Ухвала суду № 133257980, 10.12.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24057/18

1-кс/569/3581/25

УХВАЛА

10 грудня 2025 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду

Рівненської області ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчої - ОСОБА_3

скаржника - ОСОБА_4

представника скаржника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Рівне скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 від 23.04.2025 про закриття кримінального провадження №12018180010004239 від 13.07.2018, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до Рівненського міського суду на постанову слідчого РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 від 23.04.2025 про закриття кримінального провадження №12018180010004239 від 13.07.2018, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 366 КК України.

В обґрунтуванні скарги зазначає, що постановою від 23.04.2025 слідчого РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 (надалі по тексту постанова) з посиланням на п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито кримінальне провадження № 12018180010004239 від 13.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.28,ч.2 ст.182,ч2ст366 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

У кримінальному провадженні, ОСОБА_4 є потерпілим.

Постанову обґрунтовано тим, що у ході досудового розслідування не встановлено даних, які б вказували на наявність предмету доказування у кримінальному провадженні, а саме конфіденційної інформації, передбаченої ч.2 ст.182 КК України та завдання шкоди потерпілому.

У ЄРДР № 12018180010004239 постановами прокурорів об`єднані кримінальні провадження :- ЄРДР № 12021181010000542 ч.2ст.366 від 26.03.21р- ЄРДР № 12021181010000543 ч.1ст.212 від 26.03.21р- ЄРДР № 12021180000000273 ч.2ст.366 від 23.03.21р ЄРДР № 12021180000000272 ч3ст28,ч.2ст.182 від 23.03.21р

Вказані справи приєднані використовуючи дискреційне право прокурора до справи у ЄРДР № 12018180010004239 від 13.07.2018,яка має факти саботажу слідства з метою закриття.

Повідомляє суд, що у вище вказаних кримінальних провадженнях:- відсутні допити потерпілого за повідомленими фактами правопорушень;-вказівки прокурорів,щодо надання відповідей потерпілому та матеріалів справи не виконані;-відсутні виконання ухвал винесених за скаргами потерпілого.

У кримінальному провадженні № 12018180010004239 від 13.07.2018 за фактом не належного розслідування та відкритого саботажу слідства ВП ГУНП відповідно до резолюцій Генерального прокурора 2018р та 2020р заступники Обласного прокурора своєю вмотивованою постановою 13.11.18р (додано2) та 8.10.20р,змінювали підслідність до вищого підрозділу-СУ ГУНП через не ефективне розслідування справи РУП ГУНП.

Не зважаючи на попередньо вчинені порушення слідством, процесуальний прокурор ОСОБА_6 29.08.23р виносить постанову щодо зміни підслідності до підрозділу нижчого рівня, а саме від СУ ГУНП до РУП ГУНП з перевищенням повноважень ч.5ст.36 кпку зловживаючи правом в інтересах фігурантів справи ігноруючи постанови старших прокурорів та резолюції Генерального прокурора і вчиняючи посадовий злочин .

По факту винесення постанови прокурором ОСОБА_6 з порушенням ч.5ст.36,216кпку доступ до матеріалів справи для потерпілого і адвоката БПД блокується слідством, а ухвали слідчих судей,що зобов`язують слідчого і прокурора ЄРДР № 12018180010004239 надати матеріали не виконуються.

За вказаним фактом неодноразового порушення прокурорами КПКУ та перевищення повноважень процесуальними прокурорами відділу обласної прокуратури,які своїм рішенням скасовували резолюції Генерального прокурора та постанови старших прокурорів ДБР розслідує ЄРДР№ 42024000000000091.

Відповідно постанова сформована на основі доказів, що зібрані (отримані) з порушенням установленого законом порядку не уповноваженими особами (органом) слідчою РУП ГУНП, у якого двічі відбиралась справа за фактом неналежного розслідування постановою старших прокурорів за резолюціями Генеральної прокуратури є не законною, винесеною не належним органом розслідування і підлягає скасуванню.

Якщо з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР досудове розслідування у цьому провадженні здійснювалося не уповноваженим на те органом, а уповноважений орган будь-яке досудове розслідування, яке б можна було визнати неефективним, не здійснював, то постанова прокурора про визначення підслідності є немотивованою, а всі докази, здобуті у ході досудового розслідування, недопустимими.

Слідчий РУП ГУНП, маючи матеріали справи у своєму доступі, використовує факти з позовів як докази, що скасовані судами у двох цивільних провадженнях свідомо вводячи суд в оману і формуючи позицію відсутності складу злочину в інтересах ОСОБА_7 .

За встановленими законом правилами та регламентом регулятора установа має мати:- реєстрацію за місцем фактичної діяльності; -договори з персоналом оформлених працівників та виконувати вимоги типового порядку обробки персональних даних у т.ч. з підписом для працівників установи зобов`язань при доступі, обробці та поширенні персональних даних.

При цьому матеріали справи містять повідомлення слідства, щодо задоволення клопотання потерпілого щодо розшуку та допиту працівників «експертів з нерухомості» заявлених з фото та прізвищами на сайті компанії для допити щодо обставин працевлаштування,договорів та доступу до персональних даних.

Вказані слідчі дії не виконані слідчим,що є явним доказом не повноти розслідування та його фальшування,коли потерпілому надсилається повідомлення про задоволення ,а реально слідчі дії не проводяться.

Слідством ігноровано здобуті потерпілим докази за допомогою Державного агентства з праці,яке встановило факт знаходження працівників без належного оформлення за адресою Короленка5 , а згодом адвокати компанії стверджували у місцевому суді про відсутність працівників за адресою у рішенні суду, але в постанові про закриття слідчим вказані покази надані ОСОБА_7 щодо присутності персоналу за вказаною адресою .

Таким чином представники компанії,як і керівник ввели в оману суд,а слідство не перевірило належним чином надані потерпілим та Держпраці факти перевірки на відсутність у персоналу договорів,що забороняло будь яку можливість доступу персоналу до персональних даних.

В подальшому ОСОБА_7 знаючи реальну адресу потерпілого вказану у вимозі та позові направляє виконавчий лист з фальшованою адресою до ДВС з заявою за власноручним підписом,а виконавець ,зобов`язаний перевірити адресу через відповідну службу, направляє виконавчий лист на фальшовану адресу з наступним арештом майна потерпілого після повернення повідомлення про виконавче провадження направленого на завідома фальшовану адресу.

При цьому ,на думку потерпілого ,задіяна група осіб неодноразово сприявших кінцевій меті-арешту майна потерпілого через відсутність направленого відповідачу позову,повісток, ухвали з наступним фальшуванням адреси у виконавчому листі достовірно відомій як позивачу так і суду у справі.

Слідство здійснивши доступ до матеріалів справи дійшло висновку за показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 щодо обставин складання та видачі виконавчого листа у справі №569/9306/17 за позовом ТОВ «Компанія Идеал Груп» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, неустойки, що у виконавчому листі було допущено технічну помилку та невірно зазначено адресу боржника- без дослідження всієї послідовності дій за наявності доступу до матеріалів справи №569/9306/17.

На думку потерпілого, допустити «технічну помилку» можливо одноразово, а не у декількох документах ,що підлягають безумовній перевірці відповідальними особами суду та виконавчої служби.

Слідство безпідставно списує фальшування персональних даних,а саме адреси потерпілого на «технічну помилку»,яка кінцевим результатом мала арешт всього майна потерпілого.

При цьому потерпілий надав слідству докази, що попередньо до суду було надано довідку з ретушованою підставою доступу, яка потенційно не могла бути прийнята судом як належний доказ з причини відсутності підстави для здійснення витягу та явної ознаки втручання у зміст документу, який надається позивачем суду. як доказ до Слідство ігнорувало вказаний факт, як і ухвалу суду ,що зобов`язувала встановити як ретушований варіант підстави доступу в матеріалах суду перетворився згодом у показах ОСОБА_7 в наданий слідству ,що дає підстави припускати втручання в державні реєстри.

Додатково повідомляє, що слідча встановила місце знаходження ОСОБА_7 і отримує покази по вайберу у фізичної особи ,яка розшукується ГУ ДПСУ як керівник установи через не сплату податків за офіційним запитом при цьому виносить постанову про закриття справи ,яка містить ст.212кку без виконання вказівок прокурора та надання постанови таким чином покриваючи неплатника податків в особливо великих розмірах.

Під час військового стану слідство блокує розслідування підстав перетину кордону та встановлення місця знаходження розшукуваного ГУ ДПСУ ОСОБА_7 ,за клопотанням потерпілого, постановою про відмову керівника слідчого відділу Красовського, а після скасування судом вказаної постанови не виконує ухвалу суду чим явно діє в інтересах фігуранта справи та вчиняє посадовий злочин під час військового стану.

На відміну від розшукуваного ГУ ДПСУ ОСОБА_7 слідство подає у розшук з надсиланням запитів до Державної прикордонної служби щодо переміщення і перетину кордону потерпілим ОСОБА_4 , а згодом запит до відповідного відділу Нацполіції на створення досьє на потерпілого чим вчиняє посадовий злочин за 365 кку та 182кку.

По вказаній установі ТОВ "Компанія Ідеал Груп" (ЄДРПОУ 36950879),яка з 2012 року діяла за фактичним місцем діяльності вул. Короленка, 5 оф. 201а і 207 не мала належної реєстрації та не сплачувала податки до бюджету міста , що стало підставою для подання ГУ ДПСУ установи та керівника ОСОБА_7 у розшук.

Постанова закриття слідством винесені в інтересах фігурантів справи. Також, з висновками слідчого погодитися не можна з наступних підстав:

Проте, постанова містить лише посилання на докази, переважно показання потерпілого та свідків, отримані у ході досудового розслідування, однак, відомості про їх перевірку та оцінку слідчим у постанові відсутні.

Всупереч цій нормі слідчим не забезпечено всебічність і повноту дослідження всіх обставин даного кримінального правопорушення та оцінку доказів на підставі закону.

Так, з метою забезпечення всебічності та повноти дослідження обставин цього кримінального правопорушення потерпілий та його представник неодноразово зверталися до слідчого та прокурора (процесуального керівника) з клопотаннями про проведення процесуальних, зокрема, слідчих дій в кримінальному провадженні.

Жодне з поданих клопотань не задоволено, при цьому на більшість з них не надавалося ніякої відповіді, що обумовило звернення потерпілої сторони з численними скаргами до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області на бездіяльність слідчого та прокурора, їх відвід від участі в кримінальному провадженні.

Отже, всебічність і повнота дослідження всіх обставин даного кримінального правопорушення органом досудового розслідування не забезпечена, що унеможливило прийняття законного процесуального рішення у кримінальному провадженні, а справа розслідувалась підрозділом у якого відібрана двічі за фактом не належного розслідування з винесенням постанов старших прокурорів за фактом саботажу слідства.

За цих умов, вважає, що постанова не може залишатися чинною та підлягає скасуванню.

В скарзі просить скасувати постанову від 23.04.2025 слідчого РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12018180010004239, відомості про яке за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3ст.28,ч.2 ст.182,ч2ст366 КК України 13.07.2018 унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань

ОСОБА_10 та його представник адвокат ОСОБА_5 вимоги скарги підтримав та просив їх задоволити.

Слідчий в судовому засіданні заперечила з приводу задоволення скарги. Пояснила, що скарга не обґрунтована та безпідставна.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали скарги та перевіривши факти, які в ній викладені, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:1) скасування рішення слідчого чи прокурора;1-1) скасування повідомлення про підозру;2) зобов`язання припинити дію;3) зобов`язання вчинити певну дію;4) відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до ч.5 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як встановлено в судовому засіданні, що в провадженні слідчого РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 знаходились матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018180010004239 від 13.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.28,ч.2 ст.182,ч2ст366 КК України.

В межах досудового розслідування даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_4 подавалося ряд клопотань про проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема допит його в якості потерпілого.

23.04.2025 слідчим СВ Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , винесена постанова про закриття кримінальне провадження № 12018180010004239 від 13.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.28,ч.2 ст.182,ч2ст366 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Слідчим СВ Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , з моменту прийняття кримінального провадження за № 12018180010004239 від 13.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.28,ч.2 ст.182,ч2ст366 КК України, слідчими не вжито всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування, а саме: відсутні допити потерпілого за повідомленими фактами правопорушень; вказівки прокурорів, щодо надання відповідей потерпілому та матеріалів справи не виконані; відсутні виконання ухвал винесених за скаргами потерпілого.

Всупереч цій нормі слідчим не забезпечено всебічність і повноту дослідження всіх обставин даного кримінального правопорушення та оцінку доказів на підставі закону.

Відтак, слідчому необхідно всебічно, повно дослідити обставини кримінального провадження; встановити, перевірити, належно оцінити yci зібрані докази у сукупності та прийняти рішення з підстав, передбачених законом, які входять до його повноважень.

Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

У зв`язку з вище викладеним постанова слідчої СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 від 23 квітня 2025 року, є незаконною і необґрунтованою, слідчий не вжив всіх заходів для перевірки обставин спрямованих на встановлення істини у справі.

Крім того при винесенні оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження слідчий не в повній мірі дотримався вимог як кримінального процесуального законодавства, так і практики ЄСПЛ щодо вмотивування і обґрунтування свого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Згідно ч.1 ст.18 КК України суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

У відповідності з вимогами п.2 ч.5ст.110 КПК України мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначив, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з`ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

Враховуючи важливість інституту закриття кримінального провадження для належної реалізації прав осіб, пов`язаних із вчиненням кримінального правопорушення, ухвали слідчих суддів, які постановляють за результатами розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження, мають містити відповіді на всі доводи скаржника, які зумовили звернення до слідчого судді.

Суди з метою забезпечення єдності судової практики, зокрема в частині її відповідності міжнародним стандартам, здійснюючи правосуддя, поряд із нормами національного законодавства мають застосовувати і норми Конвенції. Оскільки у Конвенції є низка характерних особливостей, її положення мають загальний характер, а права людини здебільшого констатуються у ній в абстрактній, оціночній формі, правильне розуміння її норм розкривається у рішеннях ЄСПЛ, які містять правові позиції щодо суті положень зазначеного міжнародно-правового акта, а також змісту та обсягу гарантованих ним прав.

Як наголошено у п. 25 Висновку № 9 (2006) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо ролі національних суддів у забезпеченні ефективного застосування міжнародного та європейського права: «національні суди є відповідальними за застосування європейського права. Від них у багатьох випадках вимагається його пряме застосування. Від них також вимагається тлумачення національного права у відповідності з європейськими стандартами. Відтак для реалізації ефективного захисту гарантованих прав і свобод громадян та уникнення у подальшому порушень Конвенції існують всі підстави для застосування у судовій практиці національних судів (їх рішеннях) правових позицій (практики) ЄСПЛ у контексті законодавства України та Конвенції.

Право на вмотивоване рішення витікає з більш загального принципу, закріпленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає людину від свавілля. Національне рішення повинно містити виклад причин, достатніх для відповіді на фактичні і правові (матеріально-правові чи процесуальні) доводи сторін у всіх їх суттєвих аспектах (Рішення ЄСПЛ Руїс Торіха проти Іспанії, 9 грудня 1994 р., п.п.29-30)

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Бєлоусов проти України у п.55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю. (Алексахін проти України п.55)

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У рішенні «Серявін та інші проти України» Суд зазначив, п.58. Суд повторює, що згідно з вставленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються … орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), No 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), No 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У зв`язку з викладеним слідчий суддя вважає, що подана скарга ОСОБА_4 є обґрунтованою, доводи підтверджені, а тому є такою, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 284, 303, 307 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задоволити.

Постанову від 23.04.2025 слідчого РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12018180010004239, відомості про яке за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.28,ч.2 ст.182, ч.2 ст. 366 КК України 13.07.2018 унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя Рівненського міського суд ОСОБА_12