» (будівля-автомийка), загальною площею 210,5 кв. м, поштову адресу: АДРЕСА_1 .

У листі Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 вересня 2025 року, вих. .№ 055/8685, зазначено, що у реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві», відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі літ. «В» на

АДРЕСА_1 , а також будь-якиим об`єктам нерухомого майна, розташованим в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:140:0003.

До матеріалів заяви про забезпечення позову також долучено інформацію про супутникові фотознімки території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 1985 року по 2023 рік.

В матеріалах досудового розслідування кримінального провадження № 42021102040000132 від

08 листопада 2021 року, а саме: в протоколі огляду комп`ютерних даних від 25 вересня 2025 року, зазначено, що нежитлова будівля об`єкту нерухомого майна, що згідно реєстру зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично розташована на земельній ділянці площею 0,0291 га з кадастровим номером 8000000000:90:140:0003, з`явилася з жовтня 2018 року.

Із наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, повернення земельної ділянки є взаємопов`язаним зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Суд погоджується з заявником, що у власника є можливість відчужити майно, а та обставина, що до цього часу такі дії не вчинялись не свідчить про відсутність ризиків такого відчуження в майбутньому.

При цьому, накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Окрім того, суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від

14 лютого 2022 року в справі № 367/3628/21 (провадження № 61-14886св21).

Враховуючи, що позивачем пред`явлено позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, повернення земельної ділянки, ймовірне рішення про задоволення позову може мати наслідком зміну власника такого майна (припинення права), а тому, на думку суду, заявник довів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі у разі відчуження відповідачем спірного майна, ускладнення захисту прав та інтересів заявника без вжиття таких заходів, та про обґрунтованість доводів заявника про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може зробити неможливим чи ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відтак, з метою недопущення до вирішення спору по суті відчуження ОСОБА_2 спірного нерухомого майна, що може призвести до нових спорів, суд погоджується з доводами заявника про необхідність накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме: на нежитлову будівлю-автомийку літ. «В», загальною площею 210,5 кв. м по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1638637880000.

Водночас, суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22, від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23.

Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому, при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23.

Таким чином, враховуючи предмет спору у даній справі, накладення арешту як спосіб забезпечення позову буде співмірним і достатнім для ефективного захисту прав позивача, тобто, підстави для застосування додаткових засобів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження майном, відсутні.

Керуючись статтями 149, 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки до придатного до використання стану шляхом знесення самочинного будівництва - задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлову будівлю-автомийку літ. «В», загальною площею 210,5 кв. м по

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1638637880000.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення ухвали для виконання складає три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дані про стягувача: Дніпровська окружна прокуратура міста Києва, код ЄДРПОУ відсутній, адреса місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд.14-А, м. Київ, 02094.

Дані про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Хромова