Рішення № 133249225, 13.01.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2026 року Справа № 280/9418/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15 серпня 2025 року № 083950026504 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, передбаченим Списком №1, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 08 серпня 2025 року на підставі пункту 1 статті 114 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням до пільгового стажу роботи за Списком № 1 із шкідливими умовами праці, період роботи з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працювала за пільговим Списком №1, була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», на момент звернення досягла до Пенсійного фонду за призначенням пенсії досягла 45-річного віку, тому на зазначені обставини справи розповсюджуються висновки, зроблені Верховним судом та Великою палатою у зразковій справі № 360/3611/20 і саме тому ПФУ зобов`язано призначити позивачу пенсію за віком за Списком №1. Крім того, позивач зазначає, що відповідач безпідставно та необґрунтовано не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 періоди роботи з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із ненаданням доказів на підтвердження факту сплати судового збору за звернення до суду із позовом.

30 жовтня 2025 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 04 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

21 листопада 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу та недосягнення позивачем пенсійного віку. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. До пільгового стажу позивача не зараховано: - періоди роботи згідно довідки №125-178 від 01 травня 2025 року, оскільки пільгова довідка не відповідає вимогам додатку №5 до Постанови КМУ №637 від 12 серпня 1993 року, потребує уточнення та перевірки її відділом контрольно - перевірочної роботи. У пільговій довідці №125-178 від 01.05.2025 не зазначено найменування відділень та номеру крана на якому саме працювала ОСОБА_1 . Таким чином неможливо визначити чи була атестована займана посада відповідно до переліку робочих місць (згідно матеріалів про результати атестації робочих місць починаючи з 2005 року на підприємстві атестації проводились по виробництвам, дільницям, відповідним номерам робочих місць та номерам виробничих кранів); - відповідно пільговій довідці №199 від 21 травня 2025 року до пільгового стажу не зараховано період простою підприємства, оскільки в довідці не зазначено, що простої були пов`язані з виробничою необхідністю. В задоволенні позову просить відмовити.

У період з 01 січня 2026 року по 07 січня 2026 року суддя перебував у щорічній оплачуваній відпустці.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до органів пенсійного фонду із заявою від 08 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В порядку екстериторіальності заяву та документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та 15 серпня 2025 року прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

Рішенням від 15 серпня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, передбаченого статтею пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Згідно вказаного рішення вік позивача становить 44 роки 11 місяців 2 дні, страховий стаж особи - 24 роки 7 місяців 24 дні, пільговий стаж позивачка по Списку № 1 становить 1 рік 9 місяців 13 днів.

За результатом розгляду заяви, та доданих документів, до пільгового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно довідки №125-178 від 01 травня 2025 року, оскільки пільгова довідка не відповідає вимогам додатку №5 до Постанови КМУ №637 від 12 серпня 1993 року, потребує уточнення та перевірки її відділом контрольно - перевірочної роботи. У пільговій довідці №125-178 від 01.05.2025 не зазначено найменування відділень та номеру крана на якому саме працювала ОСОБА_1 . Таким чином неможливо визначити чи була атестована займана посада відповідно до переліку робочих місць (згідно матеріалів про результати атестації робочих місць починаючи з 2005 року на підприємстві атестації проводились по виробництвам, дільницям, відповідним номерам робочих місць та номерам виробничих кранів); - відповідно пільговій довідці №199 від 21 травня 2025 року до пільгового стажу не зараховано період простою підприємства, оскільки в довідці не зазначено, що простої були пов`язані з виробничою необхідністю

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01 січня 2004 року таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788).

Отже, оскільки і Закон № 1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788 (в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213 раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким, зокрема, жінки, дати народження яких припадали з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року, набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788.

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11 жовтня 2017 року), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому Законом № 2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років 6 місяців - які народилися з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року.

Таким чином, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

Отже, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

ПФУ у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101211541), в якій вказано, що оскільки норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що ПФУ протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином позивач має право на пенсію за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року.

Як зазначалось вище, рішенням відповідача від 15 серпня 2025 року № 083950026504 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначено, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року, оскільки надані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній не відповідають додатку 5 до порядку № 637.

З таким висновком відповідача суд не погоджується у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів уній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що довідки, уточнюючі характер роботи, повинні видаватися у разі, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про роботу громадян у спірний період, що визначає їх право на пільгову пенсію на пільгових умовах. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до п.2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція № 58), до трудової книжки вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

- відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції № 58 - якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Записами 8-11, 12-14 трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 29 травня 2003 року підтверджується, що ОСОБА_1 працювала з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року машиністом крана металургійного виробництва на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року машиністом крана металургійного виробництва на АТ «Запорізький завод феросплавів». Робота за вказаною професією, з урахуванням постанов КМУ № 36 від 16 січня 2003 року та № 461 від 24 червня 2016 року дає право позивачу на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1.

Також, трудова книжка позивача містять записи про результати атестації робочих місць, за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

Записи трудової книжки НОМЕР_2 від 29 травня 2003 року оформлені належним чином згідно вимог пунктів 2.2, 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та вони містять відомості про роботу позивача з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року за професією машиніст крана металургійного виробництва, що визначає її право на пільгову пенсію на пільгових умовах за Списком № 1.

Зауважень до записів у трудовій книжці позивача оскаржуване рішення відповідач не містить.

Таким чином, у трудовій книжці НОМЕР_2 від 29 травня 2003 року позивача наявні усі відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах позивача за Списком № 1, зокрема зазначений період роботи, посада та підтверджено відповідними записами про проведення планових атестацій робочих місць по професіям, яке забезпечує її право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 з зазначенням наказів про атестацію робочих місць.

Також, аналогічну інформацію щодо періодів роботи на вищезазначеній посаді містять і пільгові довідки № 125 -178 від 01 травня 2025 року та № 199 від 21 травня 2025 року, які надавались відповідачу разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1.

Твердження відповідача про те, що до пільгового стажу роботи за Списком № 1 не враховано періоди роботи позивача з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року., оскільки, пільгові довідки, не відповідають Додатку 5, а саме не зазначено найменування відділень та номер крану, на якому працювала позивач, а також відсутня інформація, що простої були пов`язані з виробничою необхідністю, є безпідставними.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Згідно пунктом 20 Порядку № 637 у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки бо відповідних записів у ній має бути вказано:

- періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;

- професія або посада;

- характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи;

- первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до пункту 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Варто зазначити, що надані позивачем пільгові довідки підписані уповноваженими особами підприємства та засвідчені печатками підприємства, що відповідає вимогам Додатку 5 Порядку №637.

Також, у ній наявна вся інформація, яка вимагається пунктом 20 Порядку № 637.

Порядок № 637 не містить жодної вимоги щодо наявності в довідці найменування відділення та крану, на якому працювала позивач, як і інформації щодо пов`язаності простою у зв`язку із виробничою необхідністю.

Верховний суд у постанові від 26 червня 2019 року по справі №442/5949/16а прийшов до наступного висновку: «видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв`язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв`язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.»

Крім того, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Однак відповідач таким правом не скористався.

З урахуванням вищенаведеного, посилання відповідача на відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року у зв`язку із невідповідність пільгових довідок додатку № 5 до Порядку № 637 є необґрунтованим.

Таким чином період роботи позивача з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу за Списком №1 згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №083950026504 від 15 серпня 2025 року, яким відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком за Списком № 1 згідно статтею 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі заяви про призначення пенсії та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року протиправним та підлягає скасуванню.

Відновленням порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 позивач періоди роботи з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 08 серпня 2025 року призначити позивачу, пенсію за віком за Списком № 1 суд зазначає наступне.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 05 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15 серпня 2025 року № 083950026504 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, передбаченим Списком №1, ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 періоди роботи з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08 серпня 2025 року за Списком №1 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 968,96 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15 серпня 2025 року № 083950026504 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах ,передбаченим Списком №1, ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 періоди роботи з 13 серпня 2007 року по 16 серпня 2021 року та з 20 серпня 2021 року по 16 травня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08 серпня 2025 року за Списком №1 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 13 січня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов