Постанова № 13324458, 03.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2010 р. справа № 2а-23558/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю

представника позивача Крупки І.М.

представників відповідача Граніної О.В., Добжанської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Рондо торгівля і фінанси» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000101533/0 від 06.10.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» звернулося до суду з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 06.10.2010 року за № 0000101533/0 про оплату штрафу у розмірі 11471 грн. 15 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він має податкові зобовязання з орендної плати, що виникли на підставі договорів оренди землі, а саме:

за договором оренди землі від 23 травня 2008 року реєстраційний № 040815200601 площею 0,0800 га, яка знаходиться за адресою: м. Горлівка, вул. Першотравнева, 50/1-2, за яким орендна плата складає 1940 грн. в місяць та за додатковою угодою № 1 від 13 серпня 2009 року до цього договору, згідно якої орендна плата склала 1 763 грн. та змінився коефіцієнт розрахунку розміру орендної плати з «8» на «3»;

за договором оренди землі від 5 червня 2008 року № 0196, площею 179,7 м2, яка знаходиться за адресою: м. Горлівка, пр. Перемоги, 16, за яким орендна плата складає 230,97 грн. в місяць і який рішенням Господарського суду Донецької області від 26 травня 2010 року по справі № 41/71 визнаний недійсним;

за договором оренди землі від 4 листопада 2008 року реєстраційний №040815201175, у розмірі 0,2461 га, яка знаходиться за адресою: м. Горлівка, Центрально-міський район, вул. Першотравнева, 50/1, за яким орендна плата складає 5968,42 грн. на місяць та за додатковою угодою № 1 від 13 серпня 2009 року реєстраційний №040915200452 до цього договору, згідно з якою орендна плата склала 5426,0 грн. на місяць та змінився коефіцієнт розрахунку розміру орендної плати з «8» на «3»;

за договором оренди землі від 24 квітня 2009 року реєстраційний № 040915200264 у розмірі 1/3 частки від загальної площі земельної ділянки 0,3412 га, яка знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 50, Центрально-Міський район, м. Горлівка, за яким орендна плата складає 839,86 грн. на місяць.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 року за №0000101533/0 про оплату штрафу у розмірі 11471 грн. 15 коп. підлягає скасуванню, оскільки, у звязку з визнанням договору оренди від 5 червня 2008 року № 0196 рішенням Господарського суду Донецької області від 26 травня 2010 року по справі № 41/71, загальне податкове зобовязання зменшується. Крім того, позивач зазначає, що у звязку із введенням нових коефіцієнтів розрахунку орендної плати додатковими угодами (замість «8» введено «3») та поданням уточнюючої декларації від 19 серпня 2009 року до річної декларації по сплаті з липня 2009 року, податкове зобовязання складає 105082,49 грн. Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III(далі Закон № 2181) не передбачено погашення податкового боргу за рахунок уточненої суми, яка складає 90878,33 грн. Позивач вважає, що податковим органом, у порушення статті 7 Закону № 2181, здійснено нарахування штрафу, що відображено в акті перевірки від 29 вересня 2010 року своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, за результатами якої складено акт № 1967/15-3.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначає, що позивач є платником орендної плати за землю з юридичних осіб у звязку з укладенням відповідних договорів оренди земельних ділянок. Стосовно визнання договору оренди від 5 червня 2008 року № 0196 рішенням Господарського суду Донецької області від 26 травня 2010 року по справі № 41/71 недійсним, відповідач зазначає, що згідно положень статті 216 Цивільного кодексу України, визнання договору недійсним не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, отже такі наслідки стосуються лише орендатора Горлівської міської ради та орендаря ТОВ “Рондо торгівля та фінанси». Відповідач зазначає, що згідно статті 13 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-XII, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Відповідач зазначив, що позивачем надана до податкового органу декларація від 19 лютого 2009 року та уточнюючий документ від 19 травня 2009 року, якими самостійно визначено податкове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки. За несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобовязань платнику податків у відповідності до норм підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181 спірним податковим повідомленням-рішенням нарахована штрафна санкція у розмірі 11471 грн. 15 коп., що складає 50 % від узгодженої суми податкових зобовязань. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24653403 (а.с. 40-41).

Судом встановлено, що позивачем укладені наступні договори оренди землі.

Договір оренди землі від 23 травня 2008 року реєстраційний № 040815200601, відповідно до умов якого, позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,0800 га. З урахуванням умов додаткової угоди № 1 до зазначеного договору, орендна плата складає 1 763 грн. 84 коп. на місяць.

Договір на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку № 0196 від 5 червня 2008 року, відповідно до умов якого, позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,01797 га., орендна плата складає 2 771 грн. 73 коп. на місяць.

Договір оренди землі від 4 листопада 2008 року реєстраційний № 040815201175, відповідно до умов якого, позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,2461 га. З урахуванням умов додаткової угоди № 1 до зазначеного договору, орендна плата складає 5 426 грн. 01 коп. на місяць.

Договір оренди землі від 24 квітня 2009 року реєстраційний № 040915200261, відповідно до умов якого, позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,1137 га, орендна плата складає 839 грн. 86 коп. на місяць.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26 травня 2010 року у справі № 41/71пд за позовом ТОВ «Рондо торгівля та фінанси» до Горлівської міської ради, третя особа - Горлівська обєднана державна податкова інспекція, договір № 0196 від 5 червня 2008 року на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку визнаний недійсним (а.с.30-33).

29 вересня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, за результатами якої складено акт № 1967/15-3 (а.с.35-37). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 року за № 0000101533/0, яким позивачу на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181 нарахований штраф у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобовязання в сумі 11471 грн. 15 коп. (а.с.34).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 та статті 13 Закону України «Про плату за землю». Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, згідно з яким, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно преамбули Закону № 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (надалі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно визначив у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 19 лютого 2009 року податкові зобовязання з орендної плати за 2009 рік в сумі 191378 грн. 75 коп. (а.с.8), які уточнив протягом року уточнюючим документом від 19 травня 2009 року та згодом - уточнюючим документом від 19 серпня 2009 року (а.с.10). Таким чином, з урахуванням подання уточнюючих документів, сума податкових зобовязань за 2009 рік становить 105082 грн. 49 коп. Крім того, позивач самостійно сплачував зазначені податкові зобовязання, що не заперечується під час судового засідання.

Відповідно до пункту 17.1. статті 17 цього Закону, штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Тобто, норми цієї статті застосовуються податковим органом саме за порушення вимог податкового законодавства.

Зважаючи на встановлені судом обставини та норми статей 5, 17 спеціального Закону № 2181 з питань оподаткування, суд приходить до висновку, що в межах спірних податкових правовідносин, предметом даного спору є наявність або відсутність підстав застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом № 2181, тобто, наявність або відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства.

Як вбачається розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки від 29 вересня 2010 року № 1967/15-3, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за затримку на 302 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за жовтень 2009р. в сумі 22942,28 грн., тобто у розмірі, визначеному у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 19 лютого 2009 року без врахування подання позивачем уточнюючої декларації від 19 серпня 2009 року, за якою зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за жовтень 2009р. зменшені до 7795,89 грн.

З пояснень сторін та зворотного боку облікової картки платника ТОВ “Рондо торгівля та фінанси” випливає, що розрахунок штрафу за спірним податковим повідомленням-рішенням визначений виходячи зі сплати позивачем поточних платежів за період червень-серпень 2010 року, які відповідач спрямував на погашення податкового боргу за жовтень 2009р.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що уточнююча декларація від 19 серпня 2009 року неврахована ним у звязку з тим, що рішення Господарського суду Донецької області від 26 травня 2010 року у справі № 41/71пд про визнання недійсним договору на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку № 0196 від 5 червня 2008 року, набрало чинності лише 10 серпня 2010 року, і саме з цієї дати платник має право коригувати суму плати за землю.

З огляду на це суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими, оскільки згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому закон не визначає, що відсутність правових наслідків недійсного правочину залежить від часу набрання чинності судовим рішенням, яким такий правочин визнано недійсним. За таких умов, подавши до податкового органу уточнюючу декларацію податкових зобовязань з орендної плати, позивач скористався правом, наданим йому пунктом 5.1. статті 5 Закону № 2181, відповідно до якого, якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Оскільки наданий позивачем уточнюючий розрахунок відповідає сумі, яку належить сплачувати позивачу у вигляді орендної плати за земельні ділянки, з урахуванням визнання недійсним договору на користування земельною ділянкою № 0196 від 5 червня 2008 року, відповідач не мав підстав для зарахування подальших поточних платежів у 2010 році в рахунок погашення орендної плати за жовтень 2009р.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Але, ця норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум поточних платежів у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Отже неправомірним є зарахування відповідачем поточних платежів позивача за період червень-серпень 2010 року на погашення орендної плати за жовтень 2009р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено підстав нарахування штрафних фінансових санкцій згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 спірним податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2010 року за № 0000101533/0 на суму 11471,15 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання неправомірним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженої відповідальністю «Рондо торгівля і фінанси» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000101533/0 від 06.10.2010 року задовольнити.

Податкове повідомлення - рішення № 0000101533/0 від 06.10.2010 року Горлівської обєднаної державної податкової інспекції визнати неправомірним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Рондо торгівля і фінанси» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 грудня 2010 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 08 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Чекменьов Г.А.