Рішення № 133245598, 07.01.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1078/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Кушнір Т.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 89 862,61 грн, посилаючись на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит, однак всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує. Позивач є правонаступником прав вимоги за цим договором на підставі договору факторингу.

Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів в АТ КБ «Приватбанк».

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у позовних вимогах у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що, як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість за тілом та відсотками нараховувалась первісним кредитором за період з 27.02.2021 року по 29.06.2021. Також згідно даного розрахунку заборгованості, відповідач здійснив наступні оплати за договором: 26.03.2021- 1 723,00 грн; 23.04.2021- 6 037,00 грн; 26.05.2021 - 35,00 грн, а всього 7 795,00 грн. Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість за тілом та відсотками нараховувалась кредитором за період з 29.06.2021 по 30.05.2023. Згідно цих розрахунків заборгованості, відповідач здійснив платежі за договором у розмірах, які не відповідають положенням Договору. А відтак за умовами кредитного договору, після протермінування сплати хоча б на один місяць, користування кредитними коштами стало неправомірним з огляду на набуття кредиторам права на вимогу дострокового повернення кредиту в повному обсязі, а тому за неправомірне користування кредитом позивач не вправі був нараховувати відсотки за його користування. Відповідно до розрахунків заборгованості розмір боргу за договором на 31 день після отримання кредиту, станом на наступний день після спливу визначеного строку договору, становив 22 063,40 грн. (27.03.2021). У відсотковому становищі дана сума становить 24,55% від загальної суми заявлених вимог. Отже кредитор має право вимагати лише зазначені суми боргу.

Також вважає, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження набуття права вимоги за договором факторингу.

Окрім того відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Пункт 5 ч. 3 ст. 18 цього Закону прямо визначає несправедливими умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Згідно розрахунку заборгованості за договором № 631340063 від 27.02.2021 сума кредиту (тіло): 22 000,00 грн, сума нарахованих відсотків, яку вимагає позивач: 68 318,61 грн. Відсотки перевищують тіло кредиту на 210,54%, співвідношення загалом, приблизно 3,1 рази.

Представник позивача у відповіді на відзив вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, наполягає на задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Відповідно до п. 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 105,85 процентів річних, що становить 0,29 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 22 000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*0,29 (процентна ставка)/100= 1914,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком30 днів). 1914,00/30=63,80 (сума за один день користування кредитом).

Відповідач 26.03.2021 здійснив часткову оплату по кредиту, а саме: 1722,60 грн-оплата по відсоткам та 0,40 грн.- оплата за тілом. Відповідно до п. 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 357,29 процентів річних, що становить 0,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 21 999,60 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*0,98 (процентна ставка)/100= 6467,88 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів). 6467,88/30=215,60 (сума за один день користування кредитом). Відповідач 23.04.2021 здійснив часткову оплату по кредиту, а саме: 5 581,40 грн- оплата по відсоткам та 456,60 грн.- оплата за тілом. Відповідно до п. 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 357,29 процентів річних, що становить 0,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 21 544,00 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*0,78 (процентна ставка)/100= 5041,29 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів). 5041,29/30=368,04 (сума за один день користування кредитом). Відповідач 23.05.2021 здійснив часткову оплату по кредиту, а саме: 35,00грн-оплата по відсоткам. Зазначає, що 27.05.2021 нараховано різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. До того ж згідно п. 1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. 21 544,00 (сума виданого кредиту)* 2,30 (процентна ставка)/100= 459,51 грн. .(сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду). Згідно п.4.3 Кредитного договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Кредитним договором № 631340063 від 27.02.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Враховуючи порушення Відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, у Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких не погоджується з обґрунтуваннями позивача, посилаючись на те, що виходячи з умов Кредитного договору № 631340063 від 27.02.2021, сума кредиту (тіло) становила 22 000,00 грн, а строк кредитування 30 днів. Згідно з Розрахунком Позивача, загальна сума до сплати (тіло + відсотки за пільговим періодом) на кінець строку, включаючи нарахування, становила б 23 914,00 грн (станом на 29.03.2021). Відповідач здійснив платежі на загальну суму 7 795,00 грн. Таким чином, коригуючи своє попереднє визнання, відповідач визнає до стягнення суму заборгованості, що обчислюється як різниця між загальною сумою зобов`язання (в межах 30-денного строку) та фактично сплаченою сумою: 23 914,00 грн - 7 795,00 грн = 16 119,00 грн.

Щодо недобросовісного застосування умов Договору та ст. 625 ЦК України, то згідно з п. 2.1.1.7 Договору, у разі затримки Позичальником сплати частини Кредиту та/або процентів щонайменше на один місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту в повному обсязі, повідомивши про дострокове припинення Договору. Фактично, Позивач мав право вимагати дострокового погашення кредиту вже на 31-й день прострочення (а саме 30.03.2021). Позивач не скористався цим правом, не розірвав Договір і не виставив вимогу про повне дострокове погашення. Замість цього Позивач дозволив боргу наростати за надзвичайно високою ставкою 839,50% річних, що свідчить про недобросовісну поведінку (ст. 3 ЦК України), метою якої є не захист порушеного права, а необґрунтоване збагачення за рахунок боржника.

Щодо ст. 625 ЦК України, то позивач у відповіді на відзив, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати за договором відповідно до ст. 625 ЦК України. Однак: по-перше, умови самого договору не містять прямого посилання на ст. 625 ЦК України як підставу для нарахування відсотків та інших штрафних санкцій за прострочення. По-друге, ст. 625 ЦК України передбачає стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат, а не добової ставки 2,30% (839,50% річних). Таким чином, посилання позивача на ст. 625 ЦК України для обґрунтування надмірно високих відсотків є невірним тлумаченням норми права.

Щодо суттєвої диспропорції нарахованих відсотків та застосування ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», то аргументи Позивача про формальну згоду з умовами Договору не спростовують факту, що розмір процентної ставки (839,50% річних) є очевидно несправедливим, кабальним та суперечить засадам добросовісності та розумності цивільного законодавства. Загальна сума, яку Позивач вимагає, становить 89 862,61 грн, з яких 68 318,61 грн це заборгованість по несплаченим відсоткам. Сума нарахованих відсотків більш ніж у три рази перевищує залишок тіла кредиту.

Щодо відступлення прав вимоги та дійсності договорів факторингу, то як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу. З наданих матеріалів вбачається, що кредитний Договір № 631340063 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 27.02.2021, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно відповідача, як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим Товариством на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу. Таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача на момент укладення договору факторингу не існувало. Отже, кредитним Договором № 631340063 від 27.02.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не порушуються права і законні інтереси позивача Позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», тому останній не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що відповідач зазначає, що не мав змоги виконувати умови договору з певних причин, та заперечує проти нарахування відсотків, керуючись ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На підтвердження своєї позиції Відповідачем подано до суду УБД від 07.02.2024, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тобто через 3 роки після укладання Кредитного договору № 631340063 від 27.02.2021.Звертає увагу суду що нарахування відсотків здійснювалось з 27.02.2021 по 20.08.2021, тобто поза межами несення відповідачем військової служби. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до Позивача, то відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимоги № 140 від 29.06.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі.

Належно повідомлений відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 27.02.2021 укладено кредитний договір № 631340063 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Договір підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором MNV9MZ42, який було відправлено 27.02.2021 о 17:15:00 на номер 0673521077 та введено 27.02.2021 о 17:15:52.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 22000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

27.02.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту відповідача № 4731-21 XX - XXXX -4375, що підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № d 36 e 2293 -bd 82 - 4745-954a-34a34770 d 4 b 5 від 27.02.2021, довідкою та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також витребуваною на підставі ухвали суду від 02.09.2025 інформацією АТ КБ «Приватбанк», що свідчить доказом того, що кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що також не заперечується відповідачем.

28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 631340063 від 27.02.2021.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024.

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 140 від 29.06.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, а саме на загальну суму 64 096,09 грн, з яких: 21 544,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 42 552,09 заборгованість по відсоткам.

Позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за реєстром боржників 29.06.2021.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в додатку.

В подальшому між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткові угоди №2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024, включно.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, а , а саме на загальну суму 89862,61 грн, з яких: 21 544,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 68318,61 грн заборгованість по відсоткам.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги до Договору факторингу позивачем надана Платіжна інструкція та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, відповідно до якого наявна інформація про сплату суми фінансування та сторони підтвердили погоджену дату відступлення прав вимоги за реєстром боржників 30.05.2023.

В подальшому, 20.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 20/10/23-03.

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до акту приймання передачі реєстру боржників від 20.10.2023, Реєстру Боржників № б/н від 20.10.2023 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за договором № 631340063 від 27.02.2021.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу позивачем надана Платіжні інструкції.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 20.10.2023 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 89862,61 грн, з яких: 21 544,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 68318,61 грн заборгованість по відсоткам.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 631340063 від 27.02.2021 загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, станом на 31.07.2025(включно) складає 89 862,61 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 21 544,00 грн; прострочена заборгованість за процентами становить: 68 318,61 гривень.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 631340063 від 27.02.2021 на суму 22000 гривень, що підтверджується змістом договору.

Факт перерахунку коштів підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» інформацією АТ КБ «Приватбанк», а також не заперечується відповідачем.

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, акти прийому-передачі реєстру боржників, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Як встановлено судом, право вимоги по Кредитному договору № 631340063 від 27.02.2021 на підставі договорів факторингу було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «Таліон плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс», що підтверджується змістом договорів, реєстрами прав вимог, актами приймання передачі, актами звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями, протоколами узгодження, які долучені до позовної заяви та є належними та допустимими доказами переходу права вимоги.

Враховуючи те, що умовами вищевказаних договорів сторонами погоджено порядок передачі прав вимоги - в день підписання ними відповідного реєстру або ж акту прийому передачі реєстрів, а у справі наявні реєстри прав вимоги та акти прийому-передачі, які підписано та скріплено печатками, твердження сторони відповідача про недоведеність передачі прав вимоги до відповідача за вищевказаними договорами факторингу не відповідає фактичним обставинам справи.

Надані копії договорів та додатки до них містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками та тілом кредиту, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Згідно п.1.2 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.

У п.1.3 сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем Позичальника або шляхом активації Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Застосування Позичальником зазначеного права продовження загального строку Дисконтного періоду можливе до закінчення Дисконтного періоду, а також під час Пільгового періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно пункту 1.4 договору за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

- 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за

користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 105,85 процентів річних, що становить 0,29 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

- 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 357,29 процентів річних, що становить 0,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

- 1.4.3. у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Пунктом 1.7.1 договору передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Згідно Графіку розрахунків, що є Додатком № 1 до Договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором MNV9MZ42 27.02.2021, сторони погодили термін платежу - 29.03.2021, суму кредиту - 22000 грн 00 коп., нараховані проценти 1914 грн., що становить до сплати разом - 23914 грн.

Графіком розрахунків встановлено, що у випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, Термін платежу автоматично зміщується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту, та є 30 (тридцять) днем користування Кредитом починаючи з дати отримання Кредиту Позичальником. У разі користування Кредитом понад встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду чи у разі продовження строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. Договору, Графік розрахунків наведений в п. 1 цього Додатку втрачає юридичну силу, а оновлений актуальний Графік розрахунків відображається Кредитодавцем Позичальнику в Особистому кабінеті Позичальника. У разі настання передбаченої п. 1.4.3. Договору відкладальної обставини, без застосування п.1.4.2 Договору, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по оплаті процентів за встановлений в п. 1.2. Договору строк у розмірі розрахованому за Базовою процентною ставкою, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 33220 грн 00 коп. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 11220 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 22000 грн. 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за Базовою процентною ставкою складе - 620,50 відсотків річних. В період продовження строку надання Кредиту після закінчення Дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою зазначеною в п. 1.7.2. Договору.

Суд зазначає, що відповідачем в межах дисконтного періоду оплачувалися відсотки за користування кредитом, у зв`язку із чим строк кредитування продовжувався.

Суд звертає увагу на те, що згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео» відповідач вносив кошти на виконання Кредитного договору, здійснивши наступні оплати за договором: 26.03.2021- 1 723,00 грн; 23.04.2021- 6 037,00 грн; 26.05.2021 - 35,00 грн, а всього 7 795,00 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 631340063 від 27.02.2021 становить 64096, 09 грн станом на 28.06.2021, з яких: 21 544,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 42 552,09 заборгованість по відсоткам. За період кредитування відповідачем сплачено 7 795,00 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 631340063 від 27.02.2021 станом на 20.08.2021 становить 89862,61 грн, з яких: 21 544,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 68318,61 грн заборгованість по відсоткам.

Оскільки ОСОБА_1 користувався кредитом після закінчення дисконтного періоду, частково виконував взяті зобов`язання за кредитним договором, до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за 120 днів кредитування (30+90) за період з 27.02.2021 по 29.06.2021.

Тому, розмір заборгованості за відсотками, із урахуванням здійснених позичальником платежів становить 42 552,09 грн.

Разом з тим, із наявного у справі розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» видно, що станом на 20.08.2021 за відповідачем числиться заборгованість в загальному розмірі 89862,61 грн, з яких: 21 544,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 68318,61 грн заборгованість по відсоткам, яка розрахована за період з 29.06.2021 по 30.05.2023.

Як видно із розрахунків заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» нараховувалися відсотки і після погодженого строку кредитування з 29.06.2021.

Даними, що наведені у розрахунку ТОВ «Таліон Плюс», підтверджується, що позивачем проводились нарахування відсотків в період після 29.06.2021, тобто поза межами строків, визначених умовами кредитного договору 120-денного строку кредитування, і дана сума в розрахунку заборгованості включена позивачем до загальної заборгованості відповідача.

Однак, суд не вбачає передбачених законом підстав для нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами визначеного умовами кредитного договору 120-денного строку кредитування, тому не підлягають до задоволення вимоги про стягнення відсотків, нарахованих за період з 29.06.2021 по 30.05.2023.

Таким чином, за 120 днів кредитування (за період з 27.02.2021 по 29.06.2021) сума заборгованості за кредитним договором № 631340063 від 27.02.2021 становить 64096, 09 грн, з яких: 21 544,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 42 552,09 заборгованість по відсоткам, і вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо змісту п. 4.3 кредитного договору, згідно якого сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання позивач не заявляв.

Також суд звертає увагу на те, що умовами договору не було визначено іншого розміру відсотків за прострочення виконання зобов`язання, ніж передбачено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме трьох відсотків річних.

Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що наявні несправедливі щодо нього умови договору, посилаючись ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

При вирішенні спору в цій частині суд виходить з того, що відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до суду з позовом про недійсність окремих положень договору, зокрема щодо розміру процентної ставки і оскільки відповідні пункти кредитного договору недійсними не визнавалися, то вони підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. При цьому, судом враховується і те, що позивачем у даній справі не ставилось питання про стягнення з відповідача неустойки, до якої могли б бути застосовані положення п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості умов договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідач заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, оскільки ця сума не відповідає складності справи, яка є типовою для даної категорії спорів. Крім, того, судові витрати мають покладатися на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У разі відмови у стягненні надмірних відсотків, розмір цих витрат має бути суттєво зменшений.

Суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 7000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги,в встановлені законодавством України, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.02.2024.

Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, що узгоджується з позицією Верховного Суду в ухвалі суду від 03.07.2024 у справі № 567/79/23 (провадження № 61-16782 св 23).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз приписів ст. 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, коли рішення суду ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в даній справі відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до вимог законодавства, враховуючи підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 223, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, вул.Алматинська, будинок 8, офіс 310а) заборгованість за кредитним договором №631340063 від 27.02.2021 в сумі 64096, 09 грн, з яких: 21 544,00 грн заборгованості за кредитом та 42 552,09 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс" судовий збір у розмірі 2422,40 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 12 січня 2026 року.

Головуючий : Г.І.Зушман