Рішення № 133254553, 13.01.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/22387/25

Провадження № 2/161/1103/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 січня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Коржик Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина.

1.1. Позиція позивача.

03 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі позивач, ТОВ «Коллект Центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №4815967, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн., на строк 30 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на день, або 5% на день.

Позивач вказує, що за договором факторингу набув прав вимоги за цим договором.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитами, позивач просить суд стягнути з відповідач на свою користь заборгованість у загальному розмірі 27 265,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22 265,00 грн.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

1.3. Позиція учасників справи у судовому засіданні.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, але у тексті позову просить суд слухати справу за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомляв.

1.4. Щодо заочного розгляду справи.

Частиною першою статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але повторно не прибув у нього, враховуючи, що відповідачем не поданий відзив, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

2. Мотивувальна частина.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №4815967, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн., на строк 30 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на день, або 5% на день.

Позивач за договором факторингу набув прав вимоги за цим договором.

Позивач обліковує за відповідачем заборгованість у загальному розмірі 27 265,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22 265,00 грн.

2.2. Норми права, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредиту, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

2.3. Позиція суду.

Зі встановлених судом обставин слідує, що позивач дійсно порушив свої зобов`язання за кредитним договором, а саме не повернув кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушив приписи частини першої статті 526 ЦК України, а тому позовні вимоги, в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000,00 грн, необхідно задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач вправі нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту. Після закінчення строку кредитування позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

За умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. на строк 30 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5% на день (у разі порушення грошового зобов`язання).

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що первісним кредитор продовжував нараховувати відповідачеві договір відсотки у зв`язку з пролонгацією договору на підставі п.п.2.3.1, 2.3.2 кредитного договору, оскільки матеріали справи не містить будь-яких доказів наявності волевиявлення позичальника на продовження саме строку кредитування.

Відповідач фактично не погашав кредит, чим порушив грошове зобов`язання, але це не можна вважати волевиявленням на продовження договірного строку користування кредитом.

Беручи до уваги умови договору, максимальний розмір відсотків за користування кредитом становить 7 500,00 грн. (5 000 х 0,05 х 30), і саме в цій частині позовних вимог суд задовольняє позов, а в решті вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом відмовляє за безпідставністю.

2.4. Щодо розподілу судових витрат.

2.4.1. Судовий збір.

Оскільки суд задовольнив позов частково, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1 110,43 грн (2 422,40 х (12 500 / 27 265)).

2.4.2. Витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав договір про надання правової допомоги від 02 вересня 2024 року №02-09/2024-7 з ФОП ОСОБА_2 .

Хоча ФОП ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю, однак відповідний договір нею укладений з позивачем, саме як ФОП.

Суд звертає увагу, що згідно частини першої статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У п.14.1.226 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

При цьому у п.65.9 ст.65 Податкового кодексу України передбачено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Отже, чинне законодавством не забороняє адвокату бути зареєстрованим, як фізична особа-підприємець, але правничу допомогу саме як адвокат він може надавати лише як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та перебуває на відповідному обліку.

В даному випадку, всі документи складені між позивачем та ОСОБА_2 саме як ФОП, а не адвокатом, або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а тому стверджувати, що ці послуги надані саме в межах Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за договором про надання правової допомоги адвокатом, суд не в змозі. Крім того в матеріалах справи відсутній і ордер про надання правничої допомоги, що ще разі свідчить, що у цій справі ФОП ОСОБА_2 діяла не як адвокат, а саме як фізична особа-підприємець, яка надає інші юридичні послуги.

Позиція про те, що договір з клієнтом про надання правової допомоги має бути укладеним саме як з адвокатом, а не ФОП, відображена також в роз`ясненнях «Щодо підстав для здійснення адвокатської діяльності», які затверджені рішенням Ради адвокатів України

15.10.2020 № 98.

В такому випадку відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому їх стягненні слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість у загальному розмірі 12 500,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1 110,43 грн (одна тисяча сто десять гривень сорок три копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 13 січня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська