Постанова № 133259831, 12.01.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/7458/25

Провадження № 3/577/31/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2026 р. м. Конотоп

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Буток Т.А. розглянувши матеріали, які надійшли від ГУ ДПС у Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Глорія», РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ст. 163-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Права у відповідності до ст. 268 КУпАП роз`яснені.

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 775/18-28-07-01 від 11.12.2025 року ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Глорія», порушив порядок ведення податкового обліку при складанні декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за II півріччя 2018 року, за 2019 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 рік, за І півріччя 2025 року, а саме: було занижено податкові зобов`язання внаслідок заниження об`єкту оподаткування-площі будівель, які не використовуються підприємством для виробництва сільськогосподарської продукції та здаються в оренду. Вищевикладене призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 2 200 432 грн. 73 коп., в т.ч. за II півріччя 2018 року на суму 45 859 грн. 91 коп., за 2019 рік на суму 102 806 грн. 03 коп., за 2021 рік на суму 156 816 грн. 00 коп., за 2022 рік на суму 379 657 грн. 69 коп., за 2023 рік на суму 670 867 грн. 65 коп., за 2024 рік на суму 710 919 грн. 45 коп., за І півріччя 2025 року на суму 133 506 грн. 00 коп., чим порушив п.п. 266.2.1, п.266.2, п.п. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 КУпАП не визнав та пояснив, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення і єдиним доказом, наявним у матеріалах справи, є Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Глорія» № 9805/18-28-07-01-08/32414032 від 15.10.2025 року. Про те, наданий ГУ ДПС у Сумській області Акт перевірки не є достатнім доказом, який підтверджує вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки Акт перевірки без прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень не породжує для платника податків правових наслідків. Таким чином, належним та допустимим доказом наявності порушення податкового законодавства є відповідні податкові повідомлення-рішення, податкові зобов`язання, за якими є узгодженими, тобто такими, що підлягають сплаті платниками податків. Крім того, на даний час ТОВ «Глорія» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання поротиправними та скасування податковіх повідомлень-рішень від 21.11.2025 року № 1306618280701, № 130721828070, № 1307818280701. 26.12.2025 року Сумським окружним адміністративним судом було відкрито провадження по справі № 480/9757/25. Таким чином, станом на день розгляду справи податкові повідомлення-рішення від 21.11.2025 року № 1306618280701, № 130721828070, № 1307818280701 оскаржені в судовому порядку.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Завданнями Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Об`єктом правопорушень, передбачених зазначеною статтею, є суспільні відносини в сфері оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: відсутність податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, можуть бути керівники та інші посадови особи підприємств, установ, організацій (заступники керівників з фінансово-економічних питань, головні бухгалтери тощо).

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на Акті про результати документальної планової виїзної перевірки з питання дотримання податкового законодавства ТОВ «Глорія» № 9805/18-28-07-01-08/32414032 від 15.10.2025 року.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

У силу норм Податкового Кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № П/811/2893/14.

Згідно положень ст. 58 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Ст. 55-56 Податкового кодексу України передбачено право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

З аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, то контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

ОСОБА_1 долучено та підтверджено, що станом на день розгляду справи податкові повідомлення-рішення від 21.11.2025 року № 1306618280701, № 130721828070, № 1307818280701, прийняті на підставі акту перевірки оскаржені в судовому порядку, а тому стверджувати про законність та обґрунтованість Акту про результати документальної планової виїзної перевірки з питання дотримання податкового законодавства ТОВ «Глорія» № 9805/18-28-07-01-08/32414032 від 15.10.2025 року немає підстав, отже він не може бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 . У той же час інші докази, які б доводили вчинення цього правопорушення, в справі відсутні.

Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Ст. 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 матеріалами справи не доведено, його вина не підтверджена.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 163-1, 251, 256, 265, 283, 284, 287-289 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Т. А. Буток