Постанова № 13324983, 30.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2010 р. справа № 2а-21265/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретарі< Призвище секретаря >

час прийняття постанови: 16 год. 10 хв. Донецький окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Лазарєва В.В

при секретарі: Барковій В.Ю.

за участю:

представника позивача Костенко В.Л.

представника відповідача Совпель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвестстрой» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень від 25 серпня 2010 року за № 0000532303/0, № 0000542303/0, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінвестстрой» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2010 року за № 0000532303/0 та № 0000542303/0 про визначення позивачу податкового зобовязання.

В обґрунтування позовних вимог зазначило наступне. 16 серпня 2010 р. за результатами невіїзної документальної перевірки ТОВ «Євроінвестстрой» щодо опрацювання встановлених ризикових операцій позивача з питань правових відносин з ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек» за період з 01.01.2009р по 31.03.2010р був складений відповідний акт за № 2057/23-1/34436084 від 16.08.2010р. Згідно висновку викладеному в зазначеному акті, відповідачем виявлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочину; ст.ст. 3, 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податку на прибуток у IV кварталі 2009 року на суму 674645,00 грн.; ст. 3, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 539716,00 грн. у тому числі: у листопаді 2009 р.- у розмірі 159812,00грн., у грудні 2009 р. - у розмірі 379904,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 28.08.2010 року: № 0000542303/0 з визначенням позивачу суми податкового зобов'язання у розмірі 809 574,00 грн., у тому числі за основним платежем - 539 716,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 269 858,00 грн. і № 0000532303/0 з визначенням позивачу суми податкового зобов'язання у розмірі 877 039,00 грн., у тому числі за основним платежем - 674 645,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 202 394,00грн.

Позивач вважає, зазначені рішення відповідча протиправними, оскільки між ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Юнитек», ТОВ «Юзпрогрестрейд» були укладені договори купівлі-продажу, предметом яких була поставка ТМЦ для подальшої її реалізації, а також виконання ремонтних робіт х використанням придбаних ТМЦ на користь ДТГО «Південна західна залізниця», ДП «Донецька залізниця». Виконання зазначених правочинів підтверджується первинною документацією, яка була надана відповідачу для перевірки.

Перевірка проводилася на підставі письмового запиту ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька, згідно документів наданих позивачем. ТОВ «Євроінвестстрой» надали для перевірки копії прибуткові накладні, які є первинними документами, складені у відповідності вимог чинного законодавства, згідно їх був отримай товар, на яких обидві сторони поставили підписи та печатки, що підтверджує прийом передачу товару, окрім того позивачем надано для перевірки податкові накладні, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» складаються у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, а саме у момент продажу товару є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом за отриманий товар.

Стосовно відсутності контрагентів ТОВ «Юнитек» та ТОВ «Юзпрогрестрейд» за місцезнаходженням позивачем зазначено, що ТОВ «Євроінвестстрой» - є самостійною юридичною особою, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та не несе солідарної відповідальності з вказаними контрагентами за їх відсутність за місцезнаходженням.

Щодо виявлених порушень ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, що призвело до заниження податку на прибуток та податок на додану вартість, позивач посилається на те, що згідно ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, а саме: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним», окрім того відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Однак, ні один із приведених випадків ст. 215 ЦК України не відповідає обставинам правочинів, які вчинені між ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Юнитек», ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Юзпрогрестрейд» та описані у акті перевірці, тому що, ці правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків та фактично виконані сторонами, проведені між товариствами фактичні дії з прийому, оплати товарів, що підтверджується первинними документами, тобто рахунки на оплату товару, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Позивач вважає, що ДПІ, приймаючи податкові повідомлення - рішення на підставі акту перевірки не могла керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених усних договорів, його позиція про те, що ці правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовлені, не підкріплюється належними доказами та рішенням суду про визнання їх таким.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. З метою встановлення достовірності проведених операцій ТОВ «Євроінвестстрой» з ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек» була проведена перевірка наданних позивачем документів, стосующихся відносин між зазначеними контрагентами та були направлені запити від 01.06.2010р. до податкового органу, в якому зареєстровані зазначені підприємства, на що Макіївська ОДПІ повідомила про неможливість проведення перевірок по зазначеним підприємствам у зв`язку з незнаходженням їх за юридичною адресою. До ГВПМ Макіївської ОДПІ направлено запити для здійснення оперативно-розшукових заходів по встановленню фактичного місцезнаходження підприємств та їх посадових осіб. Станом на 21.08.2010р. місцезнаходження посадових осіб зазначених підприємств не встановлено, пояснень не відібрано. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв`язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару. Таким чином, на думку відповідача укладення усних угод поставок між ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Юнитек», ТОВ «Юзпрогрестрейд» без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені угоди відповідно до п.п.1.2 ст.215 п.п.1.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Порушення, встановлені в ході перевірки, зафіксовані належним чином, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі результатів перевірки, є законними.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінвестстрой» зареєстровано 08.06.2006р. виконавчим комітетом Донецької міської ради, 07.11.2007р. зареєстрована нова редакція статуту, свідоцтво про державну реєстрацію від 08.06.2006р. № 12661020000018942, код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 34436084.

ДПІ Пролетарського району у м. Донецьку було проведено невиїзну документальну перевірку щодо опрацювання встановлених ризикових операцій позивача з питань правових відносин з ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. у термін з 05.08.2010р. по 16.08.2010р.

Перевірка проводилася на підставі письмового запиту державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька № 12313/10/23-113, 12305/10/23-113 від 03.06.2010р. (а.с. 209, 210).

16 серпня 2010 р. за результатами перевірки ТОВ «Євроінвестстрой», відповідачем був складений акт невиїзної документальної перевірки №2057/23-1/34436084. Згідно висновку викладеному в акті перевірки відповідач виявив порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215., п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, ст. 3, ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2. п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 674645,00 грн., ст.3, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 539716,00 грн. (а.с. 11-32).

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 25 серпня 2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000532303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 877 039,00 грн., у тому числі за основним платежем - 674 645,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 202 394,00грн. та № 0000542303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 809 574,00 грн., у тому числі за основним платежем - 539 716,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 269 858,00 грн. (а.с. 9, 10).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Юнитек», ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Юзпрогрестрейд» були укладені усні договори купівлі-продажу, предметом яких була поставка ТМЦ для подальшої її реалізації, а також виконання ремонтних робіт з використанням придбаних ТМЦ на користь ДТГО «Південна західна залізниця», ДП «Донецька залізниця».

Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповіденость до ст. 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 208 ЦК України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, але у відповідності до п. 1 ст. 181 ГК України він може бути складений у спрощений спосіб, а саме шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. ч.1 ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У відповідность до ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі рахунків фактур від 02.12.2009 року, ТОВ «Юнитек» було поставлено на користь ТОВ «Євроінвестстрой» ТМЦ на загальну суму 958873,66 грн. (а.с. 71, 75, 79, 84), про що свідчать видаткові накладні та податкові накладні № № 87803, 87805, 87806, 97804 від 02.11.2009р. (а.с. 72, 73, 76, 77, 80-81, 82-83, 85-86) та здійсненна оплата за придбаний товар простими векселями за пред`явленням загальною номінальною вартістю 958873,66 грн. згідно акту прийому-передачі векселів від 21.05.2010 р. (а.с. 70), які були пред`явлені у червні 2010 р. для розрахунку ТОВ «Окі-Сервіс». (а.с. 214-228).

Згідно наявним у матеріалах справи платіжним дорученням, розрахункі за векселями були проведені у повному обсязі. Заборгованність позивача перед ТОВ «Юнитек» відсутня.

На підставі рахунків фактур від 21.12.2009р., 22.12.2009р., 23.12.2009р., 24.12.2009р. (а.с. 182-188) позивачем від ТОВ «Юзпрогрестрейд» було отримано ТМЦ на суму 2279423,80грн., про що свідчать видаткові накладні та податкові накладні: №№ 116102, 116202, 116702, 116904, 116905, 116906, 117602, 117906, 119302, 119502 за період з 21.12.2009р. по 29.12.2009р. (а.с. 94-115). Оплата за придбані ТМЦ позивачем була здійсненна шляхом часткового перерахування коштів у сумі 2111423,80 грн. у термін з 01.12.2009р. по 31.03.2010р. згідно платіжних доручень на розрахунковий рахунок ТОВ «Юзпрогрестрейд» у квітні 2010р. та простим векселем номінальною вартістю 62200 грн. за пред`явленням на підставі акту прийому передачі векселя від 21.05.2010р. (а.с. 93, 213). оплата по якому здійснена ТОВ «Євроінвестстрой» платіжним дорученням на підставі акту пред`явлення векселю до платежу. Заборгованість позивача перед ТОВ «Юзпрогрестрейд» відсутня.

Таким чином, встановлено, що до позивача з боку постачальників не має ніяких заперечень до виконання умов договорів купівлі-продажу ТМЦ, метою яких було отримання постачальниками грошових коштів, а позивачем товару.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту тільки суми сплаченого податку не підтверджені податковими накладними. Відповідач не заперечував наявність податкових накладних складених на підставі видаткових накладних отриманих позивачем від постачальників ТМЦ ТОВ «Юзпрогрестрейд» (код ЄДРПОУ 35834153) та ТОВ «Юнитек» (код ЄДРПОУ 35966166) та оформлених згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З метою встановлення достовірності проведених операцій ТОВ «Євроінвестстрой» з ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек», ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька були направлені запити від 01.06.2010р. №11609/7/23-213, від 01.06.2010р. №11608/7/23-213 до податкового органу, в якому зареєстровані зазначені підприємства. Листами від 11.06.2010р. №22629/7/23-311, від 11.06.2010р. №;22661/7/23-311 Макіївська ОДПІ повідомила про неможливість проведення перевірок по зазначеним підприємствам у зв`язку з незнаходженням їх за юридичною адресою, також ВПМ ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька надана інформація стосовно проведення перевірки ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек», якою встановлена неможливість перевірки у зв`язку з незнадходженням їх за юридичною адресою-один керівник ТОВ “Юнитек» мешкає за юридичною адресою але знаходиться на відпочинку, стосовно другого керівника ТОВ «Юзпрогрестрейд» відповіді за надісланим запитом по місцезнаходженню не отримано.

У відповідності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.09.2010р ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек» є діючими підприємствами, про що свідчать довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб серії АД №923669 та серіїАД №923671 відповідно та зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що видані свідоцтва № 100119790, № 100136672 відповідно, що відображено та не заперечується у акті перевірки та у відповідності до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» надає право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Таким чином, позивач правомірно відніс суми зазначені у податкових накладних отриманих від ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек» до складу податкового кредиту. Окрім того, позивачем під час складання щомісячної податкової звітності з ПДВ враховуючи рекомендації ДПІ перевірявся статус контрагентів згідно бази даних з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України. При наданні до ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька декларацій з ПДВ та додатку № 5 до декларації (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів) за вищенаведений період зауважень з боку відповідача не було.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 p. №168/97-ВР (далі Закон № 168), об'єктом оподаткування є операції платників податків із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа-продавець, зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Складання та надання податкової накладної здійснюється платником відповідно до вимог п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 та в порядку, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» (зареєстровано в Мінюсті 23.06.97 р. за №233/2037) (далі Порядок № 165).

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 визначено вичерпний перелік реквізитів, які повинна містити податкова накладна.

Згідно з п.п..7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У переліку реквізитів, які необхідно продавцю зазначати в податковій накладній, Закон №168 чітко конкретизує, які з цих реквізитів стосуються покупця (отримувача), а саме:

- податковий номер платника податку покупця (п.п.г) п.п.7.2.1 Закону №168)

- повна або скорочена назва отримувача, зазначена у статутних документах (п.п.є) п.п.7.2.1 Закону №168).

Лише ці реквізити Закон №168 прямо вказує як такі, що стосуються покупця (отримувача) і повинні обовязково міститися у податковій накладній, яку продавець виписує для покупця (отримувача). За своїм змістом ці реквізити призначені для ідентифікації покупця (отримувача) товарів в цілях справляння податку і є для цього достатньою підставою, враховуючи те, що податковий номер платника податку є унікальним.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за встановленою ставкою. Тому саме із цим документом Закон №168 пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. Підставою для такого розрахунку є реквізити (зокрема, одиниця виміру товару, його кількість, ціна продажу одиниці продукції, обсяг продажу за відповідними ставками), які мають зазначатися у податковій накладній відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суми сплаченого ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (послуг) включені підприємством до складу податкового кредиту на тій підставі, що вони повністю підтверджені податковими накладними, які містять обовязкові реквізити, що прямо передбачені п.п.7.2.1 Закону №168 і необхідні для перевірки правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту продавця та покупця.

Наказом ДПА України від 30.05.97 №165 затверджена форма податкової накладної, яка, крім реквізитів, визначених п.п.7.2.1 Закону №168, передбачає додаткові реквізити, зокрема номер телефону, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, умови поставки, форма проведених розрахунків, підпис особи, яка склала накладну, а також місцезнаходження покупця. Крім тих реквізитів, що зазначені у підпунктах г) та є) п.п.7.2.1 Закону №168 та прямо вказані як такі, що стосуються покупця (отримувача) і на підставі яких ідентифікується покупець (отримувач), реквізит щодо місцезнаходження покупця є додатковим реквізитом для ідентифікації покупця. Контрагенти ТОВ «Евроінвестстрой» зазначили в податкових накладних реквізити, які стосуються покупця, а саме: індивідуальний податковий номер підприємства та його назву, зазначену у статутних документах, на підставі яких позивач ідентифікується як покупець.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 Порядку №165 передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Таким чином, зазначені первинні документи за перевіряємий період (з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р.), які містяться в матеріалах справи, оформлені належним чином, тобто у відповідності до вимог чинного законодавства, що свідчить про дійсність господарської діяльності ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек».

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», вони виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість та не має жодних порушень порядку її заповнення.

Згідно Закону № 168 обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено; суб'єкт підприємницької діяльності навіть не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Водночас, суд зазначає, що діючим законодавством не передбачена солідарна відповідальність платників податків за неподання податкової звітності та несплату податків. Позивач несе відповідальність лише за правильність ведення обліку на власному підприємстві і не має жодного відношення до контролю над іншими платниками податків, оскільки у останнього відсутні на це передбачені діючим законодавством повноваження.

В подальшому реалізація, придбаних у вищеозначених постачальників ТМЦ була проведена на користь ДП «Донецька залізниця» та ДГТО «Південно-західна залізниця», про що складено відповідні договори від 21.05.2009р. б/н, 10.12.2009р. б/н (а.с. 116-122, 127-133, 143-149, 160-166, 175-181), видатковими та податковими накладними (а.с. 87-93), актами виконаних робіт, які також наявні в матеріалах справи.

Все вищенаведене дає підстави для висновку про використання отриманих ТМЦ позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, тобто господарські операції мали реальний характер. Таким чином згідно п.п.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону України «Про оподаткуваня прибутку підприємств» вищезазначені обставини та відповідно оформлені видаткові накладні, розрахункові документи надають підстави для включення зазначених витрат до складу валових.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається. ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку.

Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правова природа договорів підряду визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Замовника на отримання результатів певної роботи, у Підрядника на отримання оплати за виконану роботу. Ні якої іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків з боку продавця та «штучне» зменшення бази оподаткування з боку покупця) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобовязання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим субєктним складом: між покупцем і державою та продавцем і державою.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек», так і ТОВ «Євроінвестстрой» виконали умови складених проміж них договорів, оскільки позивачем були отримані від ТОВ «Юзпрогрестрейд» та ТОВ «Юнитек» товари, що підтверджується видатковими накладними, в яких містяться підписи уповноважених осіб сторін. Вказані в накладних ТМЦ були оплачені в сумах, що підтверджується платіжними документами, та копіями простих векселів. (зазначені документи містяться в матеріалах справи).

Отже, твердження відповідача у висновках акту про те, що оскаржувані правочини не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків є хибним, оскільки як позивачем так і контрагентами були виконані повною мірою обов'язки, що випливають із предмету договорів.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої тягар доказування у даної категорії спорів покладається на відповідача субєкта владних повноважень, який повинен довести правомірність своїх рішенніь. Відповідач правомірність винесених спірних податкових повідомлень - рішень не довів. Висновки перевіряючого, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. За таких умов, зазначені в акті перевірки порушення, слід вважати недоведеними.

Висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину між ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Юнитек»», ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Юзпрогрестрейд», в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення змісту вказаної норми матеріального права.

Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи усі витрати позивача з придбання товарів, які були спрямовані позивачем для забезпечення власної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 2 КАСУ Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшоввисновку, що відповідачем не доведено, що з боку позивача мало місце порушення вимог діючого законодавства, та встановлено відсутність у відповідача підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 674645,00грн та штрафні санкції у розмірі 202394,00грн. та з податку на додану вартість у розмірі 539716,00грн. та штрафні санкції у розмірі 269858,00грн, тому податкові повідомлення рішення від 25.08.2010 року № 0000532303/0 та № 0000532303/0 є протиправними та підлягають скасуванню. Тобто, вимоги ТОВ «Євроінвестстрой» правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвестстрой» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень від 25 серпня 2010 року за № 0000532303/0, № 0000542303/0 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька від 25 серпня 2010 року за № 0000532303/0 та № 0000542303/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвестстрой» понесені судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 30 листопада 2010 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена у повному обсязі 06 грудня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.