Ухвала суду № 133245051, 13.01.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8647/25

Провадження № 1-кс/487/232/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 12025230000001608 від 15.10.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця міста Березівка Березівського району Одеської області, українеця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який не є депутатом будь-якого рівня

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України

ВСТАНОВИВ:

14.11.2025 слідчий відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у міжнародний розшук.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив про його задоволення.

Захисник у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні СУ ГУНП в Херсонській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025230000001608 від 15.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись засновником та директором благодійного фонду «АДЖАЛИК» (код ЄДРПОУ 40554972, адреса реєстрації: Одеська область, Комінтернівський район, с. Визирка, вул. Миру, 16а), являючись згідно ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою, наділеною відповідно статуту Благодійної організації «Благодійний Фонд «АДЖАЛИК» (далі Статуту), затвердженого рішенням від 09.06.2016 повноваженнями, пов`язаними з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, будучи обізнаний, що військові адміністрації, з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, наділені повноваженнями виносити розпорядження про дозвіл громадянам (в тому числі і військовозобов`язаним) на виїзд за межі України для перевезення гуманітарної допомоги, з використанням службового становища директора благодійної організації (фонду), організував незаконного переправлення через державний кордон України декількох осіб за наступних обставин.

Крім того ОСОБА_6 діючи умисно, всупереч інтересам суспільства та держави, для забезпечення організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, створюючи для цього відповідні передумови, діючи на шкоду територіальній цілісності, недоторканості та суверенітету держави, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою отримання засобів для незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з використанням службового становища директора благодійної організації (фонду) підготував та 21.05.2023 направив на ім`я начальника Херсонської обласної військової адміністрації пропозиції щодо водіїв, які здійснюють перевезення через державний кордон України медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил України, інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також населення України де вказав в тому числі військовозобов`язаних громадян: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , для отримання гуманітарної допомоги в містах Євросоюзу, а саме: Естонія, Австрія, Польща, Латвія, Литва.

За результатами розгляду вказаного листа начальник Херсонської обласної військової адміністрації, будучи необізнаним у злочинному умислі ОСОБА_6 щодо незаконного переправлення через кордон України осіб, у яких немає на меті повернутись у встановлений строк на територію України та завезти будь яку гуманітарну допомогу, 30.05.2023 підписав розпорядження № 261 про надання дозволу військовозобов`язаним громадянам України, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 на тимчасовий виїзд за межі території України у період часу з 01 червня 2023 року по 30 червня 2023 року та направив до Державної прикордонної служби України листа від 30.05.2023 за № 01-01-09-3863/0/23/47 про надання дозволу останнім на тимчасовий виїзд за кордон України.

Усунувши перешкоди для виїзду за закордон, шляхом надання у листі БФ «АДЖАЛИК» від імені ОСОБА_6 недостовірних відомостей про начебто бажання завезти гуманітарну допомогу, останній організував незаконний перетин державного кордону України військовозобов`язаними громадянами: ОСОБА_8 , який 17.06.2023 о 14:29 год., знаходячись у пункті пропуску «Маяки-Удобне», ОСОБА_9 , який 08.06.2023 о 00:38 год., ОСОБА_10 , який 08.06.2023 о 00:39 годин, ОСОБА_11 , який 08.06.2023 о 00:38 год., ОСОБА_12 , який 08.06.2023 о 00:38 год., знаходячись у пункті пропуску «Грушів», виїхали за межі України та відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 №19/47760-25-Вих, не повернулися на територію України.

Крім того ОСОБА_6 , з використанням службового становища директора благодійної організації (фонду) підготував та 14.08.2023 направив на ім`я начальника Херсонської обласної військової адміністрації пропозиції щодо водіїв, які здійснюють перевезення через державний кордон України медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також населення України де вказав в тому числі військовозобов`язаного ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та особу призовного віку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , для отримання гуманітарної допомоги в містах Євросоюзу, а саме: Естонія, Австрія, Польща.

За результатами розгляду вказаного листа начальник Херсонської обласної військової адміністрації, який не був обізнаним у злочинному умислі ОСОБА_6 щодо незаконного переправлення через кордон України осіб, у яких немає на меті повернутись у встановлений строк на територію України та завезти будь яку гуманітарну допомогу, 25.08.2023 виніс розпорядження № 532 про надання дозволу військовозобов`язаному громадянину України ОСОБА_13 , та громадянину України призовного віку ОСОБА_14 на тимчасовий виїзд за межі території України у період часу з 27 серпня 2023 року по 25 вересня 2023 року та направив до Державної прикордонної служби України листа від 25.08.2023 за № 01-01-09-7127/0/23/47 про надання дозволу останнім на тимчасовий виїзд за кордон України.

Усунувши перешкоди для виїзду за закордон, шляхом надання у листі БФ «АДЖАЛИК» від імені ОСОБА_6 недостовірних відомостей про начебто бажання завезти гуманітарну допомогу, останній організував незаконний перетин державного кордону України військовозобов`язаним громадянином України ОСОБА_13 , який 29.08.2023 о 14:29 год. та громадянином України призовного віку ОСОБА_14 , який 29.08.2023 о 14:28 год., знаходячись у пункті пропуску «Орлівка», виїхали за межі України та відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 №19/47760-25-Вих, не повернулися на територію України.

14.10.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

31.10.2025 в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 332 КК України та оголошення із повістками про виклик до слідчого на 05.11.2025, 06.11.2025, 07.11.2025 до СУ ГУНП в Херсонської області до СУ ГУНП в Херсонської області, за фактичним місцем розташування органу досудового розслідування (в межах територіальної юрисдикції), а саме за адресою: вул. Біла, 44, м. Миколаїв, для вручення йому письмового повідомлення, допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій.

Крім того, повідомлення про підозру та вказані повістки розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».

На вказані дати та час підозрюваний ОСОБА_6 до слідчого не прибув, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття, не надав.

В ході досудового розслідування отримано інформацію про те, що ОСОБА_6 14 травня 2023 року перетнув державний кордон України у напрямку Республіки Молдова через пункт пропуску МаякиУдобне.

Відповідно до рапорту №1614/11/08-2025 від 10.10.2025 підозрюваний ОСОБА_6 відсутній за місцем проживання та реєстрації, його місцезнаходження невідоме.

13.11.2025 ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, приєднаними до клопотання та дослідженими в ході судового розгляду, а саме: листом №48 від 21.05.2023 керівника БФ «АДЖАЛИК» ОСОБА_6 на ім`я начальника Херсонської обласної військової адміністрації з пропозиціями щодо 9 водіїв, а саме: ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які здійснюють перевезення через державний кордон України медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також населення України; розпорядженням начальника Херсонської обласної військової адміністрації №261 від 30.05.2023 про дозвіл на виїзд за межі України ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , з метою отримання та доставки гуманітарної допомоги для потреб ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України; листом №72 від 14.08.2023 керівника БФ «АДЖАЛИК» ОСОБА_6 на ім`я начальника Херсонської обласної військової адміністрації з пропозиціями щодо 5 водіїв, а саме: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які здійснюють перевезення через державний кордон України медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також населення України; розпорядженням начальника Херсонської обласної військової адміністрації №532 від 25.08.2023 про дозвіл на виїзд за межі України ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з метою отримання та доставки гуманітарної допомоги для потреб ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України; листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 №19/47760-25-Вих, особи яким було надано дозвіл на виїзд за межі України відповідно до листів керівника БФ «АДЖАЛИК», а саме: ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з яких не повернулися на територію України 7 осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 відповідно до якого останній показав, що не є і ніколи не був волонтером жодних благодійних чи громадських організацій. Свідок не знайомий особисто із ОСОБА_6 та не підтримував із ним жодних контактів. Ініціатором участі у перевезенні автомобіля для потреб ЗСУ був його товариш - ОСОБА_18 , який звернувся до ОСОБА_17 із проханням допомогти з доставкою транспортного засобу з-за кордону. Пізніше ОСОБА_17 дізнався, що пошуком авто займався благодійний фонд «Аджалик», керівником якого є ОСОБА_6 , а всі питання з фондом вирішував саме ОСОБА_18 . Усі домовленості, зокрема спілкування з представниками БФ, здійснював виключно ОСОБА_18 . Також саме директор БФ «АДЖАЛИК» займався документами для включення ОСОБА_17 до системи «Шлях» як волонтера від вищевказаного благодійного фонду і для цього ОСОБА_17 через ОСОБА_18 надіслав ОСОБА_6 свій закордонний паспорт.

Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

Фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

Так прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України з огляду на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років. Крім того про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду свідчить те, що останній жодного разу не з`явився на виклики слідчого та прокурора, виїхав за кордон та оголошений у міжнародний розшук. Разом з тим підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою їх схилити до надання неправдивих показань.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування та суду, перебуває у міжнародному розшуку, має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий.

Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Таким чином з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, яким не можливо запобігти, застосувавши більш м`який запобіжний захід, слідчий суддя доходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, оскільки прокурор у судовому засіданні в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного на свободу.

Крім того слідчий суддя наголошує, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне із застосуванням такого, оскільки після затримання підозрюваного питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде розглядатися слідчим суддею, судом у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 КПК України, строк дії такої ухвали не зазначається.

Керуючись ст. 176-178, 182-184, 186, 193, 194, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області лейтенант поліції ОСОБА_5 задовольнити.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженецю міста Березівка Березівського району Одеської області тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_6 не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження, доставити до слідчого судді, суду для розгляду за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1