Постанова № 13324671, 09.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2010 р. справа № 2а-26103/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іванченкова А.С.

при секретаріФенделєвій В.Є.,

за участю сторін:

від позивача: Бондаренко О.В., за довіреністю № 3175/06-05 від 29 листопада 2010 року,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Димитровського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до ОСОБА_2

про стягнення суми допомоги по безробіттю у розмірі 1193 грн. 69 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Димитровський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі позивач, центр зайнятості) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення суми допомоги по безробіттю у розмірі 1193 грн. 69 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що 05 липня 2006 року ОСОБА_2 звернулась до Димитровського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У заяві від 12 липня 2006 року відповідач особистим підписом підтвердила, що в даний час не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсію не отримує. Розмір допомоги по безробіттю відповідачу було визначено як застрахованій особі без урахування страхового стажу з 12 липня 2006 року по 06 липня 2007 року на 360 днів. У звязку зі звільненням з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, виплата допомоги по безробіттю скорочена на строк 90 днів з 12 липня 2006 року по 09 жовтня 2006 року відповідно до підпункту 1 пункту 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Виплата допомоги по безробіттю розпочата з 10 жовтня 2006 року. На підставі листа Донецького обласного центру зайнятості від 12 серпня 2010 року № 03/2783 була проведена звірка сформованих даних осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність або в період перебування у статусі безробітного її зареєстрували, шляхом оперативної звірки з даними Державного реєстратора. В результаті звірки було встановлено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в Димитровському міському центрі зайнятості як безробітна, була зареєстрована субєктом підприємницької діяльності 05 вересня 2005 року, про що свідчить запис № 1 Довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 15 листопада 2007 року згідно із записом № 3 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача за її рішенням. Таким чином відповідачем порушено пункт 1 статті 31 та пункти 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Зазначив, що сума отриманої допомоги по безробіттю з 10 жовтня 2006 року по 06 липня 2007 року склала 1193 грн. 69 коп.

З метою повернення зазначених коштів Димитровським міським центром зайнятості 20 серпня 2010 року був направлений відповідачу рекомендований лист від 17 серпня 2010 року, в якому було встановлено пятнадцятиденний строк для добровільної сплати виплаченої суми. Лист вручений відповідачу 26 серпня 2010 року, але до теперішнього часу борг не відшкодовано. Тому просить суд стягнути з відповідача зазначену суму на користь Димитровського міського центру зайнятості.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та подані документи, дійшов наступного висновку.

05 липня 2006 року ОСОБА_2 була зареєстрована у Димитровському міському центрі зайнятості на підставі заяви про працевлаштування (а.с. 6), про що свідчить персональна картка за НОМЕР_2, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 29).

12 липня 2006 року зазначеній особі надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 12 липня 2006 року по 06 липня 2007 року відповідно до пунктів 2, 4 статті 22, пункту 2 статті 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пунктів 2.7, 2.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, скорочено виплату допомоги по безробіттю у звязку зі звільненням безробітного з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин відповідно до підпункту 1 пункту 5 статті 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та підпункту 1 пункту 5.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності на строк 90 календарних днів з 12 липня 2006 року по 09 жовтня 2006 року, з 10 жовтня 2006 року розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю, про що свідчить витяг з наказів Димитровського міського центру зайнятості (а. с. 34).

Із витягу з наказів Димитровського міського центру зайнятості від 30 липня 2007 року вбачається, що ОСОБА_2 з 07 липня 2007 року припинено виплату допомоги по безробіття у звязку із закінченням строку виплати відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та з 11 листопада 2007 року було знято з обліку (а.с. 34).

Наказом від 16 серпня 2010 року № НТ100816 прийнято рішення про повернення ОСОБА_2 суми виплати за період з 12 липня 2006 року по 06 липня 2007 року (а.с. 35).

Відповідно до довідки та додатку до ПК допомога по безробіттю, виплачена ОСОБА_2 за період з 12 липня 2006 року по 06 липня 2007 року, становила 1193 грн. 69 коп. (а.с. 32-33).

На підставі звірки баз даних щодо виявлення осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність або в період перебування у статусі безробітного її зареєстрували, було встановлено, що ОСОБА_2 є зареєстрованим субєктом підприємницької діяльності з 05 вересня 2006 року. Наслідки перевірки викладені в акті № 13 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 13 серпня 2010 року (а.с. 11).

На адресу відповідача направлений лист від 17 серпня 2010 року за № 2175/02-05 з пропозицією сплатити незаконно отриману суму допомоги по безробіттю, який одержаний відповідачем 26 серпня 2010 року (а.с. 13-15).

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02 березня 2000 року (далі Закон №1533-ІІІ), із змінами і доповненнями, особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.

Згідно частини 4 статті 22 Закону №1533-ІІІ загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 отримувала допомогу по безробіттю в рамках вказаного строку, а саме: у період з 12 липня 2006 року по 06 липня 2007 року (а.с. 32-33, 34).

Положеннями частини 2 статті 36 Закону №1533-ІІІ визначено, зокрема, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно вимог пункту 8 частини 1 статті 31 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону №1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі Порядок), положеннями пункту 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як встановлено судом, відповідач надала до Димитровського міського центру зайнятості відомості, зокрема, про те, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності (а.с. 6).

Однак, 05 вересня 2005 року відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Димитровської міської ради за НОМЕР_1, 15 листопада 2007 року припинено її підприємницьку діяльність, на підтвердження цього представником позивача надана суду довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9-10).

Таким чином, ОСОБА_2 на дату звернення до Димитровського міського центру зайнятості 05 липня 2006 року та у період отримання допомоги по безробіттю була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, а відтак була віднесена до зайнятого населення відповідно до вимог підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ, із змінами та доповненнями, яка визначає належність в Україні до зайнятого населення громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до пункту 6 Порядку у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, згідно з вимогами абзацу чотирнадцятого підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219, із змінами і доповненнями, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної.

З метою повернення суми виплаченої допомоги позивач 17 серпня 2010 року направив на адресу ОСОБА_2 лист № 2175/02-05 (а.с. 13), однак, відповідач зазначену суму не сплатив.

Таким чином, попри наведеним правовим приписам, на момент розгляду справи відповідач покладений на нього обовязок не виконав, вказані кошти на рахунок Димитровського міського центру зайнятості не перерахував.

Відповідно до вимог статті 39 зазначеного вище Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги Димитровського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Димитровського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми допомоги по безробіттю у розмірі 1193 грн. 69 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (85327, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму допомоги по безробіттю у розмірі 1193 (одна тисяча сто девяносто три) грн. 69 коп. на користь Димитровського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на розрахунковий рахунок № 37174001004265, ОКПО 25097806, банк: ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 09 грудня 2010 року в присутності представника позивача. Постанова виготовлена в повному обсязі 14 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Іванченков А. С.