Постанова № 13325134, 08.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 р. справа № 2а-25907/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:10 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом державного підприємства «Шахтарськантрацит»

до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача Крівенько О.В. за дов.

від відповідача:не зявився

В С Т А Н О В И В:

ДП “Шахтарськантрацит” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 1521/15-0/12519 від 28.10.2010 та повідомлення від 05.10.10 № 105300011212449.

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 1521/15-0/12519 від 28.10.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань: плати за користування надрами, земельного податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, за наслідками якої складено акт № 1273/1550/32299510 від 28.10.2010. На підставі цього акту та у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1521/15-0/12519 від 28.10.2010.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішеннями, оскільки позивачем 5 жовтня 2010 року проводилася оплата земельного податку платіжним дорученням № 51 від 05.10.2010 на загальну суму 2146,28 грн., в якому було визначено призначення платежу: поточне зобовязання з земельного податку за вересень 2010 року. Податковим органом було проігноровано призначення платежу у платіжному документі, внаслідок чого він зарахував сплачену суму на погашення заборгованості минулих періодів.

Просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 1521/15-0/12519 від 28.10.2010.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач - державне підприємство „ Шахтарськантрацит ” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 30.04.2003, включено до ЄДРПОУ за № 32299510.

Державною податковою інспекцією у Амвросіївському районі Донецької області була проведена невиїзна документальна перевірка ДП “Шахтарськантрацит” з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань: плати за користування надрами, земельного податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, за наслідками якої складено акт № 1273/1550/32299510 від 28.10.2010.

28.10.2010 Державною податковою інспекцією у Амвросіївському районі Донецької області прийнято податкове повідомлення-рішення № 1521/15-0/12519, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховано штрафні санкції у розмірі 50% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань земельного податку , що складає 1040,51 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням № 1521/15-0/12519 від 28.10.2010, звернувся 11.11.2010 до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 28.10.10 № 1521/15-0/12519, виходячи з наступного.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Порядок обчислення і сплати земельного податку, визначення суб'єктів плати за землю врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України "Про плату за землю".

Відповідно до преамбули Закону України "Про плату за землю" він визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2010 року за номером 9000111623 позивачем було подано до відповідача розрахунок земельного податку на 2010 рік, у якій він визначив суму земельного податку, яка підлягає сплаті кожного місяця протягом 2010 року у розмірі 2146,28 грн.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено розрахунком штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню-рішенню № 1521/15-0/12519, відповідач зарахував суму, сплачену позивачем згідно платіжного доручення від 05.10.10 № 51 земельний податок за вересень 2010 року у розмірі 2146,28 грн. в рахунок погашення податкового боргу по розрахунку земельного податку на 2008 рік від 30.01.08 № 595 у розмірі 1598,14 грн. та розрахунку земельного податку від 02.02.09 № 595 на 2009 рік у розмірі 482,88 грн.

Отже, у судовому засіданні встановлено та підтверджується розрахунком штрафних санкцій, що відповідачем здійснено врахування суми, що сплачена вищевказаним платіжним дорученням, на погашення податкового боргу попередніх періодів, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобовязань, визначених розрахунком земельного податку на 2008 рік та 2009 рік.

Відповідачем не обґрунтовано наявність у нього права на зміну призначення платежу, вказаному платником податків у платіжному дорученні. Жодна законодавча норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу будь-якими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Суд зазначає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати земельного податку встановлюються спеціальним законодавством, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковим повідомленням-рішенням від 28.10.10 1521/15-0/12519, у звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн., які документально підтверджені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства “Шахтарськантрацит” до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 1521/15-0/12519 від 28.10.2010 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення у Амвросіївському районі Донецької області від 28.10.10 № 1521/15-0/12519 по застосування штрафних (фінансових) санкцій з земельного податку у розмірі 1040,51 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Шахтарськантрацит” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 8 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 13 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Савченко С. В.